Основи інформаційно-аналітичної діяльності - Захарова І.В. -
3.1. Інформаційно-аналітична діяльність в системі науково-технічної інформації: методичні та організаційні засади

3.1. Інформаційно-аналітична діяльність в системі науково-технічної інформації: методичні та організаційні засади

В еру інформаційного суспільства можливості кожної країни, в першу чергу, оцінюються через її інтелектуальний потенціал, наявність нових знань і технологій. У зв'язку з цим важливого значення набуває розвиток сфери науково-технічної інформації (далі НТІ).

У сучасних умовах науково-технічна інформація в багатьох країнах світу віднесена до основних пріоритетів і знаходиться в полі зору державного управління. У США, Японії, Китаї, Індії, інших країнах існують чіткі схеми державного управління інформаційними системами, збору та розповсюдження наукової і науково-технічної інформації та створення умов для забезпечення зручного доступу до неї. Країни СНД (Росія, Бєларусь, Казахстан) останнім часом також приділяють цій сфері достатньо уваги.

В Україні інформаційне забезпечення науково-технічної інформації на загальнодержавному рівні здійснюється Українським інститутом науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ); на регіональному - 13 Центрами науково-технічної інформації, що підпорядковані МОЦ України, ЗАТ "Харківський ЦНТЕІ", Одеським інноваційно-інформаційним центром "ІНВАЦ" та підрозділами п'яти вищих навчальних закладів. На галузевому рівні функціонують Укрмедпатінформ (державна наукова установа), Укрметалургінформ (відкрите акціонерне товариство), НДІТЕХІМ (державний науково дослідний інститут), ДПУкрНДІнафтогазінформ (державне підприємство) тощо [27].

Між тим, ефективне задоволення інформаційних потреб користувачів у науково-технічній інформації вимагає системного підходу до функціонування сфери НТІ: від створення інформації, її аналітико-синтетичного опрацювання та формування інформаційних ресурсів до забезпечення оперативного доступу до них, оцінки корисної інформації та інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління у сфері інноваційної діяльності.

Таким чином, у сфері науково-технічної інформації функціонує багато організацій, але належної координації їх дій, методичного і організаційного забезпечення діяльності, фінансової підтримки ще немає. В той же час пріоритетним завданням установ інформаційної сфери на сучасному етапі є підвищення якісного рівня інформаційно-аналітичного забезпечення сфери управління.

Нещодавно на підприємствах функціонували спеціальні підрозділи НТІ, відділи з патентно-ліцензійної діяльності тощо. Зараз необхідно створювати нову систему інформаційного забезпечення, яка з часом повинна перетворитися на систему інтелектуального управління. Тому сьогодні потрібна інформація консолідована, аналітична, оброблена та підготовлена для споживачів. Бурхливий розквіт науково-технічної діяльності, наявність багатьох інформаційних джерел вимагають належного інформаційно-аналітичного забезпечення управлінців, науковців, виробників.

Як аналітика, так і інформація мають глибоке коріння існування і розвиваються й сьогодні бурхливо за своїми правилами і методиками інформаційні й аналітичні процеси, особливо процеси системної аналітики.

У 1970-ті роки в науці та техніці спостерігалося стрімке накопичення різноманітних кількісних даних: числових - про властивості речовин та матеріалів, числових та нечислових - про навколишнє середовище, біологічних об'єктах і т.п. У зв'язку з цим пошук інформації, вибір найбільш достовірних відомостей в тих випадках, коли існують протиріччя в результатах, отриманих різними авторами, а також визначення більш доречних напрямків нових досліджень, натикаються на значні перешкоди, що обумовлені використанням різноманітних методів отримання однотипових даних, не завжди забезпечуючи необхідну точність вимірювань [20].

