Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 14. ПОВНІ Й КОРОТКІ ФОРМИ ПРИКМЕТНИКІВ

Як уже зазначалося вище, найважливішою особливістю якісних прикметників є їх здатність виражати різну міру та інтенсивність вияву ознаки за допомоги ступенів порівняння.

Ступені порівняння - це такі форми якісних прикметників, що означають різну міру вияву ознаки, якості того чи іншого предмета шляхом зіставлення з такою ж якістю в інших однотипних предметах: дорожчий - найдорожчий.

Розрізняють два ступені порівняння: вищий і найвищий. Ступені порівняння мають лише ті прикметники, які позначають змінну щодо ступеня вияву ознаку.

Вищий ступінь називає якісну ознаку, що виявляється більшою мірою, ніж позначувана звичайним прикметником: Ні, нема нічого На землі усенькій, Що було б рідніше І дорожче неньки. (П. Бондарчук).

Вищий ступінь порівняння має дві форми: просту (синтетичну) і складену (аналітичну).

Проста форма утворюється від звичайного прикметника за допомоги суфіксів -ш-,-іш-: молодий - молодший, теплий - тепліший. Від деяких прикметників вищий ступінь утворюється за допомоги обох суфіксів: тонкий - тонший, топкіший.

Творення вищого ступеня за допомоги суфікса -ш- супроводжується такими змінами:

o прикметникові суфікси -к-,-ок-,-ек- випадають: тонкий - тонший, глибокий - глибший, далекий - дальший;

o кореневі приголосні [г], [ж], [з], внаслідок фонетичних процесів змінюються на |жч], а приголосний [с| - на (шч|, що передається на письмі літерою щ: дорогий - дорожчий, вузький - вужчий, високий - вищий.

Форми вищого ступеня порівняння деяких прикметників утворюються від інших основ (суплетивні форми): гарний - кращий, великий -більший, поганий - гірший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням слів більш, менш із звичайним прикметником: більш докладний, більш обережний, менш приємний.

Найвищий ступінь називає максимально виявлену ознаку предмета, якою він виокремлюється з-посеред інших предметів: Серед птахів найкращим співаком є соловей (В. Біанкі).

Найвищий ступінь порівняння має три форми: просту, складну і складену.

Проста форма твориться додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: прозоріший - найпрозоріший, вищий - найвищий, складніший - найскладніший.

Складна форма твориться додаванням до простої форми найвищого ступеня префіксів -як-,-що: якнайбільший, щонайдужчий, щонайкращий.

Складена (аналітична) форма твориться додаванням слів найбільш (е), найменш (е) до звичайного прикметника: найбільш цікавий, найбільш зручний, найменш вдалий, найменш активний.

§ 14. ПОВНІ Й КОРОТКІ ФОРМИ ПРИКМЕТНИКІВ

В українській мові прикметники мають дві форми: повну і коротку. Повні форми прикметників бувають нестягнені (дрібний, дрібная, дрібнеє, дрібнії) і стягнені (дрібна, дрібне, дрібні).

Загальновживаними в усіх стилях виступають повні форми прикметників:

o нестягнені у називному відмінку однини чоловічого роду: високий, добрий, прозорий;

o стягнені у називному відмінку жіночого і середнього родів однини та називному відмінку множини: рідна, рідне, рідні.

Нестягнені форми жіночого і середнього роду здебільшого вживаються лише в народній творчості і в поетичному мовленні: Праведная душе, прийми мою мову не мудру, та щиру, прийми, привітай! (Т. Шевченко).

Паралельні стягнені і нестягнені форми прикметників можливі лише в називному і знахідному відмінках, в інших відмінках вживаються повні стягнені форми.

Прикметники у повній формі змінюються за родами, числами і відмінками.

Короткі прикметники, що вживаються без закінчень, виступають у називному і знахідному відмінках однини чоловічого роду: зелен, славен, повен, згоден. Присвійні прикметники чоловічого роду мають коротку форму тільки в називному відмінку однини: сестрин, Маріїн, лікарів. Прикметники, що мають коротку форму, не змінюються за родами, числами, відмінками. Вживаються найчастіше в поезії та народній творчості: Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада, Аж на мене віл лебедик з небесонька пада (І. Драч).

§ 15. ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

За характером кінцевого приголосного основи початкової форми -називного відмінка однини чоловічого роду - прикметники поділяються на дві групи: тверду й м'яку.

До твердої групи належать:

* прикметники, що мають твердий кінцевий приголосний основи і закінчення -ий,-а,-е: широкий, широка, широке; близький, людяний, особистий, систематичний.

o усі присвійні прикметники, що в початковій формі мають чисту основу на приголосний: Василів, Ольжин, сестрин, батьків.

До м'якої групи належать:

* прикметники з м'яким кінцевим приголосним основи на -н із закінченнями -ій,-я,-є: синій, вечірній, крайній, вчорашній, колишній, довколишній, тутешній, давній, літній, торішній;

o прикметники з кінцевим приголосним основи на -й: безкраїй, довговій, довгошиїй.

Складні прикметники з другою частиною -лиций (круглолиций, яснолиций) утворюють окремий тип відмінювання, оскільки поєднують два різновиди закінчень - тверді (називний, орудний і знахідний відмінки однини чоловічого й середнього роду, всі відмінкові форми множини) і м'які (всі інші відмінки чоловічого, жіночого й середнього роду, крім зазначених).

Зразки відмінювання прикметників Тверда група

Назви відмінків

Однина

Множина

чол.р., серед, р.

жін. р.

Н.

зимов-ий, зимов-е

зимов-а

зимов-і

Р.

зимов-ого

зимов-ої

зимов-их

Д.

зимо в-ому

зимов-ій

зимов-им

3.

зимов-ий, зимов-е

зимов-у

зимов-і

О.

зимо в-им

зимов-ою

зимов-ими

м.

(на) зимов-ому, -ім

(на) зимов-ій

(на) зимов-их

М'яка група

Назви відмінків

Однина

Множина

чол.р., серед, р.

жін.р.

Н.

син-ій, син-є

син-я

син-і

Р.

синь-ого

синь-ої

син-іх

Д

синь-ому

син-ій

син-ім

3.

син-ій, син-є

син-ю

син-і

0.

син-ім

синь-ою

син-іми

М.

(на) синь-ому, -ім

(на) син-ій

(на) син-їх

Прикметники на -лиций

Назви відмінків

Однина

Множина

чол.р., серед, р.

жін.р.

Н.

яснолиц-ий, яснолиц-е

яснолиц-я

яснолиц-і

Р.

яснолиць-ого

яснолиць-ої

яснолиц-их

д

яснолиць-ому

яснолиц-ій

яснолиц-им

3.

яснолиц-е

яснолиц-ю

яснолиц-их

о.

яснолиц-им

яснолиць-ою

яснолиц-ими

м.

(на) яснолиць-ому, яснолиц-ім

(на) яснолиц-ій

(на) яснолиц-их

Прикметники твердої і м'якої груп мають різні з орфографічного погляду закінчення, хоч фонетично вони не відрізняються між собою: [вгґсок-ого] - [л 'ітн '-ого].

Форми чоловічого і середнього роду різняться тільки в називному і знахідному відмінках. Тверда і м'яка групи жіночого роду мають однакову систему закінчень. У знахідному відмінку прикметники чоловічого роду залежно від значення іменника, з яким поєднуються, можуть мати закінчення називного або родового відмінка: зустріти веселого хлопця, побачити густий ліс.

Місцевий відмінок однини прикметників чоловічого і середнього роду має паралельні закінчення -ому (-ім): на високому (ранньому) - на високім (раннім).

У формах множини вживаються закінчення, спільні для всіх родів.

§ 15. ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
5.1.3. ЧИСЛІВНИК
§ 16. ЗНАЧЕННЯ ЧИСЛІВНИКА І ЙОГО ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ
§ 17. РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
§ 18. ГРУПИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА БУДОВОЮ
§ 19. ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ
5.1.4. ЗАЙМЕННИК
§ 20. ЗНАЧЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ
§ 21. ГРУПИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
§ 22. ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru