Інформаційні системи і технології на підприємствах - Плескач В.Л. -
Зовнішнє і внутрішнє середовища підприємства

Базисом при розробці стратегії розвитку підприємства є аналіз інформації про зовнішнє і внутрішнє середовища підприємства. Основними складовими зовнішнього середовища є стан міжнародної, національної економіки, галузевих ринків, ринків товарів і послуг.

Бізнес-систему підприємства необхідно розглядати у нерозривному зв'язку із зовнішнім середовищем. Уявлення про значення зовнішнього середовища та необхідність врахування чинників, зовнішніх стосовно підприємства, з'явилося у 50-х роках минулого століття.

У сучасних економічних умовах фактори зовнішнього середовища вирізняються взаємозалежністю, складністю, агресивністю, мінливістю, непрогнозованістю. Підприємство як бізнес-систем а перебуває під впливом постійних змін. Керівники підприємств зосереджують увагу на мінливому середовищі та його впливі на бізнес-процеси підприємства. Складовими елементів зовнішнього середовища є споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансові інститути та інструменти, трудові ресурси тощо (рис. 1.12).

Бізнес-систему підприємства можна подати у вигляді інтегрованої багатофункціональної системи, що взаємодіє із зовнішнім середовищем, якій притаманні такі основні ознаки:

o взаємопов'язаність - видалення або приєднання елемента підприємства спричинює зміни у відношеннях між іншими елементами системи;

Рис. 1.12. Взаємодія зовнішнього середовища та підприємства

o структурність - ієрархічна - багаторівнева структура, на верхньому рівні якої знаходиться центральне управління, на нижніх рівнях підрозділи, дочірні компанії тощо;

o цільовий характер функціонування - цілі підприємства конкретні, фіксовані і можуть коригуватися менеджерами;

o динамічність - якісні та кількісні показники комерційної, виробничої, фінансової діяльності підприємства, технології його роботи змінюються з часом;

o вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємства, зміни якого зумовлюють потребу в реінжинірингу бізнес-процесів;

o адаптивність - здатність підприємства реагувати на зміни вхідних/вихідних інформаційних потоків тощо.

Взаємодію зовнішнього середовища і бізнес-системи підприємства можна розглядати як сукупність неперервних впливів з боку підсистем і елементів зовнішнього середовища (суб'єктів ринкових відносин, сировинних, товарних і фінансових ринків та інших механізмів, політичної ситуації тощо) і цілеспрямованого керівного впливу на підприємство з боку держави та її органів за допомогою законодавчого забезпечення, норм, правил, порядків, обов'язкових для виконання.

Отже, сучасне підприємство має створювати підсистему формування ефективних управлінських рішень. Через прямі і зворотні зв'язки між елементами бізнес-системи підприємства відбувається обмін даними та ІР, що підтримується системою ситуаційного управління і дає змогу адекватно й оперативно реагувати на мінливе зовнішнє середовище.

Підтримка і розвиток бізнес-системи підприємства, електронний документообіг, здійснення контролю над основними економічними показниками діяльності, ефективне керування й адаптація організації до мінливих факторів зовнішнього середовища досягається використанням методів та інструментарію бізнес-інжинірингу.

Інжинірингом бізнесу називають систему методів, що використовуються для ведення бізнесу, який задовольняє цілі, поставлені перед підприємством. Інжиніринг бізнесу ґрунтується на застосуванні потенціалу стратегічного планування.

З метою ефективного розв'язання наявних проблем, конкурентоспроможності у мінливому середовищі, підприємства змушені вдосконалювати свій бізнес, розробляти нові підходи, принципи, способи, методи, методики, інструментарій ведення бізнесу, контролювати внутрішнє середовище підприємства та здійснювати адекватні зміни й удосконалення.

