Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. -
Метод вільних асоціацій

О.В. Морозов та Д.В. Чернилевський зазначають, що результативність творчої діяльності, особливо на етапі генерування нових ідей, суттєво підвищується, якщо використовувати нові асоціації, котрі породжують продуктивні думки щодо вирішення проблеми. Таким чином, у процесі зародження асоціацій встановлюються нові неординарні зв'язки між компонентами проблеми, яку слід вирішити, і елементами оточуючого середовища, зовнішнього світу, минулим і актуальним досвідом особистості студента тощо.

Використовуючи метод вільних асоціацій, доцільно спиратися на наступні принципи:

o Забезпечення умов для виникнення вільних асоціацій (позитивне емоційне тло навчання, сприятливе інтелектуальне оточення, відкритість до сприйняття нових ідей, які на перший погляд здаються незрозумілими чи парадоксальними, неможливими для використання);

o Стимулювання студентів до висловлення слів і фраз, які можуть викликати в аудиторії певні асоціації;

o Визнання необхідності критично-конструктивного аналізу ви­сунутих ідей, що означає необхідність сприйняття присутніми всіх ідей, їх осмислення протягом певного відрізку часу, фіксація і відбір найбільш оптимальних після доброзичливого обговорення з обов'язковими позитивними відгуками.

Приведемо приклад використання методу вільних асоціацій при вивченні теми "Психологічні аспекти рекламної діяльності" (навчальна дисципліна "Психологія управління"). Викладач пропонує наступне завдання: "Ви - керівник топографії. Запропонуйте заходи шодо підвищення ефективності реклами друкованої продукції". Асоціюйте слово "реклама" і слово "студент". У процесі обговорення у присутніх виникають наступні ідеї:

- виставити зразки друкованої продукції в читальних залах та гуртожитках, де живуть студенти;

- проінформувати студентів про пільги, які вони отримуватимуть, якщо будуть звертатися до типографії для друку своїх дипломних та курсових робіт;

- залучити студентів до роботи в якості рекламних агентів;

- залучити студентів до оформлення молодіжних видань;

- провести студентську дискотеку за спонсорської підтримки і водночас оформити приміщення зразками друкованої типографської продукції;

- на зворотній стороні вхідного квитка надрукувати фразу "Довір оформлення диплому нам! Гарантуємо "5" та ін.

Потім можна надати слово учасникам, які запропонують в якості основи для зародження нових асоціативних зв'язків та генерування нових ідей інші слова, наприклад, "комп'ютер", "колір" тощо.

Дидактичні ігри

У грі є така сама відповідальність, як і в праці, безперечно, у грі хорошій, правильній

A.C. Макаренко

Поняття "гра" в педагогіці та соціальній психології має декілька значень. По-перше, під грою розуміють не примусову, а вільну діяльність, яка є особливою формою самовираження особистості людини, спрямованої на задоволення потреби у розвагах, зменшенні напруги, а також на розвиток певних знань, вмінь і навичок. По-друге, гра, на думку американського соціолога Дж. Міда, - це соціальна діяльність, у процесі якої дитина чи доросла людина, копіюючи інших, сприймає їх цінності, установки і вчиться виконувати соціальні професійні ролі. Ю.П. Сурмін та Н.В. Тулєнков виокремлюють сукупність функцій гри і показують призначення ігрової діяльності у сучасному суспільстві (табл. 12).

Таблиця 12

Функції гри і їх характеристика

Функція

Характеристика

Пізнавальна

Пізнання людиною оточуючого світу і своїх можливостей засобами гри

Соціалізуюча

Формування необхідних властивостей і якостей особистості у процесі гри

Тренувальна

Тренування вмінь і навичок (комунікативних, професійних, пізнавальних та ін.)

Комунікативна

Гра - важливий засіб спілкування і взаємодії індивідів

Розважальна

Розвиток емоцій, почуттів, відновлення життєвих сил людини

Статусно-рольова

Гра - важливий засіб досягнення певного соціального статусу і виконання відповідної йому соціальної ролі

Контролююча

Перевірка рівня розвитку особистісних рис особистості, набутих знань, вмінь і навичок

У вищому навчальному закладі як засіб активізації процесу навчання доцільно використовувати дидактичну гру - цілеспрямовану організацію навчально-ігрової взаємодії викладача і студентів у процесі моделювання ними цілісної структури професійної діяльності майбутнього фахівця.

Сутність дидактичної гри полягає у взаємозв'язку імітаційного моделювання і рольової поведінки учасників гри в процесі вирішення ними типових і творчих, професійних і навчальних задач достатньо високого рівня проблемності. Гра розкриває особистісний потенціал студента, адже кожен учасник може продемонструвати і проаналізувати свої власні можливості, співставляючи їх з діями інших учасників ігрової діяльності. Трансформація особистісних рис студентів відбувається на всіх рівнях підготовки і проведення гри, адже їм необхідно "вжитися" у роль фахівця, роль якого вони будуть виконувати.

Дидактичну гру можна розглядати і як технологію групової психотерапії, адже за правильної організації атмосфера групи, співробітництво і підтримка позитивно впливають на кожного учасника. Студенти вчаться долати психологічні, комунікативні бар'єри, вдосконалюють особисті властивості. Результати дидактичної гри в значній мірі залежать від авторитету викладача, його вміння встановлювати контакт з аудиторією та завойовувати довіру. У вищій професійній школі наразі широко упроваджуються ділові та рольові ігри.

Ділову гру можна визначити як імітацію професійної (господарської чи іншої) діяльності організації у навчальних, виробничих або дослідницьких цілях, яку група осіб виконує на моделі об'єкта. При цьому кожен учасник при виконує конкретну "професійну" роль.

Дидактичні ігри
Методика проведення дидактичної гри
Ділова гра "Новий керівник"
Сценарій гри
"Термінологічне доміно"
Синанон-метод як засіб підготовки до професійної діяльності в системі "людина-людина"
Мікровикладання
Метод кейсів (вирішення практичних проблем)
Метод "Коло Ідей"
"Акваріум"