Країнознавство - Масляк П.О. -
8.3. Країни Центральної Африки

Цей регіон знаходиться в центральній частині материка та складається з дев'яти країн. До нього належать Ангола, Габон, Демократична Республіка Конго, Камерун, Конго, Сан-Томе та Прінсіпі, Центрально- Африканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея. Крім того, сюди входить володіння Великої Британії Острів Святої Єлени. За рівнем нестабільності та бідності країни цього регіону поступаються хіба що перед державами Східної Африки. Регіональним лідером є Демократична Республіка Конго.

8.3.1. Демократична Республіка Конго

Загальні відомості. Офіційна назва — Демократична Республіка Конго. Столиця — Кіншаса (понад 5 млн осіб). Площа — 2,3 млн км2 (12-те місце у світі). Населення — понад 55 млн осіб (23-тє місце). Державна мова — французька. Грошова одиниця — франк Конго.

Географічне положення. Країна знаходиться майже в самому центрі Африки в басейні річки Конго, звідси й її назва. Має дуже вузький вихід до узбережжя Атлантичного океану (37 км). На заході межує з Конго (Браззавіль), на півночі — з Центрально-Африканською Республікою, на північному сході — з Суданом, на сході — з Угандою, Руандою, Бурунді, Танзанією та Замбією, на півдні — з Анголою. Різні частини цієї великої за площею держави мають різну оцінку власного географічного положення.

Історія виникнення та розвитку. В доколоніальні часи середньовіччя на території нинішньої держави ДРК існувало декілька африканських держав (Конго, Куба, Луба, Лундос, Каконго). Наприкінці XVI ст. на узбережжі останньої держави з'явилися португальці. З того часу різні європейські держави намагалися заволодіти цими землями. Врешті-решт територією Конго заволоділа Бельгія і з початку XX ст. до 1960 р. вона була бельгійською колонією. У 1960 р. було проголошено незалежність, після чого відбулися громадянська війна та військовий переворот. З приходом до влади Мобуту відбулося зміцнення центральної влади. З 1971 р. країну перейменовано на Заїр. Більш як 30-річне одноосібне правління Мобуту закінчилося черговою війною та перемогою опозиції. Країні було повернуто (1997р.) її колишню назву.

Державний устрій і форма правління. ДРК — унітарна держава, президентська республіка. Глава держави та уряду — президент. Законодавча влада належить парламенту. Його утворюють 300 депутатів. Країна поділена на 11 регіонів.

Природні умови та ресурси. Рельєф більшої частини Конго рівнинно-височинний (долина річки Конго та її численних проток). На сході знаходяться гори з діючими вулканами. Найвища точка — гора Маргарита (5109 м). Клімат у країні екваторіальний і субекваторіальний з середньомісячними температурами впродовж року від +22 °С до +28 °С. В екваторіальному поясі випадає 2500 мм дощів на рік, у субекваторіальному — понад 1000. У цьому поясі існують сухий і вологий періоди. В екваторіальному поясі дощі йдуть цілий рік.

Центральна екваторіальна частина країни вкрита густими, здебільшого заболоченими лісами. На півночі та півдні країни, де опадів випадає менше, переважають сухі рідколісся. Гори вкриті густими лісами з доволі багатим рослинним і тваринним світом, особливо відомі гірські горили.

Конго є однією з найбагатших на водні ресурси держав світу. Тут протікає друга повноводна річка планети Конго. Вона має безліч великих і малих приток. Східна частина країни прилягає до одного з найбільших і найглибших озер світу — Танганьїка.

ДРК має значний природно-ресурсним потенціал. Виділяються мінеральні ресурси: енергоносії та руди чорних і кольорових металів. До перших належать нафта, природний газ, кам'яне вугілля та горючі сланці, до других — поклади залізної і марганцевої руди. За запасами руд таких стратегічних металів, як тантал і ніобій, Конго посідає перше місце у світі. В країні знаходиться відомий "мідний пояс". Є тут також поклади бокситів, цинку, нікелю, свинцю, кобальту, вольфраму та молібдену, берилію та кадмію тощо. Не менш вагомі запаси алмазів, золота, срібла, урану, радію, германію, а також калійних солей, азбесту, графіту, сірки та ін.

Населення. Середня густота населення невелика та ледь перевищує 24 особи на 1 км2. Найменш заселені центральні та гірські райони, найбільше — західні. Народжуваність і природний приріст населення належать до найвищих на планеті, відповідно — 46,5%о та 31,5%о. Частка міського населення все ще незначна (30%), але продовжує стрімко зростати. Етнічний склад населення ще більш строкатий, ніж у Нігерії. Жоден народ не перевищує 18% від загальної чисельності населення. Так само строкатим є і релігійний склад жителів країни. Близько 50% католики, 20% — протестанти, 20% — прихильники традиційних африканських вірувань. Є також африканські християни та мусульмани.

Господарство. Основою економіки країни є сільське господарство та галузі промисловості, які переробляють його продукцію. Тут зайнято понад 80% економічно активного населення. Переважає вирощування продовольчих культур, які населення споживає в їжу (батат, ямс, маніок, кукурудза, таро, рис). Вирощують і товарні експортні культури — арахіс, каву, какао, банани, бавовник, олійну пальму, цукрову тростину, чай. Тваринництво відіграє допоміжну роль. Розвинуте рибальство. Рибу виловлюють у річках та на узбережжі океану. Для Конго характерна інтенсивна заготівля цінних порід дерев, збирання кори хінного дерева та соку гевеї.

Серед галузей індустрії переважає гірничодобувна, зокрема видобування нафти та кам'яного вугілля. Міжнародне значення має експлуатація родовищ золота, срібла, алмазів, мідної руди, кобальту, цинку, кадмію тощо. На цій базі швидкими темпами розвиваються нафтопереробна та нафтохімічна галузі, а також кольорова металургія. Останнім часом з'явилися машинобудівні підприємства. Традиційний розвиток мають підприємства легкої промисловості, насамперед текстильні фабрики, деревообробні та харчові виробництва.

Транспортне забезпечення держави все ще недостатнє. Довжина залізниць — понад 5 тис. км, автошляхів — 150 тис. км (це також ґрунтові дороги, яких більшість). У гирлі Конго знаходиться головний морський і річковий порт країни — Матаді. Конго та її притоки, хоча й є дуже повноводними, але на них чимало порогів, які утруднюють судноплавство. Розвивається трубопровідний транспорт. У ДРК п'ять міжнародних аеропортів, найбільший з яких — у столиці.

Культура та соціальний розвиток. У Конго відсутні давні поселення та сліди доісторичних цивілізацій. У списку ЮНЕСКО знаходиться 5 об'єктів і всі вони є національними природними парками.

Обов'язковою є 6-річна освіта. Письменних — близько 75%. На 100 тис. осіб населення припадає трохи більше 180 студентів. Погана ситуація у галузі охорони здоров'я. Вражає кількість потенційних пацієнтів, яка припадає на одного лікаря (24 тис. осіб). Таке не часто зустрінеш навіть у Африці. Дуже висока смертність дітей до одного року, яка в окремих регіонах становить майже 100%о. Конго належить і до країн з найнижчими у світі показниками середньої тривалості життя її громадян. Для чоловіків середній вік дорівнює 47 рокам, для жінок — 52. У Конго один із найвищих у світі показників захворюваності на СНІД. Поширена також сонна хвороба, яка розноситься знаменитою мухою цеце.

Україна не має постійних економічних зв'язків із ДРК. До головних зовнішньоекономічних партнерів останньої належать, крім колишньої метрополії Бельгії, також США, Франція та Німеччина.

Запитання та завдання

1. Назвіть і покажіть на карті країни Центральної Африки,

2. В якому році було проголошено незалежність Демократичної Республіки Конго?

3. Що вам відомо про природно-ресурсний потенціал Демократичної Республіки Конго?

4. Яка галузь економіки є основною в Демократичній Республіці Конго?

8.3.1. Демократична Республіка Конго
8.4. Країни Східної Африки
8.4.1. Кенія
8.5. Країни Південної Африки
8.5.1. Південно-Африканська Республіка
Висновки
Розділ 9. КРАЇНИ АВСТРАЛІЇ ТА ОКЕАНІЇ
9.1. Австралія
9.2. Океанія
9.2.1. Маршаллові Острови