Географія - Олійник Я.Б. -
12.6. Несприятливі погодні явища

Радіаційні процеси і явища, що відбуваються в атмосфері і на земній поверхні, є важливими кліматичними чинниками і показниками. Вони взаємопов'язані з іншими кліматичними показниками: атмосферного тиску і вітру, температурами повітря і ґрунту, річними сумами опадів та їх розподілом протягом року, характеристиками хмарності, снігового покриву, зволоження території, випаровування та ін. (Про них ішлося вище, тому використайте наведені відомості для відповіді на це питання.)

Сумарна сонячна радіація впливає на стан земної поверхні і нижніх шарів атмосфери. її надходження обумовлюється тривалістю дня, хмарністю і прозорістю атмосфери, висотою Сонця. Для території України характерним є майже широтний розподіл показників прямої і сумарної річної радіації. Взимку сумарна радіація змінюється від 250 до 420 МДж/м2. А от влітку показники цієї радіації мають значення від 1680 до 2100 МДж/м2. У цю пору року відмінності в надходженні радіації зумовлюються рельєфом, лісистістю, станом атмосфери в промислових районах, великих містах. Значна частина сонячної радіації відбивається від земної поверхні й повертається в атмосферу. Альбедо має найвищі показники в зимовий період (70—80 %) при наявності снігового покриву. Влітку на більшій частині території України альбедо коливається в межах 17—20 %.

Розподіл середніх багатолітніх сум радіаційного балансу має характер, близький до широтного, і зменшується від 1700 МДж/м2 на Азово-Чорноморському узбережжі. Взимку його показники змінюються від 25 МДж/м2 на північному сході до 50 МДж/м3 на півдні України. Найбільші показники радіаційного балансу припадають на червень, а восени їх розподіл є близьким до зонального.

Зі зміною показників сонячної радіації пов'язані температури повітря. За спостереженнями на багатьох станціях встановлено, що найвищі середні багаторічні добові температури повітря в Україні (+20, +25 °С) спостерігаються в кінці липня, а найнижчі (−3, −10 °С) — у кінці січня. Абсолютні максимальні температури повітря на переважній території України становлять +35, +40 °С, а в посушливому степу це більше: +41, +42 °С. Абсолютні мінімальні температури повітря зафіксовані в крайніх східних районах і досягають −35, −40°С. Середня тривалість безморозного періоду — 150—240 днів.

З річними змінами температур пов'язана вологість повітря. Максимум відносної вологості на більшій частині території України спостерігається в травні — липні (30—35 %), а в січні сягає 80 %. Характерно, що дні з відносною вологістю 80 % і більше (вологі дні) трапляються протягом усього року, але найбільше їх буває взимку. Загальною закономірністю є зменшення кількості вологих днів з північного заходу і півночі на південний схід і південь. Дні з відносною вологістю 30 % і менше бувають з квітня до вересня. Дефіцит вологості в річному циклі подібний до зміни температури повітря: найбільшим він є в теплий період, найменшим — у холодний. Циркуляцією атмосфери, сонячною радіацією, особливостями поверхні у значній мірі обумовлюється утворення і поширення хмарності за сезонами року. В цілому в Україні кількість хмарних днів змінюється від 100 на Азово-Чорноморському узбережжі до 160 днів на півночі.

12.6. Несприятливі погодні явища

Більше 50 % території України охоплюється посухами, які бувають один раз на 10—12 років, особливо в південно-східних і південних районах. За останні 50 років посухи в Україні траплялися через 3—4 роки. Суховії (сухі та спекотні вітри, коли відносна вологість повітря менше 30 %, а температура повітря вища +25 °С) спостерігаються в Україні переважно при антициклональній погоді в теплий період. Значна кількість днів із суховіями (15—25 днів) припадає на Херсонську, Миколаївську і Дніпропетровську області, Степовий Крим, східні райони Луганської і Донецької областей.

На території України в середньому за рік буває 10—25 діб із сильними вітрами (швидкість більше 25 м/с). Сильними вітрами зумовлюються пилові (чорні бурі), що виникають при посушливій погоді, коли швидкості вітру збільшуються й переносять пилуваті й піщані частки ґрунтів, ступінь зволоження яких низький (в шарі 0—25 см ґрунту вміст вологи становить 10—25 мм). Найбільше число днів з пиловими бурями буває в степовій зоні (25— 40 днів), виникають вони з березня по вересень. Перенесення снігу сильним вітром зумовлює хуртовини. Найчастіше вони бувають на північному сході України (20—25 днів щорічно), а в напрямку на захід кількість днів з хуртовинами зменшується до 4—5.

У поширенні гроз на території України спостерігаються такі особливості:

1) на її рівнинній частині в середньому за рік буває 25—30 днів з грозами;

2) менше їх на Азово-Чорноморському узбережжі, при долинах великих річок і водосховищах;

3) грози спостерігаються з квітня по вересень, найбільше їх буває в червні — липні, однак в степовій зоні, Кримських горах їх максимум припадає на червень, а в зоні мішаних лісів, лісостепу. Донецькій височині, Українських Карпатах — на липень.

Випадіння граду в Україні пов'язано з проходженням атмосферних фронтів. Найчастіше град випадає в Українських Карпатах і Кримських горах (4—6 днів у середньому за рік). На решті території середня річна кількість днів з фалом становить 1—2 дні. Влітку спостерігаються тумани, найгустіші вони 0 4—6 годині, розсіюються між 6 і 10 годиною, поновлюються о 18—20 годині. В Українських Карпатах, Кримських горах, на Донецькій, Приазовській, Перед карпатській, Волинській, Подільській, Придніпровській височинах — протягом року фіксується від 60 до 100 днів з туманом.

У холодний період року в Україні спостерігається ожеледиця. З жовтня по березень буває від одного до десяти днів з ожеледицею. Найбільше (30—40 днів щорічно) це явище спостерігається на Приазовській і Донецькій, Придніпровській, Подільській височинах, Кримських горах. На більшій частині території України спостерігається від 10 до 20 днів з памороззю. Вона утворюється з листопада по березень. Стихійні метеорологічні явища є складовою несприятливих для господарювання природних процесів, які розглядаються далі.

12.7. Енергетичні кліматичні ресурси
12.8. Прогноз погоди
13. ВНУТРІШНІ ВОДИ
13.1. Загальні гідрографічні особливості території України
13.2. Гідрологічні і гідрохімічні режими, флора і фауна
13.3. Поверхневі води, особливості їх формування й розподілу. Основні річки, річкові басейни. Канали
13.4. Озера й водосховища
13.5. Підземні води
13.6. Болота, їх типи і поширення
13.7. Водний баланс і водні ресурси України, способи їх раціонального використання і охорони