Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. -
Глава 2. Україна в міжнародних аграрних відносинах: торговельний аспект

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

Неодмінною передумовою інтеграції АПК України в міжнародні аграрні відносини є вироблення взаємоузгоджених з іншими державами уявлень про спільні для них стратегічні цілі й пріоритети зовнішньоторговельної політики, найважливіші напрями та засоби реалізації вказаних цілей. Актуалізація зовнішньоекономічного аспекту розвитку АПК України пов'язана з розривом численних налагоджених господарських зв'язків з Росією та іншими країнами СНД. введенням торговельних і валютних обмежень у рамках СНД, переорієнтацією на торгівлю з країнами далекого зарубіжжя. З розпадом СРСР значна частина раніше внутрішньої торгівлі перетворилась у зовнішню. Порушення взаємних господарських зв'язків завдало великої економічної шкоди всім державам Співдружності, що є однією з причин довготривалого спаду виробництва. За оцінками експертів, на цей чинник припадає від 30 до 70 % спаду виробництва залежно від ступеня забезпеченості паливно-енергетичними ресурсами. Дедалі поглиблюються відмінності країн СНД у господарських механізмах і законодавстві, у принципах внутрішньої економічної й аграрної політики, у способах регулювання зовнішньоекономічних зв'язків.

Економіка України сьогодні конче потребує залучення іноземних інвестицій, ефективних технологій, а відтак — розширення збуту продукції за кордон. При цьому значно підвищується роль зовнішньоекономічної орієнтації аграрного комплексу країни. Інтеграція економіки України у світове господарство є фактором економічного зростання, підвищення ефективності виробництва, наближення до європейських стандартів якості життя. Досвід східноєвропейських країн, де успішно проводяться економічні реформи, показує, що тільки розвиток зовнішньоекономічних відносин та відкритість економіки дають змогу забезпечувати достатньо високі темпи зростання.

Уроки першого етапу

Після здобуття незалежності в Україні розпочалися трансформаційні процеси спрямовані, зокрема, на подолання ізольованості економіки країни від міжнародних ринків.

Чимало зроблено в законодавчому плані щодо введення ключових елементів вільної торгівлі. Підтримується відносно сприятливий режим імпорту.

Більшість митних тарифів становлять 10—30 %. Експорт перетворився на один із небагатьох секторів, який компенсує певні прогалини в економіці. Проте за 1997—2000 рр. експорт українських аграрних товарів зменшився майже на 8 % за зростання імпорту на 18 %. Усуваються деформації в торгівлі в цілому.

В аграрних відносинах зі світовим товариством, як і загалом у зовнішньоекономічній діяльності України, чітко простежуються два періоди: перший — 1991—1994 рр., другий, що розпочався з кінця 1994 р.. триває і нині. На першому етапі зовнішні аграрні відносини зазнавали значного впливу процесів, зумовлених розпадом Радянського Союзу, а також зовнішньоекономічних заходів Росії, яка різко підвищила ціни на свої енергоносії. Негативно позначились на економіці країни прорахунки у сфері макроекономіки, що зумовили високий рівень інфляції і значне регулювання цін на внутрішньому ринку; торговельна діяльність АПК у цілому була обмежена, а в окремих випадках і малокерована. Торгівля спрямовувалася головним чином на нейтралізацію збитків, спричинених різницею між внутрішніми і зовнішніми цінами. Експортна торгівля сільськогосподарськими товарами обмежувалася. Неефективна система платежів ще більше погіршила ситуацію і стала однією з причин виникнення зовнішнього боргу.

На початковому етапі Кабінет Міністрів України та за його дорученням ряд провідних міністерств і відомств — міністерства економіки, закордонних справ, зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, сільського господарства і продовольства, фінансів, Державний митний комітет. Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації. Державна податкова адміністрація. Національне агентство України з реконструкції та розвитку та деякі інші — інтенсифікували двосторонні зв'язки з глобальними міжнародними економічними організаціями, в тому числі Світовою організацією торгівлі (СОТ), Світовим банком. Європейським Співтовариством, Європейським банком реконструкції й розвитку. Міжнародним валютним фондом та ін. Форми співпраці були різними: створення постійних представництв, проведення семінарів, обмін делегаціями тощо. Водночас започатковувалися контакти з країнами Західної Європи, Північної Америки та інших регіонів. У свою чергу, зазначені країни. Рада Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТІ), а також інші міжнародні організації відряджали в Україну своїх експертів і радників, які на місці разом з вітчизняними фахівцями вивчали можливості адаптації зовнішньої торгівлі країни до загальновизнаних вимог ГАТТ. Цей процес підкріплювався значною науково-технічною допомогою ЄС (за програмою ТАCIS). Світового банку, англійського урядового фонду "Ноу-хау", японського урядового фонду продовольства і людських ресурсів, уряду США через USAID.

Завдяки фінансово-технічній та інтелектуальній підтримці за короткий проміжок часу Україні вдалося напрацювати законодавчо-нормативну базу розвитку зовнішньоторговельних зв'язків, упорядкувати експорт і імпорт сільськогосподарської продукції. Лібералізовано економіку, сформовано умови щодо залучення іноземних інвестицій як важливої форми підтримки і регулювання торгівлі. На основі приватизації й роздержавлення докорінно змінилися форми організації сільськогосподарського виробництва, яке набирає дедалі виразніших рис приватного ринкового типу господарства. Економізація зовнішньої діяльності сприяє розв'язанню основних політичних питань у міжнародних відносинах з провідними країнами Заходу і Сходу й утвердженню України у світі.

У 1992 р. Україна стала членом Світового банку. Європейського банку реконструкції й розвитку. Міжнародного валютного фонду. Укладено Угоду про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною; Угоду між урядами України і США про гуманітарне й технічно-економічне співробітництво (травень 1992 р.); Протокол між урядами України і ФРН про співробітництво і підвищення кваліфікації фахівців, керівних кадрів у галузі економіки та управління; Рамкову угоду між урядами України та ФРН з питань консультування та співпраці; Українсько-голландський міжурядовий меморандум про взаєморозуміння (грудень 1992 р.); Рамкову угоду між урядами України й Італії (липень 1992 р.); Меморандум про взаєморозуміння між Україною і Великою Британією (лютий 1993 р.); Угоду про економічне й технічне співробітництво між урядами України й Республіки Індія (квітень 1994 р.); угоди України з країнами СНД 1992—1995 рр.; Глобальну ініціативу Європейської комісії для України (квітень 1994 р.); Протокол про наміри між ЄС і країнами СНД, інші двосторонні міжурядові договори.

ЄС надавав Україні послідовну підтримку в питаннях якнайшвидшого вступу до СОТ, а також щодо отримання доступу до Загальної системи преференцій ЄС на підставі визнання України країною з перехідною економікою. Реальною є перспектива приєднання України до окремих європейських програм інтеграційного характеру, в тому числі сільськогосподарських. Країни ЄС вжили практичних заходів з надання Україні фінансової й технічної допомоги для структурної перебудови в економіці, формування конкурентоспроможної на міжнародному рівні економіки.

Зовнішня підтримка, що надається Україні починаючи з 1992 р.. сприяла зміцненню її незалежної позиції в зовнішньоекономічній діяльності.

Загалом Україна має зовнішньоекономічні зв'язки із 118 країнами світу (1997 р.). Налагоджуються прямі контакти з представниками Ради ГАТТ щодо приєднання України до цієї організації. Але внаслідок низки внутрішніх обставин, зокрема несвоєчасного виконання взятих зобов'язань, частих відставок уряду, непослідовності в економічних рішеннях, процедура набуття Україною повного членства в ГАТТ/СОТ затягується. Проте ГАТТ та інші провідні міжнародні організації не викреслюють Україну зі списку пріоритетних партнерів. З чотирьох факторів, необхідних для приєднання до ГАТТ, в Україні є три: людський капітал; макроекономічна стабільність (відсутність інфляції); відкритість економіки. Щодо четвертого фактора (політика та дії уряду), то, за оцінками зарубіжних експертів, тут намітилися позитивні зрушення.

Отже, на першому етапі зусилля держави спрямовувалися на залучення ресурсів міжнародних фінансово-кредитних організацій для розв'язання невідкладних проблем економічного розвитку та соціального захисту населення країни. На часі — налагодження конкретної взаємовигідної економічної співпраці з найвагомішими зовнішньоекономічними партнерами — Росією, США, країнами Західної Європи, Японією. Реалізація таких намірів с важливою передумовою входження нашої держави в європейський та світовий економічний простір.

Уроки першого етапу
Період зростання
Зовнішньоторговельна політика України: вибір курсу
Глава 3. Перспективи розвитку України як транзитної держави
Стан та основні чинники транзитності держави
Роль автотранспорту в розвитку транзитності
Місце залізниць у розвитку транзиту
Трубопровідний транспорт у системі транзиту
Повітряно-космічний транзит
Розбудова Транспортних коридорів — важлива умова розвитку транзиту
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru