Історія української преси - Животко А.П. -
Російська цензура і заборона передплати "Літературно-Наукового Вісника" на українських землям під Росією

Випускаючи "Літературно-Науковий Вісник", видавництво звернулося в оповістці до українського суспільства з такими словами: "Сподіваємося, що наша публіка з прихильністю стріне наші змагання і підможе їм матеріальною поміччю... То була б найліпша пам'ятка, на яку може спромогтися наша суспільність в столітню річницю відродження нашої літератури".

Як відповіло суспільство на цей заклик, найліпше можуть свідчити слова І. Франка. Роблячи підсумок за п'ять років існування журналу, він писав: "Важкі були первопочини нашого видання... Ще не вийшла перша книжка "Літературно-Наукового Вісника", а вже піднялися і залунали прилюдно голоси проти нього... і ось восени 1897 р. на однім деканальнім соборчику зібрані духовні признали потрібним запротестувати проти видання, якого ще не було на світі... і опублікували свій протест у клерикальній газеті "Душпастир". Розуміється, що по виході перших книжок "Літературно-Наукового Вісника" ті голоси ще збільшилися; наперед настроєні проти нового видання критики, злочини та підкопи проти різних святощів там, де були б не бачили їх у іншім виданню... До хору тих упереджених... прилучилися голоси й інших незадоволених у "Буковині" та "Руслані".

Подібним відгуком зустрінуто було "Літературно-Науковий Вісник" тоді, як він був перенесений до Києва.

Та незважаючи на це, поява нового місячника викликала на провінції зацікавлення. Вже в половині першого року видавництво побачило, що видання "Літературно-Наукового Вісника", коли не зовсім оплатиться, то в усякім разі дасть лише невеликий дефіцит.

Найліпше цей відгук можна бачити з передплати в перших роках видання, що охопила собою як галицько-українські землі, так українські землі під Росією та українське суспільство, розсіяне поза межами України.

Отже, 1898 р. галицько-українські землі дали 625 передплатників (445 цілорічних, і 180 часткових). З них на першому місці — священики: 173 передплати (129 і 50); далі вчителі — 142 передплати (112 і 30). Не бракувало серед передплатників і селян. Правда, було їх у першому й наступних роках лише яких 2—3. Причиною такої кількості в значній мірі була висока, як на селянина, ціна передплати. Але фактом було, що чимало селян досить пильно читали часопис, випозичаючи його від передплатників учителів, священиків та інших. Можна це було помітити з дописів або і з тих відомостей про віча, на яких промовці-селяни не раз покликувалися на те, що було друковане в "Літературно-Науковому Віснику".

Українські землі під Росією 1898 р. дали 101 передплату (70 і 31). Буковина — 32 передплати. Поза українськими землями — в Європі, а також в Америці, здобув "Літературно-Науковий Вісник" цього року 41 передплату (з них 32 і 9).

Таким чином, у першому році здобув "Літературно-Науковий Вісник" 799 передплат, з яких було 567 цілорічних і 232 часткових. Приблизно таку ж кількість принесли і наступні роки з тією лише різницею, що 1899 р. кількість передплатників з-під Росії зросла до 155.

Російська цензура і заборона передплати "Літературно-Наукового Вісника" на українських землям під Росією

Впродовж трьох років "Літературно-Науковий Вісник", хоч формально не допущений російською цензурою, і хоч з тяжкою бідою, з перервами і перешкодами, все ж доходив до рук передплатників у Росії. Щойно весною 190 і р. впала на нього формальна і сувора заборона. Сталося це внаслідок акції "москвофілів", які сподівалися в такий спосіб підірвати небажане видання і очистити грунт для розпочатого свого "Сборника Галицко-Руской Матици". Але з цим планом їм не пощастило. Заборона хоч і вдарила по фінансовій стороні журналу і на довші роки підрізала можливості його розвитку, але зусиллям видавництва і редакції осягнуто було того, що його існування могло досить тривко опертися на передплатниках з галицько-українських та буковинських земель, а також з-поза українських земель в Європі й Америці.

Так було до 1907 р., коли журнал був перенесений до Києва, де цензура зустріла його знову своєю пильною увагою.

"Записки Наукового Товариства ім. Шевченка" у Львові
Політична диференціація в 1830-х роках. Партії і їх органи. "Руслан" та інші
Українська радикальна і соціалістична преса перед її народженням. Роль Драгоманова. "Друг"
"Громадський Друг" та його спадкоємці. Збірник "Дзвін" і "Молот". Нездійснений часопис "Основа"
"Громада", її завдання. Перехід "Громади" на періодичне видання. Відгуки та їх наслідки
"Світ". Його характер, співробітники і зміст. Упадок і його причини. Нові спроби
"Товариш". Програма. Відгуки, становище молодшої групи радикалів. Упадок часопису
Ще одна спроба співробітництва радикалів із народовецькою пресою
Відновлення радикальної преси. "Народ" - офіційний орган радикалів.; Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення "Народці Часопис "Хлібороб"
"Життє і Слово". Зміст. Співробітники. Молодь і "Життє і Слово". Припинення журналу
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru