Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст - Давиденко Г. Й. - Словник термінів і понять

Авангардизм (від фр. "передовий загін") - термін, яким позначають "ліві" (нереалістичні) течії в мистецтві. Протест проти війни, інших негативних явищ авангардисти поширили на мистецтво і виступали проти традиційних форм художнього вираження. Напрями авангардизму - футуризм, кубізм, експресіонізм, сюрреалізм, конструктивізм та ін.

Верлібр - вірш з неримованим ненаголошеним рядком, перехідне явище між поезією і прозою. У верлібрі спостерігаються певні ритмічні періоди або такти, що мають переважно змістове завершення. Одним із основоположників вважається У.Уїтмен.

Епопея - роман або цикл романів, що відображають значний період історичного часу або велику історичну подію, висвітлюють життя героїв у його розмаїтті, складному переплетінні доль дійових осіб, їх філософському осмисленні. Широта осягнення життєвого матеріалу зумовлює складність композиції епопеї, багатолінійність її сюжету, різноманітність художніх засобів.

Критичний реалізм - літературний напрям, який став у XIX ст. конкретно-історичним утіленням реалізму. Критичний реалізм 30-40-х рр. у Англії та Франції (а пізніше і в інших країнах Західної Європи) по-новому вирішує проблему "Людина і середовище". Характер людини художньо осмислюється в її соціальній обумовленості, розкривається в ретельно досліджених, достовірно зображених суспільних обставинах; дійсність піддається критичному аналізу.

Модернізм (від фр. "сучасний") - термін, яким позначаються різноманітні нові течії в мистецтві нереалістичного спрямування. Часто поняття "модернізм" є синонімом поняття "авангардизм".

Натуралізм - літературний напрям, який виник у західноєвропейській літературі в 70-х роках і розповсюдився у 80-90-х роках XIX ст. Програму натуралізму сформулював Еміль Золя. Натуралізм трактував життя з позиції біологізму; характер людини, з погляду натуралістів, залежить від спадковості, фізіологічних чинників. Натуралісти прагнули з науковою точністю описувати зовнішній вигляд людини, події, середовище, відмовляючись від їх художньої інтерпретації.

Повість - епічний прозовий твір, який характеризується одноманітним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів; на відміну від роману повість охоплює менше коло проблем, коротший період із життя героя.

Психологізм у літературі - це характеристика художнього твору, сукупність стилістичних прийомів та засобів, за допомогою яких письменник передає внутрішній світ своїх персонажів. Вчинки героїв оцінюються опосередковано, за допомогою підтексту, який виникає у свідомості читача через зіставлення окремих ситуацій, висловлювань персонажів тощо.

Роман - велика форма епічного жанру літератури нового часу. Основні риси роману: зображення людини в складних формах життя, кілька сюжетних ліній, багато дійових осіб, великий обсяг.

Роман історичний - роман, в основу якого покладено історичний сюжет, що відтворює у художній формі певну епоху, певні історичні події. В ньому поєднані історичні факти та особи з фактами та особами вигаданими.

Роман соціально-психологічний, соціально-побутовий - різновид реалістичного роману, для якого характерне поєднання глибокого соціального та психологічного аналізів як героїв, так і середовища, в якому вони діють.

Романтизм - літературний напрям, який сформувався на межі XVIII та XIX ст. на противагу класицизму. Для нього характерними є відчуття хиткості світу, розчарування в революції, яка не виправдала надій тих, хто повірив у її ідеали. Романтики відмовилися від реалістичного зображення дійсності, тому що були незадоволені її антиестетичним характером. Романтизм протиставляє дійсності романтичний ідеал. Заглибленість у внутрішній світ людини зумовила розвиток ліро-епічних жанрів, найпопулярнішим з яких стала романтична поема.

Романтичний герой - людина великих пристрастей, глибоко незадоволена дійсністю, здатна на незвичайні дії.

Символ - поетичний троп, що ґрунтується на умовному означенні якогось явища чи поняття через інше на підставі подібності. За допомогою символу поети прагнуть стисло і яскраво передати певну важливу думку.

Символізм - літературно-мистецький напрям кін. XIX - поч. XX ст. Для символізму характерні: інтерес до проблем особистості, іносказання, орієнтація на ірраціональний бік слова - його звучання, ритм, які повинні були замінити точне значення слова. На місце художнього образу було поставлено художній символ, що мав кілька значень. Символісти прагнули внести в поезію "дух музики", вважаючи її видом мистецтва, найближчим до світу таємничого.