Стратегічний контроль як управлінська діяльність повинен мати такі властивості:
o бути всеосяжним та об'єктивним, тобто зорієнтованим на адекватне відображення досягнутих параметрів відносно встановлених цілей та обраних стратегій;
o бути стратегічно спрямованим, орієнтуватися на кінцеві результати, у цьому контексті контроль розглядається як засіб досягнення цілей;
o мати безперервний та регулярний плановий характер;
o бути гнучким, тобто не заважати виконанню основної роботи (на противагу "радянським системам" контролю, коли "під цю функцію" будувалася вся система);
o відповідати змісту тих робіт, які контролюються, перевіряти не лише кількість і термін, але й якість роботи;
o бути зрозумілим для тих, кого контролюють і перевіряють;
o бути своєчасним, щоб можна було скоригувати процеси, що відбуваються;
o бути економічним, тобто відповідати вимозі: витрати на його проведення не можуть перевищувати ті результати, яких досягають у процесі контролю;
o бути дійовим, тобто не обмежуватися виявленням фактичного стану об'єкта контролю, а й супроводжуватись відповідними рішеннями.
Для того, щоб система стратегічного контролю була ефективною вона повинна задовольняти ряд вимог. Найбільш істотними є наступні:
- застосування розроблених форм методів контролю;
- єдність ОСУ, цілей і форм контролю;
- єдність елементів ОК і цілей контролю;
- своєчасність надходження інформації, щоб можна було прийняти необхідні рішення по корегуванню стратегії;
- правильність отриманих даних, що адекватно відбивають стан контрольованих процесів.
12.4. Види і типи стратегічного контролю
Контроль можна класифікувати за наступними ознаками:
1) стадія життєвого циклу об'єкта - контроль на стадії маркетингу, НДДКР, виробництва, підготовки об'єкта до функціонування, експлуатації, технічного обслуговування і ремонтів;
2) об'єкт контролю - предмет праці, засоби виробництва, технологія, організація процесів, умови праці, параметри інфраструктури регіону, документи, інформація;
3) стадія виробничого процесу - вхідний, операційний контроль, контроль готової продукції, транспортування і зберігання;
4) виконавець - самоконтроль, менеджер, контрольний майстер, відділ технічного контролю, інспекційний контроль, державний, міжнародний контроль;
5) можливість подальшого використання об'єкта контролю - руйнівний і неруйнівний контроль;
6) прийняте рішення - активний (попереджуючий) і пасивний (по відхиленнях) контроль;
7) ступінь охоплення об'єкта контролем - суцільний і вибірковий контроль;
8) режим контролю - посилений (прискорений) і нормальний контроль;
9) ступінь механізації - ручний, механізований, автоматизований, автоматичний контроль;
10) час контролю - попередній, поточний, заключний контроль;
11) спосіб одержання й обробки інформації - розрахунково-аналітичний, статистичний реєстраційний;
12) періодичність виконання контрольних операцій - безперервний і періодичний контроль.
Виділяють три типи стратегічного контролю:
1. Стратегічний "контроль передумов" - постійна перевірка ступеня обґрунтованості та актуальність посилань, на базі яких розроблявся "стратегічний набір", оцінка ступеня ризикованості факторів, що не могли бути врахованими, оскільки знаходяться поза впливом підприємства.
2. Стратегічний "контроль реалізації" - перевірка за заздалегідь обраними параметрами у визначеній годині процесу виконання стратегічних планів, проектів та програм, формулювання заходів і внесення своєчасних змін у процес, який є об'єктом контролю.
Недооцінка коригуючої складової "стратегічного контролю" призводить до зведення його до простого спостереження без втручання в процес стратегічних змін.
3. "Стратегічний нагляд" об'єднує обидва вищезгаданих типів контролю, створює єдину систему, спрямовану на контроль усіх етапів стратегічного управління. Стратегічний нагляд, на відміну від стратегічного контролю передумов та контролю реалізації, не має жорстокого переліку об'єктів. Його роль полягає в об'єднанні двох взаємодоповнюючих типів контролю.
Висновки
Використання на підприємстві стратегічного контролю обумовлено, з одного боку, правильністю реалізації обраної стратегії та відповідності її поставленим цілям, а з іншого, - відповідності умовам динамічного зовнішнього середовища і забезпечення своєчасної реакції на них.
Під стратегічним контролем слід розуміти особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає в спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління, який забезпечує досягнення поставлених цілей та виконання обраних стратегій через встановлення стійкого зворотного зв'язку.
Основним предметом стратегічного контролю є зміст стратегій, стан потенціалу підприємства, цілі та місія.
Отриманий в ході проведення стратегічного контролю результат є основою для прийняття координаційних рішень, тобто системи управлінських рішень за планами, організацією й стимулюванням учасників стратегічного проекту.
У загальному вигляді процес контролю в рамках підприємства включає наступні стадії: формування системи параметрів, які контролюються; проведення контрольної оцінки; прийняття рішень за результатами контролю.
Слід підкреслити, що причиною виникаючих відхилень від обраної стратегії розвитку може стати як один фактор, так і сполучення декількох факторів. Далеко не всі відхилення від контрольних стандартів варто усувати. В окремих випадках самі стандарти можуть виявитися нереальними. Із цієї причини контроль може вказувати на необхідність перегляду обраних контрольних стандартів.
Для того, щоб система стратегічного контролю була ефективною вона повинна задовольняти ряд вимог.
Перелік використаних джерел
Словник термінів