Педагогіка вищої школи - Курлянд З.Н. -
3.6. Формування готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності в школі засобами моделювання

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

У психолого-педагогічному аспекті інноваційна діяльність є предметом спеціального вивчення багатьох вчених (В.Я. Ля-удіс, Г.К. Селевко, В.О. Сластьонін). Під інноваційною діяльністю вони розуміють діяльність з розробки і реалізації різних освітніх програм, на засадах яких в освітянській практиці здійснюють нові порівняно з наявними у масовій (традиційній) школі: філософсько-педагогічні, психолого-педагогічні підходи до розуміння дитини, її навчання, виховання й розвитку; концептуальні педагогічні ідеї побудови змісту і методів освіти: форми організації життя і діяльності дитини в школі, а також нові форми організації роботи педагогів, управління та самоуправління, взаємодії школи з батьками (законними представниками) тих, хто навчається, і соціальним середовищем.

Реформування сучасної системи освіти потребує радикальних змін у навчально-виховному процесі, використання в інноваційній діяльності вчителя технологій, методів і засобів навчання, які сприяли б реалізації інтелектуально-духовного потенціалу учнів. Навіть поверховий аналіз сучасної шкільної освіти свідчить, що сучасна школа не надає належного значення операційній стороні навчання, увагу акцентують лише на його змісті, тобто й досі школа дає учням значний обсяг готових знань, але не вчить належною мірою доходити самостійних висновків і узагальнень на базі цих знань. Учні не завжди можуть визначити схожість та відмінності істотних елементів, на перший погляд, різних систем, перенести ті самі дії з одного об'єкта на інший, еквівалентно перефразувати, переформулювати умови задачі, побудувати систему, що має бути ізоморфною до вихідної. Усі зазначені процедури становлять більш широке вміння — вміння моделювати, що пов'язане з аналогією, порівнянням та узагальненням. Володіння ними є основою пізнавальної активності та самостійності. З огляду на це, моделювання, з одного боку, є основою вивчення кожного зі шкільних предметів, якими мають оволодіти учні, а з іншого — це метод, який постійно використовує вчитель під час власної інноваційної діяльності. Отже, вивчення теоретичних основ моделювання і закономірностей його застосування слід організувати в педагогічних вищих навчальних закладах з метою формування готовності майбутніх учителів до інноваційної педагогічної діяльності. Під такою готовністю будемо розуміти інтегративну, що розвивається за допомогою педагогічного сприяння, міру сформованості особистісних характеристик для організації, здійснення та досягнення цілей інноваційної діяльності у найширшому сенсі слова. У свою чергу, до характеристик готовності до інноваційній діяльності належать знання, емоційноособистісний апарат, загальні логічні, пізнавальні, дидактичні й організаційно-управлінські вміння. Отже, моделювання можна вважати одним із засобів формування готовності до цієї діяльності.

Загалом у науковій (у тому числі педагогічній) літературі подано найрізноманітніші визначення понять "модель" і "моделювання" відповідно до завдань, що вирішуються певним дослідженням. Наведемо визначення, які, на нашу думку, лежать у руслі поставлених завдань. Модель — це специфічний створений об'єкт з метою одержання і (чи) зберігання інформації у формі уявного образу, опису знаковими засобами (формулами, графіками і т. п.) або матеріального предмета, що відображає властивості, характеристики та зв'язки об'єкта-оригінала довільної природи, які істотні для вирішення суб'єктом (людиною) певного завдання. Крім того, модель — це чотирискладова конструкція, компонентами якої є: суб'єкт (людина); завдання, яке вирішує суб'єкт; об'єкт-оригінал (фрагмент реальної дійсності); мова опису або спосіб матеріального відтворення моделі. Математична модель — це спеціальний опис (часто приблизний) певної проблеми, ситуації, який дає можливість у процесі аналізу застосувати формально-логічний апарат математики. Моделювання — це дослідження об'єктів пізнання за їх моделями, побудова (аналіз, вивчення) моделей об'єктів (систем, конструкцій, процесів і т. ін.).

Моделі класифікують залежно від способу відтворення, тобто від тих засобів, за допомогою яких будується модель. Отже, виділяють два види моделювання: матеріальне та ідеальне. Основними різновидами матеріального моделювання є фізичне та аналогове моделювання. У свою чергу, ідеальне моделювання поділяють на інтуїтивне та знакове.

Готовність до інноваційної діяльності у студентів доцільно формувати за трьохетапною схемою (див. рис. 3.1). Підготовчий етап передбачає здійснення викладачем програмно-цільової і діагностичної функцій. Так, програмно-цільова діяльність

Формування готовності іноваційної діяльності у студентів

викладача передбачає конкретизацію умов, що сприяють формуванню у студентів готовності до інноваційної діяльності, уточнення визначення цієї якості відповідно до спеціалізації майбутнього вчителя. Діагностична функція включає загальний аналіз стану навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, що дає можливість визначити рівень за чинною системою навчання.

Основний етап — це цілеспрямована діяльність викладача з формування у студентів готовності до інноваційної діяльності, що передбачає виконання організаційної, інформаційно-роз'яснювальної, координаційної, стимулюючої й контролюючої функцій. Так, організаційна функція включає розробку програм нових спецкурсів для майбутніх учителів і їх проведення; відновлення програм як зі спеціальних предметів, так і з педагогіки; ефективну організацію педагогічної практики студентів. Наприклад, студентам фізико-математичного факультету доцільно прослухати спецкурс із теорії моделей, який може складатися з таких тем: "Моделювання та його гносеологічні корені: аналогія та ізоморфізм", "Моделі і моделювання: визначення, класифікація та структура", "Моделювання та навчання", "Моделювання як метод педагогічних досліджень", "Моделювання як засіб формування пізнавальної самостійності", "Застосування моделювання задля вирішення математичних та фізичних задач", "Використання моделювання на рівні міжпредметних зв'язків", "Моделювання і інформаційні технології" тощо. Інформаційно-роз'яснювальна функція передбачає здатність викладача чітко, доступно і лаконічно викладати відновлений програмний матеріал, використовуючи різні методи і засоби навчання. Координаційна функція забезпечує погодженість, що має бути в процесі застосування нових програм навчання з різних предметів, стимулююча — використання різних форм стимулювання інноваційної діяльності студентів як у процесі навчання, так і в ході педагогічної практики. Контролююча функція вимагає здійснення контролю за виконанням навчального плану і графіка навчального процесу, а також внесення необхідних коригувань, пов'язаних з вирішенням поставлених завдань.

Підсумковий етап охоплює аналітичну, оцінну та прогностичну функції. Зміст цього етапу становлять: аналіз результатів навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, спрямований на формування готовності майбутніх учителів до інноваційної педагогічної діяльності* оцінка ефективності проведеної роботи щодо формування готовності студентів до інноваційної діяльності засобами моделювання, а також визначення напрямів діяльності викладача на якісно новому рівні.

Означена структурно-функціональна модель реалізується під час здійснення умов, визначених на підготовчому етапі діяльності викладача щодо формування готовності студентів до інноваційної діяльності. При цьому детермінуються певні форми (що забезпечують теоретичну і практичну підготовку студентів з моделювання), методи і засоби (моделювання, а також пов'язані з ним інформаційно-розвивальні, проблемно-пошукові та творчі), що сприяють досягненню необхідного результату — сформованості готовності майбутніх учителів до інноваційної педагогічної діяльності на високому, достатньому, середньому, низькому чи мінімальному рівні.

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. Дайте характеристику нововведенням в освіті XXI століття. Визначте найхарактерніші ознаки цих нововведень.

2. Зробіть висновки щодо тенденцій розвитку інноваційних процесів в освіті взагалі та у вищій педагогічній освіті зокрема.

3. Серед розглянутих шляхів оновлення системи вищої освіти в Україні назвіть ті, які, на вашу думку, треба доповнити. Підготуйте матеріал для доповнення, вкажіть використані джерела.

4. Які інноваційні процеси, що мають місце в освіті, ще не набули застосування в Україні? Проаналізуйте використані джерела та підготуйте матеріал для доповнення.

5. Зробіть висновки щодо нововведень у процес підготовки майбутніх учителів в Україні. Які інновації ви можете запропонувати для ефективнішої їх підготовки?

6. Дайте характеристику провідним критеріям формування готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності в школі. Назвіть характерні ознаки цього процесу"

7. У чому полягають принципові відмінності запропонованих шляхів оновлення підготовки майбутніх учителів від традиційних?

Рекомендована література

АлексюкАМ. Експериментальне впровадження технології модульної організації навчання у вищій школі (на прикладі гуманітарних предметів) // Проблеми вищої школи: Наук.-метод, посіб. — Вип. 79. — К., 1994.

Богданова I JVf. Педагогічна інноватика: Навч. посіб. — О.: ТЕС, 2000.

Бордовская H.B.t РеанАА. Педагогика: Учеб. для вузов. — СПб.: "Питер", 2000.

Гайденко В.О.,Гурєва СА., Предборська І.М. Педагогічні аспекти парадигми нестабільності // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. — К., 1996. — Ч. І.

Гуревичреінтеграція сучасної науки і деякі проблеми змісту освіти у вищій педагогічній школі // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. — К., 1996. — ЧII.

Дмитренко Г., Ринкова Л., Сивенко Л. Особливості дослідження змісту вищої педагогічної освіти // Порівняльний аналіз сучасних систем вищої освіти в реформуванні вищої школи України. — К.: НаУКМА, 1996.

Левина М.М. Технологии профессионального педагогического образования: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. — М.: Изд. центр "Академия", 2001.

Освіта в Україні: Національний звіт. — К., 2000.

Павленко А.Ф., Стешенко СВ. Проблеми реалізації нової парадигми вищої освіти в Україні // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. — К., 1996. — Ч. І.

ПаріновА.В. Реформа вищої педагогічної освіти в Англії: Передумови і тенденції розвитку (кінець 80-х — початок 90-х років XX століття): Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. — К., 1995.

Пуховська Л Л. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності: Монографія. — К.: Вища шк., 1997.

СелевкоГЖ. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. — М.: Нар. образование, 1998.

Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования образовательных систем. — М.: Логос, 1999.

Розділ 4. СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ
4.1. Готовність до педагогічної діяльності
4.2. Професійна усталеність викладача вищої школи
Мотиваційний компонент
Емоційний компонент
Особистісний компонент
Професійно-педагогічний компонент
4.3. Педагогічна техніка вчителя
Сутність поняття
Спостережливість і невербальне спілкування вчителя
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru