Інформаційні системи і технології на підприємствах - Плескач В.Л. -
Методичні основи технологій створення програмного забезпечення

Зараз у програмній інженерії е два основних підходи до розробки ПЗ ІС, принципова різниця між якими зумовлена різними способами декомпозиції систем: функціонально-модульний (структурний) підхід, в основу якого покладений принцип функціональної декомпозиції, при якій структура системи описується в термінах ієрархії її функцій і передачі інформації між окремими функціональними елементами, та об'єктно орієнтований підхід, що використовує об'єктну декомпозицію, описує структуру ІС у термінах об'єктів і зв'язків між ними, а поведінку системи - в термінах обміну повідомленнями між об'єктами.

Отже, сутність структурного підходу до розроблення ПЗ ІС полягає в його декомпозиції на автоматизовані функції: система розбивається на функціональні підсистеми, що у свою чергу поділяються на підфункції, вони - на задачі і так до конкретних процедур. При цьому ІС зберігає цілісність подання, де всі складові взаємопов'язані. При розробці системи "знизу нагору", від окремих задач до всієї системи, цілісність втрачається, виникають проблеми при описі інформаційної взаємодії окремих компонентів.

Базовими принципами структурного підходу є:

o принцип "поділяй і пануй";

o принцип ієрархічного упорядкування - принцип організації складових системи в ієрархічні деревоподібні структури з додаванням нових деталей на кожному рівні. Виділення двох базових принципів не означає, що інші принципи другорядні, оскільки ігнорування кожного з них може призвести до непередбачених наслідків.

Основними з цих принципів є:

o абстрагування - виділення суттєвих аспектів системи;

o несуперечності - обґрунтованість і погодженість елементів системи;

o структурування даних - дані мають бути структуро-вані й ієрархічно організовані.

Методичні основи технологій створення програмного забезпечення

Візуальне моделювання. Моделлю ПЗ у загальному випадку називають формалізований опис системи ПЗ на певному рівні абстракції. Кожна модель визначає конкретний аспект системи, використовує набір діаграм і документів заданого формату, а також відображає думки й є об'єктом діяльності різних людей з конкретними інтересами, ролями або завданнями.

Графічні (візуальні) моделі є засобами для візуалізації, опису, проектування і документування архітектури системи. Склад моделей, що використовуються в кожному конкретному проекті, і ступінь їх детальності в загальному випадку залежать від таких чинників:

o труднощів проектованої системи;

o необхідної повноти її опису;

o знань і навичок учасників проекту;

o часу, відведеного на проектування.

Візуальне моделювання дуже вплинуло на розвиток CASE-засобів зокрема. Поняття CASE (Computer Aided Software Engineering) використовується у широкому сенсі. Первинне значення цього поняття, обмежене тільки завданнями автоматизації розробки ПЗ, нині набуло нового значення, що охоплює більшість процесів життєвого циклу ПЗ.

CASE-технологія є сукупністю методів проектування ПЗ, а також набором інструментальних засобів, що дозволяють у наочній формі моделювати предметну область, аналізувати цю модель на всіх стадіях розробки і супроводу ПЗ і розробляти затосування відповідно до інформаційних потреб користувачів. Більшість наявних CASE-засобів базується на методах структурного або об'єктно орієнтованого аналізу і проектування, що використовують специфікації у вигляді діаграм або текстів для опису зовнішніх вимог, зв'язків між моделями системи, динаміки поведінки системи та архітектури програмних засобів.

Методи структурного аналізу і проектування ПЗ
Методи об'єктно орієнтованого аналізу і проектування ПЗ. Мова UML
CASE-засоби
Класифікація САSЕ -засобів
3.3. Тестування програм та систем
3.4. Помилки та причини їх появи на етапах життєвого циклу
Команда тестувачів
3.5. Аналіз якості програмного забезпечення
3.6. Повторне використання компонентів ІС
Менеджмент розроблення ІС