Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. -
19.1. Особливості становлення та основи діяльності Міжнародного валютного фонду

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

19.1. Особливості становлення та основи діяльності Міжнародного валютного фонду

Міжнародний валютний фонд (МВФ) (International Monetary Fond, IMF) - міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами і надання фінансової допомоги країнам-членам для ліквідації валютних ускладнень, викликаних порушеннями рівноваги платіжних балансів. МВФ був створений на міжнародній валютно-фінансовій конференції (1-22 липня 1944 р.) у Бреттон-Вудсі (США, штат Нью-Хемпшир).

Специфіка МВФ, порівняно з іншими міжурядовими організаціями, полягає у виконанні ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та зменшення нерівноваги у міжнародному балансі розрахунків членів, забезпечення стабільності валютних курсів.

У роботі Бреттонвудської конференції брав участь також і СРСР. Проте згодом у зв'язку з "холодною війною" між Сходом і Заходом він не ратифікував Угоду про створення МВФ. З тієї ж причини впродовж 50-60-х pp. з МВФ вийшли Польща, Чехословаччина і Куба. У результаті глибоких соціально-економічних і політичних реформ на початку 90-х pp. колишні соціалістичні країни, а також держави, що входили раніше до складу СРСР, вступили в МВФ (за винятком Корейської народно-демократичної Республіки і Куби).

Новостворений МВФ був покликаний регулювати валютно-розрахункові відносини між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм за умови виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, короткострокових позик в іноземній валюті. Сьогодні Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) створений з метою підтримки стабільності в міжнародних валютних відносинах. Офіційними його завданнями, викладеними в Статуті МВФ, є співпраця з міжнародних валютних питань, сприяння стабілізації валют, усунення валютних обмежень і створення багатосторонньої системи розрахунків між країнами, надання країнам-членам валютних ресурсів для усунення тимчасових порушень їх платіжних балансів. З початку 80-х pp. МВФ почав надавати середньо- і довгострокові кредити (на 7-10 років), що направлялися країнам-членам на структурну перебудову економіки, які здійснювали радикальні економічні та політичні реформи.

Практичну діяльність Фонд розпочав з 1 березня 1947 р. як спеціалізований орган ООН. Місцезнаходження центрального апарату - м. Вашингтон, має свої відділення і представництва у ряді країн. Засновниками МВФ були 44 країни.

На сьогодні членами МВФ є 182 держави (рис. 19.1). Членом організації може стати будь-яка країна, яка проводить самостійну зовнішню політику і готова прийняти права й зобов'язання, передбачені Статутом МВФ.

Зростання чисельності членів МВФ (1945-2005 pp.)

Рис. 19.1. Зростання чисельності членів МВФ (1945-2005 pp.)

Офіційні цілі МВФ полягають у тому, щоб :

- сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі;

- підтримувати стійкість обмінних курсів валют;

- сприяти створенню багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями між членами Фонду;

- усувати валютні обмеження, які стримують зростання міжнародної торгівлі;

- надавати країнам-членам кредитні ресурси, що дозволяють регулювати незбалансованість тимчасових платежів без використання обмежувальних заходів у галузі зовнішньої торгівлі та розрахунків;

- служити форумом для консультацій і співпраці у галузі міжнародних валютних питань.

Відповідаючи за безперебійну роботу світової валютної й платіжної системи, Фонд приділяє особливу увагу стану ліквідності у світовому масштабі, тобто рівню і складу резервів, що є у держав-членів, та призначених для покриття торгових і платіжних потреб. Однією з важливих функцій Фонду є надання додаткових ліквідних засобів своїм членам за рахунок розподілу спеціальних прав запозичення (СДР). СДР (або СПЗ - спеціальні права запозичення) - міжнародна розрахункова валютна одиниця, яка використовується як умовний масштаб для порівняння міжнародних вимог і зобов'язань, встановлення валютного паритету й курсу, як міжнародний платіжний та резервний засіб. Вартість СДР визначається на основі середньої вартості чотирьох основних валют світу (до 1 січня 1981 р. - шістнадцяти валют). Визначення питомої ваги кожної валюти проводиться з урахуванням частки країни в міжнародній торгівлі, але для долара США береться до уваги його питома вага в міжнародних розрахунках (рис. 19.2). На сьогодні емітовано 21,4 млрд СДР з сукупною вартістю близько 29 млрд доларів США, що становить близько 2 % усіх резервів.

Вартість СДР

Рис. 19.2. Вартість СДР

Фонд має в своєму розпорядженні значні загальні ресурси для фінансування тимчасових розривів платіжних балансів своїх членів. Для їх використання держава-член повинна представити Фонду вагомі обґрунтування потреби, що виникла і яка може бути пов'язана з платіжним балансом, резервною позицією або змінами в резервах. МВФ надає свої ресурси на основі рівності та відсутності дискримінації, зважаючи на соціальні й внутрішньополітичні цілі держав-членів. Політика Фонду дає їм можливість використовувати фінансування МВФ вже на ранній стадії виникнення проблем у галузі платіжного балансу. При цьому допомога Фонду сприяє подоланню незбалансованості платежів без застосування торгових і платіжних обмежень.

МВФ застосовує різні форми діяльності. Серед них:

- інспектування (було пов'язано з переходом від паритетної до відкритої системи обміну валют. При цьому члени МВФ вирішили, що Фонд повинен розширити свою діяльність за межі мінової вартості, вивчати всі сфери економіки країн, які визначають розмір цієї вартості, та неупереджено давати оцінку економічної діяльності країн для усієї спільноти членів);

- консультації (використовує три типи консультацій: щорічні, додаткові (може організувати директор-розпорядник Фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється у складній економічній ситуації, або є підозра, що ЇЇ дії суперечать "кодексу поведінки" і можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з тими країнами, економічна політика яких значною мірою визначає стан світової економіки);

- надання послуг, фінансування.

Фонд відіграє роль своєрідного каталізатора, оскільки зміни в напрямах політики, що проводяться державами при здійсненні підтримки фінансовими ресурсами МВФ програм, що сприяють залученню додаткової фінансової допомоги з інших джерел. Фонд виступає як фінансовий посередник, що забезпечує перерозподіл засобів з тих країн, де є їх надлишок, у країни, в яких існує їх дефіцит.

19.2. Організаційна структура управління Міжнародного валютного фонду
19.3. Капітал Фонду і механізм залучення фінансових ресурсів
19.4. Основні напрями кредитної діяльності Фонду
Завдання і запитання для самоконтролю
Розділ 20. Банк міжнародних розрахунків
20.1. Історія створення Банку міжнародних розрахунків
20.2. Організаційна структура Банку
20.3. Функції Банку міжнародних розрахунків
Завдання і запитання для самоконтролю
Розділ 21. Європейський банк реконструкції та розвитку
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru