Основи охорони праці - Березуцький В.В. - 1.2.1. Загальні положення

1.2.1. Загальні положення

Концепція управління охороною праці (далі - Концепція) спрямована на реалізацію положень Конституції та Законів України щодо забезпечення охорони життя й здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, належних умов для формування у працівників свідомого ставлення до особистої безпеки та безпеки оточуючих, запровадження нових і вдосконалення існуючих механізмів управління в галузі охорони праці.

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Необхідність визначення основних напрямів управління охороною праці зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, а саме:

• структурними змінами в економіці, розвитком процесів роздержавлення, утворенням нових форм та методів господарювання, суттєвим збільшенням кількості суб'єктів господарської діяльності різних форм власності, особливо у середньому та малому бізнесі, та, зокрема, фізичних осіб (найману працю), що значно ускладнює управління охороною праці традиційними методами і потребує переведення його на якісно новий рівень;

• проведення адміністративної реформи в Україні;

• переходом міністерств, інших центральних органів виконавчої влади від галузевого принципу управління до функціонального;

• скороченням або повною ліквідацією служб охорони праці, низькою ефективністю їх діяльності, зумовленої, як правило, відсутністю кваліфікованих фахівців з охорони праці;

• відсутністю системи підготовки у навчальних закладах фахівців з охорони праці;

• недостатньою взаємодією між органами, які здійснюють функції управління охороною праці, відсутністю належного розмежування їх функцій;

• незадовільним станом безпеки та умов праці у суспільному виробництві, особливо на невеликих підприємствах, що пов'язане з пріоритетом результатів виробничої діяльності відносно дотримання вимог охорони праці;

• високим рівнем аварійності, виробничого травматизму і професійної захворюваності;

• зростаючою кількістю фізично зношеного і морально застарілого обладнання, машин, механізмів, які не відповідають вимогам безпеки, що збільшує вірогідність аварій і нещасних випадків на виробництві;

• відсутністю належного забезпечення працюючих засобами колективного та індивідуального захисту;

• значною кількістю робочих місць, що не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних норм;

• недостатньо свідомим ставленням до питань охорони праці більшості власників підприємств із недержавною формою власності;

• щорічним зростанням загальної суми витрат на фінансування пільгових пенсій із трудового каліцтва, відшкодування працівникам, заподіяної шкоди на виробництві;

• недостатнім інформаційним забезпеченням населення з питань особистої безпеки та безпеки оточуючих;

• запровадженням нової системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що потребує створення передумов для ефективної взаємодії державних органів та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків);

• інтеграцією України у світове співтовариство;

• відсутністю належного фінансування заходів, пов'язаних з реалізацією державної політики у сфері охорони праці;

• послабленням адміністративного та громадського контролю за станом охорони праці.

Метою впровадження Концепції є реалізація конституційного права працівників на належні, безпечні та здорові умови праці шляхом:

• створення і забезпечення функціонування державної, галузевих, регіональних систем управління охороною праці та системи управління охороною праці підприємств, організацій, установ з метою комплексного вирішення завдань охорони праці;

• розмежування підприємств за сферами управління охороною праці між регіональними та галузевими органами управління охороною праці;

• застосування економічних методів управління охороною праці;

• підвищення ролі роботодавця щодо створення системи управління охороною праці на підприємстві (або вдосконалення вже існуючої) та забезпечення на кожному робочому місці безпечних і здорових умов праці;

• зміни підходів до формування нормативно-правової бази про охорону праці з урахуванням міжнародної практики;

• наукового забезпечення управління охороною праці;

• пріоритетної підтримки наукових досліджень, спрямованих на розвиток охорони праці, та впровадження результатів науково-дослідних робіт у практику;

• удосконалення системи мотивації діяльності посадових осіб органів державного управління охороною праці, роботодавців зі створення безпечних і нешкідливих умов праці, працівників -з додержання вимог охорони праці;

• економічної зацікавленості в безпечних умовах праці;

• створення оптимального механізму взаємодії органів державного управління охороною праці та Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

• розмежування напрямів діяльності між місцевими державними адміністраціями, органами Держнаглядохоронпраці та регіональними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

• укомплектування органів державного управління охороною праці та нагляду за охороною праці, служб охорони праці підприємств кваліфікованими фахівцями з охорони праці;

• відновлення й удосконалення системи підготовки і перепідготовки у навчальних закладах фахівців з охорони праці;

• створення чіткої системи обліку, аналізу стану безпеки й умов праці в державі;

• формування свідомого ставлення громадян до питань охорони праці та безпечної життєдіяльності шляхом проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи через засоби масової інформації;

• удосконалення системи довідково-інформаційного забезпечення в галузі охорони праці на основі інформаційних комп'ютерних мереж;

• створення ефективної системи фінансування заходів з охорони праці.