Географія - Гілецький Й. Р. -
Природні зони

У зв'язку з переважанням вологого клімату, в Південній Америці широко розповсюджені ліси і порівняно мало пустель і напівпустель. Найбільш поширеними є жовті латеритні, червоні, червоно-бурі, червонувато-чорні ґрунти. Рослинний і тваринний світ формувався ще на материку Гондвана, а потім тривалий час розвивався ізольовано. Саме цим зумовлене те, що він характеризується досить великою кількістю ендеміків, (броненосці, мурахоїди, колібрі та ін.)

Сельва Південної Америки

По обидві сторони від екватора у Південній Америці лежить зона вологих екваторіальних лісів (сельва). У вологих екваторіальних лісах Південної Америки дерева нерідко ростуть кількома ярусами. Найвищий ярус складається з високостовбурних пальм, крони яких підносяться на 80—110 м, велетенських фікусів, дерев пара з їстівними горіхами. Нижче ростуть каучуконосні дерева, низькорослі пальми, шоколадне дерево (какао), квіти і плоди якого розташовані на самому стовбурі, динне і червоне дерева, орхідеї та різноманітні ліани, які обвивають стовбури інших дерев. У наземному ярусі ростуть папороті, а в тихих заводях річок — вікторія-речія, листя якої досягає 2 м у поперечнику.

Із травоїдних тварин у лісах зустрічаються тапіри, з хижаків — ягуари. Є велика кількість мурахоїдів, на деревах живуть лінивці та різні види мавп, особливо ревуни. Скрізь багато яскраво забарвлених птахів, особливо папуг і крихітних колібрі, та безліч величезних метеликів, світних жуків, мурашок та термітів. У річках водяться черепахи і крокодили (каймани), водяний удав — анаконда (завдовжки 9—11 м), багато видів риб, особливо хижих.

По обидва боки зони вологих екваторіальних' лісів розміщені савани і рідколісся. Вони займають Орінокську низовину, де їх називають льянос, і більшу частину Бразильського нагір'я, де мають назву кампос. У саванах зустрічаються різні трави з вузьким жорстким листям, вкритим восковою плівкою. Дерева ростуть окремими групами або вузькими смугами по берегах річок (галерейні ліси). Серед дерев найпоширеніші пальми, мирти, мімози. На сході Бразильського нагір'я — кактуси. На заході савана переходить* у рідколісся з колючими чагарниками. Тут росте кебрачо — дерево з надзвичайно твердою деревиною. На південно-східних схилах Бразильського нагір'я, де впродовж року випадає багато опадів, збереглися субекваторіальні ліси. Вони схожі на екваторіальні, але не такі розкішні. На півдні нагір'я ростуть субтропічні ліси здебільшого з араукарій.

Великих травоїдних тварин у саванах немає. Живуть тут невеликі дикі свині — пекарі, броненосці, ягуари, пуми.

На півдні савани поступово переходять у зону субтропічних степів. У нижній течії річки Парани степ називається пампою. Пампа вкрита ковилою,

Кактус - типова рослина Бразильського нагіря

Араукарія

Пампа

пампасовою та іншими травами, а подекуди чагарниковими рослинами. У низинах зустрічаються очеретяні болота. У степах дуже багато гризунів, по берегах річок і озер водитьря хутровий звір — нутрія.

Гуанако

На захід і південь пампа переходить у сухі степи і напівпустелі помірного поясу, вкриті рідкими жорсткими травами, колючими чагарниками і низькорослими кактусами. Тут, крім гризунів, збереглися страуси нанду і травоїдна тварина гуанако.

На узбережжі Тихого океану біля Південного тропіка розташована пустеля Атакама, де роками не випадають дощі.

В Андах добре виражена висотна поясність. На східному схилі гір, на широті, близькій до екватора, виділяють такі висотні пояси: вологі екваторіальні ліси (до 1500 м) з бананами, шоколадним деревом (какао), каучуконосами, фікусами, пальмами, ліанами; гірські ліси (до 2800 м) з бамбуком, деревоподібною папороттю, хінним деревом, чагарником кола, ліанами; високогірні ліси (до 3800 м) з низькорослими викривленими деревами і чагарниками; високогірні луки — парамос (до 4500 м), укриті злаковою рослинністю і мохами; верхній пояс — сніговий. На великих плоскогір'ях Центральних Анд розташовані сухі гірські степи і пустелі. В Андах живуть лами, шиншили (гризуни з цінним хутром), величезні хижі птахи — кондори з розмахом крил до 3 м.

Природа Південної Америки змінена в результаті господарської діяльності людини.

Населення і політична карта

У Південній - Америці проживає понад 400 млн осіб. Расовий та етнічний склад населення характеризується великою строкатістю, що пояснюється історією заселення материка. Першими почали заселяти; материк - індіанці — представники монголоїдної. раси. Із відкриттям Америки європейцями на материку стали поселятися здебільшого іспанці та,

португальці. За часи підкорення Південної Америки загинули мільйони індіанців, зникли цілі племена.

Для роботи на плантаціях у Південну Америку в XVI—XIX ст. були завезені мільйони негрі в-рабів з Африки. Відбувався процес змішання рас. Нині переважає змішане населення.

Південна Америка заселена дуже нерівномірно. Більша частина населення проживає на узбережжі Атлантичного океану, в пампі, на деяких територіях в Андах. Середня густота населення на східному узбережжі — від 50 до 100 і більше осіб на 1 км2, а у внутрішніх районах материка — менше однієї особи на 1 км2. Середня густота населення на материку — близько 25 осіб на 1 км2.

На політичній карті Південної Америки налічується 12 держав і Гвіана (володіння Франції). Усі вони належать до групи країн, що розвиваються.

Мулатка

Населення і політична карта
Північна Америка
Загальні відомості та фізико-географічне положення
Дослідження та освоєння
Рельєф і корисні копалини
Клімат
Внутрішні води
Природні зони
Населення і політична карта
Євразія