Теорія журналістики - Приступенко Т.О. -
2.2. Журналістська етика в контексті етики загальної

Журналістика — професія відносно молода, їй трохи більше ніж три з половиною століття, а професійна мораль журналістів ще молодша. Журналістська етика виникла з усвідомленого досвіду журналістів, їхньої практичної роботи. Вона з'явилася у зв'язку з необхідністю подолати суперечності між потребою людей у соціальній інформації та неправильно трактованим поняттям свободи преси, зокрема використанням періодики для пропагандистського впливу на читачів як опір маніпулюванню інформацією на початку XVII ст., коли пресу почали використовувати як засіб управління, впливу на аудиторію. У Франції "сірий" кардинал Рішельє сам підбирав інформацію і редагував матеріали для паризької газети "La gazette". В Англії парламент фактично заборонив публікувати матеріали, несхвалені урядом. У Росії Петро І перетворив "Ведомости Московского государства" зі збірника дипломатичних повідомлень на агітаційно-пропагандистський засіб. Перші цензурні заборони — друкувати, ввозити з-за кордону, перекладати твори українською мовою — спричинили появу моральних норм в українській журналістиці.

Коли виникає суперечність між основним завданням журналістики і потребою використання її для пропаганди, порушуються правдивість, чесність, об'єктивність, інші етичні вимоги в ім'я виконання пропагандистських завдань партій, влади. Виникає необхідність регулювати відносини журналістики і суспільства (влади і журналістики, журналістів і читачів, журналістів з колегами), а також поведінку, вчинки журналістів.

Спочатку з'явилися неписані норми цих відносин і стосунків. Специфічні вимоги журналістської стики формувались поступово, з виникненням, розв'язанням моральних конфліктів і зловживань журналістами свободою слова, преси. Журналістські етичні норми с результатом теоретичного осмислення професійної моралі й викликані потребою захисту суспільних інтересів від зловживань свободою ЗМІ. Задовго до перетворення журналістики на масову професію вії сфері виникали моральні конфлікти і відповідно накопичувався досвід їхнього розв'язання. Наприклад, це зазначено в листі М.В. Ломоносова до Л. Ейлера і в його "Міркуваннях про обов'язки журналістів при викладі ними творів, призначені для підтримки волі філософії", що датуються 1754 р.

Приводом до "Міркування" стала неправильна інформація про роботу М.В. Ломоносова, опублікована в лейпцизькому науковому журналі. У відповідь учений написав спеціальну дисертацію, в якій виклав правила, якими, на його думку, повинні керуватися журналісти. М.В. Ломоносов застерігає їх від зловживання свободою суджень, причину якого він убачає в тому, що велика частина журналістів сприймає свою роботу як ремесло і засіб до існування замість того, щоб поставити собі за мсту пошук і дослідження істини.

М.В. Ломоносов закликає журналістів до ретельного розгляду того, про що вони беруться писати, засуджує неуважність, недбалість, поспішність і несумлінність. Осмислюючи конкретний випадок журналістської сваволі, автор порушує у своїй дисертації принципові питання журналістської етики. Але норми дій журналістів, обов'язкові зразки їх належної поведінки з'явилися лише у XX ст. "Загалом журналістська мораль і виникає як природна відповідь професійної групи на прагнення обмежити право отримувати правдиву інформацію від можливого свавілля тих, хто цю інформацію відбирає і поширює".

Журналістська етика посідає певне місце в системі наук, є світоглядною, соціальною, філософською наукою, точніше розділом прикладної філософії, об'єктом дослідження якої є мораль — система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.

Журналістика як синтетична професія увібрала у свою професійну етику чимало вимог з етики інших професій, наприклад, журналіст як педагог повинен усвідомлювати, що він завжди виховує інших, тому сам повинен зразково поводитися. Як лікар журналіст повинен пам'ятати, що слово лікує, ранить і навіть вбиває, тому його, мов ліки, треба обережно дозувати, добре обдумавши всі наслідки впливу. Як правозахисник журналіст повинен захищати людину відповідно до закону і збирати вербальні, документальні свідчення, що є найкращим доказом і аргументом у журналістському матеріалі. Як суддя журналіст може вершити людські долі, від його неправильно прийнятого рішення, оцінки постраждає невинна особа.

В українському пресознавстві є розбіжність між журналістською етикою як явищем і журналістською етикою як науковою дисципліною. Наприклад, О. Кузнецова розглядає її як журналістську мораль. Вона вважає, що журналістська мораль фігурує як практика втілення етичних норм журналістом під час трудової діяльності, а журналістська етика — як наука про професійну мораль журналіста.

Західні фахівці розглядають журналістську етику скоріше як явище, що існує на практиці, і як навчальну дисципліну. Етика журналістів, а в широкому розумінні — етика мас-медіа, є центральною сполучною ланкою між обмежувальною природою інформації (неминуче препарування правди під час передавання інформації), характером журналістської професії, суспільною довірою до мас-медіа та їхньою відповідальністю перед суспільством.

Роджер Блюм вважає, що етика засобів масової інформації — це нормативна система журналістського самоконтролю. Йорг Пауль Мюллер виводить визначення і основні функції етики з неможливості підтримувати демократичний лад суспільства, виходячи лише з буквального тлумачення конституції і законів. У конкретній повсякденній роботі журналістів важливе усвідомлення змісту і меж журналістського мандата (місії) у демократичному суспільстві. Саме ці поняття охоплює етика мас-медіа.

Можна сказати, що в громадянському суспільстві мас діяти закон рівноваги суспільних і журналістських інтересів. "Людство має інтерес до новин, і журналісти повинні сповна, чесно і пристойно їх відтворити, висловлює свою думку О. Кузнецова. — Журналісти мають інтерес зробити сенсацію, щоб прославитися, заробити гроші. І вони повинні мати право досягти свого інтересу, не порушуючи право людей на інформацію. Якщо рівновага інтересів відсутня, виникає конфлікт інтересів, порушуються етичні вимоги".

Професійна мораль журналіста — це не тільки форма свідомості, а й моральна поведінка, її мотиви, підстави моральних оцінок у вигляді суджень у журналістських матеріалах, моральні стосунки з людьми у фаховій діяльності, моральний вплив на людей у міжособовому й опосередкованому спілкуванні. Є такі основні компоненти професійної моралі журналіста: моральна професійна свідомість, моральна професійна поведінка, моральний вплив на реципієнті в, моральна журналістська оцінка у матеріалах.

Специфіка об'єкта праці журналіста передбачає високу відповідальність перед суспільством за свою діяльність. Тому до журналістів висувають високі моральні вимоги, що як додаткові моральні регулятори їх поведінки є специфічним предметом професійної журналістської етики.

Професійній етиці притаманні також особливі закономірності, цінності, норми, що не збігаються із загальною етикою. Журналістика як вид трудової діяльності, пов'язаний з людиною, мас специфічні етичні обов'язки. Професійна журналістська етика — це не вимоги загальної стики у специфічних умовах журналістської діяльності, а особливі, не властиві всім професіям норми і правила, хоча окремі з них притаманні й іншим спеціальностям.

Мета журналістської етики — сформувати передусім високу моральну самосвідомість і поведінку журналіста як комплекс освоєних ним професійних стичних цінностей, норм і правил поводження, який він утілює у роботі, самосвідомість як усвідомлення й оцінку людиною своїх дій і їх результатів, думок, почуттів, морального обличчя й інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісну оцінку самого себе і свого місця в житті.

Дослідниця Г. Лазутіна виокремлює три журналістські процеси: самоорганізацію, самоконтроль і саморегуляцію, в яких журналіст здійснює свій моральний вибір. Журналіст завжди стоїть перед вибором, як виконати свій обов'язок перед народом, редакцією, зважує, чи люди потребують тієї інформації, яку має на мсті висвітлити редакція, чи пі, що вона їм дасть інтелектуально, практично й емоційно. В умовах конфлікту інтересів журналіст самостійно робить вибір. "З морального погляду вибір буде правильним, якщо журналіст критерієм оцінки вибере гуманістичну природу моралі" — вважає О. Кузнецова. Якщо вибором журналіста керують лише індивідуальні інтереси, тоді він, можливо, порушить моральні норми. Професійна мораль, що стає часткою свідомості журналіста, повинна поєднати, узгодити, гармонізувати його суспільні, професійні й особисті інтереси. Адже суспільне благо — не самоціль, воно підпорядковане благу особистості як своїй кінцевій мсті. Пріоритет залишається за загальним благом, воно є вищою метою, тому що в ньому — перша умова благополуччя особи, розвиток й існування якої неможливі без суспільства. Перевага має бути за правдивим словом, зображенням і мовленням, щоб допомагати людям зорієнтуватись у подіях, осмислити явища. Під час зміни політичної кон'юнктури, у періоди соціальних потрясінь професійний моральний обов'язок журналіста — уникнути розгубленості, зберегти професійну гідність, не зрадити людей, які чекають правди. Ллє ситуацію на початку XXI ст. в Україні молена охарактеризувати, м'яко кажучи, як кризу. Кризу не лише самих ЗМІ, а й усього суспільства, яке вже не пам'ятає, що газети та телебачення — це не засіб оспівування дій одних і приниження та дискредитації інших. "При цьому нікого не засмучує навіть той факт, що ті засоби масової інформації, які ще вчора писали, чи то говорили: "цей політик (партія, структура тощо) — найкращий взірець та володар усіх чеснот", сьогодні з аналогічним натхненням виливають на нього кубометри бруду... Головний парадокс полягає в тому, що ті, хто сьогодні використовує ЗМІ для морального знищення опонентів, завтра можуть опинитися па їх місці," — доповів журналіст Георгій Гонгадзе у Бюро Українського конгресового комітету Америки (УККА) в Нью-Йорку 17 грудня 1999 р.

А в якому світлі постануть журналісти: ті, кого використали, чи ті, хто дозволив себе використати? Вони хоча б залишаться живими? А чи потрібне тоді таке життя? Невже якщо всі одного дня відмовляться писати за вказівкою — всіх приставлять до стінки? Проблеми етики журналістики вже не є вузькофаховими нині в країні, вони стають проблемами суспільства, від яких залежить і його доля та доля держави. Кожна людина, кожний журналіст має зрозуміти сьогодні, які етичні цінності превалюють у його житті.

Етичні цінності — найвищий рівень узагальнення етичних вимог до журналістів, а етичні норми журналістів — узагальнені норми поведінки вищого порядку, ніж службові обов'язки чи правила. "Моральна норма є елементарною формою моральної вимоги, певним взірцем поведінки, що відбиває усталені потреби людського співжиття і відносин та має обов'язковий характер". Цс норма не лише для журналіста, а й для коленої людини.

Принципами професійної моралі називають загальні етичні вимоги. Виходячи з гуманістичної, демократичної концепції журналістики, це — свобода ЗМІ, правдивість, об'єктивність, соціальна відповідальність, повага до демократичних цінностей, порядність.

О. Кузнецова виокремлює таку ієрархію етичних вимог до журналістів:

— етичні цінності журналіста;

— етичні норми журналіста;

— службові етичні обов'язки і заборони;

— етикетні правила поведінки1.

Універсальними етичними вимогами є етичні цінності, що допомагають журналістам зайняти певну позицію, висловити думку, дати оцінку. Вони є мотивами поведінки, вибору журналіста. До моральних цінностей журналістів, зокрема, належать: правдивість, об'єктивність, чесність, соціальна відповідальність і порядність.

Етична цінність для журналіста — позитивна властивість, еталон, що викопує роль повсякденного орієнтира в оцінці людей, колективів, груп, організацій, фактів, подій, явищ, країн, націй. Журналіст постійно перебуває в ціннісно-оцінних відношеннях до предмета пізнання й відтворення на всіх етапах творчості, використовуючи будь-який загальний чи фаховий метод. Ці відношення — індивідуальні, хоча мають в основі ціннісні принципи, зафіксовані в міжнародних, національних документах з журналістської етики.

Свідому діяльність журналіста значною мірою зумовлює система ціннісної орієнтації його як особистості, що виявляється в її ідеологічних, політичних поглядах, дотриманні норм етики. Все це є складником духовного "я" кожного журналіста, що формується під час виховання, самовиховання, освіти, самоосвіти і повсякденної практики. У житті постійно відбувається зіткнення політичних, ідеологічних, культурологічних, моральних та інших позицій і зробити правильний вибір журналістові допомагає знання етичних цінностей. Дотримуючись погляду О. Кульчицького про концепцію верховенства світу вартостей над світом дійсності та трактуючи економічну кризу, кризу культури як висунення економічних і технічних вартостей на перший план в ієрархії цінностей, що призвело до спустошення скарбниці та людини, вважаємо що між цивілізаційними і духовними цінностями повинні існувати узгодженість, рівновага, консенсус. Жодними економічними, політичними, ідеологічними потребами не можна виправдати моральну провину журналіста.

Отже, що дає право людині займатись журналістикою? Перш ніж іти працювати "глашатаем" свободи, потрібно мати початкову базу — душевні якості. Мало вміти гарно писати, потрібно мити свою і лише свою громадянську позицію, а вона базується на духовності. Необхідно розуміти не лише економічні чи політичні процеси, а й духовні явища, знати та мати в серці християнські засади. З моральної позиції вже випливає громадянська позиція. Тут знов йдеться про духовне та професійне самовиховання і саморегулювання.

Журналістська етика — це самостійна професійна, прикладна наука, що вивчає особливості, закономірності, етичні цінності, норми та правила їх застосування у фаховій діяльності, вона с світоглядною основою журналістської творчості. До професійної стики належать ті самі розділи, що й до загальної стики: професійна етологія, аксіологія журналістики та деонтологія журналістики.

Журналістська етика як самостійна наука формується на основі стики загальної та журналістикознавства. Інтегруючи дві науки, що стали її своєрідним теоретичним фундаментом, журналістська етика активно вбирає все нове, що нагромаджується у суміжних гуманітарних науках: психології, логіці, соціології та ін. Професійна журналістська етика своєрідно використовує, поповнює, а не об'єднує журналістикозиавство і загальну стику. Де окрема галузі", що мас свій предмет — професійну мораль журналістів. Журналістська професійна мораль виявляється у практиці втілення стичних норм журналістом під час виконання фахової роботи.

2.3. Ціннісний критерій журналістської етики
2.4. Етичні цінності журналістів демократичного суспільства та законодавство
2.5. Етичні засади журналістської діяльності під час виборчих перегонів
Звернення журналістської ініціативи "Журналісти — за чисті вибори"
Висновки
Розділ 3 КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ЖУРНАЛІСТІВ УКРАЇНИ
3.1. Кодекс професійної етики журналістів
3.2. Регулювання порушень етичних норм
Висновки
Розділ 4 СВОБОДА СЛОВА ЯК ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. ЇЇ ПРАВОВИЙ ЗМІСТ