Країнознавство - Масляк П.О. -
2.3. Міжнародні організації. Геополітика та геостратегія

Сучасний світ постійно ускладнюється і стає все більш суперечливим. Кількість держав постійно зростала в минулому і зростатиме й у майбутньому. Нині у списку ООН 15 країн (територій), які підлягають Декларації про деколонізацію. На черзі надання незалежності Палестині, Західній Сахарі тощо. Отже, нині на політичній карті світу діє понад 200 країн, які здійснюють різновекторну політику. В них діють десятки тисяч (!) політичних партій, є велика кількість конфесій, парламентарів, глав урядів, президентів тощо. Всі ці політичні й релігійні, аж до таємних, організації мають власну думку на облаштування своєї країни, нації і всього світового співтовариства. При цьому неминуче виникають міждержавні проблеми. Для їх вирішення, а також досягнення певної спільної мети, відстоювання національних інтересів тощо все більше країн, партій і просто людей створюють міжнародні організації. Нині у світі їх налічується уже понад чотири тисячі. Ми будемо розглядати ті, які утворюють дві або кілька держав. До них належать глобальні (загальносвітові), регіональні (Африка, Північна Америка, країни Середнього і Близького Сходу тощо), міждержавні, які об'єднують держави не за географічною ознакою, а за визначеними цілями чи ознаками.

Найбільшою, найважливішою, глобальною та універсальною організацією нині, безперечно, є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Її було створено після Другої світової війни, у 1945 p., з метою відвернення чергової світової війни і локальних конфліктів, посилення міжнародної безпеки та розвитку міжнародного співробітництва. ООН діє на підставі Статуту. Його положення є обов'язковими для країн — членів цієї організації.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея і Рада Безпеки. До інших провідних органів цієї міжнародної організації належать Секретаріат, Міжнародний суд, Рада опіки, Економічна і соціальна рада.

Штаб-квартира ООН розміщена у Нью-Йорку (США). У 1945 р. Україна, перебуваючи у складі СРСР, стала однією з країн — засновниць ООН. Тепер наша держава — член кількох спеціалізованих міжнародних організацій ООН.

На засіданнях Генеральної Асамблеї, де присутні делегації від усіх країн — членів ООН, постійно обговорюються найактуальніші проблеми світової політики, відпрацьовуються й ухвалюються рекомендації щодо їх вирішення. Кожна країна, незалежно від її площі, кількості населення, економічної та військової могутності, має один голос.

Рада Безпеки несе відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Її рішення повинні виконувати всі члени ООН. Рада Безпеки складається з 15 країн-членів, третина з яких (США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія) мають статус постійних членів. Інші десять країн-членів обираються на певний термін у визначеній послідовності.

Очолює ООН Генеральний секретар. Головні регіональні відділення цієї організації, очолювані заступниками Генсека ООН, знаходяться в Женеві, Відні і Найробі (Кенія). Так, у Женеві є центр для проведення дипломатичних конференцій. Тут також обговорюються проблеми роззброєння і прав людини. Відень має функції міжнародного контролю за зловживанням наркотиками, попередження злочинності, кримінального правосуддя, міжнародного торгового права. В цьому регіональному відділенні також слідкують за використанням космосу в мирних цілях. У Найробі керують діяльністю ООН у сфері охорони довкілля. Там само функціонує центр з населених пунктів.

До провідних органів ООН належить Міжнародний суд, значення якого постійно зростає. Це головний судовий орган ООН, який вирішує юридичні суперечки між державами. Приватні особи не мають права звертатися до нього. Міжнародний суд знаходиться в Гаазі (Нідерланди).

У різних країнах працюють 16 спеціалізованих установ ООН. Серед найвідоміших — ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ФАО та ін.

ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), членом якої є й Україна, має штаб-квартиру в Парижі (Франція). Керівні органи Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) знаходяться у Відні (Австрія). Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розміщена в Римі. До загальновідомих організацій ООН також належать Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) — обидві у Женеві.

За підтримки США після Другої світової війни в системі ООН (Вашингтон) створено Групу Світового банку: це взаємопов'язані фінансові організації, задекларованою метою яких є сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються. Серед них можна виділити Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР) тощо. До них примикає і Міжнародний валютний фонд (МВФ).

У складі ООН функціонують і безліч інших загальносвітових організацій, діяльність яких є особливо важливою в певних сферах буття сучасного людського суспільства. Так, переписи населення, різні міжнародні зіставлення і розрахунки здійснює Статистична комісія Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОР). Вона заснована в 1946 р. у Нью-Йорку. Інші сфери глобальної діяльності людства контролюють Всесвітній поштовий союз (ВПС), розміщений у Берні (Швейцарія), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) та Міжнародний союз електрозв'язку (обидві у швейцарській Женеві). У Лондоні знаходиться Міжнародна морська організація (ІМО), в Монреалі (Канада) — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), у Відні — ООН з промислового розвитку (ЮНІДО).

У системі ООН з'являється все більше установ, які займаються не лише глобальними, а й регіональними актуальними проблемами. Серед них найвідомішими є Близькосхідне агентство ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт, яке знаходиться в Аммані, столиці Йорданії, та в Секторі Газа (Палестина). Але більшість регіональних установ ООН переймаються економічними і соціальними проблемами цілих материків і частин світу. Наприклад, Економічна комісія для Африки (ЕКА) (Аддис-Абеба), Економічна і соціальна комісія ООН для Азії й Тихого океану (ECKATO) (Бангкок) тощо. Завданням цих організацій є сприяння соціально-економічному розвитку країн, що розвиваються, зокрема найбіднішим державам, яких за списком ООН у світі 48.

Загострення екологічної ситуації у світі значно підвищує роль Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) (Найробі), що доволі гостро і наполегливо виступає за захист і збереження природного середовища на всій планеті. Існують й інші міжнародні організації в системі ООН.

Поряд з організаціями ООН у світі чимало інших глобальних утворень з різних сфер діяльності суспільства. Так, з 1950 р. у Гельсинкі діє Всесвітня Рада Миру (ВРМ). Вона координує роботу рухів прихильників миру більш як у 150 країнах. Профспілкову діяльність курує Всесвітня федерація профспілок (Прага, Чехія). Паралельно діє Всесвітня конфедерація праці (ВКП) зі штаб-квартирою у Брюсселі. Науковці світу об'єднуються у Всесвітню федерацію наукових працівників (ВФНП) (Лондон) та належать до Міжнародної ради наукових союзників (МРНС) (Париж). Існує й декілька незалежних від ООН міжнародних екологічних організацій. Серед них досить диверсифікований Всесвітній союз охорони природи (ВСОП). Штаб-квартира цього союзу знаходиться в Глані (Швейцарії). ВСОП видає всесвітньо відому Червону книгу.

Після Другої світової війни зросла активність міжнародних спортивних, релігійних, студентських та інших організацій, які не є структурами ООН. Серед них виділяється Міжнародний олімпійський комітет (МОК) (Лозанна, Швейцарія), Всесвітня рада церков (ВРЦ) (Женева), Міжнародний союз студентів (Прага), Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) з штаб-квартирою в Парижі. Збільшується кількість країн, які входять до Світової організації торгівлі (СОТ). Авторитет її постійно зростає.

У світі існує також безліч міжнародних організацій, офіційний статус яких регіональний чи субрегіональний, але реальний їх вплив фактично поширюється на всю Землю. Мабуть найбільшою активністю серед них виділяються Організація Північноатлантичного договору (НАТО) і Європейський Союз (ЄС). Штаб-квартири обох цих організацій знаходяться в Брюсселі.

НАТО є військово-політичним союзом (блоком), най- відомішим і найпотужнішим у світі. Цей блок постійно поповнюється за рахунок вступу до нього колишніх соціалістичних країн. Вишикувалася чимала черга країн, які б хотіли стати членами цієї організації. Хоча вона і має регіональну назву, називаючись Північноатлантичним, однак набуває все більш глобальних рис. Понад 1500 військових баз цього альянсу розміщені на територіях від Гренландії до островів Океанії.

Ще більше бажаючих вступити до іншої організації з регіональною назвою Європейський Союз. Таких країн, які б хотіли стати повноправними членами ЄС, у світі вже більше 80 (!) і вони знаходяться не лише в Європі, а й у Африці, Азії та інших частинах світу. ЄС у 1993 р. трансформувався з Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Нині до нього входять 25 країн. У 2007 р. до його складу буде прийнято ще декілька держав. Але вже у наш час ЄС виробляє понад третину світового валового продукту. На нього припадає понад 40% світового експорту.

В Європі важливу роль відіграють й інші, переважно політичні та фахові міжнародні організації. Найпомітнішою серед них є Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Парламентська асамблея ОБСЄ знаходиться в Копенгагені (Данія). Ще раніше за ОБСЄ була створена Рада Європи (РЄ). Її штаб-квартира розміщена в Страсбурзі (Франція). Нині до її складу входить 40 країн, зокрема і Україна. РЄ займається переважно правами людини, гуманітарним і правовим співробітництвом, культурними і екологічними проблемами тощо.

У Південно-Східній Азії і на Тихому океані існують військово-політичні блоки АНЗЮС і АНЗЮК. Перший створений у 1951 р. і названий так за початковим літерами англійських назв трьох учасників цього утворення — Австралії, Нової Зеландії і США. Абревіатура АНЗЮК виникла на основі перших літер англійських назв перших трьох учасників блоку — Австралії, Нової Зеландії і Великої Британії (UK). Цей союз утворився у 1971 р. і включає до свого складу ще й Малайзію та Сінгапур.

Серед арабських країн найвпливовішою міжнародною організацією є Ліга арабських держав (ЛАД), створена в 1945 p., зі штаб-квартирою в Каїрі. Мусульманські країни об'єдналися в Організацію "Ісламський конгрес". Інша її назва — Організація "Ісламська конференція" (Джадда, Саудівська Аравія).

Велике значення енергоносіїв у соціально-економічній ситуації нашої планети останніми десятиліттями підняло реальний статус Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК). З 1960 р. її членами є нафтовидобувні країни Азії, Африки і Латинської Америки. На частку цих країн припадає до 60% світового експорту нафти.

Серед інших регіональних утворень найпомітнішими є АСЕАН, ОАЄ, НАФТА, МЕРКОСУР і СНД. Перша з них є Асоціацією держав Південно-Східної Азії, її штаб-квартира знаходиться в Джакарті (Індонезія).

Окрім Індонезії, як регіонального лідера, до неї належать Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Сінгапур, Бруней і В'єтнам.

Менш відомою є Асоціація регіонального співробітництва країн Південної Азії (СААРК). Її штаб-квартира розміщується в місті Дакка (Бангладеш).

У 1963 р. було створено одну з найбільших міжурядових регіональних політичних організацій світу — Організацію африканської єдності (ОАЄ) (Аддис-Абеба, Ефіопія). Офіційно до неї входять усі держави Африки. Цій організації поки що не вдалося владнати гострі конфлікти і припинити кровопролитні війни як в окремих африканських державах, так і між ними.

В Америці найбільше держав об'єднують такі регіональні утворення — ОЦАД, НАФТА і МЕРКОСУР. Перша з них розшифровується як Організація центральноамериканських держав і має керівні органи в Сан-Сальвадорі. Світовий масштаб має Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі. Вона більш відома як НАФТА. Це інтеграційне об'єднання включає США, Канаду і Мексику (штаб-квартира у Вашингтоні). За деякими економічними показниками НАФТА наближається до ЄС, а то й перевищує його. Багато в чому наслідує ЄС Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР). Базою його подальшого розширення стали чотири сусідніх держави — Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Головною метою цього інтеграційного об'єднання є створення латиноамериканського спільного ринку і значна співпраця в усіх сферах економічної діяльності.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) було створено після розпаду СРСР наприкінці 1991 р. Україна входить до СНД на правах асоційованого члена. Росія намагається використовувати цю організацію з метою відновлення власної імперії в межах колишнього СРСР, тому у світі не існує жодної країни, яка б хотіла стати членом СНД (порівняймо з великою чергою бажаючих стати членом ЄС і НАТО).

Великий вплив на формування сучасної політичної карти світу мають геополітичні чинники, тобто чинники, пов'язані з дією географічного довкілля. Геополітика — це наука, яка вивчає вплив географічних чинників переважно на зовнішню, а також на внутрішню політику держав. Найбільший внесок у її розвиток зробили німецькі географи. Деякі з учених розглядали держави як живі організми, які борються між собою за місце під сонцем.

Природа й природні ресурси, а до них належить і площа території, є важливою умовою розвитку будь-якої держави. Кожна країна повинна мати достатній простір для задоволення своїх внутрішніх потреб. З іншого боку, вплив території — це вплив її природних, соціально-економічних умов і географічного середовища в цілому. Клімат, їжа і навіть географічний краєвид, впливають на природу й психіку людини. Формується певний менталітет (характер, образ мислення) народу. Він обов'язково позначається на внутрішній і зовнішній політиці тієї країни, в якій цей народ переважає.

Велике значення має географічне положення країни, тобто розміщення її відносно інших об'єктів і територій на поверхні Землі. Зовсім об'єктивно різні результати розвитку нації і країни дає їх розташування в зоні тундри і в субтропічній зоні, у гірській місцевості й на морському узбережжі.

Якщо країна межує з нестабільними, кризовими державами, це негативно позначається на її соціально-економічному розвитку, внутрішній і зовнішній політиці. На територію цієї країни проникають біженці, злочинці, озброєні формування тощо. Порушуються стабільність і розміреність внутрішнього життя.

Життя будь-якої людини, усвідомлює вона це чи ні, має певну мету. Деякі люди покладають на себе певну місію. Так само і з країнами. Мета держави на міжнародній арені є її геостратегію. Поняття геостратегії тісно пов'язане з поняттям "геополітика". Воно визначається цілком об'єктивною потребою будь-якої держави у виживанні, збереженні і розвитку (експансії) в умовах потенційно ворожого оточення з боку інших держав, які теж всіляко намагаються відстояти своє "місце під сонцем".

Запитання та завдання

1. Скільки міжнародних організацій налічується нині у світі?

2. Назвіть найбільші глобальні міжнародні утворення.

3. Розкажіть про найвідоміші регіональні міжнародні організації.

4. Яка міжнародна організація і чому є найвідомішою і найавторитетнішою у світі?

5. Що вам відомо про функції, які виконують Генеральна Асамблея і Рада Безпеки ООН?

6. Назвіть спеціалізовані організації ООН.

7. Чому так багато країн світу хотіли б стати членами ЄС і НАТО, але немає бажаючих вступити до СНД?

8. Що таке геополітика і геостратегия?

9. Як впливають географічні чинники на долю країн і народів?

10. Що, на вашу думку, означає вислів Наполеона: "Географія — це доля"?

11. Як ви поясните вислів Бісмарка: "Народ, який не хоче годувати власну армію, годуватиме чужу"?

Висновки
Розділ 3. ПРОСТОРОВО-ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВ СВІТУ
3.1. Географічне положення держави
3.2. Територія держави
3.3. Кордони держави та їхні функції
3.4. Внутрішній поділ країн
Висновки
Розділ 4. РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ СВІТУ
4.1. Загальні засади районування світу
4.2. Регіони світу