Фінансове право України - Воронова Л.К. -
13.1. Загальна характеристика страхування. Особливості державного страхування

(лекції- 2 години, практичні заняття -1 година (колоквіум), самостійна робота — 2 години)

План

1. Загальна характеристика страхування. Особливості державного страхування.

2. Види страхування. Обов’язкове страхування.

Основні категорії: страхування; державне страхування; майнове страхування; особисте страхування; фонд страхування від непрацездатності; фонд страхування на випадок безробіття; фонд страхування від нещасних випадків; пенсійний фонд; збори і внески до соціальних фондів.

13.1. Загальна характеристика страхування. Особливості державного страхування

Страхування є самостійною ланкою фінансової системи України. Воно виступає у двох формах: соціального страхування (державного і недержавного) та страхування, що пов’язане з непередбачуваними надзвичайними подіями. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також за віком та в інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В економічному аспекті страхування є системою економічних відносин з приводу створення централізованих і децентралізованих резервів грошових і матеріальних коштів, необхідних для покриття непередбачених потреб суспільства та його членів. Матеріальний аспект страхування передбачає створення грошових фондів спеціалізованих установ - страхувальників, які використовуються для відшкодування шкоди, що спричинила нещасні випадки, тобто з настанням певних дій.

Отже, за змістом страхування - це система відносин з формування і використання централізованих і децентралізованих фондів, які необхідні для фінансування непередбачених потреб суспільства і його членів, відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок стихійного лиха та інших, подібних подій. У модельному законі про державне соціальне страхування, який був прийнятий на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї держав - учасників СНД (постанова №10-4 від 6.12.2000 р.) державне соціальне страхування визначено як частина системи соціального забезпечення, яка організована державою в інтересах застрахованих осіб з метою забезпечення державних гарантій від можливих наслідків соціальних та/або професійних ризиків і полягає в матеріальному забезпеченні застрахованих осіб, наданні їм соціальної, медичної і реабілітаційної допомоги.

Характерними ознаками страхування є:

Імовірний характер відносин, за яких неможливо заздалегідь визначити конкретного страховика, час настання страхового випадку тощо.

Поворотність коштів, яка полягає в тому, що страхові платежі після об’єднання їх у страховий фонд підлягають (за відрахуванням витрат за послуги страхової компанії) виплаті страхувальнику.

Перерозподільний характер відносин, за якого регулюється участь більшої кількості осіб, що вносять страхові внески до фонду, ніж кількість осіб, які отримують право на виплати із страхового фонду.

Цільове використання створюваного фонду, тобто витрачання страхових ресурсів виключно в чітко визначених випадках, які обумовлені договором:

Призначення страхування та його суспільна сутність найбільш повно виявляються в його функціях. Вирізняють такі функції страхування: розподільну, яка в страхуванні виявляється у формі функцій попередження, відновлення та ощадної, і контрольну.

Попереджувальна функція дає змогу здійснювати досить широку систему профілактичних заходів, інвестувати кошти страхових фондів відповідно до програми, державні цінні папери тощо.

Відновлювальна функція дає змогу повністю або частково відшкодувати втрати внаслідок страхового випадку, виплатити обумовлену законодавством або договором грошову суму.

Ощадна функція забезпечує акумулювання грошових коштів за їх цільовим призначенням.

Контрольна функція сприяє надходженню коштів страхового фонду на чітко визначені цілі, в певних випадках і певному колу суб’єктів.

Учасниками соціального страхування є держава, страховики та страхувальники. Держава розробляє і приймає законодавство з питань соціального страхування. Страховики, якими є фонди соціального страхування, контролюють його виконання. Страхувальники, в ролі яких виступають роботодавці, а іноді й застраховані особи, виконують покладені на них обов’язки та несуть відповідальність.

В Україні існує декілька фондів соціального страхування: Фонд страхування від нещасних випадків, Фонд страхування на випадок безробіття, Фонд страхування від непрацездатності. Кожний із них функціонує, здійснюючи в межах своїх повноважень перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування та надання страхових внесків тощо.

Фонд страхування від нещасних випадків — це некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Діяльність Фонду регламентована Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. Нагляд за діяльністю цього Фонду здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом його статутних завдань і цільового використання його коштів. Фонд проводить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої систему фінансування.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: 1) внесків роботодавців;

2) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

3) прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; 4) коштів, одержаних від стягнення штрафів і пені зі страхувальників, штрафів із працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 5) добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом Міністрів України.

Фонд страхування на випадок безробіття - цільова централізована структурна ланка, членами якої є всі застраховані особи. Цей Фонд функціонує на підставі Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття’’ від 02.03.2000 р. і виступає як некомерційна самоврядна організація, кошти якої не включаються до складу Державного бюджету України. Фонд є правонаступником колишнього ліквідованого державного фонду сприяння зайнятості населення. Обов’язком Фонду страхування на випадок безробіття є контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, правильністю призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги з часткового безробіття.

Джерелами формування коштів Фонду є: 1) страхові внески страхувальників-роботодавців, застрахованих осіб; 2) асигнування державного бюджету; 3) суми фінансових санкцій за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; 4) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі від резерву коштів Фонду на депозитному рахунку; 5) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; 6) інші надходження відповідно до законодавства України.

З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду створюються резерв коштів Фонду, який не може перевищувати суму, необхідну для виплати допомоги з безробіття з розрахунку на місяць.

Фонд страхування від непрацездатності збирає та асимілює страхові внески й інші кошти, призначені для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Його діяльність регламентована Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. Він належить до цільових позабюджетних страхових фондів і є некомерційною самоврядною організацією. Гарантом надання Фондом матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, його стабільної діяльності є держава.

Джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: 1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб; 2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб; 3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; 4) асигнування із Державного бюджету України; 5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду на депозитному рахунку; 6) інші надходження відповідно до законодавства.

Управління зазначеними страховими фондами здійснюють на паритетній основі держава і представники суб’єктів соціального страхування. Державний нагляд у сфері обов’язкового державного соціального страхування здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Кошти цих фондів не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню й використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік. До коштів, зосереджених у фондах, застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Значення страхування полягає в забезпеченні постійного функціонування господарчих суб’єктів і нормальної роботи громадянпідприємців. Зазначимо, що системи органів державного страхування як самостійної системи органів державного управління на сучасному етапі не існує.

Відносини в галузі страхування, які регулюються нормами фінансового права, залежно від суб’єктів, що беруть участь у них, можна виокремити такі:

- між державою в особі Уряду України і органами виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю;

— між органами виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю і органами-страховиками з приводу встановлення правил формування і розміщення страхових резервів, надання ліцензій, організації страхової діяльності тощо;

- між державними органами і страховиками з приводу обмеження монополізму на страховому ринку;

— між державними контрольними органами і страховиками.

За правовим режимом, суб’єктним складом, методами регулювання страхові фонди поділяються на децентралізовані (що створюються самими господарчими суб’єктами для ліквідації непередбачених збитків і витрачаються на їх розсуд) і централізовані (формують цільовий фінансовий резерв держави).

Може бути кілька різновидів страхових фондів на певних рівнях1:

1) децентралізовані страхові фонди підприємств;

2) відомчі страхові фонди, які створюються на рівні міністерств, відомств тощо;

3) резервний фонд бюджету для здійснення непередбачених витрат, які не мають постійного характеру, порядок використання коштів із якого визначає Кабінет Міністрів України;

4) сукупний фонд централізованих резервів державного страхування, який створюється за рахунок децентралізованих надходжень.

13.2. Види страхування. Обов’язкове страхування
ТЕМА 14. ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
14.1. Банківська система України
14.2. Правовий статус Національного банку України
14.3. Банківське регулювання і банківський нагляд
ТЕМА 15. ПРАВОВІ ОСНОВИ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ
15.1. Грошова система України
15.2. Поняття і зміст грошового обороту
15.3. Правове регулювання готівкового обігу
15.4. Правове регулювання безготівкових розрахунків