Логіка - Жеребкін В.Є. -
9.6. Умовно-розподільний силогізм

Умовно роз подільним силогізмом або лематичним силогізмом називається силогізм, у котрому більший засновок є судженням умовним, а менший — розподільним.

За кількістю наслідків, що встановлюються в більшому засновку умовно-розподільного силогізму, існують дилеми, трилеми, полілеми. У практиці мислення найчастіше користуються дилемами.

"Дилема" — грецьке слово, воно означає "подвійну пропозицію". Зміст дилеми полягає в необхідності вибору одного з двох можливих рішень (у трилемі — одного з трьох рішень). Виключаючі одна одну можливості або рішення називаються альтернативами.

Дилема — цс умовно-розподільний силогізм із двома альтернативами. Розрізнюють два види дилеми: конструктивну та деструктивну,

У конструктивній дилемі більший засновок установлює у вигляді альтернатив дві основи і два наслідки, що з них випливають. У меншому засновку йдеться про можливості тільки однієї з двох цих основ. У висновку стверджується думка про можливість лише одного з двох даних наслідків. Конструктивна дилема має таку формулу:

Приклад конструктивної дилеми:

Якщо філософ визнає первинність матерії і вторинність

свідомості, то він — матеріаліст. Якщо філософ визнає за первинне свідомість, дух, а природу розглядає як продовження духу, свідомості, то вій — ідеаліст.

За спрямуванням руху думки конструктивна дилема схожа із ствердним модусом умовно-категоричного силогізму: від ствердження основи здійснюється перехід до ствердження наслідків.

У деструктивній дилемі більший засновок є таким умовним судженням, у котрому із однієї основи випливає два можливі наслідки. У меншому засновку заперечуються обидва наслідки. У висновку заперечується сама основа, із котрої виводили названі наслідки. Формула достовірної дилеми:

Таким чином, висновок у деструктивній дилемі проходить від заперечення наслідку до заперечення основи, тобто у тому ж напрямі, що й у заперечному модусі умовно-категоричного силогізму. Наприклад:

Для правильної побудови дилеми необхідно дотримуватися таких умов:

1. У більшому засновку має бути правильно виражений зв'язок основи й наслідку, тобто наслідки, що встановлюються в більшому засновку, дійсно мають випливати із наведеної основи, не бути надуманими, а основа стосовно висловленого наслідку — ясною, визначеною, достатньою.

2. Альтернативи, що містяться в дилемі, мають вичерпувати всі можливі рішення. Якщо, наприклад, із основи, взятої з умовного засновку, випливає не два, а три наслідки, а в більшому засновку названо лише два, то висновок буде хибним.

Дилема як логічна форма висновку має такі особливості: 1. Вона містить всього два альтернативні (виключаючі одне одного) рішення, тому вибирати можна тільки між ними. Ніякого середнього, проміжного, третього рішення дилема не припускає. Цим дилема вносить ясність до поставленого питання чи проблеми, допомагає у виборі рішення, звільняє суперечку чи дискусію від усього другорядного, несуттєвого і виділяє в них ті два крайні, протилежні рішення, до котрих зводиться сутність цього питання чи проблеми.

2. Дилема настійно вимагає вибору рішення. Поставлений перед дилемою не може утриматися від вибору, він змушений визнати або одне, або друге, оскільки немає і не може бути іншого рішення, окрім указаних дилемою. Тому дилема використовується завжди, коли необхідно поставити протилежну сторону перед невідворотністю вибору одного з можливих рішень із того чи іншого питання.

Дилема широко застосовується в науці, в політиці, у щоденному житті як засіб виявлення і доведення логічної неспроможності положень, не сумісних із положеннями, уже встановленими чи визнаними обома сторонами.

До дилеми вдаються, коли необхідно показати непевність позиції протилежної сторони, котра і не визнає одного і не спростовує другого, що суперечить першому, тоді як необхідно настоювати на чомусь одному. Дилема використовується для розкриття суперечностей у міркуванні супротивника, вона вносить ясність у постановку питання, виділяє головне в спорі і, таким чином, сприяє правильному розв'язанню поставленого питання. Саме тому дилема досить часто використовується в різноманітних дискусіях, полеміці і особливо в судових промовах.

9.7. Скорочені силогізми
9.8. Складні і складноскорочені силогізми
9.9. Умовиводи із суджень із відношеннями
Розділ 10 ІНДУКТИВНІ УМОВИВОДИ
10.1. Поняття про індукцію
10.2. Індукція в судовому пізнанні
10.3. Спостереження та експеримент
10.4. Повна індукція
10.5. Неповна індукція
10.6. Індукція через простий перелік