Безпека життєдіяльності - Атаманчук П.С. - 1.6.2. Соціальне середовище як складова середовища існування. Сфери суспільного життя. Соціальні відносини людей

Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування . Якщо тварина живе в природі, то людина - у соціумі

Соціум - це особливий спосіб життя особливих істот - людей Найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування . Людське - суспільним, соціальним, як життєдіяльність Все, що є у суспільстві, як і саме суспільство, - результат людської діяльної

Діяльність - це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння культури

Потреби - це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення Соціальні потреби: належність до колективу, групи чи спільноти, турбота про інших та увага до себе, участь у спільній трудовій діяльності

У предметах діяльності (див . 1 . 3 . 1) людина втілює своє розуміння світу, розум, властивості, інтереси, потреби, почуття Види діяльності забезпечують існування людини та її формування як особистості . До видів діяльності належать: праця, гра, навчання, спілкування.

До типів діяльності належать такі, що будуються за ознаками суспільних відносин, потреб та предметів:

o перетворювальна: предметна (люди - природа, матеріальні цінності);

o соціальна (люди - люди, управління, освіта, лікування);

o духовно-пізнавальна: дослідження теоретичні, прикладні, практичні;

o ціннісно-орієнтаційна: пізнавання світу з позицій добра і зла (мораль);

o комунікативна;

o художньо-творча: пізнання світу в художніх образах;

o споживча: матеріальна, духовна, споживча

Кожна людина має свою ієрархію видів і типів діяльності . Взагалі, ієрархія видів і типів діяльності - це, певною мірою, програма життя людини

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона впливає на природу та використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб Вона проявляється в кожній суспільно-економічній формації у конкретній історичній формі, має особливий характер і свою організацію

За допомогою праці людина постійно змінює умови всього існування, перетворюючи їх згідно з своїми постійно зростаючими потребами, створює світ матеріальної і духовної культури (рис . 1 . 60) . Праця не можлива в одиночному прояві і виступає як колективний та соціальний вид діяльності . У соціальному відношенні праця призвела до формування соціальних якостей людини: мови, мислення, спілкування, переконання, цінностей, світогляду

Особистість - це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елементів Збалансований розвиток людини можливий тільки тоді, коли вона захищена на біологічному та соціальному рівнях Знання основ безпеки дозволить людині вирішити цю проблему, розширити аспекти самозахисту особистості й, зокрема, розвинути у неї здатність піклуватися про себе Сфери суспільного життя:

o матеріальна - охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання;

o соціально-політична - містить соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - класові, національні, групові, міждержавні Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, еволюція, війна, класова боротьба В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, громадські організації;

o духовна - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр вироблення свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), перетворення на індивідуальний духовний світ людини;

o культурно-побутова - це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання

Соціальні відносини виникають між людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування . Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні Суспільство протягом усієї своєї історії існує, створюючи різного роду спільноти . Це зумовлено біологічною взаємозалежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а також винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації Спільна діяльність людей породжує складну систему соціальних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле - соціальну спільноту і через неї у соціальну систему

У сучасному суспільстві кожна людина належить до безлічі різних соціальних інститутів (рис . 1 . 61), тобто форм закріплення і способів здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин Людина є членом сім'ї, навчається в школі, працює на виробництві, користується громадським транспортом тощо Кожного разу вона є членом окремої соціальної спільноти

Соціальна спільнота - це реально існуюча сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності

Соціальні спільноти бувають: групові, масові, соціально-родинні, етнічні, соціально-територіальні

Групові: класи, верстви, соціально-демографічні групи, професійні групи та ін

Масові: учасники суспільних рухів, аудиторія глядачів, любительські об'єднання .

Соціально-родинні: сім'я, рід, плем'я .

Етнічні: етнос, народність, нація, національна меншина . Соціально-територіальні: мешканці житлових будинків, сіл, району, міста, області

Функціонально соціальні спільноти спрямовують дії своїх членів на досягнення групової мети (рис . 1 . 62) . Соціальні спільноти можуть виникати спонтанно (мимовільно) чи інституціоналізовано (організовано), бути формальними чи неформальними . Будь-яка соціальна група може розглядатися як суб'єкт системи "людина - життєве середовище" і визначати рівень цієї системи