Землеробство - Гудзь В.П. -
5.3. Районування території україни за небезпекою проявлення ерозійних процесів

На території України виділяють три великі ґрунтово-кліматичні зони: Полісся, Лісостеп і Степ, які характеризуються специфічними комплексами кліматичних, геоморфологічних і ґрунтових факторів, сприятливих для вирощування певного набору культур. За цими показниками в кожній зоні виділяють підзони, провінції й під-провінції. Відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і видів вирощуваних культур диференціюють системи землеробства. За частотою та інтенсивністю вітроерозійних процесів територія країни поділяється на два великих пояси.

Перший пояс із потенційно можливим розвитком вітрової ерозії охоплює Українське Полісся, й західні райони країни. Південна його межа проходить по лінії Чернівці - Житомир - Київ - Суми.

Для Українського Полісся характерні позитивний баланс вологи і тепла, а також високий рівень підґрунтових вод. Коефіцієнт зволоженості - 1,9-2,8. Схилові землі становлять 61,2% загальної площі сільськогосподарських угідь. Переважаючі уклони до 5°. Загальна ураженість території водною ерозією - 9,6%, або 1 млн. га, вітровою - 0,5 млн. га. На більшій частині території (60%) сформувалися дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу. Розораність становить 83%. Близько 20% площі зайнято лучними дерновими ґрунтами, 1,5-3% - сірими і світло-сірими лісовими, поширеними на лесових островах.

Особливості клімату (відлиги взимку, часта зміна температур у ранньо-весняний період) і нетривкість структури малогумусних легких за гранулометричним складом ґрунтів зумовлюють їх сильну податливість ерозійним процесам. Тут дуже рідко (епізодично) проявляються пилові бурі. Проте останніми роками посилилося локальне (місцеве) проявлення вітрової ерозії на ділянках осушених торфовиків і на ґрунтах легкого гранулометричного складу. Насамперед зазнають ерозії ґрунти, зорані восени полицевими плугами, відразу після сходу снігу в періоди заморозків або сухої весни при швидкості вітру, що перевищує 3,5 м/с на поверхні ґрунту (8-12 м/с на висоті флюгера).

Інтенсивність відчуження ґрунтового матеріалу досягає 1-2 т/год з 1 га, що значно перевищує допустимий рівень 1-2 т/рік.

Водна ерозія на Поліссі зумовлена в основному стоком талих вод і зливами. При існуючих системах обробітку ґрунту і структурі посівних площ до весни залишаються відкритими (без рослинності) 60-70% орних земель, що спричиює небезпеку водної ерозії і тільки повільний процес танення снігу стримує її інтенсивний розвиток. Енергія злив на Поліссі невисока - 450-600 Дж/м2. Проте несприятливі властивості ґрунтів (легкий гранулометричний склад, низький вміст гумусу, підвищена щільність - 1,3-1,6 г/см3, слабка оструктуреність тощо) сприяють їх високій податливості зливовій ерозії.

Решту території країни (другий пояс) охоплює поле активного проявлення вітрової ерозії. Його поділяють на три провінції: Лісостепову, Українську степову та Чорноморсько-Приазовську.

Лісостепова провінція характерна слабкою вітроерозійною активністю. Південна її межа проходить по лінії Кишинів-Кременчук-Полтава-Харків. Зораність території становить 60-80%. Ґрунтовий покрив представлений чорноземними ґрунтами суглинкого гранулометричного складу, що формуються в основному на лесах і лесо-подібних суглинках. Плямами трапляються сірі лісові й дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу. Переважаюча тут місцева або локальна вітрова ерозія розвивається при швидкостях вітру понад 10 м/с. Найбільша кількість активних ерозійно небезпечних вітрів припадає на північно-східні і південно-східні напрямки. Вітрова ерозія спостерігається в ранньовесняний період і має локальний характер.

Схилові землі становлять 76%, із них еродовано в різному ступені близько 30%. Переважає водна ерозія ґрунтів, зумовлена як стоком талих вод, так і зливовим характером опадів. Енергія злив досягає 1500 Дж/м2. В цілому в Лісостепу водно-ерозійними процесами охоплено понад 4 млн. га, дефляцією - близько 1 млн. га земель.

У Степу схилові землі (понад 1°) становлять 47,4% сільсько-господарських угідь. Площа еродованих земель - понад 38%, або понад 11 млн. га, в т.ч. 5 млн. га уражено вітровою ерозією.

Українська степова провінція виразного розвитку вітрової ерозії охоплює степову частину Харківської, Луганської, північну частину Донецької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Миколаївської, північну і південо-західну частини Одеської областей. За рік кількість днів з пиловими бурями в провінції становить 5-25. Тут, крім вітрової, поширена водна ерозія ґрунтів. Часто вони поєднуються і зумовлюють одна одну, формуючи ерозійно нестійку поверхню ґрунтів.

Чорноморсько-Приазовська провінція сильно розвинутої вітрової ерозії ґрунтів охоплює територію Причорноморської низовини, рівнинну частину Кримського півострова і південно-західну частину Приазовської височини. Кількість днів з пиловими бурями досягає 20-35.

Вітроерозійні процеси в Степу проявляються майже щорічно в зимово-весняний період, особливо в безсніжні зими в районах Донецького кряжа і Причорноморської низовини.

Водна ерозія в Степу зумовлена в основному зливовим характером опадів у літній період. Енергія злив становить 250-1500 Дж/м2.

5.4. Оптимальні параметри властивостей ґрунту, що формують його ерозійно стійку поверхню
5.5. Основні заходи формування ерозійно стійкої поверхні ґрунтів
5.6. Протиерозійний обробіток ґрунту
5.6.1. Заходи щодо протиерозійного зяблевого обробітку ґрунту
5.6.2. Протиерозійні заходи під час передпосівного обробітку ґрунту і сівби
5.6.3. Протиерозійний обробіток ґрунту в посівах просапних культур
5.7. Смугове розміщення сільськогосподарських культур
5.8. Контурно-меліоративна організація землекористування
6. ПІДГОТОВКА НАСІННЯ І СІВБА
6.1. Вимоги до якості насіння