Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. -
Соціально-психологічні особливості студентського віку

Людина є міра всіх речей

Протагор

Мета вивчення модуля: ознайомити магістрантів з психологічними особливостями студентства як специфічної соціальної і вікової групи, психолого - педагогічними можливостями та умовами формування професійної мотивації і соціалізації майбутніх фахівців.

Міні-модуль 4.1. Загальна характеристика психологічних особливостей юнацького віку. Студентство як особлива

соціально - психологічна група.

Міні-модуль 4.2. Урахування типологічних особливостей студентів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Міні-модуль 4.3. Значення пізнавальної та професійної мотивації для становлення особистості майбутнього спеціаліста. Динаміка професійної мотивації.

Міні-модуль 4.4. Гуманістичне освітнє середовище як чинник соціалізації студента.

Ключові слова: студентство, студентська академічна група, соціальна група, юнацький вік, психологічні особливості старшого юнацького віку, соціальна адаптація, студентський колектив, мотив, мотивація, типологічні особливості студентства, темперамент, характер, акцентуації характеру, Тендерні особливості, міжособистісні взаємини, конформізм, сугестія, інґібіція, фрустрація, гармонізація взаємовідносин.

Одна з особливостей процесу навчання і виховання у вищих навчальних закладах полягає в тому, що за своїм змістом ці процеси є суспільними, а за формою - особистісно-індивідуальними, безпосередньо пов'язаними з особистостями викладача і студента. Студент є об'єктом педагогічної діяльності. Результати діяльності педагога матеріалізуються в якості знань випускника ВНЗ, рівні його вихованості, спрямованості особистості та професійних вміннях, рисах характеру тощо. Своєрідність студента, як об'єкта педагогічної діяльності, знаходить вияв у тому, що він є водночас і суб'єктом діяльності: учасником навчально-пізнавальної, науково - дослідної, комунікативної діяльності, а також він має власну життєву мету, свої способи її досягнення, свої можливості. І від того наскільки глибоко викладач буде знати індивідуальні особливості студента і ураховувати їх у навчально-виховному процесі буде залежати як результат взаємодії в системі "викладач - студент", так і кінцевий результат діяльності вищого навчального закладу - рівень фахової підготовки, розвитку та вихованості його випускників. Слід, безперечно, погодитись з думкою авторів "Креативної педагогіки і психології" О.В. Морозова та Д.В. Чернилевського, які зазначають: "Викладачеві необхідно володіти вмінням комплексно планувати задачі навчання і виховання, розвиваючи здібності студентів на основі вивчення їх реальних можливостей, виокремлювати головне, суттєве в змісті, правильно добирати методи, засоби і форми організації навчання і виховання, здійснювати диференційований підхід до студентів, створювати студентам необхідні умови для навчання, вміло використовувати вибраний варіант навчального процесу, оперативно його коректуючи при необхідності" . На висвітлення соціально-психологічних особливостей студентства та перспектив їх урахування в навчально-виховному процесі сучасного вищого навчального закладу спрямований "Модуль 4".

Міні-модуль 4.1. Загальна характеристика психологічних особливостей студентського віку. Студентство як особлива соціально-психологічна група

Соціально-психологічні особливості студентського віку

Старший юнацький або студентський вік (17-23 років) як спеціальний об'єкт психолого-педагогічних досліджень виділений порівняно недавно (у 70-і роки XX століття), коли інтенсифікувалися дослідження в галузі педагогіки та методики викладання у вищій школі.

У перекладі з латини слово "студент" означає "той, що сумлінно працює", "той, хто бажає знання". У стародавньому Римі та в середні віки студентом називали кожного, хто був зайнятий процесом пізнання. З появою університетів термін "студент" почали використовувати для характеристики осіб, що навчались у вищих навчальних закладах. А.С.Власенко визначає: "студентство - це особлива соціальна група, що формується з різних соціальних утворень суспільства і характеризується особливими умовами життя, праці, побуту, особливою суспільною поведінкою і психологією, для якої набуття знань і підготовка себе для майбутньої роботи у суспільному виробництві, науці і культурі є головним і здебільшого єдиним заняттям" .

Отже, студентство - це особлива складова суспільства, яка має як типові для сучасної молоді риси так і особливості. Зокрема, для України портрет сучасного молодого покоління, створений за даними соціологічних досліджень, має певні типові риси. Молодь:

o стала більш прагматичною і самостійною у своїх діях. Вона більше покладається на власні сили та можливості, а не на державу чи будь-кого іншого у вирішенні власних проблем. Значно зменшуються патерналістські орієнтації;

o має в цілому досить низький рівень соціальної активності, участі в діяльності політичних партій і громадських організацій. Цей процес відбувається на тлі значної активності невеликих груп молодих громадян, зорієнтованих на політичну діяльність;

o у цілому мас бажання вчитися, набувати вищої освіти, що дає можливість більш упевнено почуватися в житті, саморозвиватися та самореалізовуватися;

o вирізняється зниженням культурних запитів, нехтуванням ціннісних орієнтацій, певною кризою ідеалів, втратою духовних орієнтирів (Яременко О.О., Лукашевич М.П. та ін.).

Водночас студентська молодь має свою специфіку. Студентство - це в першу чергу особливий віковий період, період переходу "від старшого шкільного віку до дорослості", місток між дитинством і дорослим життям. Цей період характеризується настанням психологічної і фізичної зрілості. Однак особистісне формування молодої людини відбувається досить складно, має свої протиріччя і труднощі, які необхідно ураховувати в навчально-виховному процесі.

У ранній юності, притаманній старшому шкільному віку та початку студентського життя, зі сторони фізичного розвитку згладжуються ті диспропорції, які характерні для підлітків. Зникає непропорційність у розвитку кінцівок і тулуба, збільшується відносний об'єм грудної клітки, вирівнюється співвідношення між масою тіла і об'ємом серця, ліквідується відставання у розвитку серцево-судинної системи, підвищується м'язова сила, зростає фізична працездатність та витривалість. Координація рухів за всіма якостями наближається до показників дорослої людини. В основному завершується статеве дозрівання, загальний темп росту сповільнюється, але зміцнення фізичних сил і здоров'я продовжується. Юнаки відрізняються достатньо високою фізичною працездатністю, меншою втомлюваністю, що іноді обумовлює переоцінку своїх сил, невміння реально оцінювати фізичні можливості. На більш високому рівні знаходиться розвиток нервової системи, що спричиняє низку специфічних особливостей пізнавальної діяльності, емоційно-почуттєвої сфери, вольових процесів. Переважаючого значення в пізнавальній діяльності набуває абстрактне мислення, намагання більш глибоко зрозуміти сутність і причинно-наслідкові зв'язки предметів і явищ, що вивчаються. В мисленні переважає аналітико-синтетична діяльність, схильність до порівнянь, виникає потреба зрозуміти діалектичну сутність явищ у їх протиріччях і взаємозв'язках, кількісних і якісних змінах.

Роки юності характеризуються глибокими емоційними переживаннями, першим коханням, студентською дружбою, які нерідко накладають глибокий відбиток на все життя. І в цьому сенсі перед педагогами вищої школи постає проблема обережного і надзвичайно тактовного відношення до почуттів вихованців і в той же час необхідністю гендерної просвіти, виховання почуття відповідальності за своє майбутнє.

Розвиток емоційно-почуттєвої сфери і свідомості студентів здійснює значний вплив на вольові процеси, перебіг вольових актів, де першочергового значення набуває обдумування своїх дій та усвідомлення їх наслідків. Якщо школярі-підлітки в більшості відрізняються вимогливістю до інших, то юнаки стають більш вимогливими саме до себе, своєї діяльності, намагаються виховати в собі риси і якості поведінки, які найбільш сприяють здійсненню окреслених планів.

Зазначимо, що для розвитку особистісних рис юнацтва великого значення набувають внутрішні чинники: цілі, мотиви, установки та ідеали. Соціолог В. Шубкін називає вік від 17 до 25 років доленосним, і з ним не можна не згодитися. Саме цей період найсприятливіший для формування багатьох психічних функцій і розвитку інтелектуальних можливостей особистості. На нього припадає пік розвитку уваги (22-24 роки, а в 27-29 років спостерігається спад), пік розвитку пам'яті (23, 24, 29 років), пік розвитку мислення (від 20-22років до 25 років). Юнацький організм має високу працездатність, високий рівень активності та витривалості. Іноді це спричиняє дещо ейфоричні, ілюзорні уявлення про невичерпність і безмежність такого стану, може стати причиною нераціонального, безцільного та безплідного витрачання фізичних та духовних сил. Слід мати на увазі, що до 20 років здатність людини до свідомої регуляції поведінки знаходиться у стадії становлення, тому можуть мати місце невмотивовані флуктуаційні прояви негативної поведінки, неадекватних дій, схильність до протиправних вчинків та девіацій.

У студентські роки формуються характер і світогляд молодо? людини. Саме у цей період відбувається формування самосвідомості юнака, здібності до прийняття відповідальних рішень, потреби емоційної близькості, коли цінності дружби і кохання стають визначальними.

В період юності відбувається формування:

- самосвідомості, як цілісного уявлення про себе, емоційного ставлення до власного "я", самооцінки своєї зовнішності, поведінки, розумових, вольових, моральних якостей, усвідомлення своїх позитивних і негативних рис, на основі чого виникають мотиви вдосконалення особистості і самовиховання;

- світогляду, як системи поглядів, знань, переконань, власної життєвої філософії, що спирається на засвоєну раніше систему знань і здатність до абстрактно-теоретичного мислення;

- індивідуальності, що знаходить прояв у створенні власних теорій сенсу життя, кохання, щастя тощо.

У період юності становлення самосвідомості, світогляду та самоствердження індивідуальності відбувається за наступними напрямами:

1. Рефлексії, самоаналізу внутрішнього світу, виникнення почуття власної неповторності, індивідуальності, несхожості на інших, у результаті чого можлива поява почуття "самітності", нерозуміння зі сторони оточуючих.

2. Усвідомлення неповторності часу, розуміння необхідності завершення свого існування, що спонукає до роздумів над проблемами життя і смерті, життєвими перспективами, цілями і сенсом земного буття.

3. Формування цілісного уявлення про самого себе, ставлення до себе. Самооцінка розпочинається з аналізу свого тіла, зовнішності, її привабливості, а потім відбувається оцінка моральних, інтелектуальних, вольових якостей. Слід зазначити, що у юнацькому віці самооцінка часто буває досить суперечливою. На основі співставлення думок інших людей, самоспостереження, самоаналізу своїх якостей і здібностей у молодої людини формується узагальнене ставлення до себе.

Самооцінка може бути об'єктивною, завищеною, заниженою. Для людини з заниженою самооцінкою характерними є низька самоповага, нестійка думка про власне "я", намагання підлалітуватись під оточення і виконати роль, яка буде у ньому більш прийнятною і ефективною. Молоді люди із заниженою самооцінкою підвищено чутливі і ранимі (найчастіше, це меланхоліки за темпераментом). Вони болісно реагують на критику, зневагу, осудження, потребують до себе особливо тактовного відношення. Молоді люди із завищеною самооцінкою, навпаки, надмірно самовпевнені, некритичні, продовжують наполягати на власній точці зору, навіть якщо вона вочевидь неприйнятна.

4. Усвідомлення сексуальної чуттєвості. У юнацькому віці активно формується ставлення до неї. Слід знати, шо юнацька сексуальність відрізняється від сексуальності дорослої людини, а сексуальне становлення юнаків і дівчат відбувається по різному. У дівчат потреба у романтичних почуттях, ніжності, пестощах, емоційному теплі виражена сильніше, ніж у фізичній близькості. У юнаків типово раніше з'являється сексуальний потяг до інтимної близькості і лише потім виникає потреба в духовному розумінні. Ці проблеми вимагають розуміння, добору таких методів статевого виховання, які б могли допомогти молодій людині створити якісну сім'ю, орієнтували на здоровий спосіб життя, сприяли уникненню ризику зараження хворобами, які передаються статевим шляхом. Це особливо важливо для українського юнацтва, адже Україна знаходиться серед лідерів ВІЛ - інфікування та захворюваності на СНІД.

Характерними рисами юнацького віку є максималізм суджень, своєрідний егоцентризм: висуваючи свої теорії, юнак досить часто поводить себе так, ніби оточуючі повинні підпорядковуватись його теоріям, а не теорії - об'єктивній дійсності. Прагнення довести свою незалежність і самобутність можуть супроводжуватися типовими поведінковими реакціями, зокрема зневажливим ставленням до порад батьків чи викладачів, недовірою і критиканством стосовно старших поколінь, іноді відвертою немотивованою протидією. І в той же час для юнацтва характерними є сугестивність і конформізм відносно впливу ровесників, що обумовлює однаковість інтересів, смаків, стилів поведінки (жаргон, музика, мода тощо). Серед молоді можуть мати прояви групового екстремізму, на що слід звертати увагу, організовуючи виховну роботу серед студентства.

Проблема розвитку Інтелекту і креативності в період студентства
Міні-модуль 4.2. Урахування типологічних особливостей студентів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу
Урахування особливостей темпераменту
Урахування акцентуацій характеру студента
Інші прояви індивідуально-психологічних особливостей
Урахування Тендерних особливостей студентів
Типологізація студентів та її урахування в навчально-виховному процесі
Міні-модуль 4.3. Значення пізнавальної професійної мотивації для становлення особистості майбутнього спеціаліста. Динаміка професійної мотивації
Мотиви і мотивація професійної діяльності
Динаміка професійної мотивації та адаптації студентів до навчання у вищій школі