Логіка - Дуцяк І.3. -
ПЕРЕДМОВА

Роль та значення логіки у підготовці фахівця

Для з'ясування ролі та значення логіки у підготовці фахівця треба, насамперед, сформулювати найзагальніші знання про логіку як галузь знань. Логіка - це наука про закони опрацювання знань, зафіксованих знаками.

Передусім наголосимо, що людина здобуває знання двома способами. З одного боку, люди отримують знання безпосередньо з дійсності за допомогою органів відчуття. Цих знань ми набуваємо у вигляді психічних явищ, сприйняттів. Водночас для вербалізації, вираження словами цих сприйняттів людина використовує той чи інший апарат категоризації, той чи інший спосіб інтерпретації сприйнятого. Наприклад, хтось, хто заблукав у лісі, побачивши світлячка, інтерпретує його як якусь істоту, яка призвела до того, що він заблукав; інша людина інтерпретуватиме це як фізичне явище, як явище, сформоване якоюсь твариною. Отже, дії мислення, опрацювання знань наявні вже під час інтерпретації сприйняттів, коли людина використовує наявні знання про навколишній світ для інтерпретації конкретних явищ. Ця інтерпретація від чуттєвих, образних знань є одним зі способів опрацювання знань - розпізнавання образів. Результати цих пізнавальних дій - знання у знаковому вигляді (сформульовані знаками), тобто знання у вигляді тверджень.

З іншого боку, предметом опрацювання можуть бути не тільки знання у вигляді сприйняттів, а й знання у вигляді знаків. Наприклад, на підставі твердження, що всі фармацевти вивчають латинську мову, про конкретного фармацевта можна отримати твердження, що він повинен знати основи латинської мови. У цьому разі з одних знань, зафіксованих знаками, отримують інші знання (також зафіксовані знаками). Саме такі методи опрацювання знань є головним об'єктом зацікавлення логіків.

Для з'ясування ролі та значення логіки у підготовці фахівця доцільно розділити мисленнєві схеми отримання знань на два види. Загальні схеми опрацювання знань - це такі, які використовує кожен фізик, хімік" географ, математик, філолог, психолог, політолог, економіст та ін. Загальні схеми опрацювання знань - це ті способи міркувань, які кожна людина використовує в побуті. Загальні схеми міркувань можна назвати "побутовим мисленням", хоча така назва, мабуть, не найліпша, оскільки людина застосовує загальні схеми також і в професійній діяльності.

Водночас, опановуючи знання з конкретних галузей знань (чи в школі, чи у вищому навчальному закладі), людина здобуває спеціальні знання, які визначають хід думки щодо відповідного предмета знань. Наприклад, міркування лікаря чи слідчого визначені, головно, їхніми фаховими знаннями як про об'єкт пізнання, так і про спеціальні методи отримання знань про цей об'єкт пізнання.

На підставі вищесказаного можна зробити висновок про роль логіки у підготовці фахівця. Логіка дає знання про загальні схеми опрацювання знань, і здатність свідомо виконувати ці міркування є важливою для фахівців будь-якого напряму діяльності (незалежно також, чи це наукова, чи практично орієнтована пізнавальна діяльність). Свідоме застосування знань з логіки підвищує ефективність опрацювання знань, виражених словами, а отже, ефективність як мислення (мовлення людини самої до себе), так і спілкування (мовлення людини до іншого). Крім того, суттєвого підвищення ефективності мислення людини можна досягти внаслідок автоматизації тих схем міркувань, які є предметом логіки.

Місце логіки серед інших дисциплін

Логіка - не єдина галузь знань, яка робить мислення і спілкування ефективнішими. До таких дисциплін треба, насамперед, віднести фізіологію вищої нервової діяльності, психологію мислення, комунікативну лінгвістику, математику, інформатику. Для глибшого розуміння предмета логіки доцільно відмежувати його від предмета дослідження цих суміжних з логікою галузей знань.

Предметом фізіології вищої нервової діяльності є, на відміну від логіки, не тільки процеси мислення. Коли ж ідеться про ці процеси, то предметом фізіології вищої нервової діяльності є фізіологічні зміни в нервовій системі (у процесі мислення). У підсумку тут отримують знання, корисні для підвищення ефективності мислення, зокрема, про способи впливу на фізіологічні механізми мислення; про способи активізування та гальмування тих чи інших фізіологічних процесів, які супроводжують мислення.

Предметом психології є такі закономірності відображення людиною світу (у тому числі за допомогою мислення), які залежать від людини, тобто від суб'єкта пізнання. Отже, якщо предметом психології мислення є суб'єктивні закономірності здобування та опрацювання знань, то предметом логіки є об'єктивні, незалежні від людини закономірності опрацювання знань.

Якщо зіставити логіку з комунікативною лінгвістикою, то як відмінність між ними треба, насамперед, назвати те, що предметом лінгвістики є не правила опрацювання знань, а лише особливості вираження знань засобами природної мови. Логіки абстрагуються від конкретної мови. Крім того, для логіків байдуже, чи знання зафіксовано жестами, чи шрифтом Брайля, чи словами (а якщо так, то чи це усне, чи письмове мовлення, чи це мовлення в електронному вигляді). Отже, фізична природа знаків, конкретна структура знаків не є предметом зацікавлення логіків. У логіці виділяють типи знаків за змістом (наприклад, назви предметів, назви ознак, логічні терміни та ін.), тобто оперують не мовою, а метамовою. Знаки логіки - це змінні величини, які можуть набувати того чи іншого значення (наприклад, знаком логіки може бути символ, який позначає твердження, і на місце цього символу, цієї змінної може бути поставлене будь-яке твердження, незалежно від того, якою мовою воно зафіксоване" незалежно від лексичних та граматичних засобів, використаних для його формулювання, тобто це можуть бути речення-синоніми). Мета цих дій у логіці - виявлення загальних правил опрацювання знань, правил перетворення одних знань у інші (це не є предметом мовознавства).

Відношення логіки та математики є складнішим, ніж відношення логіки та інших наук. З одного боку, математика дає загальні знання про кількісні відношення та операції над кількісним виразом прояву тих чи інших ознак. Ці знання є універсальними і, відповідно, їх застосовують у різних науках (фізиці, хімії, біології, економіці та ін.). Подібно до цього математичні знання використовують для обґрунтування законів, правил логіки. Зокрема, йдеться про булаву алгебру, теорію множин, теорію ймовірності, комбінаторику та ін. З іншого, отримані в логіці закони, правила опрацювання знань застосовують у різних науках, у тому числі в математиці.

Близьким є також відношення логіки до інформатики. Йдеться не тільки про те, що одним з основних компонентів створення програмного коду є "створення логіки". Коли програміст каже, що "логіка зроблена", то це означає, що написано код, яким налагоджено зв'язки між основними змінами, які чинить програма. Насправді зв'язок логіки та інформатики ґрунтовніший - якщо предметом логіки є виявлення правил опрацювання знань, то предметом фахівців з інформатики с автоматизація виконання цих правил.

Роль та значення логіки у підготовці фахівця
Місце логіки серед інших дисциплін
Головні завдання, що стоять перед студентом у процесі вивчення логіки
Вступ. Загальні знання про логіку
Історія логіки
Виникнення логіки
Розвиток логіки
Предмет і статус логіки
Формалізація - метод логіки
Розділ 1. Логічний аналіз тверджень