Географія - Гілецький Й. Р. -
Вплив біосфери на Інші оболонки

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

На суходолу біомаса у цілому збільшується від полюсів до екватора, у цьому самому напрямку зростає й кількість видів рослин і тварин. Тобто характер рослинності на суходолі насамперед залежить від кліматичних умов — теплового режиму, зволоження, освітленості.

Тваринний світ тісно пов'язаний із рослинним покривом та особливостями клімату, а тому також має зональне поширення.

Лось

Вплив біосфери на Інші оболонки

Особливістю всіх живих організмів в постійний обмін з природним середовищем. Він здійснюється у формі біологічного кругообігу, сутність якого зводиться до двох протилежних процесів: створення органічної речовини за рахунок сонячної

Схема взаємодії біосфери з іншими оболонками

енергії в процесі фотосинтезу рослин і її перетворенні на прості мінеральні речовини за участю мікроорганізмів.

У процесі обміну з природним середовищем кожен організм, яким би він не був за розмірами і складністю організації, пропускаючи через своє тіло частки середовища, виділяє іншу речовину.

Живі організми значно вплинули на літосферу, беручи активну участь у процесах вивітрювання, у створенні органогенних гірських порід (крейди, вапняків, кам'яного вугілля, торфу та ін.). Результати життєдіяльності організмів приводять до виникнення деяких форм рельєфу — коралових рифів, островів (атолів).

Рослини, поглинаючи у процесі фотосинтезу вуглець, виділяють вільний кисень. У результаті відбувається збільшення вмісту кисню в повітрі і зменшення кількості оксиду вуглецю. Процеси життєдіяльності рослин призвели до сучасного співвідношення кисню й вуглецю в атмосфері.

Пропускаючи через себе воду, живі організми значною мірою визначили хімічний склад океанічних вод.

Ґрунт як результат взаємодії біосфери з іншими оболонками

Великою є роль живих організмів у створенні особливого природного утворення — ґрунту. Грунтом називають верхній, тонкий шар земної кори (від десятків сантиметрів до 2—4 м), який, як правило, покритий рослинністю і має природну родючість. Під родючістю розуміють здатність ґрунту забезпечити рослини поживними речовинами, водою й повітрям, тобто створити сприятливі фізичні й хімічні умови* для їхнього розвитку й росту.

Під впливом чинників ґрунтоутворення в ґрунті виникають генетичні горизонти з певним хімічним складом, хімічними та фізичними властивостями, насиченістю органічними речовинами. Зображення генетичних горизонтів із вказанням їхніх глибин та буквених індексів називають ґрунтовим або генетичним профілем ґрунту.

Верхній горизонт називають гумусово-акумулятивним. Він густо пронизаний корінням рослин і переважно темніший за інші горизонтів. Тут відбувається процес накопичення (акумуляції) органічних речовин і утворення гумусу.

Другий основний горизонт називають горизонтом вимивання, або ілю-віальним. У ньому накопичуються речовини, що були вимиті з верхніх шарів. Нижче лежить перехідний до підстилаючої ґрунт породи.

За ступенем вираженості окремих горизонтів, їх потужністю та вмістом гумусу визначають тип ґрунту.

Важливе значення для родючості ґрунту має механічний склад гірських порід, на яких він сформувався, тобто співвідношення між частинками різного розміру, якими утворена гірська порода. Найчастіше такими ґрунто-утворюючими материнськими породами є пісок і глина.

Типи грунтів: глейові, сірі лісові, лучні, каштанові, червоні, фералітні, чоноземи

Оскільки співвідношення піску і глини може бути різним, то ґрунти за механічним складом поділяють на глинисті, суглинисті, супіщані й піщані.

Під структурою ґрунтів розуміють здатність частинок ґрунту об'єднуватися у стійкі грудки різного розміру й форми. Структура ґрунту може бути брилистою, грудкуватою, горіхуватою, зернистою. Від неї залежить водний і повітряний режим ґрунту, а отже і його родючість.

Існують й безструктурні ґрунти. В основному, це малородючі, з малим умістом гумусу, піщані, а іноді й супіщані ґрунти.

Ґрунтоутворюючі гірські породи (магматичні, метаморфічні, осадові) розрізняються не тільки за своїм механічним складом, але й за густотою, водопроникністю тощо. Вони також визначають мінералогічний і хімічний склад сформованого на них ґрунту, а отже, його хімічні та фізико-хімічні властивості.

Рельєф значною мірою визначає тепловий і водний режим на окремих ділянках земної поверхні і є важливим чинником ґрунтоутворення. Зростання абсолютної висоти місцевості призводить до зниження температури й збільшення кількості опадів, а тому з висотою змінюються типи і родючість ґрунтів.

Вплив клімату на утворення ґрунту досить складний. Основний механізм його дії визначається співвідношенням тепла й вологи для певної місцевості.

Опосередкований вплив клімату на ґрунтоутворення здійснюється через органічний світ. Теплий і вологий клімат сприяє розвитку рослинності. Відмираючи, вона швидко розкладається і перетворюється на перегній. Надмірна суворість чи сухість клімату уповільнюють діяльність живих організмів, збіднюють видовий склад та біологічну продуктивність.

Живі організми є частиною географічної оболонки, яка найтісніше пов'язана з ґрунтом.

Рослини, відмираючи, стають джерелом накопичення органічних речовин у грунті, утворюючи перегній (гумус). Одночасно відмерлі рослини повертають у грунт такі хімічні елементи, як азот, вуглець, кальцій тощо.

Рослинний покрив захищає ґрунт від вітрової та водної ерозії (видування і змиву верхнього родючого шару).

Тваринні організми, що живуть у грунті, розпушують його, подрібнюють рештки відмерлих рослин, сприяють їх розкладанню.

Роботу з перетворення органічних решток на перегній завершують мікроорганізми (бактерії, мікроскопічні гриби). Вони розкладають його на мінеральні речовини.

У процесі господарської діяльності людина суттєво впливає на якість ґрунтового покриву Землі. При правильному, науково обґрунтованому обробітку й використанні ґрунтів вдається значно підвищити їхню родючість. Водночас є багато прикладів, коли необдумане господарювання спричиняє їхнє руйнування та "отруєння".

Вплив людини на біосферу

Біосфера в теперішній час зазнає сильного впливу людини, причому наслідки цього впливу неоднозначні. З одного боку, людина створила тисячі нових сортів рослин і порід тварин, прискорюючи цим самим еволюцію видів у природі, збагачує природні у групування шляхом акліматизації живих організмів, підвищує родючість ґрунтів. З іншого боку, наслідками людської діяльності є інтенсивне знищення природної рослинності, звуження ареалів та погіршення середовища проживання живих організмів, скорочення їхнього видового складу, руйнування ґрунтів у результаті посилення процесів ерозії тощо. Виходячи з цього, однією з найважливіших проблем сучасності є охорона біосфери, розумне використання її багатств.

Процес атмосферного забруднення повязаний із викидами газів, домішок

Ґрунт як результат взаємодії біосфери з іншими оболонками
Вплив людини на біосферу
ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА
Загальні закономірності географічної оболонки. Поняття про природний комплекс
Людина і географічна оболонка
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД МАТЕРИКІВ
Африка
Загальні відомості та фізико-географічне положення
Дослідження та освоєння
Рельєф і корисні копалини
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru