Історія України - Коваль М.В. - Міжнародні зв'язки України

Історія / Історія України - Коваль М.В.

Старовинні українські землі Холмщина і Підляшшя мали відійти за Брестським миром до України. Під час війни північну частину Холмщини разом із Підляшшям окупувала німецька армія, а південні повіти — австро-угорська армія. Під тиском добре організованої фракції польських депутатів у віденському парламенті цісарський уряд запровадив ні захопленій ним частині Холмщини польську адміністрацію.

Як тільки стало відомо про умови Брестського миру, населення окупованого Німеччиною Привіслянського краю (тобто Польщі у складі Російської імперії) і польських земель Австро-Угорщини запротестувало. У Варшаві й Кракові- всюди вивісили жалобні чорні прапори. Польська преса стала писати про четвертий поділ польських земель, позбавлених своєї державності. Всі су* спільно-політичні організації Польщі почали тиснути на Уряди Німеччини і Австро-Угорщини, щоб українсько-польський кордон встановлювався, як мінімум, по Бугу, а все Забужжя, включаючи Холмщину, залишилося за поляками.

Цісарський уряд не захотів за такої ситуації ускладнювати справу і не допустив в окуповані Австро-Угорщиною п'ять повітів Холмщини призначеного українським урядом губернського комісара О. Скоропис-Йолтуховського з його адміністрацією. Замість неї тут було проведено вибори до польської Регенційної Ради. Узгоджене в Бресті рішення про організацію комісії для визначення постійного кордону між Україною і Польщею в межах Холмщини на основі етнографічних даних і волевиявлення населення прикордонної смуги лишилося на папері.

Голова ради міністрів Української-Держави Ф. Лизогуб здійснив поїздку в Берлін, щоб заручитися підтримкою кайзерівського уряду в конфліктному питанні. Він вказував, що умови уже ратифікованого Німеччиною, Болгарією і Туреччиною Брестського миру визнають за Україною історичні права на територію, населення якої на початку століття складалося на 52 % з українців і білорусів, на ЗО % — з поляків і на 15% — 8 євреїв.

Проте австро-угорські дипломати стояли на своєму. Вони не визнали наведених статистичних даних про національний склад Холмщини й Підляшшя і стверджували, що в даному випадку мова йде про область, заселену майже порівну поляками й українцями, які століттями жили поруч без точного окреслення етнографічного кордону. Підкреслювався з притиском той незаперечний факт, що польське населення проживало й на правому березі Бугу. Вказувалося, що претензії польських націоналістів обіймають більшу частину Волині й навіть деяк/ райони Поділля. Течія Бугу визначалася як компромісний географічний кордон, однаково прийнятний для обох націй, бо ця річка майже навпіл поділяла спірну територію.

У жовтні 1918 р., коли Австро-Угорська монархія вже розпалася, австрійські чиновники передали владу на окупованій території Холмщини місцевим органам польського самоврядування. На початку листопада, коли в Берліні спалахнула революція, польські збройні Сили зайняли територію Холмщини й Підляшшя, окуповану німецькими військами. Незабаром Скоропис-Йолтуховський разом із своїми чиновниками опинився в польському таборі. Так невдало закінчилася спроба перших урядів незалежної України об'єднати в її межах стародавні українські землі, що були до початку світової війни у складі царської імперії.

Міжнародні зв'язки України

Проголошення державної самостійності поклало початок дипломатичній активності України. Одначе рамки цієї активності істотно обмежувалися розколом європейських країн на ворогуючі угруповання. Оскільки Україна, виходячи з факту її окупації, політично залежала від держав Четверного союзу, вона спромоглася укласти дипломатичні стосунки тільки з ними. Пізніше дипломатичні місії було вислано до Фінляндії, Швейцарії і скандінавських країн, Постійний представник гетьманського уряду довго не призначався в Румунії внаслідок нерозв'язаності бессарабської проблеми. Тільки в жовтні 1918 р. в цю країну було вислано надзвичайну місію.

Після укладення перемир'я на Західному фронті стали можливими безпосередні зв'язки з державами Антанти. Поспішаючи заручитися їхньою підтримкою, Скоропадський вислав спеціальну дипломатичну місію у Францію. Місії у США і Англію не встигли відбути з Києва до падіння гетьманського режиму.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Визначіть пріоритетні напрями зовнішньополітичної діяльності уряду держави П. Скоропадського. 2. Розкажіть, як складалися відносини гетьманського режиму з сусідніми державами — радянською Росією, Румунією і Польщею. Які були досягнення, в чому полягали труднощі? 3. Наведіть конкретні приклади гальмування зовнішньополітичних ініціатив Українсько? Держави з боку Німеччини та Австро-Угорщини. 4. У чому суть кримського питання? Які, на вашу думку, були реальні шляхи його розв'язання?