Історія України - Левицька Н.М. - II. Навчально-методичне забезпечення до тем дисципліни

II. Навчально-методичне забезпечення до тем дисципліни

Тема 1. Стародавня Україна

1.1. Первісна доба на території України

Історія людства починається з тих часів, коли відбувається перетворення високорозвинених приматів на людину. Найважливішими ознаками цього процесу є випростане ходіння представників родини гомінід - перших предків людини, а також вміння виготовляти та застосовувати знаряддя праці.

Кам'яний вік - це перший період в еволюції людства. Саме в цей період відбулося виділення людини з тваринного світу і становлення її як гомо сапієнса. Це відбулося завдяки усвідомленій праці, а згодом і мові. Завдяки археологічним знахідкам в Ефіопії, Кенії, Танзанії вчені роблять висновки, шо перша людина на Земній кулі з'явилася понад 2 млн. років тому.

Вчені розподілили історію первісного суспільства на кілька епох залежно від матеріалу знарядь праці: палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік.

Палеоліт на території сучасної України - період, що тривав від І млн. років тому до 11 тис. років до нашої ери. У перекладі з грецької мови палеоліт походить від двох слів "палайос" - стародавній і "літос" - камінь. Стародавньо-кам'яний вік історики поділяють на ранній і пізній.

Ранній палеоліт

На території сучасної України люди з'явилися близько 1 мільйона років тому. їх переселення на територію України відбулося шляхом з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Такий рух відбувався поетапно протягом багатьох тисячоліть. Найдавнішими стоянками палеоліту на території України вважають: біля с. Королеве (Закарпаття), Мізинська стоянка на Десні, Кодакська, Кирилівська на території сучасного Києва, Лука-Врублівецька на Хмельниччині, Амвросіївська на Донбасі. Мустьєрські стоянки, печери Киїк-Коба та Холодний Грот у Криму, печера Старосілля, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі та інші.

Палеоліт на території сучасної України розпочинається з ранньої ашельської епохи. У Східній Європі в той час панував теплий, дещо вологий клімат. Люди були озброєні найпростішими знаряддями праці - загостреними палицями, киями, рогатинами, дрючками й масивними крем'яними ручними рубилами. Люди також почали освоювати печери як сховища та житла, при потребі будуючи в них додаткові споруди - примітивні заслони й огорожі від вітру і навіть намети зі шкіри, що поліпшувало умови печерного побуту.

Серед важливих археологічних знахідок цієї доби слід відмітити: на Донбасі, поблизу Амвросіївки, знайдено велике крем'яне рубило, що безсумнівно було виготовлене людиною ашельської доби; на березі Дністра, поблизу Кам'янця-Подільского, виявлено архаїчні кремені, серед яких кілька крем'яних рубил ашельського типу.

Найбільш виразна ашельським місцезнаходженням є стоянка на Житомирщині, в басейні р. Свинолужки. Тут знайдено велику кількість розщеплених кременів, що використовувалися як знаряддя для різання і скобління, а також типові ручні рубила.

Середній палеоліт

Наприкінці ашельської епохи під впливом зростаючого похолодання у зв'язку з поширенням дніпровського (рісського) зледеніння, спочатку більш помітного у гірських зонах Європи і Кавказу, почалися інтенсивні міграції людей по всій ойкумені Євразії. У Східній Європі середній палеоліт (мустьєрська епоха) охоплює величезний проміжок часу, який почався 100 - 120 тис. років тому і закінчився приблизно 40 тис. років тому - з появою кроманьйонця.

На мустьєрську епоху припадає інтенсивне заселення людиною майже всієї південної частини Східної Європи. Основною територією, звідки йшло заселення, був Кавказ і Балкани. З півдня заселення відбувайся у напрямку півночі аж до басейну Десни.

У цей час панував порівняно м'який кліматичний оптимум, хоча і з досить помітними рисами континентальності, які дедалі посилювалися у зв'язку з наступом на Східну Європу валдайського (вюрмського) зледеніння. Північна та більша частина Центральної Європи були закуті в льодовий панцир товщиною понад 600 метрів. На території України південна межа зледеніння проходила поблизу таких сучасних міст: Львів. Ковель, Житомир, Кременчук. Миргород. Суми. Первісна людина змушена була пристосовуватися до нових умов існування.

У мустьєрську епоху люди розселилися майже по всій території сучасної України. Відомо понад 80 мустьєрських місцезнаходжень. Густота населення була більшою, ніж за доби раннього палеоліту.

Найкраще вивчено середній палеоліт в Криму, де обстежено понад 1000 печер, гротів, скельних навісів. Проте лише у 10-12 з них виявлено культурні залишки мустьєрського часу, що свідчить про заселення всього близько 1 % всіх виявлених у Криму скельних пустот, які б могли служити сховищем для людини.

Кожне печерне поселення людина зазвичай займала восени або взимку і, як правило, у закритих вузьких долинах гірських річок, біля виходу на низинні ділянки рельєфу - основні мисливські угіддя.

Площа скельних жител-сховищ, кількість і розміри знайдених тут вогнищ свідчать проте, що в печерах переважно мешкало одночасно дві-чотири сім'ї в кількості 6-7 осіб кожна. Тому є підстави вважати, що у мустьєрську епоху в Криму мешкало одночасно 200-250 осіб. Густота населення приблизно становила одну особу на квадратний кілометр.

Зі збільшенням потреб кількісно зростаючої людської спільноти збільшилася і потреба в зброї та знаряддях праці, що спричинило суттєве їх вдосконалення. Виникають два основні знаряддя з кременю - гостроконечних та скребло, що виготовлялися у різних технічних варіантах, відповідно до місцевих виробничих можливостей.

Гостроконечник - це знаряддя повсякденної чоловічої праці, що служило для виготовлення метального знаряддя - дротика, а також використовувався як ніж для оббілування дичини.

Скребло - переважно жіноче знаряддя праці для обробки шкір, яке використовувалося й для різноманітних господарських потреб. Широке застосування мали також плоскі крем'яні відщепи, якими могли різати, скоблити, стругати тощо.

Винайдення метального знаряддя - дротика із крем'яним гостроконечником - важливе технічне досягнення мустьєрців. Це, очевидно, було перше знаряддя праці дистанційної дії і багаторазового використання.

В епоху середнього палеоліту на території України з'явився новий тип людини - неандерталець. Загалом в Україні знайдено кістки десятьох неандертальців, що жили 100-50 тис. років тому.

Під час розкопок мустьсрських поселень в гроті Киїк-Коба і під наскельними навісами поблизу села Вишневого (обидва - Східний Крим), а також у скельному сховищі села Старосілля поблизу Бахчисарая виявлено залишки кістяків щонайменше шести палеонтропів різного віку. Це найбільше зібрання кісток на території України.

Середньопалеолітичні неандертальські угрупування були невеликими і складалися звичайно з двох-чотирьох родин, з яких приблизно третина їх членів могла брати участь у полюванні. Соціальна організація палеонтропів ґрунтувалася, таким чином, на кровно споріднених відносинах всередині общини.

Мустьєрські общини розташовувалися одне біля одного, і тому між ними повинні були скластися постійні зв'язки, які ґрунтувалися не стільки на економічних контактах, що, можливо, виникали під час серйозної нестачі їжі, скільки на роди но-шлюбних відносинах. Для мустьєрської общини був характерним поділ праці.

Життя первісної людини змінювалося дуже повільно. Минали тисячоліття, а людство жило так само, як і раніше. Якась невелика зміна у техніці кам'яних знарядь вважається археологами за дату та ознаку еволюції культури.

Тема 1. Стародавня Україна
1.1. Первісна доба на території України
Ранній палеоліт
Середній палеоліт
Пізній палеоліт
Мезоліт
Неоліт
Бронзовий вік
1.2 Кочові племена в Україні: кімерійці, скіфи, сармати
Кімерійці
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru