Землеробство - Гудзь В.П. -
Обробіток ґрунту після непарових попередників

Багаторічні трави, як правило, - добрий попередник озимих культур.

Коренева система більшості багаторічних бобових трав проникає глибоко в ґрунт (до 3-7 м), а багаторічні злакові трави мають мичкувату кореневу систему. Цю особливість кореневої системи багаторічних трав беруть до уваги під час підготовки ґрунту під озимі культури, особливо в посушливі роки. Способи, заходи і глибина обробітку на таких полях залежать від складу компонентів травосумішки, строків скошування трав, гранулометричного складу, зволоження ґрунту і тривалості післяукісного періоду до настання оптимальних строків сівби озимих культур. Основний обробіток ґрунту проводять після першого укосу багаторічних трав, у південних районах - після першого або другого, а в разі зрошення - й після третього укосу.

Якщо озимі розміщують після еспарцету в посушливих районах, тоді його скошують тільки один раз за літо. Вирощування люцерни або конюшини на одному полі декілька років підряд збільшує його забур'яненість через зрідженість травостою. При цьому навіть у південних районах напівпаровий обробіток ґрунту під озимі культури краще провести після першого укосу. Обробіток після другого укосу навіть за його ретельного виконання за відсутності дощів призводить до різкого зниження врожаю зерна озимих культур.

Після збирання багаторічних трав поле дискують у двох напрямках важкими дисковими боронами ТДБ-5Х, ДМТ-6, БДВ-6, БДВ-7,2, БДВ-6,5, БДТ-7, БД-10Д або лущильниками ЛДГ-15, ЛДГ-20 на 6-8 см. Слідом вносять фосфорно-калійні добрива і орють плугами з передплужниками в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками. Одночасно з оранкою посівний шар ґрунту розробляється до дрібногрудочкуватого стану за допомогою культиваторів, дискових або голчастих борін, мотик. Запізнення з оранкою навіть при якісному лущенні призводить до зниження врожайності.

На ґрунтах з неглибоким гумусовим горизонтом орють на глибину орного шару і за можливості його поглиблюють. Глибока оранка скиби багаторічних трав недоцільна на дерново-підзолистих ґрунтах, бо на поверхню може вноситись малородючий прошарок підзолистого ґрунту. Доведено, що в посушливі роки глибока оранка трав'янистої скиби недоцільна і на Поліссі, оскільки тут ґрунт може пересушитися, що негативно впливає на продуктивність пшениці, особливо при запізненні з оранкою.

У період від оранки до сівби озимих ґрунт обробляють пошарово паровими культиваторами за типом чистого пару.

Обробіток ґрунту після непарових попередників

Обробіток ґрунту після зернобобових культур залежить від строку їхнього збирання, засмічення та вологості ґрунту. На окультурених полях, при ранньому збиранні, відсутності багаторічних бур'янів і недостатньому зволоженні орного шару (в основному в Степу і лівобережному Лісостепу) найбільш ефективний поверхневий на 6-8 см або мілкий (до 12 см) безполицевий обробіток ґрунту. Після збирання гороху одразу ж вносять фосфорно-калійні добрива і проводять обробіток ґрунту важкими дисковими боронами (ДМТ-6, ТДБ-5Х, БДВ-6,5, БДТ-7, БД-10Д), лущильниками ЛДГ-15, ЛДГ-20, комбінованими агрегатами (АКП-2,5, АКП-5, АРП-3, АКР-3,6, "Агро-3", "Резидент"), чизель-культиваторами (КЧП-5,4, КЧП-7,2) або плоскоріза-ми (КПШ-9, КПШ-5, КПГ-2,2, КПГ-250) в агрегаті з БИГ-3 і ЗККШ-6А. Обробіток дисковими знаряддями проводиться в двох напрямках до повного розроблення посівного шару. В подальшому для підтримання поля в чистому від бур'янів стані до сівби озимих воно обробляється пошарово на 8-10 і 6-8 см.

У зволожені роки за наявності багаторічних бур'янів відразу після збирання врожаю ґрунт обробляють дисковими знаряддями, а потім орють плугами в агрегаті з боронами на глибину 20-22 см.

На Поліссі за достатнього зволоження після збирання зерна гороху і люпину поле обробляють дисковими знаряддями і не пізніше ніж через 7-8 днів орють плугами з передплужниками на глибину 20-22 см з одночасним коткуванням і боронуванням.

Обробіток ґрунту після кукурудзи на силос. Збирання врожаю кукурудзи на силос у фазі молочно-воскової стиглості зерна в більшості випадків збігається з оптимальними строками сівби озимих. Тому висівати їх після цих попередників можна в тих господарствах, де широко використовують гібриди з коротким вегетаційним періодом.

Короткий післязбиральний період до сівби озимих зумовлює напруженість в обробітку ґрунту. За цих умов особливо відчутні недоліки оранки. Ґрунт після неї, як правило, буває брилистим і швидко втрачає вологу. У зв'язку з великою енергоємністю оранки з підготовки ґрунту до сівби озимих нерідко запізнюються. В результаті сходи озимих зріджуються, погіршується їх перезимівля. Тому при підготовці ґрунту під озимі після збирання кукурудзи на силос в усіх зонах широко застосовують поверхневий і безполицевий обробітки ґрунту.

У Степу та Лісостепу після збирання кукурудзи на силос ґрунт, як правило, буває пересушеним, а часу на його обробіток залишається мало, тому потрібно насамперед для підготовки ґрунту під посів озимих застосовувати комбіновані агрегати (АКП-2,5; АКП-5; АГРО-3; АРП-3; КР-4,5, КМО-7,2, "Резидент" та ін.), які за один прохід забезпечують високу якість обробітку ґрунту. Широке застосування комбінованих агрегатів дає змогу краще підготувати ґрунт, зберегти ґрунтову вологу, значно зменшити витрати пального та коштів, скоротити строки проведення робіт.

Якщо в господарстві немає або не вистачає комбінованих агрегатів то після збирання кукурудзи на силос слід застосовувати поверхневий обробіток важкими дисковими боронами ТДБ-5Х; БДВ-6,5; БДТ-7; БД-10Д; ДМТ-6 та ін. Поле обробляють у двох напрямках на глибину від 6 до 10 см.

Дослідження відділу рільництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва свідчать, що застосування поверхневого обробітку забезпечує, порівняно з оранкою та плоскорізним обробітком, краще зволоження посівного шару ґрунту і вищий вміст агрономічно цінних часток ґрунту, завдяки чому рівномірніше загортається насіння й одержуються більш повні сходи. Так, у середньому за шість років (1976-1981) кількість рослин озимої пшениці при поверхневому обробітку після кукурудзи на силос була на 24,6% більшою, ніж у посіві по оранці, що в кінцевому підсумку забезпечило значно вищий урожай зерна.

Перед сівбою озимої пшениці проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння.

На Поліссі збирання кукурудзи на силос збігається з настанням кращих строків сівби озимих або незадовго до цього. Надто короткий період між збиранням кукурудзи і сівбою озимих потребує особливої уваги до правильної організації робіт по догляду за посівами попередника. Кукурудзу на силос у полі, призначеному під озимі, рекомендується збирати з таким розрахунком, щоб до настання кращих строків сівби вся площа була високоякісно оброблена. Боротьбу за створення оптимальних ґрунтових умов під озимі починають ще на посівах кукурудзи, здійснюючи найретельніший догляд за ними. На час збирання попередника у молочно-восковій стиглості в нижній частині орного шару часто спостерігається наявність залишкових запасів доступної вологи. У верхній частині орного шару, що найчастіше збігається з глибиною останнього розпушування міжрядь, такої вологи за тривалої відсутності опадів звичайно не буває. За цих умов оранка з вивертанням на поверхню нижнього вологого шару недоцільна. Для збереження залишкових запасів вологи, кращого вбирання її, особливо малих опадів, раціонально застосовувати обробіток на глибину від 6-8 до 10 см. Його здійснюють в основному комбінованими агрегатами, дисковими, лемішними або плоскорізними знаряддями без обертання скиби в агрегаті з котками і боронами.

Але в нормальні за зволоженням роки після збирання кукурудзи на силос на початку молочно-воскової стиглості або інших просапних культур поле орють на глибину 18-20 см з одночасним коткуванням і боронуванням. Ефективність оранки підвищується, якщо їй передує ретельний обробіток дисковими знаряддями.

Слід зазначити, що при розміщенні озимої пшениці після кукурудзи на силос у районах стійкого зволоження обидві культури слід розглядати як єдину ланку, що забезпечує найвищу продуктивність при максимальному зближенні строків збирання попередника і підготовки ґрунту з оптимальними строками сівби озимих. За таких умов проявляється незаперечна перевага поверхневого обробітку як найбільш продуктивного заходу. Перевага стає ще очевиднішою, якщо враховувати зміну якості силосної маси кукурудзи внаслідок збільшення в ній зернової частини.

Обробіток ґрунту після стерньових попередників. Озимі культури на певній площі висіваються по стерньових попередниках. Для одержання високого врожаю озимих зернових після цих попередників треба вносити достатню кількість добрив, гербіциди й старанно доглядати за посівами.

Технологія обробітку після озимих та ярих стерньових попередників має суттєві особливості, що зумовлено насамперед різною щільністю будови ґрунту і забур'яненістю на період їх збирання. Так, після озимої пшениці об'ємна маса ґрунту менша, ніж після ячменю. Це пояснюється тим, що від сівби до збирання пшениці навіть на дуже ущільнених восени полях внаслідок дії природних факторів (зволоження й висихання, замерзання та розмерзання ґрунту, впливу кореневої системи) зменшується щільність будови і наближається до її рівноважного значення. Під ячменем внаслідок ущільнення перезволоженого ґрунту колесами і робочими органами машин і знарядь рано навесні та наступного висихання щільність будови його на час збирання дуже зростає. Крім того, посіви ячменю, порівняно з посівами озимої пшениці, як правило, бувають більше засмічені бур'янами, особливо однорічними.

У посушливі роки поля після ячменю спочатку обробляють на глибину 6-8 см дисковими лущильниками або голчастими боронами БИГ-3, а потім - важкими дисковими боронами на 8-10 см. При застосуванні одних дискових борін утворюється значна кількість брил і великих грудок. Ґрунт після дискування коткують та вирівнюють зубовими боронами. Якщо поле після ячменю дуже засмічене коренепаростковими бур'янами, тоді ґрунт спочатку обробляють на 6-8 см дисковими знаряддями або культиваторами КПЭ-3,8, а після відростання розеток осоту - культивують. Основний обробіток при цьому здійснюють плугами або плоскорізами-глибокорозпушувачами на глибину 22-25 см.

У Степу за посушливих умов доцільно після стерньових попередників застосовувати поверхневий обробіток, а при сприятливому зволоженні, особливо на забур'янених ґрунтах, неглибоку оранку з наступним обробітком за типом чорного пару.

При вирощуванні озимої пшениці повторно на одному й тому самому полі враховують зональні особливості і реакцію її на способи обробітку ґрунту. В Степу оранка і безполицевий обробіток забезпечують близькі врожаї, а в Лісостепу і на Поліссі по безполицевому обробітку урожай зерна знижується на 4-6 ц/га. В Степу поверхневий обробіток після озимих зернових виправданий там, де їх розміщували по чорному та зайнятому парах. На озимому полі, на відміну від ярого, збереження на поверхні стерні не має принципового значення, оскільки захищає ґрунт від ерозії травостій озимих.

На Поліссі серед стерньових попередників найбільше поширена озима пшениця, яку висівають по зайнятих парах. Період між збиранням стерньових попередників і сівбою озимих тут становить майже півтора місяця, що дає можливість високоякісно підготовити ґрунт і створити оптимальні ґрунтові умови для одержання високих урожаїв озимих. У нормальні за зволоженням роки зернові культури, після яких висівають озиму пшеницю або жито, на час їхнього збирання не завжди повністю використовують запаси доступної вологи. Обробіток поля після цих попередників слід починати з лущення стерні услід за збиранням попередника на глибину 6-8 см. Не злущений ґрунт швидко пересихає і ущільнюється, внаслідок чого не можна доброякісно зорати поле.

За достатнього зволоження орного шару на Поліссі можна здійснити високоякісну оранку слідом за збиранням стерньового попередника, не допускаючи тривалого розриву між збиранням його і оранкою. На злущених полях не можна також запізнюватися з оранкою. Її провести слід не пізніше як через 8-10 днів після лущення. Перенесення оранки на пізніші строки набагато знижує урожай озимої пшениці. Узагальнення дослідних даних показує, що оранка, яка проведена слідом за збиранням стерньового попередника, за ефективністю не відрізняється від двофазного способу, згідно з яким негайно за збиранням стерньового попередника проводять лущення і не пізніше як через 15 днів - оранку. Ефективний захід підвищення стійкості рослин пшениці проти кореневої гнилі - оранка слідом за збиранням стерньового попередника плугами з передплужниками на глибину 20-22 см. Для досягнення оптимальної будови ґрунту в посівному й орному шарах необхідно одночасно з оранкою ріллю обробити кільчасто-шпоровими котками, що підвищує урожайність пшениці на 2-3 ц/га.

4.6. Особливості обробітку ґрунту на меліорованих землях
4.6.1. Обробіток ґрунту в умовах зрошення
4.6.2. Обробіток осушених мінеральних ґрунтів
4.6.3. Обробіток ґрунту в сівозміні на окультурених торфоболотних ґрунтах
4.7. Проблема ущільнення ґрунтів ходовими системами сільськогосподарських машин
5. ЗАХИСТ ҐРУНТІВ ВІД ЕРОЗІЇ І ДЕФЛЯЦІЇ
5.1. Суть ерозії та інших форм деструкції ґрунтів
5.2. Фактори розвитку ерозії ґрунту
5.3. Районування території україни за небезпекою проявлення ерозійних процесів
5.4. Оптимальні параметри властивостей ґрунту, що формують його ерозійно стійку поверхню