Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ПОПОВ Павло Миколайович

Український літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист

Народився 28 липня 1890 р. у с. Миколаївка Буринського району Сумської області. Навчався на історико-філологічному факультеті Варшавського, пізніше Київського університету, який закінчив у 1916 р.

З 1920 р. П. Попов працював у системі Академії наук УРСР і водночас викладав у Київських художньому та педагогічному інститутах.

З початку 20-х років учений активно збирав фольклорний матеріал, розробляв проблеми історії усної народної творчості, методики її збирання. Зокрема, він обґрунтував метод тривалого і систематичного спостереження фольклорного процесу в певному населеному пункті на противагу так званому екскурсійному методу.

У 30-х роках П. Попов доклав багато зусиль до складання програм викладання фольклору у вищій школі, був автором та редактором підручників, посібників і хрестоматій з літератури і фольклору для вищих навчальних закладів. Він автор ґрунтовних досліджень: »Загадки», »Прислів’я та приказки», »До питання про шляхи розвитку епосу східних слов’ян».

Інтерес ученого до історії української фольклористики виявився в нарисі »Зародки вивчення староруської та української народної поетичної творчості з найдавніших часів до початку XIX ст.», а також у статтях, пов’язаних із фольклором у творчості Г. Сковороди, Т. Шевченка, О. Пушкіна та інших письменників.

Вагомий внесок зробив П. Попов у вивчення української та східнослов’янських літератур. Він написав низку праць про »Слово о полку Ігоревім», творчість І. Галятовського, Л. Барановича, М. Смотрицького, І. Франка.

Питання міжнаціональних літературних і культурних зв’язків висвітлено в дослідженні »Албанія в російській та українській літературах XV—XX ст.», у численних статтях.

П. Попов — автор статей і розвідок з історії книги та книгодрукування: »Початки друкарства у слов’ян», »Слов’янські інкунабули київських бібліотек», »Друкарство, його початок та поширення в Європі (XV—XVI ст.)», »До початків світового друкарства» та ін.

Загальновизнані заслуги П. Попова в українському мистецтвознавстві: »Ксилографічні дошки Лаврського музею», »Матеріали до словника українських граверів», дослідження про Т. Шевченка-художника. Він першим почав вивчати »графіті» Софійського собору в Києві.

Наукова спадщина П. Попова охоплює понад 300 цінних досліджень з різних галузей української науки.

Помер 4 квітня 1971 р. в Києві.