Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 29. КАТЕГОРІЯ ЧАСУ

Категорія способу - частководієслівна категорія, що виражає відношення дії, процесу чи стану до дійсності з погляду мовця.

В українській мові розрізняють три способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий.

Дійсний спосіб дієслова позначає реальну дію, що вже відбувалася, відбувається чи відбуватиметься в одному з трьох часових планів:

o теперішньому: Молода мати з маленьким дитям стоїть у зажурі над гранітною плитою (І. Цю па);

o минулому: Наливались, половіли жита (І. Цюпа);

o майбутньому: Він зрозуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози (М. Стельмах).

Дійсний спосіб виражається за допомоги форм особи і часу, для минулого часу - також і форм роду.

Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: Соломія не відривала очей від берега (М. Коцюбинський).

Умовний спосіб дієслова позначає дію, можливу за певних умов: Уже б співали треті півні, якби вони тут десь були (П. Дорошенко). Форми умовного способу з погляду вираження - це аналітична структура, що твориться поєднанням дієслова у формі минулого часу з часткою би (б): писав би, писала б, писало б, писали б. Дієслова умовного способу мають тільки форми числа, а в однині - роду.

Частка би завжди пишеться окремо з дієсловами з якими утворює умовний спосіб. Вона може стояти після дієслова і перед ним, а також відокремлюватися іншими словами від дієслова: Я поїхав би, аби тільки допомогти (Петро Панч). Коли б мене забили, ти б став володарем моїх багатств (А. Шиян). Солов 'єм якби я став, то любов свою до тебе я б на весь світ проспівав (В. Сосюра).

Наказовий спосіб дієслова виражає наказ, прохання, пораду, заклик, застереження, тобто спонукання до дії: Ой, дівчино, відчини, Своє-моє серденько звесели (Укр. народна пісня). Заспіваймо пісню веселеньку

Про сусідку молоденьку, про сусідку заспіваймо, серце наше звеселяймо (Укр. народна пісня).

Дієслова наказового способу мають категорію виду, особи (2-ї однини, 1-ї і 2-ї множини, 3-ї однини і множини).

Форми наказового способу утворюються від основи теперішнього часу за допомоги закінчень. Закінчення другої особи однини виражає закінчення -и (біж-и, вар-и, напиш-и, вибер-и), а також нульове закінчення (бігай-0, ляж-0, встань-0, дістань-0). Значення другої особи множини - закінчення -іть (-іте),-те (біж-іть, напиш-іть, читай-те, звеселяй-те, прочит ай-те, насип-те).

Форма першої особи множини утворюється за допомоги закінчень -имо (-ім), -мо: пиш-імо, вар-імо, читай-мо, стань-мо, приляж-мо. Третя особа множини і однини утворюється аналітично: поєднанням частки хай (нехай) із дієсловами третьої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часу доконаного виду: хай (нехай) принесе, хай (нехай) заспіває, хай (нехай) принесуть, хай (нехай) заспівають.

Переважна більшість дієслів може виступати у формах наказового способу. Дієслова, що означають дії або стани неживих предметів, а також процеси, не утворюють форм наказового способу: важчати, сипатися, кущитися, гіркнути, киснути, вечоріти, кам 'яніти, твердіти, світати. Лише у поезії за умов персоніфікації від деяких із них творяться форми наказового способу: Зеленійся, рідне поле, Українська ниво! Підоймися, колосися, Достигай щасливо (І. Франко).

§ 29. КАТЕГОРІЯ ЧАСУ

Категорія часу - власне дієслівна категорія, що виражає відношення дії, процесу або стану до моменту мовлення.

Протиставлення дієслівних форм щодо моменту мовлення репрезентується у формах теперішнього, минулого та майбутнього часу.

Теперішній час позначає дію, що відбувається одночасно з моментом повідомлення про неї. Серце в тривозі: як при дорозі мальви високі цвітуть. Вітер - схиляє, люди-ламають, зливи із градом січуть (Г. Чубач).

Дієслова теперішнього часу змінюються за числами й особами. Форми теперішнього часу утворюються за допомоги особових закінчень, що приєднуються до основи теперішнього часу.

Дієслова за характером особових закінчень у теперішньому часі поділяються на дві дієвідміни - першу і другу.

До першої дієвідміни належать дієслова, які у третій особі множини мають закінчення -уть (-ють), а в закінченнях першої особи множини, другої особи однини і множини - голосну фонему /е/: несуть, несемо, несеш, несете: знають, знаємо, знаєш, знаєте.

До другої дієвідміни належать дієслова, які у третій особі множини мають закінчення -ать (-ять), а в закінченнях першої особи множини, другої особи однини і множини - голосні /и/ чи /і/: кричать, кричимо, кричиш, кричите; стоять, стоїмо, стоїш, стоїте.

Зразок словозміни дієслів теперішнього часу

Дієслово бути утворює єдину для всіх осіб форму - є. У сучасній українській літературній мові поряд з формою є вживаються і давні форми: єси - друга особа однини, єсть - третя особа однини, суть -третя особа множини: Що ти за сила єси? - питали (П. Тичина).

Минулий час позначає дію, що відбувалася чи відбулася до моменту мовлення: Вечірній обрій опустив завісу (Л. Костенко). Дві скелі створили печеру (О. Досвітній).

Дієслова минулого часу змінюються за числами і родами (в однині): здійснив - чол.р., здійснила - жін.р., здійснило - серед.р., здійснили -множина.

Минулий час виступає у формі недоконаного і доконаного виду: гартував (недоконаний вид), сховала (доконаний вид).

Форми минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомоги суфіксів:

-в - для форм чоловічого роду від основ на голосну фонему: читати - читав, носи-ти - носив, білі-ти - білів; а від основ на приголосний - нульовий суфікс: біг-ти - біг-0, вез-ти - віз-0;

-л - для форм жіночого та середнього роду, а також форм множини: чита-л-а, чита-л-о, чита-л-и; біг-л-а, біг-л-о, біг-л-и.

Зразок словозміни дієслів минулого часу

Крім форми минулого часу, функціонує форма, яка вказує, що одна з двох минулих дій передує другій. Вона називається формою давноминулого часу. Ця часова форма утворюється поєднанням допоміжного дієслова бути у формі минулого часу і повнозначного дієслова у цій же формі: забув був, забула була, забуло було, забули були.

Давноминулий час вживається переважно в розмовному і художньому стилях.

Майбутній час позначає дію, що відбуватиметься після того, як про неї повідомлять: Прилетять журавлі із далеких країн, про весну в вишині закурличуть (В. Сосюра).

Майбутній час вживається у двох видових формах - доконаного й недоконаного виду.

Майбутній час доконаного виду це проста форма майбутнього часу, що має спільні засоби вираження з формами теперішнього часу: ті самі особові закінчення: біж-у - прибіж-у, біж-иш - прибіж-иш, біж-имо - прибіж-имо.

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають дві форми -складну і складену.

Складна форма твориться додаванням до інфінітива дієслова й особових закінчень: -му, -меш,-ме,-мемо, -мете,-муть: писати-му, писати-меш, писати-ме, писати-мемо, писати-мете, писати-муть.

Складена форма утворюється поєднанням інфінітива особових форм допоміжного дієслова бути (майбутнього часу простої форми): буду писати, будеш писати, будемо писати, будете писати, будуть писати. Складена форма майбутнього часу - це аналітична форма, а проста і складна - це синтетична форма.

Аналітична і синтетична форми майбутнього часу недоконаного виду рівнозначні у вираженні часового значення.

Зразок словозміни дієслів майбутнього часу

Під час творення особових форм дієслів теперішнього і майбутнього простого часу доконаного виду в дієсловах першої дієвідміни перед усіма особовими закінченнями відбувається чергування приголосних: /г/, /з/ - /ж/: могти-можу, можете, зможу;

в 'язати - в яжу, в 'яже, зв 'яже; /х/, /с/ - /ш/: дихати - дишу, дише;

писати - пишу, пише, напише; /к/-/ч/: кликати - кличу, кличе, покличе.

У дієсловах другої дієвідміни чергування приголосних відбувається лише у першій особі однини:

/д/ - /дж/ - водити - воджу, ходити - ходжу, сидіти - сиджу; 111 - ІчІ - світити - свічу;

/з/ - /ж/ -лазити - лажу, возити ~ вожу; /с/ - /ш/ - просити - прошу, косити - кошу; /ст/ - /шч/ - (орфографічно - щ) мастити - мащу; губні /б/, /п/, /м/, /в/, /ф/ - губний +/л 7 ловити - ловлю, вабити -ваблю, купити - куплю.