Землеробство - Гудзь В.П. -
5.6.3. Протиерозійний обробіток ґрунту в посівах просапних культур

Навесні найбільше ерозії піддаються поля, зорані плугами з полицями, поверхня яких вирівняна скребковими волокушами і закоткована котками з гладенькою поверхнею. Тут внаслідок підвищеного розпорошення і вирівняності поверхні ґрунт може видуватися і змиватися при швидкості вітру та інтенсивності дощу відповідно 4,5 м/с і 0,4 мм/хв, що нижче від порогових величин в 1,5-2 рази.

Крім того, за такого обробітку ущільнений верхній шар посилює надходження вологи по капілярах, висушує верхній шар і призводить до утворення тріщин та ґрунтової кірки. Щоб уникнути цього, вирівнювання і коткування слід поєднувати з розпушуванням поверхні на 2-3 см. Для цього краще застосовувати волокуші ВП-5,6 та кільчасто-зубові котки КЗК-10.

На зябі ґрунт швидше висихає при грудочкувато-брилистій будові, а при обробітку без обертання скиби, коли післяжнивні рештки змішані в шарі 0-12 см, і довше - при дрібногрудочкуватому складі, якщо його поверхня вкрита післяжнивними рештками. В першому випадку переважає конвекційно-дифузний механізм втрати вологи, в другому - капілярний. Останній особливо сильний на фоні нульового обробітку, де без закриття вологи вода по капілярах буде підніматися до поверхні й випаровуватися доти, поки вологість ґрунту не знизиться до вологості розриву капілярів, при якій припиняється надходження вологи знизу.

Зменшити надходження вологи через капілярний механізм руху води можна розпушуванням верхнього шару ґрунту, а при дифузно-конвекційному його ущільненням або вичісуванням післяжнивних решток з обробленого шару на поверхню. При цьому чим товщий шар мульчі, тим менше випаровування і краще зберігається волога в нижніх шарах ґрунту. Якщо випаровування вологи без розпушеного шару на поверхні взяти за 100%, то вже 2-3-сантиметровий шар зменшує його на 74,5, а 4-6-сантиметровий - на 89%.

Дія пухкого ізолювального шару на зменшення випаровування краща, якщо він складається з агрегатів розміром 0,25-3 мм. Без суттєвого зниження ефективності в ньому допускається наявність пилу до 5% і стільки ж малих грудочок і брил. Оптимальна щільність ізолювального шару становить 0,7-0,8 г/см3.

На практиці кращих результатів досягають, коли поверхня поля на 60-80% покрита післяжнивними рештками, а мульчувальний шар ґрунту складається з грудочок розміром 1-10 мм. При цьому втрати вологи на 20-25% менші, ніж тоді, коли післяжнивні рештки відсутні, а пухкий ізолювальний шар навіть більш структурний. Вища стійкість такого ґрунту і проти водної та вітрової ерозії (І. А. Пабат).

При безполицевому обробітку для збереження ґрунтозахисного фону навесні для закриття вологи використовують голчасті борони БИГ-3А і БМШ-15. Створений мульчувальний шар забезпечує краще збереження вологи і не перешкоджує наступним обробіткам, сівбі та догляду за посівами звичайними знаряддями. При розміщенні ранніх ярих культур після великостеблових (кукурудзи та ін.) для поліпшення якості сівби передпосівна культивація повинна збігатися з напрямком майбутнього посіву.

Дослідами Інституту зерна УААН встановлено, що післяжнивні рештки, змішані в посівному шарі на 50-80%, виносяться з нього при застосуванні замість плоско-різів діагональних розпушувачів ПРН-31000 і плугів, обладнаних мальцевськими корпусами з поширювачами лемешів і чверть полицею по стояках. Не змішують післяжнивних решток з ґрунтом у посівному шарі культиватори, обладнанні лапами з плоскими лезами, стерньові сівалки СЗС-2,1 та звичайні, обладнані долотоподібними й анкерними сошниками. Добре виносить післяжнивні рештки на поверхню і голчаста борона БИГ-3А в активному режимі роботи та куті атаки батарей 8-12°.

Навесні, там де зяблевий обробіток ґрунту проводили мальцевськими плугами або обладнаними пристроями ПРН-31000, завдяки вирівняності поверхні й рівномірному мульчуванню, з технології вирощування кукурудзи можна виключити боронування, вирівнювання поверхні і проміжну культивацію, а горох сіяти, використовуючи для цього сівалку з долотоподібними сошниками конструкції Інституту механізації та електрифікації сільського господарства УААН. Сошники сівалки завдяки входженню наральника в ґрунт з від'ємним кутом не забиваються післяжнивними рештками, не залипають при підвищенній вологості ґрунту (до 30-32%) і забезпечують повне й рівномірне загортання насіння на задану (6-8 см) глибину навіть без попередньої передпосівної культивації. Ці переваги дають змогу висіяти горох зразу ж після початку польових робіт і на 3-5 днів раніше, ніж при звичайній технології. Це підвищує використання рухомої весняної вологи в орному шарі, позитивно впливає на повноту сходів і формування високої продуктивності гороху в посушливих умовах.

Важливим елементом ґрунтозахисної технології вирощування зернових колосових є правильний вибір сівалок. Стерньові сівалки СЗС-2,1 за один прохід виконують чотири технологічні операції: культивацію, внесення добрив, сівбу і коткування. Дослідження і узагальнення практики показали, що їх доцільніше застосувати на схилах крутістю до 2°. При крутості 3° та встановленні сівалки на середню глибину 5 см крайній сошник знизу схилу загортає насіння в ґрунт на 2-3 см, а той, що рухається вгору по схилу - на 8 см. Із збільшенням крутості схилу до 5° сошник, що працює знизу, висіває насіння на поверхню, а зверху схилу - на глибину 10 см. Суттєвим недоліком сівалок СЗС-2,1 є те, що вони на схилах погано копіюють рельєф. У них залипають прикочувальні котки при сівбі в ґрунт з підвищеною вологістю.

При сівбі озимих найдоцільніше використовувати сівалки-культиватори СЗС-2,1 після пізно зібраних культур, коли строки збирання попередника й сівби озимої пшениці збігаються. При доброму догляді за попередньою культурою сівалки СЗС-2,1 забезпечують якісну сівбу і без обробітку ґрунту.

Ефективне застосування сівалки-культиватора СЗС-2,1 і при сівбі озимих, якщо на поверхні багато післяжнивних решток або коли необхідна культивація, а вологість ґрунту перебуває на рівні критичної. Проведення сівби з одночасною культивацією дає змогу уникнути висушування ґрунту і забезпечити дружні сходи.

Досить ефективним протиерозійним заходом влітку при зливах є сівба сільськогосподарських культур упоперек схилу. Розташовані перпендикулярно або по діагоналі до схилу рядки рослин - добрий бар'єр для розпилення стоку. Вони збільшують час проходження водяного потоку по схилу, завдяки чому вода краще вбирається ґрунтом і використовується культурами.

Щоб уникнути просівів, зернові колосові на схилах треба починати сіяти з нижньої частини, кукурудзу і соняшник - з верхньої. При цьому збільшуються стикові міжряддя і полегшується обробіток ґрунту в міжряддях.

5.6.3. Протиерозійний обробіток ґрунту в посівах просапних культур

Просапні культури, як уже зазначалося, за біологічними особливостями в перший період вегетації не можуть протистояти руйнівній дії зливових вод і більше ніж інші потребують проведення протиерозійних заходів.

На основі всебічних досліджень Інституту зерна УААН запропонована принципово нова протиерозійна технологія вирощування просапних (кукурудзи) на схилах крутістю до 5°, базою якої є деблокувальний обробіток ґрунту. Технологія включає нарізування щілин у ґрунті під попередник, а потім подвійне восени і навесні розпакування їх шляхом смугового витіснення блокувального верхнього шару із займаючого об'єму в гребені. При цьому формуються борозни, які спрямовують талі й дощові води в щілини. Це дає змогу запобігти ерозії талих вод на зябі при модулі стоку до 15 л/с/га і влітку в посівах просапних культур до допустимих величини при зливах шаром 60 мм й інтенсивністю до 3,5 мм/хв.

У сівозміні щілювання проводять у полях з ущільненою ріллею при вирощуванні озимих і багаторічних трав у системі зяблевого обробітку на фоні мілкого обробітку, де забезпечується найвища ефективність прямої дії заходу і мінімальне (до 12-14 см) в наступному блокування щілин з поверхні розпушеним ґрунтом. Щілини залежно від ступеня еродованості ґрунту, його ущільнення і крутості схилу нарізують на глибину 40-60 см щілинорізами ЩП-3-70, ЩН-2-140 стрічками за схемою 2 х 140 см через 2-4 м.

Формування системи борозен (деблокування щілин) при зяблевому обробітку здійснюють важкими чизельними культиваторами типу "Консертіль", обладнаних робочими органами напівактивного типу. Суть обробітку полягає в тому, що ґрунт розпушують не поспіхом, а з недорізом скиби по ширині захвату знаряддя. Гвинтоподібні розпушувачі-наральники, закріпленні під кутом 75-80° до напрямку руху, формують через 45 см борозни глибиною, рівною і дещо більшою від товщини блокуючого щілини шару, що утворився під час накладання попереднього обробітку (12-25 см).

Повторне (весняне) деблокування щілини у посівах просапних культур здійснюють при підгортанні рослин лапами КРН-52-53 або іншими типами підгортачів. У цьому разі ґрунт витісняється в рядки і борозни формуються на відстані 70 см.

Дослідження показують, що деблокування щілин у ґрунті, крім високої стартової водопроникності, на 50-75% збільшує напірну фільтрацію і з великою ефективністю може використовуватися і для посилення водопроникності ущільнених ґрунтів на рівнині та в умовах зрошення. Осіннє формування борозен для деблокування щілин у цьому разі рекомендується здійснювати під кутом 45°, а сівбу просапних і весняне розпаковування щілин - перпендикулярно їх напрямку. На схилах щілювання проводять поспіль або переривчасто по горизонталях місцевості, а деблокування щілин - восени і навесні впоперек основного схилу. Для цієї технології не характерні негативні наслідки у збільшенні втрат вологи, що спостерігаються за прямого щілювання в безсніжні зими і в посівах при відсутності злив.


5.7. Смугове розміщення сільськогосподарських культур
5.8. Контурно-меліоративна організація землекористування
6. ПІДГОТОВКА НАСІННЯ І СІВБА
6.1. Вимоги до якості насіння
6.2. Зберігання насіння
6.3. Підготовка насіння до сівби
6.4. Сівба сільськогосподарських культур
6.5. Сівалки й агротехнічні вимоги до їх роботи. Якість сівби
7. СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА
7.1. Поняття про системи землеробства та їх історичний розвиток