Інвестування - Гриньова В.М. - 2.4. Оцінка інвестиційного ринку

Порівняльний аналіз концепцій державного регулювання в контексті проблем функціонування інвестиційних ринків в умовах кризи доводить, що за зовнішніх розбіжностей і різних підходів до вибору об'єкта регулювання (платоспроможний попит або пропозиція ресурсів) розглядається єдиний об'єкт регулювання — інвестиційний ринок. За допомогою такого підходу, стимулюючи інвестиційну пропозицію, держава стимулює і попит на ресурси. Проте необхідно визнати, що саморегуляція ринкового господарства доповнюється та вдосконалюється регулюванням державою, яка може сповільнити або прискорити розвиток економічних процесів.

Проблему залучення інвестицій в економіку України треба розглядати в контексті особливостей трансформаційних процесів, які відбуваються в країні.

Економіка України на сучасному етапі перебуває у процесі трансформації, тобто перетворення економічної системи. Трансформація характеризується такими складовими, як поступове відмирання закономірностей минулого; розвиток сучасної ринкової економіки, яка базується на приватно-корпоративній власності, та зростання впливу суспільних цінностей в економічній поведінці.

Розбудова стабільної та дієвої ринкової економіки в країні стає можливою тільки за умови подолання кризи політики трансформації, тобто за наявної концепції системного переходу до ринкової економіки. Таку кризу було подолано в посткомуністичних країнах Європи, і, як доводять фахівці, це дало змогу зробити великий крок уперед у процесі трансформації економік цих країн.

У період трансформації економіки суттєво зростає значення інвестиційної діяльності в країні. Від інтенсивності та результативності інвестиційних процесів залежить успіх перетворень насамперед у сферах економічного, політичного та соціального життя. Ось чому нині необхідно приділяти увагу питанням, пов'язаним з інвестуванням, способам і методам його активізації, вивченням умов створення сприятливого інвестиційного клімату, залученням інвестицій та їх ефективним використанням на всіх рівнях: держави, галузі, регіону, підприємства.

В економіці, побудованій на ринкових засадах, інвестиційна діяльність є вільною і регулюється загальним економічним процесом. Проте в умовах, коли держава бере на себе функції управління інвестиційними процесами (перед суспільством поставлено певну суспільно значущу мету, і держава свідомо спрямовує політику економічних трансформацій, наприклад, під час структурної перебудови економіки; держава є стратегічним інвестором; держава є власником частки підприємств, яка впливає на структуру суспільного виробництва), вільний розвиток інвестиційних процесів загрожує національній економічній безпеці, і постає потреба в протекціонізмі.

Специфіка трансформаційного періоду зумовлює необхідність конструктивної інтенсивної інтервенції держави в інвестиційну сферу. Цю необхідність детерміновано як недорозвиненість і функціональну недостатність новостворених ринкових форм, насамперед інвестиційної інфраструктури і саморегулюючих механізмів, неспроможних самотужки забезпечувати оптимізацію протікання інвестиційних процесів на макрорівні, так і "неринковий" характер економічного середовища. Національна економіка не є ідеальним об'єктом саморегулювання, і це свідчить про відсутність у ній достатніх передумов для самоактивізації процесів капіталотворення. Як свідчать дослідження, провідним суб'єктом регулювання повинна бути держава.

Середовище, в якому здійснюються інвестиційні процеси, називають інвестиційним кліматом. Він формується під впливом взаємопов'язаного комплексу законодавчо-нормативних, організаційно-економічних, соціально-політичних та географічних факторів, які визначають умови інвестиційної діяльності на всіх рівнях (країна, галузь, регіон, підприємство).

Цільова результативна діяльність держави як суб'єкта регулювання — це встановлення кількісних та якісних (структурних) параметрів інвестиційних процесів, необхідних для нормального протікання розширеного відтворення, забезпечення динамічної макроекономічної рівноваги та поліпшення показників макро- та мікрорівнів.

У сучасних умовах інвестиційна політика повинна будуватися на розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності таких принципів: забезпечення та вдосконалення законодавчо-нормативної бази інвестиційної діяльності; здійснення концентрації на стратегічних напрямках розвитку; організації взаємодії з підприємствами та інвесторами з метою мобілізації інвестиційних ресурсів; виділення інноваційної політики в самостійний цілеспрямований напрямок діяльності.

Інвестиційна політика держави — це те навколишнє середовище, що оточує підприємства і від стану якого безпосередньо залежить успіх інвестиційної діяльності, та інвестиційна активність суб'єктів господарювання. Від ефективності інвестиційної політики держави залежить стан виробництва, рівень технічної оснащеності основних фондів підприємства, можливості структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних та екологічних проблем. У період трансформації економіки головне в реалізації інвестиційної політики держави — створення умов для вкладення коштів і підвищення інвестиційної активності підприємств. Економічне зростання та інвестиційна активність є взаємодоповнюючими процесами, а підприємство має приділяти постійну увагу власній інвестиційній діяльності, яка органічно витікає з інвестиційної політики.

В умовах трансформації становище підприємств різко змінилося. Поява підприємств різних форм власності, ліквідація централізованого планування та акціонування сприяли переходу цілеформування на рівень підприємства. Підприємство відповідно до конкретної ситуації, діючого господарського механізму та загального диктату споживача самостійно визначає пріоритетність тих чи інших цілей.

В умовах ринку розвиток економіки має циклічний характер, що привносить елементи невизначеності, а тому під час прийняття інвестиційних рішень підприємство має враховувати цю особливість на підставі оцінки інвестиційного клімату та відповідного прогнозу розвитку інвестиційного ринку. Безпосередньо за результатами дослідження зовнішнього середовища і залежно від цілей підприємства формується його політика, яка корегується на підставі аналізу стану та потенціалу розвитку підприємства. Насамперед це стосується інвестиційної привабливості підприємства як об'єкта потенційного інвестування.

Здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві потребує визначення стану справ із наявністю інвестиційних ресурсів і співвідношенням різних форм інвестування на всіх етапах розвитку. Аналіз можливих джерел інвестиційних ресурсів і форм фінансування та їх оптимальне співвідношення дадуть змогу забезпечити ефективність інвестиційної політики підприємства. Зона господарювання є самостійним сегментом у межах діяльності підприємства, яке функціонує у відповідній галузі, регіоні, державі (країні).

При формуванні інвестиційної політики підприємства необхідно брати до уваги умови, які подано на рис. 2.5.

Схема впливу умов на інвестиційну політику підприємства

Рис. 2.5. Схема впливу умов на інвестиційну політику підприємства

Отже, підставою для формування інвестиційної політики підприємства є оцінка інвестиційної привабливості всіх об'єктів інвестиційного ринку: держави, галузі, регіону, окремого підприємства. У зв'язку з циклічним розвитком економіки та постійними змінами на інвестиційному ринку необхідно систематично вивчати стан його кон'юнктури для формування ефективної інвестиційної політики і прийняття економічно обґрунтованих інвестиційних рішень. Постійне спостереження та аналіз кон'юнктури інвестиційного ринку на основі системи показників і виявлення тенденцій змін дадуть змогу спрогнозувати його розвиток на перспективу. Процес прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку включає такі послідовні стадії: оцінка макроекономічних показників визначає інвестиційний клімат у країні та ефективність умов інвестиційної діяльності; проведення оцінки інвестиційної привабливості галузей використовується для галузевої спрямованості, галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності підприємств; визначення оцінки інвестиційної привабливості регіонів — для регіональної диверсифікації діяльності підприємств; оцінка інвестиційної привабливості підприємства — для розробки й обґрунтування інвестиційних рішень.

Оцінка об'єктів інвестування та прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку — це взаємозалежні, взаємопов'язані, взаємодоповнюючі складові для формування інвестиційної політики підприємства.

У ринковій економіці стабільність діяльності підприємства визначається такими основними факторами, як зростання обсягу реалізації продукції, стабільна прибутковість, фінансова стійкість. Незважаючи на складні ринкові обставини, жорстку податкову систему і недостатню державну підтримку в більшості випадків погіршення становища підприємств пов'язане з неефективною системою управління, неекономічним і нетехнологічним виробництвом, слабким урахуванням ринкових умов господарювання в усіх аспектах.

Заохочення вкладення коштів потребує забезпечення привабливості об'єктів інвестування для вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Вивчення кон'юнктури ринку включає оцінку привабливості на трьох основних таксономічних рівнях: макроекономічному — на рівні країни; мезоекономічному — на рівні галузі та регіону; мікроекономічному — на рівні підприємства. У цьому розділі будуть розглянуті тільки перші два рівні.

2.4.1. Макроекономічні показники розвитку інвестиційного ринку
2.4.2. Оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки
2.4.3. Інвестиційна привабливість регіонів
2.5. Фактори та умови формування інвестиційної привабливості підприємства
2.6. Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства
Розділ 3. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ
3.1. Рішення про інвестування у фінансові активи на основі розрахунку ризику і дохідності
3.1.1. Критерії оцінки ризику і дохідності окремих фінансових активів
3.1.2. Ризик портфеля інвестицій
3.1.3. Оцінка дохідності окремих видів фінансових активів
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru