Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - МАРГОЛІН Арнольд Давидович

Громадсько-політичний діяч, юрист, дипломат, публіцист

Народився у 1877 р. в Києві в родині багатого цукро- заводчика. Закінчивши юридичний факультет Київського університету, виступав адвокатом у судових процесах, пов’язаних з єврейськими погромами (зокрема, з кривавим погромом у Ніжині в 1905 р.). За різку критику влади, що сфабрикувала сумнозвісну »справу Бейліса», був позбавлений звання адвоката.

А. Марголін брав активну участь у громадському житті, зокрема діяльності єврейського товариства »Територіалісти», був членом ЦК партії Народних соціалістів (до 1917 р.).

Після Лютневої революції був відновлений у правах адвоката. Наприкінці 1917 р. призначений Центральною радою членом Генерального суду УНР, а з листопада 1918 р. працював товаришем міністра закордонних справ в уряді Директорії. У тому самому році вступив до Української партії соціалістів-федералістів.

У 1919—1920 рр. у складі дипломатичної делегації УНР брав участь у роботі Паризької мирної конференції, після якої був послом УНР у Лондоні.

З 1922 р. жив у США, викладав в Українському технічному інституті у Нью-Йорку, займався адвокатською практикою, журналістикою, співпрацював у тижневику »Народна воля» тощо.

У своїх лекціях, публічних виступах, правничих, публіцистичних і мемуарних творах обстоював право українського народу на самостійну державність, захищав честь трагічно загиблого С. Петлюри, переконливо доводячи безпідставність звинувачень його у єврейських погромах, висвітлював дипломатичну діяльність УНР.

Головні його твори: »Україна і політика Антанти» (1921), »Євреї Східної Європи» (англійською мовою, 1926), »З політичного щоденника: Росія, Україна, Америка: 1905—1945» (англійською мовою, 1946) та ін.

Помер 29 листопада 1956 р, у Нью-Йорку.