Історія української преси - Животко А.П. -
"Товариш". Програма. Відгуки, становище молодшої групи радикалів. Упадок часопису

Щойно в середині 1888 р. появляється у Львові перше число органу університетської молоді радикального напрямку під назвою "Товариш" — письмо літературно-наукове, за фактичною редакцією І. Франка і з підписом відповідального редактора С. Козловського. Виходити мав двічі на місяць. Перше число, як оказове, появилося 10 липня розміром 20x13,5 в 116 сторінок. В статті від редакції в першому числі подано основні напрями, якими мав іти часопис. Зводилися вони до твердження, що стоячи на щиро-національному ґрунті, як писала редакція, "не сходячи ані на хвилю з ґрунту народного русько-українського, ми бажаємо по змозі прикладати до пізнання того ґрунту сучасні європейські методи наукові і літературні, а заразом прояснювати дальшу нашу роботу показом на ті дороги, якими йде тепер наука і література в других, освіченніших краях Барони"...

Зміст цього числа склався як з творів красного письменства, так публіцистичних і наукових статей. Щодо перших, то передусім треба згадати "Домашній промисл" І. Франка. Далі — поезії Гетьманця "З України", що малюють українську біду, та О. Маковея — "На самоті", переклад Мирона (І. Франка) "Із епіграм К. Гавличка-Боровського" та інших. Тут же дві статті М. Драгоманова. Одна з них — критична під назвою "Науковий метод в етнографії", присвячена "етнографії Слов'янщини", написаної О. Стодольським (О. Кониським) (Л., 1887). Стаття відзначується цікавою, гострою критикою способу визначування різниці поміж українцями та руськими, якого вжив О. Стодольський. Друга, не менш цікава і не менш гостра, під назвою "Сміх і горе" вказує на хиби історичного і географічного характеру, якого допускається українська преса.

Безпощадною критикою тогочасної публіцистики визначається стаття І. Франка під назвою"Наша публіка". З інших треба згадати М. Павлика, який дав цінну своїми даними розвідку "Русини в Америці", Н. Кобринську, В. Будзиновського, який виступив тут з обговоренням робітничої справи.

Врешті, вісті, матеріали, серед яких: лист Т. Шевченка до О. Герцена, лист Ю. Федьковича до Д. Танячкевича та інші.

Першим відгуком на вихід "Товариша" була більша стаття О. Борковського, що появилася в кількох числах "Зорі". Подавши програму, автор зазначував тут, що "потреба таких видавництв по правді давно давалася чути, о тім нема що й казати... Тим більше радіти треба, що найшлись раз люде, що почули вже в собі силу, потрібну до так важного і віддавна потрібного діла, і то, щоб говорити о "Товаришу", навіть між молодіжею. Правда, що в 1-му числі "Товариша" бачимо тих молодих сил зовсім небагато, але надіятися треба, що дальше виявиться їх більше. А все ж і те буде великою заслугою, коли зуміють для своєї прехорошої програми винайти хоч би і старших людей. Не хочу молодому видавництву вказувати, що в дечім може зарожево дивиться поперед себе, а зичу йому щиро якнайкращої долі на розпочатій дорозі".

Реферуючи далі зміст часопису, підкреслював особливо оповідання І. Франка, статтю М. Павлика та статті М. Драгоманова. Вказавши на цікавий зміст і гостроту останніх, звернув увагу редакції на те, що заголовок однієї з них ("Научний метод в етнографії") значно більше обіцює, ніж дає.11 закінчував: "Рад би я на закінчення додати видавництву охоти до дальших трудів з тою увагою, щоби, не відступаючи від своєї хорошої програми, користало більше з праці молодіжі".

Діставши "Товариша", Драгоманов дав йому таку оцінку: "Вернувшись кілька днів тому до Женеви, застав "Товариша". Усе легеньке й поверховненьке, але свіженьке й зачіпливе, так що мусить розворушити трохи Вашу публіку"...

Обіцяє незабаром надіслати свої праці і між іншим першу частину "Австро-руських споминів" та запитує про вихід другого числа. За короткий час знову запитує: "Коли Ви почнёте печатити ч. 2 "Товариша"? І повідомляє, що першу частину споминів уже надіслав.

А тим часом з "Товаришем" вже було зле. Спочатку провід доручено І. Франкові і Павликові. По виході першого числа Франко почав підготовлювати матеріал до другого числа. Сюди між іншим мала ввійти стаття Коцолевського "Про партійні відносини між русинами", Франка про село Добрівляни. Також сподівався дістати кореспонденцію про німецькі колонії на українських землях.

Так було на початку вересня. А в жовтні зайшли зміни. Серед молоді під проводом В. Будзиновського виявилося незадоволення часописом. Хиби, на думку опозиції, були в тому, що він майже не мав праць "молодших", та що "часопис був за націоналістичний, реакційний", що дещо в ньому було "не на місці" і т. д. До всього того, на її думку, часопис мусив би бути менше практичний, а більш теоретичний, науковий, європейський. Внаслідок всього цього редакцію було від Франка відібрано. Перейшла вона до рук так званих "радків", як назвав молодих політиків М. Драгоманов по імені малої доньки Радки. Це спричинилося до того, що "Товариш" завмер і зійшов зі сцени суспільного життя.

Ще одна спроба співробітництва радикалів із народовецькою пресою
Відновлення радикальної преси. "Народ" - офіційний орган радикалів.; Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення "Народці Часопис "Хлібороб"
"Життє і Слово". Зміст. Співробітники. Молодь і "Життє і Слово". Припинення журналу
"Радикал". Програма. Злиття з "Життєм і Словом"
"Громадський Голос", Редактори й видавці, "Громада"
Народження української соціалістично-демократичної преси
Преса РУП (Революційної української партії)
Преса соціал-демократичної Спілки
Буковина. Москвофільство та його органи. Народження української преси. Часопис "Буковина"
Розвиток української преси Буковини