Ускладнення функцій управління науково-технічним прогресом, пов'язане з необхідністю обліку його соціальних, економічних та екологічних наслідків та підпорядкування науково-технічних досягнень рішенню народногосподарських задач, потребувало змінення форм та методів інформаційного забезпечення останніх. Поява у зв'язку з цим спеціалізованих міждисциплінарних досліджень, що напрямлені на обґрунтування рішень по управлінню науково-технічним прогресом, як на державному рівні, так і на рівні окремих регіонів, галузей та підприємств, призвело до необхідності формування надійної та постійно поновлюваної бази даних.

Окрім того, було встановлено, що в деяких випадках результати аналізу й відбору даних з одних і тих самих джерел інформації в галузевому й державному масштабі в інформаційних системах загального використання не фіксуються й тому при повторному виникненні вже дослідженої один раз проблеми весь цикл робіт по пошуку, відбору й аналізу інформації повторюється.

Вказані фактори визначили статус та спеціалізацію інформаційно-аналітичних центрів, які займають проміжне положення між традиційними інформаційними службами та спеціалізованими науковими організаціями. Із спеціалізованими науковими організаціями їх об'єднує те, що, виконується техніко-економічне дослідження, вони у ряді випадків виробляють нову, невідому суспільству інформацію. Основна же відмінність полягає в тому, що предметом вивчення в традиційних дослідженнях виступають самі природні чи соціальні феномени, а результатом - формулювання законів їх існування, в то час як предметом техніко-економічного чи інформаційного дослідження являється відображена в документах інформація про ці феномени, а результатом - визначення інформаційної ситуації та рівня чи перспектив розвитку тієї чи іншої проблеми [18].

Ці причини призвели до створення центрів аналізу інформації, задачами яких являлися постійний збір опублікованої та неопублікованої інформації по проблемах, що визнані важливими и довгостроковими в масштабах держави, галузі чи окремої організації, й відбір, аналіз, оцінку й класифікацію даних у відповідності до структури проблеми, забезпечення цими даними зацікавлених користувачів та проведення техніко-економічних досліджень у відповідності до технічних завдань основної фінансуючої організації.

У 1970-і роки в СРСР діяло 20 центрів аналізу даних Державної служби стандартних довідкових даних (ДСССД), діяльність якої організовувалася й направлялася Держстандартом СРСР, за участі АН СРСР, міністерств та відомств. Ці центри були створені в системі Академії наук СРСР, в Держстандарті СРСР, в Міністерстві хімічної промисловості СРСР, Міністерстві охорони здоров'я СРСР інших міністерствах. ДСССД в 70-і рр. являлася міжгалузевою багаторівневою науково-інформаційною системою, покликаною забезпечувати отримання достовірної інформації про властивості матеріалів, та оперативно задовольняти потреби науки и техніки в такій інформації [13].

На початку 1990-х рр. інформаційне обслуговування наукових досліджень здійснювалось органами державної системи науково-технічної інформації (ДСНТІ) СРСР, яка охоплювала всі галузі народного господарства та мала свої осередки в усіх регіонах країни. Характерними ознаками ДСНТІ були ієрархічність побудови та відповідність структурі управління народним господарством. Централізоване опрацювання основних видів документів у всесоюзних інститутах і центрах інформації дозволяло виключити дублювання у процесі закупівлі літератури, істотно знизити витрати галузевих і територіальних інформаційних систем на формування та використання інформаційних ресурсів, забезпечити доступ до централізованих масивів усім зацікавленим організаціям та підприємствам.

ДСНТІ функціонувала на основі розподілення функцій між інформаційними органами різних рівнів у збиранні, опрацюванні, збереженні та розповсюдженні науково-технічної інформації. На "верхньому" рівні цієї системи було розташовано всесоюзні органи інформації: ВІНІТІ; ВНТІЦ; ЦНДІПІ; ДПНТБ тощо. Другий рівень складали республіканські та територіальні (багатогалузеві), а також галузеві інститути науково-технічної інформації та економічних досліджень. На низовому рівні системи перебували інформаційні підрозділи та науково-технічні бібліотеки організацій і підприємств.

Основним виробником інформації (бібліографічної, реферативної, фактографічної, прогнозно-аналітичної) були інформаційні та бібліотечні центри, які складали верхній рівень ДСНТІ. Саме тут опрацьовувався увесь потік світової науково-технічної інформації. Завдяки багатогалузевому охопленню, одноразовому опрацюванню матеріалів, створенню паралельних рядів бібліографічних посібників, видання цих органів були конкурентоспроможними, вони користувалися найбільшим попитом серед науковців і дослідників. Другий потік утворювали неопубліковані документи, в яких було наведено результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), технологічний досвід, раціоналізаторські пропозиції тощо. Подібні документи надходили з низових осередків до центральних галузевих органів, де вони синтезувалися та здобували належне висвітлення в виданнях інформаційного органа відповідної галузі [12].

Республіканські (регіональні) інститути науково-технічної інформації були головними в республіці з інформування про документи міжгалузевої тематики, науково-технічні досягнення та передовий досвід з різних питань промисловості, будівництва, транспорту, економіки, а також матеріали національними мовами. Республіканські центри пристосовували бібліографічну, реферативну, оглядову інформацію всесоюзних та галузевих центрів до потреб фахівців регіону, а також надсилали до них відомості про найбільш перспективні розробки в регіоні й, таким чином, також ставали виробниками вторинної інформації, тобто аналітичної. Саме цим займався УкрНДІ НТІ, який випускав оглядову та експрес-інформацію з вузькогалузевих та проблемно-тематичних питань, аналітичні огляди для керівників виробництва "Нове в науці, техніці та виробництві" (26 серій) і готував інформаційні карти та анотовані переліки технічної документації.

Складовою частиною ДСНТІ була інформаційна система з суспільних наук, головним центром якої був Інститут наукової інформації з суспільних наук (ІНІСН). Одним з видів діяльності Інституту був випуск проблемно-тематичних реферативних і бібліографічних збірників, а також аналітичних оглядів, які готувалися в співпраці з академічними інститутами. Система наукової інформації з суспільних наук мала й ряд галузевих і регіональних центрів та мережу інформаційних відділів у наукових установах і вузах. Галузеві інформаційні органи функціонували у сфері вищої освіти, культури та мистецтва, права тощо. Регіональні інформаційні центри (відділи, сектори) входили до складу академій союзних республік. їх головним завданням було збирання, наукове опрацювання та зберігання інформації з суспільних наук, найбільш цікавої для наукових установ та державних органів республіки. Вони також координували інформаційну діяльність у межах регіону та узагальнювали досвід низових інформаційних ланок, щоб поповнювати центральні інформаційні видання та банк даних. Свою мережу інформаційного забезпечення мали й гуманітарні наукові установи АН УРСР, діяльність яких координувало Відділення наукової інформації АН УРСР [31, 32].

У підсумку вищезгаданого слід зазначити, що на початок 1990-х рр. у СРСР було закладено основи державної системи НТІ. Вона охоплювала: усі сфери суспільної діяльності - науку, виробництво, освіту, культуру, мистецтво; усі категорії споживачів інформації; виконувала майже всі види завдань інформаційного обслуговування - облік, опис, систематизацію, оцінювання, узагальнення, підсумки, рекомендацію, аналіз, прогноз (два останніх вимагали подальшого розвитку та вдосконалення); була представлена різноманітними типами інформаційних видань (бібліографічних, реферативних, оглядово-аналітичних і прогностичних). Українська наукова література виступала складовою частиною загального потоку наукових джерел, що підлягали аналітико-синтетичному опрацюванню в системі органів ДСНТІ.

Розпад СРСР призвів до необхідності становлення в кожній з п'ятнадцяти незалежних держав національної системи НТІ. Йшлося саме про становлення цих систем, адже формуванням національних інформаційних ресурсів республіканські системи НТІ практично не займалися через надмірну централізацію ДСНТІ.

На сьогоднішній день в Україні вже налагоджено механізм опрацювання результатів НДДКР на базі Українського інституту науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ). Для патентної та нормативно-технічної документації створено власні системи обліку та державної реєстрації. Бібліографічним обліком вітчизняних публікацій займається Книжкова палата України, яка випускає серію поточних державних бібліографічних покажчиків - "Літописів".

Найменшого розвитку на сьогодні зазнала оглядово-аналітична діяльність. За наявності значної кількості інформаційно-аналітичних центрів у різних міністерствах, відомствах, політичних партіях і громадських організаціях в систему загальнодоступних документальних комунікацій їх продукція практично не поступає, що унеможливлює її ефективне використання.

За своїми завданнями інформаційно-аналітична діяльність належить до інформаційної діяльності, сутність останньої зводиться до сукупності процесів збору, аналізу, перетворення, зберігання, пошуку та поширення інформації. Інформаційно-аналітична діяльність спрямована на збір, виявлення, переробку та поширення інформації насамперед, в управлінських сферах економіки та політики. Основні процеси інформаційно-аналітичної діяльності пов'язані зі створенням та поширенням вторинної інформації [18].

Крім того, для управління сферою є не тільки оперативна орієнтація у масиві первинної інформації, як попереднє виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Тому для інформаційно-аналітичної діяльності особливого значення набуває систематичне визначення проблем, що виникають у процесі базової діяльності споживачів інформації, їх аналіз та інформаційне забезпечення управлінських рішень. Це зумовлює переважне застосування різних аналітичних та прогностичних методик. Результатом інформаційно-аналітичної діяльності є вторинні документи, інформаційна модель проблеми, огляди, оглядові довідки, інформаційні звіти тощо.

Держстандартом України створено при Українському науково-дослідному інституті стандартизації, сертифікації та інформації (Укр-НДІССІ) Інформаційно-аналітичний центр (ІАЦ), який передбачає: створення сучасної глобальної мережі системи Держстандарту України; ведення інформаційної роботи в рамках Міжнародної інформаційної мережі; створення банків даних в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, в тому числі баз даних нормативної документації на методи випробувань; проведення аналізу міжнародних і національних баз даних нормативних документів країн - торгових партнерів України, щодо методів випробувань і доукомплектування національного фонду; створення єдиного банку даних органів сертифікації та випробуваних лабораторій (центрів) зі сферами їх акредитації; створення єдиного банку даних результатів випробувань продукції; розроблення та впровадження електронних форм документів з результатами оцінки відповідності. Як свідчить досвід, без виконання цих умов практично неможливим є виконання задач інформаційно-аналітичної роботи в галузі стандартизації.

Результати інформаційно-аналітичної діяльності, засоби для їх створення та процеси цієї діяльності у галузі НТІ об'єднує поняття "Інформаційно-аналітичне дослідження", спрямоване не визначення проблемних ситуацій, що потребують вирішення, та підготовку інформаційних документів, які є підґрунтям прийняття управлінських рішень. Завданням інформаційно-дослідницької діяльності - створення вихідного знання для споживачів інформації у вигляді висновків або рекомендацій. Особливість методики інформаційно-аналітичних досліджень полягає в тому, що вони перебувають на перетині окремих наукових дисциплін, однак функціональна сутність дозволяє розглядати їх як складовий елемент інформаційно-аналітичної діяльності.

Сутність інформаційно-аналітичного забезпечення полягає в застосуванні на стадії упорядкування (інформаційна складова) методів аналітичного оброблення інформації та методів аналізу на базі інформаційних знань, підготованих шляхом інтелектуального оброблення інформаційних масивів (аналітична складова). Таким чином, є дві аналітичні стадії оброблення: на етапі формування структурованої інформації і на етапі здійснення системного аналізу діяльності фірми для прийняття рішень. Розвиток інформаційно-аналітичного забезпечення різних видів діяльності сприяє більш ефективному використанню інформації в управлінських процесах.

У загальному вигляді система прогнозування, як правило, включає в себе певну спеціалізовану управлінську структуру, що забезпечує організацію та координацію відповідних прогнозно-аналітичних досліджень, експертні групи, блок методологічного та інформаційного забезпечення, підсистему визначення критеріїв оцінки технологій та взаємодії з зацікавленими в результатах прогнозування органами державного управління, організаціями, установами тощо. Головним функціональним елементом прогнозування є експертні групи. Принципи відбору експертів як у розвинутих країнах світу так і в Україні достатньо відпрацьовані. Зокрема, заслуговує на увагу досвід УкрІНТЕІ щодо формування системи критеріїв оцінки науково-технічних напрямів.

Особливо важливою для України є така складова прогнозно-аналітичного забезпечення як технологічне прогнозування. Його метою стає визначення коротко - та довгострокових перспектив і пріоритетних напрямів технологічного розвитку та перелік критичних технологій, які є найбільш важливими для реалізації інноваційної моделі розвитку економіки [29].

Система технологічного прогнозування повинна забезпечити також надання необхідних рекомендацій органам державного управління, підприємствам, діловим та комерційним колам для прийняття ними відповідних рішень щодо високотехнологічних розробок, забезпечення їх своєчасного патентного захисту та впровадження у виробництво.

Актуальність цього посилюється ще й тому, що через відсутність в організаціях необхідної інформації про кращі світові аналоги, технічний рівень значного числа розробок залишається на низькому рівні або фактично не визначається взагалі. Все це призводить до розпорошення фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів, ускладнює можливості застосування сучасних технологій та уповільнює темпи технологічного оновлення виробництва.

Фахівці сформулювали наступні завдання, що потребують пріоритетного вирішення:

o прискорений розвиток сучасної системи інформаційно-аналітичного забезпечення науково-технічної діяльності за рахунок створення загальнодержавної та міжгалузевих інформаційних комп'ютерних мереж і автоматизованих фондів інформації;

o створення постійно діючої системи прогнозно-аналітичного забезпечення та моніторингу науково-технічного розвитку, перспектив його впливу на соціально-економічні процеси.

На реалізацію цих завдань необхідно мобілізувати зусилля управлінців, науковців, аналітиків, працівників інформаційної сфери, патентознавців. Для забезпечення належної якості та ефективності важливо залучити до цієї роботи представників промисловості, великого та малого бізнесу.

Досліджуючи історію функціонування інформаційно-аналітичної діяльності можна відзначити, що 1970-рр. характеризувалися виникненням передумов для створення нових інформаційно-аналітичних центрів, які націлені на здійснення постійного збору опублікованої та неопублікованої інформації, а також на здійснення оцінки та класифікації даних, для забезпечення користувачів інформаційно-аналітичною інформацією, також важливим є створення в цей період автоматизованої системи інформаційно-аналітичної інформації, спрямованої на довідково-інформаційне обслуговування органів державного управління, організацій, юридичних та фізичних осіб. У 1990-і рр. відбувається реконструкція ДСНТІ та системи інформаційно-аналітичної діяльності та пристосування їх до нових умов існування. У зв'язку з ситуацією що склалася, ліквідуються органи НТІ, які займаються інформаційно-аналітичною діяльністю через відсутність державного фінансування. Як наслідок виникають нові незалежні центри науково-технічної інформації, які працюють на комерційній основ.

На сьогодні ключову роль в організації ІАД в системі НТІ в Україні відіграє УкрІНТЕІ, яка є базовою науковою організацією в сфері реалізації державної політики України в інформаційній діяльності. Наказом Міністерства освіти і науки України за інститутом закріплені окремі функції управління системою НТІ, до складу якої, окрім УкрІНТЕІ, входять Державна науково-технічна бібліотека (ГНТБ) і регіональні центри науково-технічної і економічної інформації.

Український інститут науково-технічної і економічної інформації складається із структурних підрозділів, завдяки яким функціонує інститут, а також проводиться обслуговування користувачів. У системі цих структурних підрозділів організовані такі відділи, як: прогнозний-аналітичне інформаційне відділення; відділення аналізу електронних ресурсів; відділ маркетингових досліджень та інші. Відповідними постановами уряду України інститут виконує функції Центру державної реєстрації науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт (НДР і ДКР) і дисертацій, Національного виділеного центру в міжнародній довідковій системі "ІНФОТЕРРА" Програми СОН з довкілля охорони, представника інтересів України в Міжнародному центрі науково-технічної і економічної інформації.

УкрІНТЕІ забезпечує користувачів: інформаційними послугами з питань науки, техніки, економіки, інвестицій, інновацій та інше; результатами пошуку в різних базах даних за замовленням; інформацією з питань законодавства, з питань науки, техніки, економіки і т. д; інформацією по ухваленню важливих рішень у сфері науково-технічної та економічній діяльності; науковими і інформаційними виданнями; видавничими і поліграфічними послугами; послугами з організації і проведення науково-технічних і інших заходів; можливість взяти участь в конференціях, семінарах, а також виставках, які проводить УкрІНТЕІ.

Основним напрямом наукової діяльності УкрІНТЕІ є теоретичні та практичні основи створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення науково-технологічного і інноваційного розвитку України.

Загальна тенденція до збільшення об'ємів інформації, циркулюючої в електронних системах, вимагає від інституту посиленої уваги до комплексної комп'ютеризації інформаційних процесів на всіх рівнях та приєднання до світової інформаційної мережі Інтернет.

На рівні діяльності регіональних центрів НТІ важливими напрямами є наступні:

o створення на регіональному рівні проблемно-орієнтованих інформаційних фондів, що забезпечують вирішення соціально-економічних і науково-технічних проблем регіону, баз і банків даних;

o інформаційне забезпечення реалізації регіональних науково-технічних програм і проектів.

Розвиток ринку наукової і технічної інформації в Україні здійснюється під впливом ринкових механізмів в процесах розповсюдження інформаційних продуктів і послуг, державного регулювання інформаційної діяльності, нових інформаційних технологій, стрімким впровадженням телекомунікацій у всі сфери інформаційної діяльності. Держава має в своєму розпорядженні велику різноманітність можливостей впливу на інформаційну інфраструктуру, регулює інформаційну діяльність учасників інформаційного ринку, перш за все правовими і організаційними методами.

Кардинальні зміни в соціально-політичній і економічній сферах життя України, процес формування ринкових відносин і відповідних їм ринкових механізмів потребують оцінки стану системи НТІ країни й вимог, які до неї нині висуваються, напрацювання нових підходів щодо її організації.

Йдеться про розробку концепції Національної системи науково-технічної інформації (НСНТІ) України, котра закладає підвалини інформаційного суверенітету як права країни формувати власні інформаційні ресурси (ІР), повністю ними володіти, розпоряджатися і здійснювати власну інформаційну політику в своїх інтересах. Основоположне значення для системи НТІ в країні набуває прийнятий в Україні закон "Про інформацію" [1], згідно з яким НТІ виділено в окрему інформаційну галузь. Це дало законодавчу підставу для розробки й прийняття закону "Про науково-технічну інформацію" [5], котрий регулює правові, економічні, організаційні відносини всіх учасників інформаційної діяльності, закріплює право фізичних, юридичних осіб і держави на НТІ.

Згідно Законом України "Про науково-технічну інформацію" [2], НСНТІ може розглядатися як елемент інформаційної інфраструктури суспільства, призначений для реалізації національної політики в галузі НТІ. Організаційно НСНТІ представлено сукупністю різних інформаційних структур та правових форм їх взаємодії зі збору, обробки, збереження й розповсюдження різних видів НТІ та патентної документації.

Головними завданнями і функціями НСНТІ України є:

o збір, обробка, збереження й розповсюдження НТІ, результатів науково-технічної діяльності підприємств, організацій, закладів та окремих громадян країни;

o формування на основі вітчизняних і зарубіжних джерел бібліотечних та довідково-інформаційних фондів, баз і банків даних та забезпечення народного господарства НТІ;

o організація надходжень в Україну, обробка, збереження і розповсюдження зарубіжної науково-технічної, економічної та патентної інформації на основі вивчення світового інформаційного потоку;

o аналітико-синтетична обробка першоджерел, створення на цих засадах і розповсюдження інформаційної продукції та послуг;

o реферування всіх опублікованих джерел НТІ, створюваних на території країни;

o підготовка аналітичних матеріалів, необхідних для прийняття рішень органами державної влади й управління з питань науково-технічного, економічного та соціального розвитку України;

o розробка і впровадження сучасних технологій в практику патентної діяльності;

o організація популяризації та сприяння широкому використанню досягнень науки й техніки, передового досвіду;

o реєстрація, облік і розповсюдження результатів науково-технічної діяльності в Україні.

Централізована складова інформаційної інфраструктури реалізується державними органами й службами НТІ, науковими бібліотеками та НТБ, які є державними структурами й одиницею державного сектору НСНТІ.

Децентралізація в НСНТІ спрямована на поступове формування ринку інформаційних продуктів та послуг. Вона забезпечується різноманітністю організаційно-функціональних структур та форм власності працюючих на інформаційний ринок державних, суспільних, кооперативних, приватних й інших підприємств і організацій (комерційний сектор НСНТІ).

Оскільки головна функція НСНТІ полягає у створенні в Україні умов для вільного обміну досягненнями сучасної науки, техніки й виробництва та швидкого їх впровадження в різні галузі народного господарства, то в основу діяльності НСНТІ має лягти безперервне збирання всіх видів науково-технічної літератури і патентної документації на будь-яких носіях, що мають відношення до розвитку науки, техніки, виробництва, їх бібліотечно-бібліографічна обробка, впорядковане зберігання і розповсюдження. Тому наступним рівнем інформаційної роботи НСЙТІ є цілеспрямований відбір першоджерел, їх аналітико-синтетична переробка, створення на цій основі аналітичних довідок, оглядів, доповідей та інших видів інформаційної продукції.

Отже, підсистеми наукових, НТБ та довідково-інформаційних фондів органів НТІ виконують функції формування фондів першоджерел НТІ. При цьому на наукові та науково-технічні бібліотеки покладається завдання формування національного інформаційного ресурсу, зокрема щодо науково-технічної літератури (книги, брошури, періодичні видання, депоновані рукописи, переклади НТЛ і документації тощо), а на довідково-інформаційні фонди органів НТІ - стосовно спеціальних видів НТІ (патентна, нормативно-технічна, конструкторська документація, промислові каталоги, патентно-асоційована література, звітна науково-технічна документація з НДР та ДКР).

Підсистема галузевих та відомчих органів і служб НТІ діє в інтересах задоволення інформаційних потреб галузі й виконує функції формування висхідного потоку НТІ (взаємодіючи з державними територіальними органами НТІ), довідково-інформаційних фондів, БД галузевого і профільного характеру, інформаційні ресурси, доступ до яких стане можливим завдяки її інтеграції з іноземними й міжнародними комп'ютерними мережами.

3.2. Галузева система науково-технічної інформації: загальна характеристика
3.3. Напрями НІД у регіональних центрах НТІ (ЦНТЕІ)
3.4. Роль організацій системи НТІ у розвитку інформаційно-аналітичного забезпечення інноваційних процесів
Література до модуля 3
МОДУЛЬ 4. ІНФОРМАЦІЙНІ ПРОДУКТИ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
4.1. Поняття про інформаційну продукцію
4.1.1. Трактування терміну "інформаційні продукти". Взаємозв'язок понять "інформаційна продукція" - "інформаційний продукт" - "інформаційна послуга"
4.1.2. Виробники інформаційної продукції
4.1.3. Регламент на інформаційну продукцію
4.2. Інформаційно-аналітична продукція: питання типології