Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ОЛЕСЬ Олександр (справжнє прізвище — Кандиба Олександр Іванович)

Український поет початку XX ст.

Народився 5 грудня 1878 р. на хуторі Кандиби поблизу Білопілля (нині Сумська область). Першого вірша написав у 9 років. Навчався у Дергачівському хліборобському училищі. У 1902 р. закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Києві за фахом.

Як поет дебютував 1905 р. в Одеському альманасі »Багаття». 1907 р. у Петербурзі вийшла друком перша збірка поезій, в якій О. Олесь виявив себе як зрілий художник слова і тонкий лірик. Друга збірка »Поезії. Книга II» вийшла також у Петербурзі 1909 р., третя — »Книжка третя» — 1911 р. в Києві. У 1914 р. побачила світ збірка »Твори».

Багато ліричних творів О. Олеся покладено на музику. Композитор М. Лисенко написав музику до його поезії »Не беріть із зеленого лугу верби», К. Стеценко — до вірша »Сосна».

В українську літературу О. Олесь увійшов як чудовий проникливий лірик, співець природи і кохання. Його перу належать вірш »Айстри», збірки »Перерва», »Чужиною», »Кому повім печаль мою», »Чари ночі».

У 1919 р. виїхав за кордон. Спочатку проживав у Відні, а з 1923 р. — в Чехословаччині. 1919 р. вийшла у світ збірка »Чужиною», яка містила сповнений трагізму вірш »Така глибока втома». Сумував за Батьківщиною і намагався зробити для неї все, що було в його силах.

У 1920 р. написав низку творів на теми з історії Київської Русі, в яких оспівав героїзм народу. Працював над поетичними переказами народних казок, писав п’єси для дітей. Помер 22 липня 1944 р. у Празі.