Ситуаційний менеджмент - Бондар О.В. -
1. Актуальність курсу "ситуаційний менеджмент" в період трансформації ринкової економіки

Організаційно-технічна перебудова національного господарства, що відбувається в даний час, поставила вітчизняні підприємства в складне становище. Структурні зрушення в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, розрив сталих виробничих зв'язків, зміна форм власності і реструктуризація підприємств - вимагають перегляду установлених стереотипів управлінського мислення і переходу до нових форм і методів системи управління. Це пов'язане також із триваючим процесом диференціації й інтеграції структур, методів й інших елементів систем управління виробництвом, що спостерігаються в даний час у світовому співтоваристві [3, с.20].

Отже, неминуче виникають виробничо-економічні проблеми оптимізації нових зв'язків (зовнішніх і внутрішніх), проблеми їхнього перетинання в організаційному, економічному і науково-технічному аспектах. Інакше кажучи, виробнича система має вчасно пристосовуватися до тривалого існування з метою задоволення купівельного попиту, що змінюється.

Керівник виконуючи роботу, системна складність якої дуже висока здійснює стикування діяльності функціональних підрозділів, вирішує організаційно-економічні та виробничо-технічні проблеми, що виникають у взаємодії з іншими організаціями. І чим вище рівень керівника, чим більше підрозділів і організацій йому підлеглі, тим більше різних проблемних ситуацій він повинен розв'язати. Аналіз і синтез виникаючих проблемних ситуацій, інтеграція діяльності функціонально чи предметно спеціалізованих ланок, і становлять функцію керівництва.

Реалізація функції керівництва - складна наукова і практична проблема. У першу чергу тому, що необхідно мати опис і ранги виникаючих проблемних ситуацій, розробити алгоритм вирішення проблем, сформувати відповідну нормативну базу. Необхідно визначити і критерії вибору тієї чи іншої стратегії вирішення виникаючої проблеми, а це пов'язано з наявністю ресурсів і можливості маневру ними.

Керівнику, менеджеру необхідно уміти передбачати причини і джерела виникнення ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їх моделювання, що дозволить виходячи з наявних ресурсів, обирати оптимальні варіанти.

Зарубіжні фахівці вважають, що характерною рисою ділового життя стало загальне наростання нестабільності як основної причини виникнення і розвитку кризових ситуацій.

Починаючи з 50-х років неухильно зростає кількість нових завдань, зумовлених зміною зовнішнього середовища. Деякі з цих завдань принципово нові і не можуть бути розв'язані традиційними методами. Їхня складність і новизна створюють зростаюче навантаження на вищу ланку управління, що підвищує імовірність несподіванок і криз.

Починаючи з 80-х років фірма не може розпізнати нові явища, які швидко розвиваються, доти, поки вони не стануть масовими, не встигає реагувати на зміни і попадає в кризові умови.

Зарубіжні менеджери характеризують кризову ситуацію наступними обставинами: 1) наявність загроз високопріоритетним цілям і цінностям; 2) ефекти раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи; 3) гострий дефіцит часу для реагування па загрозу.

Необхідність управління ситуаціями може виникнути практично в будь-якій організації, коли надзвичайні (форс-мажорні) обставини зовнішні чи внутрішні змушують керівництво приймати негайні рішення. На думку професора В.О. Василенка управління в кризовій ситуації можна визначити як процес, що дозволяє керівникам, планувати, організовувати, спрямовувати і контролювати невідкладні операції при розв'язанні невідкладних проблем, які постають перед фірмою. Тому ситуаційний менеджмент має забезпечити результати - заплановані чи випадкові за допомогою здорової організації, що досягається шляхом процесу управління уміло поставленого людьми. Для того, щоб організація домоглася успіху, керівник повинен уміти передбачати можливість виникнення тих чи інших виробничих ситуацій, бути готовим до них і діяти адекватно до сформованих обставин [3, с.22-25].

Таким чином з одного боку початок нового тисячиліття став символом надій та змін для функціонування та розвитку всіх організацій. Це нові досягнення науки і техніки, розквіт світової економіки, вік інформаційного вибуху. Поряд з позитивними характеристиками ХХІ сторіччя мають місце негативні явища, які набувають значних масштабів. Однією із основних причин кризового становища у діяльності соціально-економічних систем та суспільства є відсутність належного рівня управління взагалі та ситуаційного менеджменту зокрема. При цьому, на нашу думку, ситуаційний менеджмент - це самостійна галузь науки і професійної діяльності, спрямована на забезпечення будь - якою організаційною структурою поставлених цілей шляхом раціонального використання всіх ресурсів, відповідно до ситуації, що склалася у певний період часу. Тому в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин питання вивчення ефективного управління, що відповідає конкретним умовам ситуації набувають особливої актуальності.

2.Предмет, об'єкт, мета, завдання дисципліни та взаємозв'язок з іншими
3. Сучасні концепції ситуаційного менеджменту: можливість, необхідність та проблематика
ТЕМА2. Ситуації кризи в соціально-економічному розвитку. тенденції виникнення і можливості розв'язання проблемних економічних ситуацій
1. Сутність та класифікація ситуацій у соціально - економічному розвитку
2.Сутність та види економічних криз
3. Керовані та некеровані процеси. розвиток процесів управління в процесі розвитку виробництва
ТЕМА 3. Диверсифікація ситуаційного менеджменту: типологія та вибір альтернатив. Механізми менеджменту
1. Поняття динаміки та статики менеджменту
2. Поняття диверсифікації та типології управління. типи управління
3.Тенденції циклічного розвитку організації