Географія - Гілецький Й. Р. -
Природні комплекси морів, що омивають Україну

Своєрідними природними комплексами є моря Світового океану. Територію нашої країни омивають два з них — Чорне та Азовське.

Чорне море займає площу 420,3 тис. км2. Найбільша протяжність Чорного моря — від Батумі до Бургаса — 1150 км, найменша між мисом Сарич і мисом Керемпе — 265 км.

Береги Чорного моря, крім північно-західних, порізані мало. Прилеглі до України акваторії Чорного моря утворюють великі лимани: Дністровський, Тілігульський, Дніпровсько-Бузький; затоки: Одеську, Каламіцьку, Каркінітську, Феодосійську. Найбільші з небагатьох островів Чорного моря — Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний — лежать переважно поблизу берегів.

Середня глибина моря становить 1256 м, а максимальна — 2245 м. У північно-західній частині є широка смуга (до 200 км) мілководдя з глибинами до 100 м.

На місці сучасного Чорного моря 30—40 млн років тому був величезний солоний океан Тетіс, який простягнувся від Атлантичного до Тихого океану. Горотворчі процеси мільйони років тому назад створили Альпи, Карпати, Кавказькі гори, які розчленували океан Тетіс на окремі солонуваті басейни. Один із них — Сарматське море — охоплював район майбутніх Чорного, Азовського та Каспійського морів. Зв'язок цього моря з Середземним то утворювався, то знову зникав. Нарешті, близько 7—5 тис. років до н. е., Чорне море остаточно з'єдналося із Середземним. Тоді почалося його засолення і заселення морськими рослинами і тваринами. Цей процес триває і дотепер.

Геологічна чаша Чорного моря неоднорідна. Північно-західна частина акваторії — це околиця давньої докембрійської Східноєвропейської платформи. Основна частина моря, в тому числі глибоководна улоговина, розмішена в межах альпійської складчастої області. Між докембрійською платформою та глибоководною улоговиною розташована зона палеозойської Скіфської плити.

Щорічно річки приносять у Чорне море близько 310 км3 прісної води. Верхньою течією з Азовського моря у Чорне надходять опріснені води, а глибинною течією через Босфор вливаються солоні води з Мармурового моря. Щорічно Чорне море віддає у вигляді випаровування в атмосферу 360 км3, решта виноситься поверхневим стоком у Мармурове та нижньою течією в Азовське моря.

У результаті цих процесів солоність поверхневих вод Чорного моря становить 17—18 %о. Біля дна вона зростає до 22—22,5 %о.

Клімат Чорного моря має риси субтропічного, тобто спекотне і сухе літо та тепла і волога зима. Вітри і приплив річкових вод приводять до виникнення двох кілець постійних морських течій, спрямованих проти годинникової стрілки.

Температура чорноморської води біля поверхні підвищується влітку до +24°...+26 °С, в мілководних затоках — іноді до +29 °С, узимку вона знижується до +6°...+7 вС, а у північно-західній частині — до нуля і навіть нижче (з утворенням льоду). Температура глибинних вод протягом року зберігається майже без змін і становить +9 °С.

Чорне море унікальне через наявність у ньому сірководню. Сірководнева "подушка" займає 87 % об'єму всього моря й заселена лише бактеріями, які споживають сірководень. Верхня частина вод містить кисень і заселена тваринами, рослинами та мікроорганізмами.

У Чорному морі живе 665 видів рослин. Більшість із них — це донні та планктонні водорості. Поширені бурі водорості, червона водорость це-раріум, зелена ульва тощо. На піщаному дні завглибшки 1—10 м росте зосте-ра (морська трава), яка утворює густі підводні луки. У верхньому, багатому на кисень, шарі води живе понад 180 видів риб, серед них промислові — хамса, ставрида, шпроти, скумбрія, кефаль, камбала, тунець. Є у Чорному морі дельфіни (афаліна, білобочка, азовка), а також тюлень-монах. Цих тюленів залишилося в морі не більше як десять екземплярів.

Площа Азовського моря — 39 тис. км2, об'єм води — 290 км3. Середня глибина — 7,4 м, максимальна — 15 м. Азовське море — наймілководніше серед морів Землі.

Улоговина моря за рельєфом нагадує блюдце з рівним і плоским дном. Південні береги погорбовані, обривисті, західні — переважно низькі. Піщана коса — Арабатська Стрілка відокремлює від моря затоку Сиваш. На північному заході розташовані Обитічна, Бердянська та Білосарайська затоки, відокремлені від моря піщано-черепашниковими косами. Найбільша затока — Таганрозька.

Море утворилося у період альпійського горотворення, охоплюючи опущені ділянки Східноєвропейської та Скіфської платформи, а також частину складчастого поясу.

Формування водної маси Азовського моря відбувається, головним чином, за'рахунок водообміну з Чорним морем. Значну частину вод дає річковий стік, переважно Кубань і Дон.

Температура води в Азовському морі протягом року біля поверхні коливається від +32 °С (у липні) до +1 °С (у січні—лютому). Максимальні літні температури бувають лише в деяких мілководних районах біля узбережжя, а у середньому вони не перевищують +28 °С. Середня температура у липні—серпні дорівнює +24в...+25 °С; а взимку — близька до 0 °С.

Осіннє охолодження води викликає льодоутворення, яке починається від берегів і захоплює, особливо у північній частині, смугу до 5—7 км. У відкритому морі спостерігається дрейфуюча крига. Замерзання починається у грудні, як правило, з найопрісненішої Таганрозької затоки.

Солоність вод Азовського моря знижується від Керченської протоки (тут поблизу дна вона досягає 17,6 %0) до Таганрозької затоки (до 8—4 %о). Середня солоність моря в наш час підвищується і наближається до 14 %о.

У морі під впливом вітрів на припливу річкових вод виникає коловл течія, спрямована проти годинникової стрілки.

В Азовському морі продуктивність біомаси надзвичайно велика.

Серед рослин навесні і восени переважають діатомові водорості, влітку — перидинієві. Донна флора моря відносно бідна: бурі, червоні, зелені водорості, морська трава, мікроводорості, а також бактерії.

Золоті ворота - виступ скель поблизу масиву Карадаг. Острів Зміїний

Тваринний світ налічує близько 400 видів — від одноклітинних до риб і ссавців. Останні представлені в Азовському морі одним видом дельфінів — азовкою. Видовий склад риб становить 79 видів, з яких промислове -значення мають тюлька, хамса, бички, оселедець, судак, кефаль, камбала, осетрові та інші. Багато прісноводних видів риб, а також риби з Чорного моря заходять сюди для нересту.

Своєрідною природною лабораторією на заході Азовського моря є унікальна затока — Сиваш. Через інтенсивне випаровування вода в затоці є дуже солоною (в середньому 60 %о) і часто доходить до стану ропи (230— 260 %о).

Сиваш є своєрідного "станцією" на шляхах птахів, які щорічно летять весною на північ, а восени — на південь уздовж берегів Азовського та Чорного морів.

Із пересихаючих лагун Сиваша видобувають кухонну сіль, бром, йод, магній тощо.

Дно Азовського і узбережні смуги Чорного морів є перспективними для видобутку нафти та природного газу.

Неоціненною є здатність морів зміцнювати і поліпшувати здоров'я людей.

Господарська діяльність людини значно погіршила природний стан, морів. Великоі шкоди завдають викиди в моря стоків промислових підприємств, міських каналізаційних мереж, тваринницьких комплексів, змиті з полів мінеральні добрива та отрутохімікати тощо. Це призводить до скорочення видового складу органічного світу морів, а також поширення бактерій, які викликають захворювання у людей.

Специфічною особливістю екологічної ситуації у Чорному морі є підняття рівня отруйного сірководневого середовища. Вже зараз в окремих місцях це призводить до заморів (масової загибелі риб та інших жителів вод).

Азовське море мало надзвичайно сприятливі умови для розвитку рибної фауни завдяки доброму прогріванню, освітленню, перемішуванню вод, а також притоку значної кількості прісної води. Після спорудження гідротехнічних комплексів на річках Кубань і Дон більша частка води почала затрачатися на зрошення, а отже, зменшився приплив прісної води в море. Вода в Азовському морі стає солонішою через збільшення приплив води з Чорного моря (раніше середня солоність азовських вод становила 11 %о). Це призвело до погіршення кисневого режиму, скорочення кормової бази для риб, погіршилися умови для розмноження оселедців, осетрових тощо.

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ.
ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ
Сучасний адміністративний поділ
Розвиток економічної і соціальної географії в Україні
НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ
Зміна кількості населення. Природний рух населення
Демографічна політика
Вікова і статева структура населення
Міграція населення, її види і причини
Українська діаспора і причини ЇЇ виникнення