Загальне землезнавство - Олійник Я.Б. -
4.5. Добове обертання Землі

Земля здійснює повний оберт навколо осі за 23 год 56 хв. 4 с. Кутова швидкість усіх точок на її поверхні однакова і становить 15 град/год. Лінійна швидкість їх залежить від тієї відстані, яку точки повинні пройти за період їх добового обертання. З найбільшою швидкістю обертаються точки на лінії екватора (464 м/с). Точки ж, які збігаються з Північним і Південним полюсами, залишаються практично нерухомими. Таким чином, лінійна швидкість точок, що лежать на одному меридіані, зменшується від екватора до полюсів. Саме неоднаковою лінійною швидкістю точок на різних паралелях пояснюється прояв відхиляючої дії обертання Землі (так званої сили Коріоліса) праворуч у Північній півкулі і ліворуч — у Південній відносно напряму їх переміщення. Відхиляюча дія особливо позначається на напрямі повітряних мас і морських течій.

Сила Коріоліса діє тільки на тіла, що рухаються, вона пропорційна їхній масі і швидкості руху і залежить від широти, на якій розташована точка. Чим більша кутова швидкість, тим більша сила Коріоліса. Відхиляюча сила обертання Землі з широтою зростає. її величину можна розрахувати за формулою

де m — маса; v — швидкість тіла, що рухається; w — кутова швидкість обертання Землі; j — широта даної точки.

Обертання Землі зумовлює швидку зміну дня і ночі. Добове обертання створює особливий ритм у розвитку фізико-географічних процесів і природи в цілому. Одним з важливих наслідків добового обертання Землі навколо осі є припливи і відпливи — явище періодичного коливання рівня океану, яке спричинюється силами притягання Сонця і Місяця. Більша з цих сил місячна, а тому вона й визначає основні риси припливних явищ. Припливні явища мають місце і в земній корі, але тут вони не перевищують 30-40 см, тоді як в океанах в окремих випадках досягають 13 м (Пенжинська губа) і навіть 18 м (затока Фанді). Середня висота водних виступів на поверхні океанів становить близько 20 см, і вони двічі на добу оббігають океани. Крайнє положення рівня води в кінці припливу називається повною водою, в кінці відпливу — малою водою; різниця цих рівнів називається величиною припливу.

Механізм припливних явищ досить складний. Основна їх суть полягає в тому, що Земля і Місяць — єдина система в обертальному русі навколо спільного центра ваги, який лежить всередині Землі на відстані приблизно 4800 км від її центра (рис. 10). Як і на всяке тіло, що обертається, на систему Земля — Місяць діють дві сили: притягання і відцентрова. Співвідношення цих сил на різних сторонах Землі неоднакове. На стороні Землі, оберненій до Місяця, сили притягання Місяця більші за відцентрові сили системи, і їх рівнодійна спрямована до Місяця. На стороні Землі, протилежній Місяцю, відцентрові сили системи більші за сили притягання Місяця, а їх рівнодійна спрямована від нього. Ці рівнодійні і є припливоутворюючими силами, вони викликають підвищення води на протилежних сторонах Землі.

Припливоутворюючі сили

Рис. 10. Припливоутворюючі сили

Внаслідок того, що Земля здійснює добове обертання в полі цих сил, а Місяць рухається навколо неї, припливні хвилі намагаються рухатись у відповідності з положенням Місяця, тому в кожному районі океану протягом 24 год 50 хв. двічі відбувається приплив і двічі відплив. Щодобове відставання на 50 хв. зумовлено випереджаючим рухом Місяця за його орбітою навколо Землі.

Сонце також викликає на Землі припливи, хоч і втроє меншої висоти. Вони накладаються на місячні припливи, змінюючи їх характеристики.

Попри те, що Сонце, Земля і Місяць знаходяться майже в одній площині, вони безперервно змінюють своє взаємне розташування на орбітах, тому відповідно змінюється їх припливний вплив. Двічі за місячний цикл — в новий (молодий) місяць і повний місяць — Земля, Місяць і Сонце опиняються на одній лінії. В цей час припливні сили Місяця та Сонця збігаються і виникають незвичайно високі, так звані сигізійні припливи. В першій і третій четвертях Місяця, коли припливні сили Сонця і Місяця направлені під прямим кутом одна до одної, вони виявляють протилежний вплив і висота місячних припливів виявляється меншою приблизно на одну третину. Ці припливи називаються квадратурними.

Проблема використання колосальної енергії припливів і відпливів давно привертала увагу людства, але розв'язання її почалося з будівництва припливних електростанцій (ПЕС) тільки тепер. Перша ПЕС стала до ладу у Франції в 1960 р. В Росії у 1968 р. було споруджено Кислогубську ПЕС на березі Кольської затоки. В районі Білого моря, а також в далекосхідних морях Камчатки запроектовано збудувати ще декілька ПЕС.

Припливні хвилі поступово уповільнюють швидкість обертання Землі, бо вони рухаються в зустрічному напрямі. Тому земна доба поступово стає довшою. Підраховано, що лише з причини водних припливів за кожні 40 тис. років доба подовжується на 1 с. Мільярд років тому доба на Землі становила лише 17 год. Ще через мільярд років доба триватиме 31 годину. А за декілька мільярдів років Земля буде повернутою до Місяця весь час однією стороною, так само, як тепер Місяць до Землі.

Деякі вчені вважають, що взаємодія Землі з Місяцем — одна з основних причин первинного розігріву нашої планети. Припливне тертя змушує Місяць віддалятися від Землі зі швидкістю близько 3 см/рік. Ця величина сильно залежить від відстані між двома тілами, яка зараз становить 60,3 радіуса Землі.

Якщо припустити, що попервах Земля і Місяць знаходилися значно ближче, то, звідси, і припливотворна сила мала бути більшою. Припливна хвиля створює в тілі планети внутрішнє тертя, яке супроводжується виділенням теплоти,

З обертанням Землі навколо своєї осі пов'язана її міцність, яка залежить від кутової швидкості добового обертання планети. Обертання породжує відцентрову силу, що прямо пропорційна квадрату кутової швидкості. Нині відцентрова сила на екваторі, де вона найбільша, дорівнює лише 1/289 сили земного тяжіння. В середньому Земля має 15-разовий запас міцності. Сонце — 200-разовий, а Сатурн — тільки 1,5-разовий у зв'язку зі швидким обертанням навколо своєї осі. Його кільця утворилися, можливо, внаслідок більш швидкого обертання планети в минулому. Висувалася гіпотеза, що й Місяць утворився внаслідок відриву в районі Тихого океану частини маси Землі у зв'язку з її швидким обертанням. Втім, після вивчення зразків місячних порід цю гіпотезу було відхилено, але те, що форма Землі змінюється залежно від швидкості її обертання, не викликає в спеціалістів жодного сумніву.

З добовим обертанням Землі пов'язані такі поняття, як зоряний, сонячний, поясний і місцевий час, лінія зміни дат тощо. Доба є основною одиницею для визначення часу, протягом якого відбувається видиме обертання небесної сфери проти годинникової стрілки. Відмітивши на небі початкову точку, відраховують від неї кут повороту, за яким обчислюють час, що минув. Зоряний час відраховують від моменту верхньої кульмінації точки весняного рівнодення, в якій екліптика перетинається з екватором. Ним користуються при астрономічних спостереженнях. Сонячний час (справжній, або істинний, середній) відраховують від моменту нижньої кульмінації центру диска Сонця на меридіані спостерігача. Місцевий час — це середній сонячний час в кожному пункті Землі, який залежить від довготи даного пункту. Чим східніше знаходиться пункт на Землі, тим більший у ньому місцевий час (кожні 15° довготи дають різницю в часі на 1 год), а чим далі на захід, тим час менший.

Земну поверхню умовно поділено на 24 годинних пояси, на території яких час вважається рівним часу центрального меридіана, тобто меридіана, що проходить через середину поясу.

В густонаселених регіонах межі поясів проходять по кордонах держав і адміністративних районів, інколи вони збігаються з природними межами: руслами рік, гірськими хребтами тощо. В першому годинному поясі час на одну годину більший за час нульового поясу, або середнього сонячного часу гринвіцького меридіана, в другому поясі — на дві години і т. д.

Поясний час, який розділяє планету на 24 годинні пояси, був введений у багатьох країнах світу в 1884 p. І хоча його впровадження не усунуло всіх непорозумінь, пов'язаних з лічбою часу (згадаємо хоча б недавні гострі дискусії в деяких регіонах України з приводу введення на її території замість московського київського часу, тобто часу другого годинного поясу, в якому наша країна, власне, й знаходиться), все ж система годинних поясів стала загальноприйнятою на планеті. Адже поясний час не тільки мало відрізняється від місцевого, він є також зручним при користуванні в далеких за географічною довготою подорожах. У зв'язку з цим буде доречно згадати одну цікаву історію, яка несподівано трапилася з учасниками першої навколосвітньої подорожі при її завершенні.

...Наприкінці 1522 р. вузькими вулицями іспанського міста Севільї йшла незвичайна процесія: 18 моряків експедиції Ф. Магеллана, які щойно повернулись у рідну гавань після далекої океанічної подорожі. Люди були вкрай виснажені під час майже трирічного плавання. Вперше пройшли вони навколо земної кулі, здійснили подвиг. Але на переможців не були схожі. У тремтячих від слабкості руках несли палаючі свічки і повільно прямували до собору, щоб замолити мимовільний гріх, якого припустились у довгому плаванні...

В чому завинили першопрохідці планети? Коли "Вікторія" на зворотному шляху наблизилась до островів Зеленого Мису, на берег була відправлена шлюпка за продуктами та свіжою водою. Моряки невдовзі повернулись на корабель і повідомили здивованій команді: на суші цей день чомусь вважають четвергом, хоч за судновим журналом — середа. При повернені до Севільї вони остаточно зрозуміли, що загубили в своєму корабельному рахунку одну добу! А це значить, що вчинили великий гріх, бо відзначали всі релігійні свята на день раніше, ніж цього вимагав календар. В цьому й покаялись у соборі.

Яким же чином досвідчені мореплавці загубили добу? Треба одразу сказати" що ніякої помилки в лічбі днів вони не зробили. Річ у тім, що земна куля обертається навколо своєї осі із заходу на схід і за добу здійснює один оберт. Експедиція Ф. Магеллана рухалась у протилежному напрямі зі сходу на захід і за три роки навколосвітньої подорожі вона теж зробила повний оберт навколо земної вісі, але в напрямку, протилежному напрямку обертання Землі, А це значить, що мандрівники зробили на один оберт менше, ніж все людство на Землі. І не загубили одну добу, а виграли її. Якщо б експедиція рухалась не на захід, а на схід, то в судновому журналі було б записано на одну добу більше, ніж у всіх людей. Астроном експедиції Ф. Магеллана Антоніо Пігафетта здогадувався, що в різних місцях земної кулі в один і той самий момент час різний. А так воно і має бути, адже Сонце сходить не одночасно для всієї планети. Це означає, що на кожному меридіані існує свій місцевий час, початок якого відлічується від того моменту, коли Сонце знаходиться найнижче під горизонтом, тобто перебуває у так званій нижній кульмінації. Проте люди у своїй повсякденній діяльності не звертають на це уваги й орієнтуються на поясний час, який відповідає місцевому часу серединного меридіана відповідного годинного поясу.

Але розподіл земної кулі на годинні пояси все ж не вирішує всіх проблем, зокрема проблеми раціонального використання світлого періоду. Тому в останню неділю березня у багатьох країнах, в тому числі в Україні, стрілки годинників переводять на одну годину вперед, а наприкінці жовтня знов повертають на поясний час. Перехід на літній час дозволяє більш економічно витрачати паливно-енергетичні ресурси. Крім того, це дає можливість людям більше часу працювати і відпочивати в умовах природного освітлення, а для сну використовувати найбільш темний період доби.

У практичному розподілі годинних поясів на нашій планеті специфічними є простори, через які умовно пролягає лінія зміни дат. Ця лінія проходить в основному у відкритому океані за географічним меридіаном 180° і дещо відхиляється там, де вона пересікає острови або відокремлює різні держави. Зроблено це з метою уникнення певних календарних незручностей для людей, які їх населяють. При перетині лінії із заходу на схід дата повторюється, при русі у зворотному напрямі один день з рахунку виключається. Цікаво, що в Беринговій протоці між Чукоткою та Аляскою є два острови, які розділяє лінія зміни дат: острів Ратманова, що належить Росії, та острів Крузенштерна, який належить СІЛА. Подолавши відстань у кілька кілометрів між цими двома островами, можна потрапити... у вчорашній день, якщо ви пливете з острова Ратманова, або у завтрашній, коли прямуєте в протилежному напрямі.

4.6. Річний рух Землі та його наслідки
4.7. Рух Землі і календар
Глава 5. ЛІТОСФЕРА
5.1. Типи земної кори
5.2. Хімічний і речовинний склад кори
5.3. Історія розвитку земної кори
5.4. Вулкани
5.5. Землетруси
5.6. Поняття про геосинкліналі та платформи
5.7. Утворення материків і океанів