Туристичне краєзнавство - Петранівський В.Л. - Рекомендована література

Містобудівний розвиток населених пунктів, художньо-естетичне виховання суспільства не можливі без включення замків, фортець та монастирів у сучасне життя, надання доступу до пам'яток історії та культури широким верствам населення України та іноземним туристам.

Туристичну адаптацію оборонних споруд рідного краю необхідно здійснювати комплексно, "нанизуючи” всі варті уваги об'єкти у "намисто" екскурсійно-туристичних маршрутів комерційного та краєзначо-освітнього значення. Немало для цього в Україні вже зроблено за перше десятиріччя незалежності. Так, наприклад, нині активно функціонує й користується неабияким попитом серед європейських туристів національна система туристично-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича". Ця система охоплює 12 областей України: Дніпропетровську, Житомирську, Запорізьку, Київську, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Сумську, Херсонську, Черкаську,

Чернігівську та Київ. У межах національної системи "Намисто Славутича" розроблено туристично-екскурсійні маршрути за тематичними напрямами місцями, багатими на пам'ятки історії, культури, архітектури та природи, а також пов'язаних з життям і діяльністю видатних людей. Передбачено здійснення численних радіальних подорожей та екскурсій з основних пунктів цих маршрутів.

Зокрема, велике значення для розуміння витоків нашої держави у контексті загальноєвропейської історії має краєзнавче висвітлення періоду існування Київської Русі (IX—XIII ст.), яка помітно вплинула на історичний розвиток як України, так і Європи в цілому. "Намистом Славутича" охоплено унікальні давньоруські археологічні, історико-культурні, архітектурні пам'ятки X—XIII ст. у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Острі; пам'ятки археології у Києві, Переяславі-Хмельницькому, Чернігові та селі Білогородці (літописному Білгороді — резиденції князя Володимира Великого).

Наступним визначальним для історичного розвитку України був період національно-визвольної війни українського народу у XVII ст. та існування Козацької держави. Відтоді до нас дійшли численні пам'ятки: місця розташування Запорізьких Січей, а також пов'язані з головними битвами національно-визвольної війни 1648—1654 рр. під Жовтими Водами та Корсунем; колишні центри політичного життя України — гетьманські столиці Чигирин, Батурин і Глухів; місця, пов'язані з життям і діяльністю Б. Хмельницького та інших гетьманів України.

Комплексний характер охоплення туристичними маршрутами замків проілюструємо на прикладі основних туристично прибуткових "діамантів" "Золотої підкови Львівщини".

"Золота підкова" — це найприбутковіший комерційний маршрут замками України, пропонований усіма львівськими туристичними фірмами. Замковий тур зі Львова передбачає одноденну кільцеву мандрівку до найбільших оборонних споруд Львівщини: Олеського, Підгорецького, Свіржського, Золочівського, Старосільського замків та Високого замку Львова.

Олеський замок — це видатна пам'ятка архітектури та історії XII—XVIII ст. (рис. 5.34, рис. 5.35). У XIV ст. це була могутня давньоруська фортеця. Перша згадка про замок в історичних джерелах припадає на 1327 р. У XV—XVI ст. замок став магнатською резиденцією і в 1620-х рр. був перебудований у дусі італійського

ренесансу. У 1629 р. тут народився король Ян III Собєський, котрий пізніше часто тут мешкав і зібрав численні твори мистецтва. У XVIII ст. замок належав магнатам Жевуським. Кінець XVIII — початок XIX ст. — це період руйнування та занепаду замку. Дві світові війни довершили цю згубну справу. Після реставрації 1966—1976 рр. тут було створено музей-заповідник Львівської галереї мистецтв. У цьому музеї зібрано сотні унікальних творів живопису, скульптури, прикладного мистецтва ХП—XIX ст. Серед них ікони, портрети, натюрморти, великі батальні полотна (зокрема, "Битва під Віднем" М. Альтомонте, 1692 р.), меблі, шпалери, значна колекція дерев'яної скульптури Львівської школи XVI—XVIII ст. Біля замку знаходиться пристосований для музейних потреб колишній монастир капуцинів. Замок і монастир оточені мальовничим ландшафтним парком XVIII ст.

Одеський замок

Рис. 5.34. Одеський замок

Інтер'єри Одеського замку

Рис. б.35. Інтер'єри Одеського замку

Підгорецький замок — це визначна пам'ятка пізньоренесансної архітектури (рис. 5.36). Замок розташований у Бродівському районі недалеко від Олеська. Збудував його на замовлення великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського італійський архітектор Андреадель Аква в 1635—1640 рр., а оборонні бастіони твердині проектував французький військовий інженер Г. Л. де Боплан. Пізніше власниками Підгорецького замку були король Ян III Собєський, династії магнатів Радзивілів, Живу-ських.

Підгорецький замок

Рис. 5.36. Підгорецький замок

До замкового ансамблю входять: ренесансний палац, оточений бастіонними укріпленнями, валами і ровами, бароковий костел (1752—1766 рр., архітектор К. Романус), в'їзна брама та чудовий "італійський" парк XVIII ст. зі старими липами. Підгорецький замок зараз повністю реставрується і є філіалом Львівської галереї мистецтв.

Свіржський замок — найатракційніший класично-лицарський мінізамок у Перемишлянському районі на узвишші Свіржа над річкою та озером. Свіржський замок збудований у XVI ст. Він належав родинам Свірзьких та Ценерів. Біля замку, гарно відреставрованого і пристосованого для відпочинку, знаходиться ренесансний костел 1541 р. (рис. 5.37).

Свіржський замок

Рис. 5.37. Свіржський замок

Існує інвестиційний проект організації у стінах Свіржського замку елітного готельно-відпочинкового комплексу, або ж передачі його під музей середньовічної зброї — філію Львівської картинної галереї. Останній шлях відродження замку є пріоритетнішим, оскільки суттєво підвищить його екскурсійно-пізнавальну вагу й збереже пам'ятку відкритою для масових туристичних потоків. Однак, реалізація цього шляхетного задуму штучно стримується через невизначеність права власності на замок (офіційно споруда належить Спілці архітекторів України, чільники якої не бажають віддати замок під державний музей).

Із Свіржа зворотний шлях "Золотої підкови" до Львова пролягає через старовинне містечко Бібрку. Далі за селом Водники минаємо руїни величавого замку Острозьких у Старому Селі.

Старосільський замок — чи не найбільший за площею у Галичині. Оборонні мури замку висотою 14—16 м займають площу понад 2 га. Збудований замок у кінці XVI—XVII ст., основні роботи виконано в 1642—1649 рр., архітектор Амброзій Прихильний. На початку XVIII ст. замок належав Адамові-Миколі Сенявському, котрий переніс сюди зі Львова свій арсенал. У XVIII—XIX ст. замок знаходився у власності магнатських родів Чарторийських та Потоцьких.

Нині Старосільський замок — надзвичайно атракційна руїна, яка перебуває у стадії фізичного нищення (рис. 5.38). На наше переконання, кращим рішенням зі збереження й відродження цього замку стала б передача його на баланс (чи довготермінову оренду за символічну плату) Федерації історичного фехтування і реконструкції, що об'єднує клуби історичного фехтування багатьох міст України й плекає романтично-патріотичний дух у серцях молоді, готової власними руками самотужки цеглина за цеглиною відбудовувати замки і фортеці рідної країни.

Старосільський замок (Львівщина)

Рис. 5.38. Старосільський замок (Львівщина)

За бажанням туристичних груп "Золоту підкову Львівщини" доповнюють оглядинами таких замків Львівщини: у Золочеві, Жовкві, Поморянах, Бродах, Гологорах (руїни замку), Білому Камені (вежа і брама), Крехові (оборонний монастир), Уричі (наскельна давньоруська фортеця).

Усім туристам і гостям Львова поряд із "Золотою підковою" традиційно радять відвести окремий день для екскурсії у державний історико-архітектурний заповідник — старовинне мі-сто-фортецю Жовкву. Це — ідеальне місто ренесансного містобудування, неповторний архітектурний ансамбль якого має в області найбільшу кількість пам'яток після Львова. Місто було засноване гетьманом С. Жолкевським в 1594 р. за ретельно продуманим планом архітектора Павла Щасливого. У кінці XVII ст. Жовква стала однією з резиденцій короля Яна ІІІ Собєського і значним мистецьким осередком. Розвідки істориків свідчать, що саме тут народився та здобував початкову освіту Б. Хмельницький.

Більшість видатних споруд Жовкви було зведено у XVII— ХУШ ст. Перед замком за оборонними мурами була розбита ринкова площа (тепер — площа Вічева), з боків якої було поставлено житлові будинки з відкритими аркадними галереями. На ринковій площі біля Глинської брами на місці старої ратуші на початку XX ст. виникла нова ратуша. На площі домінує монументальний пізньоренесансний парафіяльний костел Св. Лаврентія (архітектори Павло Щасливий, Павло Римлянин, Амброзій Прихильний, 1606—1618 рр.). У ньому варто оглянути скульптурні надгробки XVII ст. родин Жолкевських і Собєських. Північніше знаходиться ансамбль Василіянського монастиря з церквою Різдва Христового (ХУП — початок XX ст.).

На північному сході від площі розташована синагога з ажурним, типово ренесансним аттиком (1687 р.). Від неї можна перейти до комплексу монастиря та костела домініканів (XVII — початку XX ст.), в якому нині діє церква Св. Йосафата. На колишніх передмістях Жовкви можна побачити старі дерев'яні церкви: Св. Трійці (1720 р.) та Різдва Пресвятої Богородиці (1705 р., іконостас 1710—1727 рр.).

Ключовим пунктом "Золотої підкови Львівщини" є саме місто-музей Львів.

Львів за весь час свого існування (від заснування Данилом Галицьким до XVIII ст.) був міцною фортецею, яку вдавалося здобувати лише підступом, хитрощами або через відсутність опору городян. З багатьох фортифікацій старого Львова на сьогодні не залишилося й сліду. Лише рештки валів, ровів, мурів, перебудованих сакральних споруд, перекази, мікротопоніми або архівні й археологічні матеріали донесли до нас скупі відомості про них.

Протягом останніх років проводиться інтенсивна робота над складанням каталогу оборонних споруд Львова. їх сьогодні налічується 35. Ось перелік окремих з них: Високий замок (руїни). Низький замок (залишки руїн, фундаменти стін "підземного" Львова), Міський арсенал (1554—1556 рр.), Королівський арсенал (1630—1639 рр.), арсенал Синявських (1639 р.), Цитадель (1830 р.), Онуфріївський монастир-фортеця і церква XVI— XIX ст., Вежа Корнякта (1572—1629 рр.), Вежа кафедрального костела (1360—1481 рр.) тощо.

Колись величною і неприступною була Львівська фортеця Високий замок. Археологічні розкопки показали, що фортеця, яка спочатку мала дерев'яні і земляні укріплення, займала вершину Замкової гори (417 м). Наприкінці ХП — початку XIV ст. фортеця була перебудована з дерев'яної на кам'яну. Замок мав у плані форму витягнутого прямокутника з 4 баштами на кутах. У дворі замку були розташовані казарми і глибокий колодязь.

У XVIII ст. фортеця втрачає своє стратегічне значення. її башти та стіни поступово розбирають на будівельний матеріал. До нашого часу від Високого замку зберігся фрагмент Південної стіни зі стрільницями.

Зараз львів'янами жваво обговорюється доцільність реалізації сміливого архітектурно-інвестиційного проекту з історичної відбудови фортифікацій Високого замку й організації в ньому ресторанно-готельного й розважально-анімаційного туристичного комплексу міжнародного класу.

У підніжжі Замкової гори дещо пізніше був зведений так званий Низький замок Львова. Він мав 17 веж, рів і бастіони з 2 брамами: Галицькою і Краківською. До нашого часу з укріплень Низького Замку збереглися Порохова вежа і Міський арсенал, споруджені на початку XV ст. Стіни Низького замку через аварійний стан на початку XIX ст. були розібрані. Законсервовані залишки стін (біля Бернардинського монастиря) у наш час поновлені з бійницями, покриттям, господарськими будівлями. У них розташована реставраційна майстерня. Оборонна стіна з вежею та брамою набули вигляду, який мали в XVI ст.

Частина відбудованих фортифікацій старого Львова нині успішно використовується у ресторанному бізнесі. А по збережених фрагментах відкопаних археологами давньоруських і середньовічних мурів і підземних казематів Львова організовано спеціальний туристичний маршрут "Підземний Львів".

Заслуговує на пріоритетну увагу й державну підтримку дуже цікавий туристичний маршрут "Замками Західного Поділля". Цей маршрут охоплює близько сотні пам'яток оборонних культових споруд, замків та фортець бастіонного типу (у Тернополі, Скалі-Подільській, Котелівці, Підгайцях, Теребовлі, Доброводах, Підгорянах, Яблунівці, Кам'янець-Подільському, Жванцях, Бережанах, Окопах, Кудрицях, Рихті, Теребовлі, Чорткові й ін.). Опорними пунктами цього маршруту є величні оборонні комплекси Кам'янець-Подільської й Хотинської фортець.

Оборонні споруди України сьогодні використовують під заклади відпочинку і туризму шляхом їх пристосування безпосередньо під готелі, через відкриття у них закладів харчування відвідувачів (стилізовані під старовину ресторани й таверни з середньовічною кухнею та історичними місцевими напоями), шляхом відкриття музейних експозицій у приміщеннях.

Понад 2/3 замків країн Європейського Союзу (а це понад 1500 фортифікацій) нині успішно використовується у готельному господарстві. Європейським туристам притаманне прагнення бодай декілька днів пожити у справжньому середньовічному замку, скуштувати страви старожитньої етнічної кухні та взяти участь в анімаційних лицарських розважальних програмах замкового дозвілля.

Замково-готельний бізнес визнається найприбутковішим напрямком використання фортифікаційних пам'яток давнини. Тож навіть найтитулованіші в Європі власники родових замків не цураються поряд з приватними апартаментами відводити частину своїх володінь під готельні номери для гостей і туристів (рис. 5.39).

В Україні започаткування замково-готельного бізнесу має неабиякі перспективи. По-перше, в нашій країні налічуємо до двох десятків фортифікацій чи їх руїн, найдоцільніший шлях відродження яких полягає в переобладнанні їх під готельно-анімаційні комплекси. По-друге, цей турпродукт користується стабільною популярністю серед європейських туристів, які хочуть і готові платити за можливість знайомства з українськими

Замок-готель Мальборк у Польщі. Вигляд з вікна та внутрішній інтер'єр номера

Рис. 5.39. Замок-готель Мальборк у Польщі. Вигляд з вікна та внутрішній інтер'єр номера

замками. Романтика готельно-замкових турів традиційно приваблює закоханих та молоді подружжя, цьому виду відпочинку надають перевагу люди з розвинутим естетичним смаком тощо.

На жаль, досі жоден замок України ще не готовий відкрити двері своїх опочивалень перед туристами. Найближче до фази формування номерного готельного фонду "просунувся" Мукачівський замок ("Паланок") у Закарпатті. Однак і тут роботи ще вистачає. А єдиним палацом замкового типу, який приймає рекреантів, є палац графів Шенборнів у тому ж Мукачівському районі Закарпаття, переобладнаний під санаторій.

Ще більші перспективи має шлях музейно-анімаційного відродження найвеличніших фортифікацій держави, що є загальнонаціональним надбанням і повинні бути доступними для широких верств відвідувачів, передусім молоді. Відбудова фортифікацій, розміщення в них експозиції, яка відтворюватиме картини минувщини й оголошення цих фортифікацій скансенами — музеями під відкритим небом — пріоритетний шлях туристичного відродження більшої частини українських замків і фортець. А пожвавленню туристичного інтересу до них має сприяти якісне інформаційно-рекламне просування та проведення різнобічних історико-театралізованих фестивалів, змагань і анімаційних шоу.

Цей інвестиційно перспективний напрям туристичного відродження українських замків проілюструємо на прикладі Судацької фортеці. Уже стало доброю традицією щоліта, у самий розпал курортного сезону, коли Південний берег "окуповують" сотні тисяч туристів, проводити у стінах Судацької фортеці міжнародний фестиваль "Лицарський замок" (рис. 5.40).

Це надзвичайно цікаве анімаційне шоу, що "занурює" його учасників і глядачів у войовниче середньовіччя. На фестиваль з'їжджаються члени клубів історичного фехтування з різних міст України, Росії, Білорусі, Молдови, Польщі. Вони привозять з собою середньовічні костюми, зброю і захисні обладунки, осадні пристрої, мушкети й гармати різних калібрів.

На час проведення фестивалю територія Судацької фортеці перетворюється на справжнє багатолюдне середньовічне місто з окремими вулицями й кварталами, а саме: вічевою площею, ярмарковим майданом, кварталом ковалів, глиномісів і кожум'як, лицарською й танцювальною вулицями, стрілецьким

Генуезька Фортеця у Судаку у дні щорічного міжнародного фестивалю історичного Фехтування

Рис.5.40. Генуезька Фортеця у Судаку у дні щорічного міжнародного фестивалю історичного Фехтування "Лицарський замок , організованого національною Федерацією історичного фехтування і реконструкції

полем. На кожній вулиці цього міста по-своєму цікаво. Так, на ярмарковому майдані розбігаються очі від розмаїття середньовічного краму, тут туристів розважають мандрівні актори, скоморохи й блазні, пропонується спробувати себе у середньовічних азартних іграх. Можна опанувати основи майстерності у ковальському ремеслі чи гончарській справі або ж повчитися ремеслу ювеліра, зброяра чи кожум'яки. А на танцювальній вулиці кожен турист має змогу записатися у майстер-класи з народних і придворних танців XV—XVII ст. чи просто послухати виступи фольклорних гуртів з різних країн.

Фестиваль "Лицарський замок" триває 8—10 днів. Упродовж цього часу відвідувачі Судацької фортеці мають змогу побачити історичну реконструкцію середньовічної битви (бугурд) з гуркотом гармат та брязкотом сотень мечів, а також спостерігати за конкурсними герцями представників команд різних клубів історичного фехтування. Участь у постановочній битві беруть 100—130 учасників — загони лучників і арбалетників, важко-озброєних пішців (списоносців і алебардників) і, звісно ж, лицарської кінноти з різнобарвними гербами й штандартами. Завершується битва масованим штурмом фортечних стін за участю групи досвідчених каскадерів.

Не меншою "родзинкою" фестивалю, ніж масштабний бугурд, є класичний лицарський турнір в умовах, максимально наближених до реальних, що вимагає неабиякого вміння й безстрашшя від його учасників.

Для розваги глядачів передбачені два феєричні паради всіх учасників фестивалю у важких обладунках й при повному озброєнні, показові виступи каскадерів, кавалеристів, бардів тощо, розгортаються експозиції копій найрізноманітнішої зброї й обладунків усіх часів і народів. На Стрілецькому полі кожного дня туристи мають нагоду вправлятися під орудою бувалих тренерів у володінні холодною зброєю, стрільбі з лука, арбалета, гармат, метанні сулиці, кинджалів, бойових топірців й молотів. Тут кожен турист може спробувати себе у двобої на мечах із "справжнім" лицарем чи позмагатися з друзями у кращому володінні стрілецькою зброєю.

Окремо працює квартал народних майстрів, в яких можна придбати ексклюзивний сувенір чи замовити собі холодну зброю на власне уподобання за індивідуальним ескізом. Традиційно попитом серед туристів на фестивальному ярмарку користуються

похідні торбинки й інші вироби з натуральної шкіри, кераміка, прикраси середньовічних стилів, окуті металом скриньки, кинджали, підкови, плетені брилі від сонця тощо.

Насамкінець, під час фестивалю в Судацькій фортеці живе й працює спеціальна група акторів-аніматорів, які створюють у відвідувачів відчуття реальності існування середньовічного міста, відтворюють сцени середньовічного побуту, сперечаються, працюють, знайомляться з туристами й затягують їх у вир фестивальних подій.

Організатор цього масштабного анімаційного дійства — Федерація історичного фехтування і реконструкції (Київ) — відкрита для взаємовигідної співпраці щодо анімаційного "відродження" багатьох інших величних замків нашої країни. Крім уже освоєних Кам'янець-Подільської, Хотинської й Мукачівської фортець, є ще понад 30 привабливих фортифікацій Західного Поділля й Волині, які здатні "ожити" з появою у них досвідчених аніматорів з клубів історичного фехтування, а відтак — і туристів, ласих до справді цікавих історичних постановок та шоу-програм. Справа за малим — порозумінням між усіма сторонами, зацікавленими у туристичному відродженні замків і фортець України.

Висновки

1. У багатій історико-архітектурній спадщині України визначне місце належить пам'яткам оборонної архітектури — фортецям, замкам, оборонним монастирям, храмам, міським укріпленням.

2. Розташовані на вершинах пагорбів, крутих скелястих місцевостях, оточені озерами, річками та болотами, оперезані високими валами і глибокими ровами, оборонні споруди слугували воєнними пунктами, придатними до кругової оборони і тривалої боротьби з ворогом. Різноманітні за розмірами і плануванням, вони гармоніюють з довкіллям.

3. Фортеці і замки виковували різноманітні функції: охорони незалежності держави чи певної території, виступали композиційними центрами багатьох історичних міст України, водночас вони є визначними витворами архітектури, в яких втілено талант і майстерність багатьох поколінь людей; через укріплені міста проходили транспортні торговельні шляхи.

4. Містобудівний розвиток населених пунктів, художньо-естетичне виховання суспільства не можливі без включення замків, фортець, монастирів у сучасне життя, надання доступу до пам'яток історії та культури широким верствам громадян України та іноземним туристам.

Рекомендована література

1. Вуйцик В. С. Львівський державний історико-архітектур-ний заповідник. — Л.: Каменяр, 1991.

2. Высоцкий Я. Золотые ворота в Киеве. — К., 1982.

3. Горбик В. О., Денисенко Г. Г. Проблеми дослідження і збереження пам'яток історії та культури в Україні // Український історичний журнал. — 2003. — № 3. — С. 143—151.

4. Грушевский М. Южнорусские господарские замки в половине XVI в. // Университетские известия. — 1890. — Февраль. — С. 1—33.

5. Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06,2000 р.

6. Замки Львівщини // Галицька брама. — 2003. —- № 10—12. — С. 106—108.

Розділ 6. КУРОРТНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ
6.1. Природні умови формування бальнеологічних ресурсів України
6.2. Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях
6.3. Класифікація курортів України
6.4. Географія населених пунктів України, віднесених до курортних
Висновки
Рекомендована література
Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЕЧЕР ДЛЯ ЦІЛЕЙ ТУРИЗМУ
7.1. Печери як об'єкт краєзнавства. Історія вивчення печер України
7.2. Печери України як пам'ятки природи
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru