Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. -
7.5. Асортимент банківських продуктів і послуг

Завдяки великій кількості комерційних банків різного типу банківська система характеризується великою кількістю банківських продуктів, що пропонуються клієнтам банків. Німецькі комерційні банки універсального характеру приймають грошові внески в будь-якому розмірі та на різні терміни, видають коротко-, середньо- і довгострокові кредити, виконують платіжні доручення і проводять операції з усіма видами цінних паперів. Вони емітують цінні папери, торгують ними за свій і не за свій рахунок, зберігають цінні папери і за дорученням клієнтів приймають на себе право голосу щодо цих паперів. Німецькі банки торгують девізами, іноземними валютами і дорогоцінними металами, а також консультують клієнтів. Крім "класичної" пропозиції послуг; за останній час основна кількість кредитних установ розширила свій асортимент за рахунок пропозицій із фінансування житлового будівництва, договорів зі страхування життя та інших страхових послуг, а також за рахунок посередництва при придбанні нерухомого майна.

Грошові внески

Для залучення позичкових засобів в умовах конкуренції німецькі банки пропонують приватним клієнтам, підприємствам і державним установам привабливі умови для вкладення капіталу. Оскільки основні цілі внесків - високий прибуток, максимальна надійність, швидке отримання грошових ресурсів у своє розпорядження - часто виключають один одного, тому для клієнта велике значення має індивідуальна консультація. Більшість банків пропонують своїм клієнтам всеохоплюючу і безкоштовну фінансову консультацію з питань капіталовкладень.

Безстрокові внески є одними з самих ліквідних видів внесків і водночас однією з самих невигідних форм внесків. Вони підлягають виплаті у будь-який час без попереднього сповіщення, але при цьому на них нараховуються банківські відсотки тільки у розмірі 0,5 % річних. Зазвичай, у німецькій практиці безстрокові внески використовують для виконання безготівкових розрахунків. Як правило, на певний термін вкладають крупні суми (понад 5 тисяч євро).

Якщо термін виплати встановлений наперед, такі операції називають терміновими внесками. Якщо ж до встановленого терміну необхідне попередження про виплату з боку клієнта, це терміновий внесок із сповіщанням (на практиці зустрічається дуже рідко). Для більшості термінових внесків діє принцип, згідно з яким, якщо клієнт не вимагає їх виплати, при настанні терміну виплати внески продовжуються на той же термін, на який вони були розміщені до цього, і на базі процентних ставок, що діють.

Процентні ставки в першу чергу встановлюються з урахуванням ситуації, що склалася на ринку, але вони залежать і від термінів внесків та величини вкладеної суми. Завдяки простоті звернення, короткому терміну "зв'язування" грошей і порівняно високій процентній ставці частка термінових внесків в обсязі операцій кредитних установ за останні роки значно збільшилася.

Ощадний внесок з оформленням ощадної книжки у минулому був основною формою внесків під відсотки. З ощадної книжки можна було отримати без попереднього попередження протягом 30 днів суму до 1 000 євро. Виплата суми понад І 000 євро, згідно з Законом "Про кредитну справу", проводиться за умови попереднього сповіщання не менше ніж за три місяці. Величина нарахування процентних ставок залежить від тривалості терміну внеску. При великих ощадних внесках кредитні установи надають своїм клієнтам вищі відсотки. На розмір процентних ставок за ощадними внесками великий вплив здійснює конкуренція між кредитними установами, тому вони втрачають свою актуальність.

Цінні папери

Значну частину цінних паперів випускають в обіг самі банки. Цінні папери банків - важливе джерело їх фінансування, обсяг якого з початку 80-х років перевищує обсяг ощадних внесків. Сьогодні боргові зобов'язання кредитних установ випущені на суму більше половини більйона євро банків, які гарантують високу надійність. Друга половина - боргові зобов'язання спеціальних кредитних установ, а також боргові зобов'язання інших банків, які випускають в обіг жироцентралі. Термін дії таких боргових зобов'язань банків може становити понад 50 років, але, як правило, його тривалість становить від 4 до 15 років. Середній рівень прибутковості цінних паперів останніми роками знаходився на рівні від 6 до 9 %.

Німецькі комерційні банки пропонують своїм клієнтам не тільки свої власні цінні папери, але і широкий асортимент випущених в обіг цінних паперів інших компаній. При цьому цінні папери з фіксованим відсотком (в основному облігації), випущені в обіг громадсько-правовими корпораціями, користуються великою популярністю і мають велике значення для економіки Німеччини.

Обсяг випущених державою цінних паперів збільшився з 1980 року у декілька разів. Разом з позичками Федерації, федеральної залізниці, федеральної пошти, земель і муніципалітетів із фіксованим відсотком на весь термін дії, а також федеральними облігаціями, які, як правило, також мають термін дії до 10 років, випускається цілий ряд інших цінних паперів. Спостерігається тенденція випуску цінних паперів, що мають тривалий термін дії. Так, процентна ставка на казначейські зобов'язання Федерації з терміном дії 6 або 7 років зростає з року в рік, а процентна ставка на цінні папери з терміном дії 1-2 роки - знижується. Це зумовлено стійким економічним зростанням, а також стабільністю на валютному ринку євро.

Боргові зобов'язання промислових підприємств, призначені для фінансування довгострокових капіталовкладень у підприємства, поширені в Німеччині меншою мірою. їх частка в загальному обсязі цінних паперів, що обертаються на біржах, з фіксованим відсотком становить менше одного відсотка. Разом із внутрішніми позичками кредитні установи пропонують різні цінні папери іноземних емітентів у євро або у валютах іноземних держав.

Крім цінних паперів з фіксованим відсотком, банки здійснюють операції з акціями. Оскільки акції мають вищий ступень ризику, на відміну від цінних паперів з фіксованою процентною ставкою, банки приймають на себе в цьому випадку обов'язки фінансових консультантів. У Німеччині налічується більше 2 000 акціонерних товариств, проте акції тільки 500 з них котируються на біржі. Акціонерні товариства, допущені до офіційної торгівлі на біржі, випустили акції з номінальною вартістю приблизно до 40 млрд євро. Курс цих акцій на сьогодні збільшився у 10 разів, дохід за ними становить від 3 до 4 %. Не дивлячись на те, що накопичення засобів на базі акцій у Німеччині, порівняно з іншими промислово розвиненими країнами, має невелике значення, однак кількість акціонерів становить 4 мільйони. Операції з акціями, як і операції з цінними паперами з фіксованим відсотком, здійснюються банками на біржах у восьми німецьких містах, з яких біржа у Франкфурті-на-Майні найбільша.

За даними Німецького федерального банку, в біржових операціях з акціями і цінними паперами з фіксованим відсотком оборот становить 4-2 більйони євро в рік. Нині в Німеччині збільшується обсяг операцій купівлі-продажу на термін. На німецькій біржі термінових операцій у Франкфурті-на-Майні, побудованій як комп'ютерна біржа для термінових фінансових контрактів, здійснюється торгівля опціонами на акції, а також торгівля опціонами і ф'ючерсними операціями на зміну біржових індексів у майбутньому. За дорученням клієнтів банки працюють не тільки на біржах Німеччини, а купують і продають цінні папери на всіх інших біржах світу.

Конверсійні боргові зобов'язання і опціонні позички, які є змішаною формою між цінними паперами з фіксованим відсотком і акціями, також входять в асортимент пропозицій німецьких банків для капіталовкладень. Якщо конверсійні боргові зобов'язання надають кредиторові право обміну протягом певного терміну на акції відповідного товариства, то в межах опційних позик гарантується придбання певної кількості акцій за наперед встановленим курсом.

Хоча, як показано вище, німецькі банки успішно розвивають свою діяльність на ринку цінних паперів, треба зазначити, що Німеччина в розвитку фондового ринку відстає від інших розвинених країн. Пояснюється це декількома причинами. Фондовий ринок Німеччини, порівняно з іншими індустріальними державами, історично ніколи не відрізнявся помітною місткістю (оборот цінних паперів у Німеччині становить 23 % від обсягу ВВП порівняно з оборотом більше 100 % США, Великобританії і Японії). Основний обсяг фінансових потоків Німеччини проходить через банківську систему. Традиційно структура фондового ринку така, що головним його сегментом є ринок облігацій, причому значною мірою - державних.

Проте події початку 90-х років, об'єднання Німеччини та початок перехідних етапів до єдиної європейської валюти докорінно змінили уявлення німецьких політиків, законодавців і фінансистів про регулюючі механізми фондового ринку. Зняття меж на пересування капіталів в об'єднаній Європі зажадало приведення національного законодавства відповідно до загальноприйнятих європейських юридичних норм (директив Європейського Союзу). У зв'язку з цим у Німеччині в 1994 році був прийнятий Закон "Про торгівлю цінними паперами", який повинен регулювати питання фондового ринку і сприяти його розвитку. Закон є і правовою базою для нагляду за фондовим ринком. Посиленню регулювання фондового ринку суперечило прагнення Німеччини стати провідною фінансовою державою в Європі як сполучною ланкою між міжнародним ринком капіталів і ринками цінних паперів, що формуються у державах Східної Європи і СНД. Неприйняття загальних норм регулювання почало відображатися на конкурентних позиціях німецьких фінансових інститутів, на зарубіжних ринках капіталів (донедавна їм був практично закритий прямий доступ на фондовий ринок США під приводом, що німецькі компанії-емітенти не розкривають необхідних для американських інвесторів обсягів інформації). Кредити

В умовах ринкової економіки видача кредитів має першочергове значення. З одного боку, засоби, надані вкладниками і інвесторами, через кредити знову потрапляють в економічний цикл. З іншого боку, вартість кредиту, виражена у відсотках, запобігає нераціональному використанню засобів і забезпечує напрям заощаджень на економічно доцільне використання. Загальний обсяг кредитів, виданих німецькими банками своїм клієнтам, становить сьогодні близько 4,5 більйона євро. Найбільшим позичальником є сектор підприємців (більше 50 %), сектор приватних осіб (приблизно 25 %), державний, регіональні та комунальні бюджети (10 %).

Терміни дії кредитів у ринкові сектори, які надані з метою створення, розширення і модернізації виробничих об'єктів становлять від 12 до 25 років, у галузі житлового будівництва - від 5 до 80 років і 12 років - у сфері суднобудування. Сьогодні близько 70 % усіх банківських кредитів підприємствам і приватним особам є довгостроковими, при видачі кредитів державі частка довгострокових кредитів сягає навіть 90 %. При цьому довгостроковими вважаються кредити, термін дії яких не менше чотирьох років. Процентні ставки і погашення кредиту визначають виходячи з об'єкту, на який він видається.

Кредит лід заставу реальних цінностей - одна з найважливіших форм довгострокових кредитів. Під цими кредитами розуміють видачу кредитів під заставу реальних (речових) прав на земельні ділянки. Такі кредити називають також іпотечними кредитами, оскільки раніше гарантією для них в основному служила іпотека. Але нині переважає борг, забезпечений заставою нерухомого майна, оскільки в даному випадку правове положення кредитора надійніше, ніж у межах іпотеки, залежної від вимог. Об'єктами фінансування на основі кредитів під заставу реальних цінностей є, в першу чергу, квартири, офіси, виробничі будівлі та фермерські господарства, виробничі об'єкти і судна, які з правової точки зору розглядаються як нерухоме майно .

У виробничому секторі довгострокові кредити залежать, як правило, від особистої кредитоспроможності підприємця. Як гарантії паралельно з іпотеками і дорученнями з боку державних органів можливі також зобов'язання позичальника, які гарантують, що під час терміну дії кредиту позичальник не продаватиме землю або інше майно, що належить йому, без банку. Великі кредити для капіталовкладень часто видаються як кредит консорціуму - спільно декількома кредитними установами.

Для інвестицій у народне господарство передбачаються різні спеціальні державні програми. За рахунок таких програм банки надають кредити з пільговими процентними ставками підприємствам, що здійснюють заходи щодо захисту навколишнього середовища і впровадження нових технологій, а також на створення і збереження робочих місць. Існування двох самостійних федеральних відомств, що здійснюють контроль за кредитними установами, показує наявність у Німеччині дієвого механізму, направленого проти монополізму і безконтрольності в справі управління кредитною системою.

Являє інтерес законодавче забезпечення дійсної незалежності Німецького федерального банку від федеральних органів влади. Закон забезпечує конструктивну співпрацю і об'єднання зусиль Федерального уряду і Німецького федерального банку для успішного виконання центральним банком поставлених передним завдань. Наявність механізму, що забезпечує надання центральному банку відомостей про дійсне положення справ у фінансовій сфері на місцях, існування реальних можливостей для обліку інтересів регіонів у процесі ухвалення Німецьким федеральним банком управлінських рішень - реальний прояв федералізму.

Після створення європейського валютного союзу політика німецького банківського сектору стала провідною в процесі впровадження нової європейської валюти - євро. Отже, ефективна діяльність банківської системи Німеччини зумовлює економічне зростання не тільки економіки даної країни, але й усі позитивні перетворення у країнах, які ввійшли до Європейського валютного союзу.

Грошові внески
7.6. Роль банківського сектору Німеччини у сприянні розвитку малих і середніх підприємств
Завдання і запитання для самоконтролю
Розділ 8. Банківська система Японії
8.1. Історичні передумови розвитку банківської системи
8.2. Центральний банк Японії
8.3. Особливості діяльності комерційних банків
8.4. Проблеми функціонування та особливості регулювання банківської системи
8.5. Особливості міжнародної експансії комерційних банків
Завдання і запитання для самоконтролю