Ці проблеми розв'язуються шляхом ефективного використання методологій бізнес-інжинірингу із дотриманням таких концептуальних положень:

o формулювання способів створення і керування новим бізнесом відповідно до інженерних принципів: проектування, конструювання, постійне узгодження й аналіз сконструйованих моделей бізнес-системи підприємства, впровадження адекватних моделей у бізнес-систему підприємства, аналіз результатів взаємодії і змін цих моделей у рамках системи зовнішнього середовища підприємства;

o детальне і формалізоване подання процесів, систем та інструментів керування бізнесом, функцій підсистем, підсистем, ключових елементів бізнес-системи, робіт для виконання цих функцій на різних рівнях ієрархії бізнесу компанії;

o відображення результатів формалізації бізнесу у стандартні взаємозалежні інформаційні блоки тощо.

Інжиніринг бізнесу можна розглядати як взаємозалежний комплекс робіт з удосконалення бізнесу та його реінжи ні рингу. Реінжиніринг бізнес-процесів (РБП) сьогодні використовується більшістю провідних компаній. Це метод керування організацією, що становить сукупність дій, які забезпечують радикальне переосмислення всіх аспектів бізнесу.

Новий напрямок у теорії і практиці керування РБП введено як ідею М. Хаммером, Т. Давенпортом і Дж. Чампі, які визначають реінжиніринг як фундаментальне переосмислення і ра дикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення суттєвих покращень у таких важливих для сучасного бізнесу показниках результативності, як витрати, якість, рівень обслуговування й оперативність.

За визначенням М. Хаммера і Дж. Чампі, бізнеспроцес (БП) - це сукупність видів діяльності, що має один або кілька видів вхідних потоків і створює цінний для клієнта результат.

За визначенням WfMC, бізнес-процес - процедура, в якій документи, інформація або завдання передаються між сутностями технологічного процесу згідно із визначеним набором правил з метою досягнення бізнес-мети.

Призначення кожного бізнес-процесу полягає в тому, щоб запропонувати клієнту товар або послугу, тобто продукцію, що задовольняє його за вартістю, сервісом і якістю.

Узагальнюючи ці підходи, дамо таке визначення.

Бізнес -процес - сукупність взаємопов'язаних технологічних і організаційних бізнес-процедур або операцій, які спільно реалізують завдання бізнесу або цілі підприємства в рамках його організаційно-функціональної структури, що визначає ролі і відношення елементів та підсистем підприємства.

Опис БП - це визначення того, хто/що, в який час і з якими затратами буде задіяний, щоб одержати кінцевий результат (товари/послуги).

Підприємства безперервно модифікують свої БП, намагаючись якомога оперативніше реагувати на зовнішні чинники, до яких належать управління замовленнями клієнтів, оцінка і вибір постачальників, а також розробка нових продуктів і послуг. БП відображаються, аналізуються і модифікуються з метою уникнення надмірних процесів, затримок і некорисної витрати ресурсів.

Особливого значення набуває модель бізнесу - це спосіб представити бізнес-систему компанії, сукупність моделей її підсистем. Модель бізнесу - подання бізнес-системи (об'єкта, поняття) у будь-якій формі, відмінній від форми її реального існування.

Модель (фр. modele, італ. modello, від лат. modulus - міра, мірило, зразок, норма) у широкому розумінні - образ (у тому числі умовний або уявний - зображення, опис, схема, формула, креслення, графік, план, карта тощо) або зразок будь-якого об'єкта чи системи об'єктів ("оригіналу" даної моделі), що використовується за певних умов як їх "заступник" чи "представник".

Модель бізнесу показує, що є зовнішнім середовищем підприємства і як воно взаємодіє з цим середовищем. Моделювання бізнес-процесів допомагає ефективно вирішувати організаційні та управлінські завдання, оскільки ступінь деталізації бізнес-процесу можна змінювати залежно від кінцевої мети та наявних ресурсів.

Кожний з етапів бізнес-процесу можна представити як окремий бізнес-процес, що охоплює певну сферу діяльності підприємства. Графічна формалізація бізнес-процесів дає змогу виявити вузькі місця у бізнес-системі підприємства і запропонувати варіанти вирішення проблем.

Інструментальними засобами моделювання функціональних вимог бізнес-системи підприємств є різні засоби: DFD (Data Plow Diagrams) - діаграми потоків даних; SADT (Structured Analysis and Design Techniques) - метод структурного аналізу і проектування моделі і відповідні функціональні діаграми; ERD (Entity-Relationship Diagrams) - діаграми "сутність - зв'зок".

Кожній групі засобів відповідають визначені типи моделей (діаграм). За допомогою них вимоги розбиваються на функціональні компоненти (бізнес-процеси) і подаються у вигляді мережі, об'єднаної потоками даних. Основна мета діаграм - демонстрація того, як кожен процес перетворює свої вхідні дані у вихідні, і виявлення відношень між процесами.

Діаграми потоків даних і діаграми "сутність - зв'язок" найчастіше використовуються у моделях CASE-засобів. Конкретний тип діаграм та інтерпретація їх конструкцій залежать від стадії життєвого циклу програмного забезпечення (ПЗ).

На стадії формування вимог до ПЗ SADT-моделі і DFD використовуються для побудови моделі AS-IS ("як є") і моделі TOBE ("як має бути"), відображаючи структуру бізнес-процесів підприємства та взаємодію між ними. За допомогою ERD виконується опис даних організації на концептуальному рівні, який не залежить від засобів реалізації баз даних.

На стадії проектування ERD використовується для опису структури системи, при цьому вони можуть уточнюватися, розширюватися і доповнюватися новими конструкціями. Дані моделі можуть доповнюватися діаграмами, що відображають системну архітектуру ПЗ, структурні схеми програм, ієрархію екранних форм і меню тощо.

Є низка причин, що обумовлюють використання моделі замість спроб прямої взаємодії з реальним світом, а саме: природна складність багатьох організаційних ситуацій, неможливість проведення експериментів у реальних умовах, орієнтація менеджерів підприємства на майбутнє.

Конструювання моделі є процесом, що включає постановку задачі, саме конструювання, перевірку на достовірність і адекватність, фактичну апробацію і перманентне оновлення. Нині для формування адекватного уявлення про бізнес-діяльність підприємства використовуються фізичні, аналогові, математичні і комп'ютерні моделі.

Зовнішня модель підприємства описує, що є бізнесом підприємства та його взаємодією із зовнішнім середовищем - клієнтами, контрагентами з комерційної, виробничої, фінансової, інвестиційної діяльності підприємства тощо. Після формування зовнішньої моделі будують внутрішню модель бізнесу.

Внутрішня модель компанії показує, як налагоджений і як функціонує бізнес підприємства. Ця модель характеризує побудову кожного бізнес-процесу з різних робочих внутрішніх процесів і визначає, які ресурси при цьому задіяні.

Інформаційна модель підприємства описує інформаційне забезпечення бізнесу і комунікації підприємства. Інформаційна модель компанії є зв'язувальною компонентою внутрішньої та зовнішньої моделей.

При використанні технології моделювання організаційної структури підприємства керівництво формалізує своє бачення бізнес-моделі підприємства за рахунок застосування певних стандартів. Стандарти є складовою корпоративної інтегрованої інформаційної системи і роблять можливою інформаційну підтримку моделі за допомогою цієї технології.

Візнес-модель підприємства відображається в програмі і є установчою для наповнення бази даних. Подальше налагодження здійснюється в автоматичному режимі. Перевагами використання цієї технології є такі можливості:

o формування структури БД і бізнес-моделей без додаткового залучення розробників ПЗ, які не є фахівцями в управлінні і відповідно можуть допустити помилки при програмуванні;

o чітке та адекватне подання моделі керування підприємством;

o формування реального уявлення про бізнес-модель керування підприємством, першочергові завдання, які мають бути виконані, і конкретні підрозділи підприємства, які повинні реалізовувати ці завдання.

Технологія моделювання процесної структури підприємства є стандартним сучасним засобом для керування бізнес-про-цесами. З метою координації виконання окремих операцій, що становлять основу бізнес-процесу, в цій технології вводиться чинник часу, з урахуванням якого легко координується виконання окремих операцій, що становлять бізнес-процес. Для подання бізнес-процесів у вказаній технології необхідно виконувати такі вимоги: бізнес-процес має бути відособлений, струк-турованим і мати чіткі правила виконання і бути повторюваним.

Етапи подання процесів у технології моделювання процесної структури підприємства: текстовий опис; подання бізнес-процесів у вигляді моделей (концептуальне і технологічне моделювання). Концептуальне моделювання призначене для визначення мети бізнес-процесу, воно враховує вхідні, вихідні дані і виконавців. Технологічне моделювання ґрунтується на застосуванні технологічних карт.

Одна із методологій інжинірингу бізнесу - об'єктно орієнтований інжиніринг ПЗ (Object Oriented Software Engineering;

- OOSE), технологія, що передувала UML, була запропонована І. Якобсоном і включала моделі вимог, аналізу, дизайну, ви конання та перевірки.

У цій методології передбачене паралельне створення двох взаємопов'язаних систем - бізнес-системи компанії та її інформаційної системи. При побудові моделей використовується спільна методологічна база: моделі першого типу описуються в термінах прикладів використання (прецедентів), а моделі другого типу розкривають особливості реалізації цих прикладів у термінах об'єктно-орієнтованого моделювання. Узгоджена розробка моделей бізнес-системи й інформаційної системи підприємства дає змогу виявити взаємозв'язок цих систем і здійснити паралельне їх конструювання та подальший розвиток.

Недоліки цієї складної методології моделей подолала уніфікована мова моделювання UML (Unified Modeling Language)

- система позначень, що базується на діаграмах і призначена для моделювання систем на основі об'єктно-орієнтованого програмування. UML визначає нотацію (сукупність графічних об'єктів - синтаксис мови моделювання) та мету моделі бізнес-системи засобами візуального моделювання (процесу графічного подання моделі за допомогою стандартного набору графічних елементів).

Візуальна модель бізнес-системи дає можливість відобразити функціонування бізнес-системи на різних рівнях абстракції: моделювання взаємодії між користувачем і системою, внутрішніх об'єктів (компонентів) системи, між різними системами.

Дж. Мартін запропонував підхід для проведення бізнес-інжинірингу, особливість якого полягає в поєднанні CASE-тех-

нологій, що становить сукупність методологій аналізу, проектування, розробки і супроводження складних систем ПЗ. Це підтримується комплексом засобів автоматизації, об'єктно орієнтованого програмування та експертних систем. При цьому використовуються діаграми, що становлять потоки робіт, структури даних, взаємозв'язки об'єктів, стани і переходи бізнес-процесів. Здійснюється підтримка процесу розробки програмного забезпечення від діаграм, що описують модель бізнесу, до програмного коду.

Розглянуті методології та підходи до інжинірингу бізнесу в більшості випадків орієнтовані на розробників інформаційних систем, а не на менеджерів компаній і внаслідок цього досить складні для адекватного розуміння та впровадження.

Підхід тотального управління якістю (Total Quality Management) передбачає надання команді із впровадження повноважень вносити зміни стосовно оптимізації якості, часу, витрат. Процес вдосконалення має безперервний характер. Як правило, на цьому рівні відбуваються вдосконалення в межах одного-двох процесів або навіть процедур.

Редизайн БП (Business Process Redesign) - наступний рівень у процесі удосконалення на підприємстві відповідно до мети, чітко сформульованої у програмі удосконалення (наприклад, за обраним критичним індикатором ведення бізнесу). Основна мета - виявлення й усунення процесу, що не приносить додаткової вартості. При цьому відбувається впровадження кращого досвіду у всьому процесі або в його конкретній частині. На цьому рівні удосконалення працює крос-функціональ-на команда, що здійснює діагностику існуючих процесів і розробляє заходи щодо їх удосконалення.

Реінжиніринг бізнес-процесів (Business Process Reengineering, BPR) застосовується y разі необхідності радикальних змін у діяльності підприємства для удосконалення конкурентоспроможності. Цей рівень передбачає створення нових, ефективніших, бізнес-процесів на підприємстві. Порівняльну характеристику BPR-, СРІ-підходів щодо вдосконалення процесів управління підприємством наведено на рис. 1.13.

Для практичної реалізації реінжинірингу бізнес-процесів необхідно розділяти такі БП:

Порівняльна характеристика підходів BPR та CPI

o основні на підприємстві в мережі Intranet (це внутрішня мережа підприємства, у якій використовуються технології Internet або Extranet (це комп'ютерна мережа, яка об'єднує кілька Intranet-мереж підприємств-партнерів або дочірніх через ІКТ), що визначають основний напрям діяльності підприємства відповідно до способів досягнення мети функціонування підприємства;

o допоміжні - процеси, пов'язані з вирішенням внутрішніх завдань підприємства з обслуговування центральних бізнес-процесів;

o керування - планування діяльності підприємства, організація виробництва, контроль;

o зовнішні - взаємодія в мережі з постачальниками і партнерами, клієнтами.

У загальному випадку діяльність практично будь-якого підприємства зводиться до кількох основних процесів: стратегічного та оперативного управління, аналізу потреб ринку, розробки товару/послуги, виробництва товарів чи послуг, продажу, закупівель.

Система управління підприємством є комплексом взаємопов'язаних процесів стратегічного та оперативного управління його діяльністю (рис. 1.14).

Стратегія управління підприємством традиційно має забезпечувати ментальну правильність, ситуаційність, унікальність, невизначеність як стратегічну можливість, гнучку адекватність.

Систему управління підприємством можна оцінити за двома параметрами - якістю стратегічного та оперативного управління. Припустимо, що кожний з параметрів може набирати значення якості: низьке, середнє та високе (табл. 1.1).

Отже, бізнес-систему підприємства можна розглядати як систему, що може бути спроектована, сконструйована та за необхідності перманентно удосконалена. Подальший розвиток ШТ, нагромадження інформації в інформаційних системах, дали змогу детально охарактеризувати логістику взаємозв'язків підсистем, елементів бізнес-системи підприємства та рівнів керування ними.

Взаємодія стратегічного та оперативного управління

Контур керування

Якість керування

низька

середня

висока

Фінансова система підприємств?

Оголошена декларативно

Побудована за центрами фінансового обліку і звітності відповідно до ієрархії підрозділів компанії

Побудована за центрами фінансового обліку і звітності за всіма видами діяльності (наприклад, за проектами, продуктами і послугами таін.)

Планування оперативної діяльності

Оперативне планування діяльності "від поточних результатів минулого"

Побудована жорстка система бюджетування із застосуванням простих програмних систем. Консолідація фінансової інформації за підприємствами компанії виробляється шляхом зведення незавершених балансів та інтуїтивного розподілу фінансових інвестицій

Побудована гнучка система бюджетування із застосуванням програмних систем з прогнозними й аналітичними моделями. Консолідація фінансової інформації за підприємствами компанії виробляється із застосуванням програмних систем

Закінчення табл. 1.1

Контур керування

Якість керування

низька

середня

висока

Контроль і регулювання

Керівник одноосібно здійснює контроль за діяльністю управлінського апарату і виробництва. Бухгалтерський облік ведеться в основному на користь податкового обліку. Управлінський облік примітивний - на рівні перевірки факту наявності ліквідних засобів

Контроль і регулювання частково делегуються менеджменту підприємства. Закладені основи управлінського обліку

Єдина система збалансованих показників. Бухгалтерський облік здійснюється в повному обсязі податкового, фінансового й управлінського обліків

Контур керування

Якість керування

низька

середня

висока

Стратегічне (управління)

Стратегічний аналіз

Практично не проводиться, керівництво покладається на інтуїцію і результати минулих періодів

Проводиться формально і нерегулярно, на стратегічних сесіях обмежується, як правило, використанням 8ДУОТ-аналізу*

Проводиться регулярно, застосовуються різні методи і моделі з використанням програмних систем, PEST- аналізу**

Місія підприємства

Не оголошена або формально оголошена, як правило, на стратегічній сесії в результаті "мозкового штурму". Не повною мірою відображає дійсність

Визначена й оголошена, з неї випливають цілі компанії, проте безпосередньо з корпоративною стратегією не пов'язана, не впливає на оперативну діяльність компанії, регулярно не оновлюється

Чітко сформована і взаємо-обумовлена цілями і корпоративною стратегією, визначає оперативну діяльність підприємства та регулярно коригується

* SWOT-аналіз (від англ. strengths, weaknesses, opportunities, threats: сильні, слабкі сторони, можливості, небезпеки) - його ідея полягає у тому, що успішна стратегія має ґрунтуватися на принципі поєднання внутрішніх можливостей підприємства і зовнішнього середовища, представленого у вигляді можливостей і загроз. Використання подібного інструменту дає можливість одержати оцінку стратегічного стану організації.

** PEST-аналіз - інструмент, призначений для вияву політичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів зовнішнього середовища, що можуть вплинути на стратегію підприємства.

Продовження табл. 1.1

Контур керування

Якість керування

низька

середня

висока

Головна стратегічна мета підприємства

Визначена на рівні бізнес-ідеї, коригується за потребами поточної діяльності або оголошена декларативно

Випливає з місії і визначена як мета внутрішньогосподарської і фінансової діяльності (наприклад, максиміза-ція економічного прибутку) або як мета операційного менеджменту (приміром, мак-симізація обсягу продажу продукції)

Взаємопов'язана з місією і відображає максимізацію добробуту власників

Оперативне управління

Організаційна структура підприємства

Виробничі й управлінські функції розподілені між співробітниками нечітко. Бізнес-процеси мають нестійкий характер. Управління побудоване як реакція на події, що відбулися

Формалізація структур управління бізнесом

Оптимізадія бізнес-процесів

Інтеграція бізнес-процесів в ІС

ливості підтримки покупців, включаючи віддалений, цілодобовий сервіс за принципом самообслуговування тощо.

Можливість своєчасного отримання точної інформації для бізнесу є найважливішою в умовах інформаційної економіки. Персоніфіковане задоволення споживачів - головна тенденція роботи компаній.

На зростання важливості інформації в бізнесі впливають три чинники: інформація про стан виконання замовлення, наявність товарів/послуг, календарні графіки поставок.

Наявність необхідної інформації дає змогу керівникам застосовувати заходи щодо скорочення товарно-матеріальних запасів і співробітників до рівня, який забезпечує конкурентоспроможність підприємства; знання про інформаційні потоки, важливі для стратегічного та оперативного керування, стратегічного планування та ефективного використання ресурсів.

На кожному етапі вдосконалення структури підприємства наповнюється конкретним змістом, а саме: ринкова діяльність повинна мати цілеспрямований характер, необхідно вести облік результатів діяльності; проводиться аудит і скорочення витрат, створюється новий продукт, під нього перебудовується виробництво, управлінський облік забезпечує роздільне бюджету вання бізнес-діяльності; на базі нових оцінок проводиться первинна реструктуризація бізнесу (скорочуються зайві виробництва і запускаються нові проекти); екстенсивні фактори розвитку виявляються вичерпаними, виникає необхідність в інтегрованій функціональній системі керування; здійснення автоматизації усіх функціональних підсистем, пов'язаних між собою; девізіоналізація (реструктурування основного виробництва), впровадження стратегічного маркетингу і планування; перехід до РБП (розподіленого бізнес-процесу).

У сучасних умовах методи ведення бізнесу і керування підприємством, побудовані за функціональним принципом, не є ефективними, тому що деяким функціональним підрозділам компанії властиве локальне, вузьке, бачення проблем, що постають перед підприємством. Ці підрозділи, зазвичай, не зацікавлені у виконанні робіт, що безпосередньо не входять у їхні функції; часто виникають внутрішня конкуренція, конфлікти між окремими підрозділами. Крім того, негативну роль відіграє неадекватна структура комунікацій.

Наприклад, для вирішення задач автоматизації стратегічного та оперативного планування, прийняття управлінських рішень використовують програмні системи управління ефективністю бізнесу (Business Performance Management, BP M). Для цього розроблено цілий ряд програмних продуктів, серед яких - системи реалізації функцій стратегічного управління Performance Scorecard, система планування і бюджетування, бізнес-моделювання і функціонально-вартісного управління, консолідації фінансової звітності, технології інтелектуального аналізу даних.

Комплекс рішень класу ВРМ включає задачі інформаційної підтримки управлінських рішень із цільового стратегічного управління, планування і бюджетування, бізнес-моделювання, консолідації звітності, фінансово-економічного аналізу.

У процесі реформування бізнесу вирішуються такі задачі: проводиться оцінка ситуації та реальних можливостей, ставляться цілі, визначаються пріоритети, намічається цільова програма, яка забезпечується технологіями, організацією та фінансово-економічним керуванням.

Запровадження таких систем дає змогу оптимізувати бізнес-процеси підприємства і сприяє інтеграції функцій як усередині підприємства (закупівлі, проектування, виробництво, маркетинг, логістика, бухгалтерський облік тощо), так і між підприємствами (кінцеві споживачі, дистриб'ютори, постачальники, фінансові установи тощо).

Впровадження нових систем автоматизації управління ресурсами підприємства, що описані у наступних розділах підручника, покращує доступ до інтегрованої інформаційної системи та розподіленої інформації.

Зовнішня стратегічна інтеграція належить до процесів, які об'єднують між собою постачальників і споживачів підприємства. При цьому забезпечується доступ до спільних ІР, наприклад наявність замовлень, товарно-матеріальних запасів, прогнозований попит тощо. Такі системи включають системи планування, системи зв'язку через Internet, мережеві комунікації, підтримують електронний обмін даними тощо.

Ключем до використання інформаційних систем і технологій для підтримки діяльності підприємств є налагодження між-організаційних зв'язків, що можна розглянути на прикладі технології CSRP (Customer Synchronized Resources Planning) - планування ресурсів, синхронізоване з покупцем. Це вимагає створення внутрішньоорганізаційних бізнес-процесів і зв'язків, які полегшували б доставку необхідної інформації як між підрозділами підприємства, що відповідають за маркетинг, збут, закупівлі, фінанси, виробництво, розподіл і транспортування, так і між підприємствами - постачальниками і споживачами на всьому ланцюжку постачань.

Наприклад, при використанні цього підходу покупці можуть впливати на основні бізнес-процеси підприємства, змінювати стратегію розвитку підприємства. CSRP зміщує акценти з планування виробництва на планування замовлень покупців. Отже, бізнес-процеси підприємства синхронізуються з діяльністю покупців. Завданням кожного виробника наступного десятиліття має бути залучення й утримання кожного покупця, при збереженні необхідного співвідношення ціна/ефективність і високої якості товарів. Детально ці питання розглянуто у розділі 6.

Покупець використовує браузер для доступу до Web-сервера виробника, щоб ввести замовлення - стандартне або модифіковане - у будь-який час дня або ночі. Покупець може замінити попередні замовлення, перевірити стан ще не виконаних замовлень або виконати новий запит.

Переваги використання таких систем: підвищення цінності продукції; висока адаптованість до кон'юнктури ринку, що забезпечується плануванням виробництва у режимі реального часу. Зміни в замовленні покупця автоматично призводять до змін у замовленнях постачальникам. Зростання конкурентоспроможності підприємства забезпечується координацією бізнес-процесів з покупцями завдяки прямому доступу до точної інформації про замовлення покупців. Підрозділи планування можуть динамічно змінювати роботи, послідовність виконання замовлень; засоби підтримки покупців разом з важливими бізнес-процесами планування, виробництва й управління (рис. 1.15). Методи, що базуються на ІКТ, розширюють мож-

Збільшення кількості БП підприємства у процесі виробництва продукції стає складнішим, керувати такими процесами важче. Тому виникає потреба в інтелектуальних інтегрованих інформаційних системах для підтримки цих процесів.

Завдання, які має вирішувати ІС підприємства: збір, фільтрація, очищення, підготовка, обробка інформації; аналітична обробка даних; інтелектуальний аналіз даних; прогнозування, імітаційне моделювання, стратегічне планування і прогнозування; синтезоване управління підприємством тощо.

Розвиток підприємства залежить від здатності знаходити споживача товарів/послуг його діяльності й якісно та своєчасно задовольняти ці запити. В умовах розвитку інформаційної економіки клієнти потребують особливого підходу. При цьому кардинально змінюється сам статус клієнта:

o працівники підприємства добре освічені, їхні прагнення і мотивації спрямовані на виконання більш складних, інтелектуальних і відповідальних задач, спостерігається безперервне підвищення кваліфікації, професіоналізму;

o ринок набуває глобального характеру, конкуренція між підприємствами стає більш різноманітною завдяки застосуванню сучасних ІКТ, які є базовими для розвитку, удосконалення і впровадження інших технологій та нових товарів і послуг.

Головна вимога епохи інформаційної економіки - необхідність поєднання індивідуальних переваг покупця з ефективним виробництвом і системою планування комерційної діяльності. Для реалізації цієї вимоги потрібно впроваджувати нові системи управління ресурсами підприємств, включаючи управління закупівлями, виробництвом, збутом, складськими запасами, трудовими та фінансовими ресурсами, конструкторськими розробками тощо.

Великі підприємства переорієнтовуються на ті види економічної діяльності і бізнес-процеси, які становлять ключовий профіль їх діяльності, за якими вони мають конкурентні переваги. Вони передають на зовнішній підряд (аутсорсинг) не-ключові бізнес-процеси партнерам, які, будучи фахівцями, здатні генерувати більшу додану вартість. Водночас поряд із цією формою розвиваються інші види спільного підряду (ко-сорсине), тобто поєднання непрофільних процесів у разі відсутності великого спеціалізованого партнера. Це можна робити і внутрішніми силами, коли філіали транснаціональної корпорації зосереджують свої операції в частині конкретного товару або послуги в єдиному центрі.

У межах таких глобальних структур товар відіграє роль міжнародних складових компонентів, і є предметом торгівлі між націями є уже не стільки закінчені продукти, скільки послуги, пов'язані з виявленням проблем, їх вирішенням та посередництвом, а також певні компоненти та послуги традиційного характеру.

Тому капітал, вкладений у розвиток ІКТ як в інтегруючу платформу, використовується для генерації ефективнішої виробничої технології, що допомагає суттєво підвищувати продуктивність праці. Це явище відоме під назвою "поглиблення капіталу".

ІКТ також знижують вартість координації економічної діяльності усередині підприємств і між ними, і підвищують ефективність бізнес-процесів та систему організації бізнесу в цілому. Цей координаційний ефект має більші наслідки для продуктивності, ніж ефект поглиблення капітальної бази.

Підвищення продуктивності виробництва досягається за рахунок скорочення операційних витрат, ефективного управління, підвищення ефективності ринків та інших економічних чинників, включаючи розширення номенклатури товарів/послуг, зручність і мобільність та взаємодію систем.

Висновки

Інформація та знання - найважливіший ресурс, товар і продукт сучасного суспільства. Формування інформаційних ресурсів та їх системне використання стають об'єктом політичних і економічних інтересів як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Ефективне управління підприємством та його включення у світовий інформаційний простір передбачає необхідність для всіх підприємств сформувати своє мережеве представлення в Internet.

Світова економіка переходить на новий рівень свого розвитку, де ІКТ є одним із основних засобів виробництва. Завдяки зниженню операційних витрат, Internet усуває пов'язані з відстанями і часом бар'єри, які традиційно визначали місце розташування постачальників послуг і виробників товарів. Особливості процесу управління підприємствами на сучасному етапі тісно пов'язані зі зміною стратегічних орієнтирів їх діяльності, оскільки основними економічними цілями підприємства у ринкових умовах є підвищення ефективності виробництва і задоволення потреб споживачів у режимі реального часу за допомогою інформаційних систем.

Серед основних функцій інформаційного простору слід виділити інтегруючу, комунікативну, актуалізуючу, геополі-тичну, соціальну.

Основним завданням розвитку інформаційного суспільства в Україні є сприяння кожній людині на засадах широкого використання сучасних ІКТ можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, повною мірою реалізовуючи свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни.

Розвиток інформаційного суспільства в Україні і впровадження інформаційних технологій та інформаційних систем в усі сфери суспільного життя є одним із пріоритетних напрямів державної політики.

Висновки
Розділ 2. Економічна інформація на підприємствах і засоби її формалізованого опису
2.1. Економічна інформація
2.2. Види економічної інформації
2.3. Структури подання економічної інформації
2.4. Класифікація економічної інформації
2.5. Методи кодування економічної інформації
Штрихове кодування економічної інформації
2.6. Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації
Висновки