Ми розглянули досвід створення та основні вимоги до удосконалення систем підготовки фахівців ІБ для різноманітних структур інформаційної безпеки. Водночас постає питання, наскільки наявність цих структур, навіть за умов їх найкращої організації та кадрового забезпечення, вирішує завдання забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави?
Подальший розвиток ІС призводить до того, що інформаційні структури стають, по суті, основним джерелом інформації для людини, здійснюють безпосередній вплив на її психічну діяльність, на формування її соціальної поведінки. Фактично навкруги людини створюється її індивідуальний "віртуальний інформаційний простір", з можливістю майже безперешкодного доступу, моніторингу та диференційованого інформаційно-психологічного впливу на конкретну особистість.
Винахідник "всесвітньої павутини" Тім Бернерс Лі попередив про загрозу впровадження систем, які дозволяють автоматично відслідковувати інформацію і дії користувачів Internet і на цій основі створювати їхні "портрети".
Фактично більшість сучасних інформаційних технологій набула властивостей технологій спостереження, тобто технологій отримання (добування), цифрової обробки, накопичення в спеціалізованих базах даних (БД) та оперативного використання інформації про людину і соціум. До таких технологій можна віднести:
різноманітні соціальні мережі Internet (усього на 1 березня 2009 р. в Інтернеті працювали 224 749 695 сайтів і блогів);
системи біометричної ідентифікації на різних принципах;
системи тотального відео спостереження;
мобільний зв'язок інтегрований з Internet;
комп'ютеризовані системи обліку та обробки різних видів інформації в органах державного (корпоративного) управління тощо.
Бурхливий екстенсивний етап розповсюдження таких систем за останні 3-5 років отримує подальший розвиток у вигляді інтеграції баз даних (кожної а систем) в єдину універсальну базу даних в глобальних масштабах.
Демонстраційним комерційним варіантом такої бази даних можливо вважати систему пошуку різноманітних даних про громадян і організації Росії, України та інших країн СНД на Radarix.com. До сфери пошуку включені більше 5 300 масивів інформації, як на державному, так і на регіональному рівні. Інформація на сьогодні становить приблизно 5-6 млрд записів із загальним обсягом 4-5 терабайт.
Можна дійти висновку про штучне, до певної міри, "конструювання" інформаційно-комп'ютерних технологій, і, в першу чергу, глобальної мережі Internet: як середовища для комп'ютерної розвідки (поширення різного виду технологій спостереження, реалізація сумнівних програм нерівноцінного обміну БД з особистою (конфіденційною) інформацією на населення країн, спонукання до розміщення особистої інформації з можливістю неконтрольованого накопичення інформації, інтеграції БД від різних систем спостереження); як перспективного засобу ефективного контролю за соціумом та потужного універсального каналу диференційованого інформаційно-психологічного впливу. Людина в цих умовах може втратити свою незалежну особистість, перетворитись у "суб'єкт персональних даних, заручника глобальної кібернетичної мережі", у "віртуальний біоресурс" для рефлексивного управління та інформаційно-психологічних маніпуляцій.
Таким чином, навіть надпотужні, навчені й розгорнуті структури ІБ у сучасному інформаційному світі є необхідним, але недостатнім фактором забезпечення ІБ держави. В інформаційному світі визначальною стає можливість безпосереднього інформаційно-психологічного впливу на населення країни, особовий склад її збройних сил, силових структур тощо і ніякі зовнішні механізми захисту не зможуть самостійно і достатньо ефективно вирішити це.
Тому є виключно важливим забезпечити безпеку взаємодії людини з інформаційними технологіями (інформаційним середовищем).
Вихід - у створенні внутрішніх механізмів захисту, в наданні кожній людині здатності до "інформаційного самозахисту" шляхом отримання певного мінімуму знань про закони розвитку інформаційного суспільства та основи захисту від можливих інформаційних загроз для особистості й суспільства переважній частині населення в системі вищої, а надалі й середньої освіти.
В умовах інформаційного домінування провідних держав світу та можливостей щодо безпосереднього зовнішнього впливу на населення країни, сумнівні переваги зі збереження можливостей маніпулювання власним населенням національними елітами є мізерними порівняно з цілком реальними втратами від потужного зовнішнього інформаційного впливу на населення, яке не має здатності до інформаційного самозахисту.
На сьогодні відповідно до статей 8,13 Закону України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" та у зв'язку з переходом на нові стандарти вищої освіти в контексті Болонського процесу, є можливим і необхідним введення до навчальних планів підготовки усіх фахівців із вищою освітою обов'язкових (нормативних) навчальних дисциплін "Основи безпеки інформаційного середовища", "Основи інформаційної культури", "Інформаційна безпека особистості, суспільства і держави" тощо.
На другому етапі - введення відповідних програм навчання у школах та інших середніх закладах освіти.
Базові освітні програми повинні доповнюватись комплексними інформаційними компаніями для населення за різними цільовими аудиторіями за участі й підтримки відповідних державних інституцій, громадських організацій та фірм-виробників ІТ-продукції/
Прикладом таких заходів є проведення у лютому-березні 2009 р. "Місяця безпечного Інтернету" - соціальної інформаційної програми для підлітків, яку організує "Коаліція за безпеку дітей" за ініціативи і підтримки компанії "Майкрософт Україна". До цього компанія "Майкрософт Україна" вже запустила спеціальний ресурс "Онляндія", який містить матеріали для навчання основам безпечної роботи в Інтернеті.
Визначені шляхи вирішення проблем адаптації населення країни до життя в ІС не забезпечать його повний захист, навіть за умов створення досконалої системи моніторингу, попередження, захисту та інформаційної протидії з найкращими фахівцями, але можуть суттєво, на порядки збільшити витрати інформаційних "партнерів"
України, знизити ефективність інформаційного впливу, зумовити зрив планів інформаційної агресії.
Проведення таких заходів потребує багато часу, необхідно сформувати не тільки покоління фахівців у галузі інформаційної безпеки, але й покоління молодих громадян України, які б адекватно сприймали реалії сучасного світу. Тим важливіше активізувати цю роботу.
Слід зазначити, що система удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства та підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки в Україні значно трансформована у інформаційно-технічному напрямі. Не розвинутим залишається інформаційно-психологічний напрям.
На сьогодні написано багато літератури щодо різних аспектів інформаційно-психологічної безпеки, але ця література або популістська, або суто наукова (монографії, дисертації). До того ж більшість такої літератури написано російськими публіцистами та вченими і тому не враховує специфіку інформаційної безпеки України. У зв'язку з викладеним нагальною є необхідність розробки в вашій державі відповідної навчальної літератури (посібники, підручники), методичних розробок (програми навчальних курсів) для підготовки висококваліфікованих фахівців (державних службовців, політологів, правознавців, соціологів, психологів, журналістів, представників силових відомств).
Тому пропонується для формування критичного мислення серед широких верств населення та підготовки фахівців з інформаційної безпеки впроваджувати у навчальний процес вищих навчальних закладів навчальний курс "Інформаційної безпека (соціально-правові аспекти)".
Об'єктом навчального курсу є інформаційна безпека держави, суспільства й особистості. Предметом - деструктивний інформаційно-психологічний вплив (маніпулювання свідомістю, інформаційні війни, спеціальні інформаційні операції, акти зовнішньої інформаційної агресії та ін.) і шляхи протидії цьому впливу. Мета курсу - формування критичного мислення, надбання знань щодо забезпечення інформаційної безпеки держави, суспільства та особистості.
Цей навчальний курс є базовим з інформаційно-психологічної безпеки, який доцільно вводити у всі ВНЗ і обов'язково гуманітарної спрямованості. Після його закінчення пропонується тим вищим навчальним закладам, які готують фахівців із забезпечення інформаційної безпеки, читання курсів з теорії комунікації: "Іміджелогія", "Шар у секторі безпеки", "Кризові комунікації у секторі безпеки" та ін.
Реформування сектора безпеки України ставить нове завдання - проведення рекламування діяльності структур сектора безпеки, створення позитивного іміджу їхніх фахівців, підвищення престижу діяльності структур сектора безпеки України.
Об'єкт дисципліни "Іміджелогія для фахівців сектора безпеки України" - створення нового іміджу структур сектора безпеки України, підвищення престижу їхніх фахівців у суспільстві. Предметом навчальної дисципліни є засвоєння слухачами основ створення привабливого іміджу структур сектора безпеки України, усвідомленого використовування останніх досягнень у сфері коммуникативніх технологій, іміджелогії, брендінгу та рекламування.
Основними завданнями навчальної дисципліни "Іміджелогія для фахівців сектора безпеки України" е:
o ознайомлення з основами інформаційно-пропагандистських документів, підготовки журналістських матеріалів щодо формування привабливого іміджу структур сектора безпеки України;
o озброєння знаннями щодо використовування принципів і методології іміджмейкінгу та рекламування структур сектора безпеки України як одного із пріоритетних підрозділів у системі військово-цивільних відносин;
o озброєння знаннями практичного досвіду щодо світового і українського досвіду рекламування у секторі безпеки;
o ознайомлення з теорією і практикою діяльності зі створення іміджу;
o засвоєння комунікаційних технологій підвищення престижу фахівців сектора безпеки та оборони України;
o засвоєння значущих прийомів і методів успішної комунікативної діяльності.
Дисципліна "Зв'язки із громадськістю (ПР) у секторі безпеки". Об'єкт навчальної дисципліни - імідж української держави, суспільства та відповідних суб'єктів забезпечення ІБ. Предметом навчальної дисципліни є теорія і практика зв'язків із громадськістю у секторі безпеки (з урахуванням як світового, так і міжнародного досвіду). Науковим підґрунтям навчальної дисципліни є положення теорії і практики кризових комунікацій, політології, рекламування та іміджмейкінгу.
Основні завдання дисципліни "ПР у секторі безпеки":
o озброєння знаннями щодо світового і українського досвіду зв'язків із громадськістю у секторі безпеки;
o ознайомлення з теорією і практикою зв'язків із громадськістю у секторі безпеки, основними механізмами формування привабливого іміджу;
o ознайомлення з основними етапами ПР-діяльності, загальними принципами їх побудови і оцінки;
o формування знань щодо процедурних технологій зв'язків із громадськістю у секторі безпеки;
o засвоєння основ стратегічному планування ПР-діяльності у секторі безпеки;
o засвоєння значущих прийомів і методів успішної комунікативної діяльності;
o формування знань щодо ефективних способів встановлення зв'язків із різними групами громадськості й освоєння специфіки залучення необхідної кількості досвідчених молодих людей, які мають бажання реалізувати свої здібності у сфері безпеки та оборони держави;
o вироблення навичок самостійного аналізу комунікаційних ситуацій у сфері безпеки;
o ознайомлення з продуктивним досвідом закордонних і вітчизняних миротворчих місій у сфері зв'язків із громадськістю.
Дисципліні "Кризові комунікації у секторі безпеки" відводиться особливе місце, оскільки об'єкт її вивчення достатньо новий для традиційної освіти фахівців сектора безпеки - кризові комунікації як основа розвитку сучасного суспільства. Предметом навчальної дисципліни є основи інформаційно-комунікативної діяльності в кризових ситуаціях (кризовий менеджемент); усвідомленого використовування останніх досягнень в галузі комунікативних технологій, ПР та НЛП.
Основними завданнями навчальної дисципліни "Кризові комунікації у секторі безпеки" є:
o озброєння знаннями щодо світового і українського досвіду кризової комунікативної діяльності служб безпеки;
o ознайомлення з теорією і практикою кризової комунікації у сфері безпеки, основними механізмами виходу з кризових ситуацій;
o ознайомлення з основними аспектами роботи з цільової аудиторією в умовах надзвичайних ситуацій;
o формування знань щодо правил поведінки фахівців сектора безпеки в кризових та конфліктних ситуаціях;
o засвоєння основ управління конфліктами в секторі безпеки;
o засвоєння значущих прийомів і методів успішної комунікативної діяльності.
Для формування критичного мислення у дітей та надбання ними навичок розпізнавання прихованих ШВ потрібно вдосконалити структуру й зміст навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності". Вдосконалення доцільно проводити шляхом скорочення часу на викладання загальновідомих небезпек та доповнення предмета "Безпека життєдіяльності" розглядом таких питань:
- визначення маніпулювання та його рівнів;
- технології маніпуляцій у міжособистих відносинах;
- технології масових маніпуляцій;
- особливості маніпулювання через ЗМІ;
- особливості маніпулювання за допомогою реклами;
- соціальні міфи та стереотипи; - сутність ІПВ;
- загрози людині, суспільству та державі від деструктивних ІПВ;
- проведення інформаційно-психологічно протиборства в історії людства;
- чорний піар та "брудні" технології як механізм ІПВ;
- закономірності формування та поведінки натовпу;
- реалізація технологій маніпулювання свідомістю та правила протидії їм.
Для вдосконалення викладання навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності" необхідно розробити, видати та впровадити у навчальний процес шкіл, ліцеїв і гімназій курс лекцій з безпеки життєдіяльності "Соціально-психологічні основи інформаційної безпеки*. В метою підвищення якості викладання навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності" доцільно проводити курси перепідготовки викладачів з обов'язковим вивченням зазначено вище навчального курсу "Інформаційна безпека: соціально-правові аспекти".
Література до розділу 9
1. Закон України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 9 січня 2007 р. № 537-V // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 12. - С. 102.
2. Постанова Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні" // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 15. -С. 131.
3. Указ Президента України від 23 квітня 2008 р. N° 377/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України".
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507 "Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями".
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. № 1719 "Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра".
6. Наказ Міністерства освіти і науки України від 8 травня 2007 p. .V 363 "Про науково-методичну раду МОН і науково-методичні комісії з вищої освіти".
7. Петрик В. М.. Кузьменко А. М., Остроухов В. В. та ін. Соціально-правові основи інформаційної безпеки: Навчальний посібник. -К., 2007.-496 с.
8. Богуш В. М" Юдін О. К. Інформаційна безпека держави. - К.: МК Прес, 2005. - 432 с.
9. Інформаційна безпека сучасного суспільства: Навчальний посібник / За заг. ред. А. І. Міночкіна. - К.: ВГП НТУУ " КПІ", 2006. -188 с.
10. Петрик В. М. Визначення шляхів наукового та навчально-методичного вдосконалення підготовки фахівців з управління інформаційною безпекою // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. - 2009. - № 1 (4). - С. 57-60.
11. От информационного общества - к обществу знания. ЮНЕСКО// Всемирный саммит по информационному обществу: Информационное издание / Сост. Е. И. Кузьмин, В. Р. Фирсов. - СПб, 2004. - С. 82-84.
12. Тоффлер Э. Шок будущего: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. - М.: ACT, 2002.* 557 с.
13. Михеева С. Г. Интеллектуализация экономики: инновационное производство и человеческий капитал // Проблемы теории и практики управления. - 2003. - N° 1.
14. Смирнов А. И. Информационная глобализация и Россия: вызовы и возможности. - М.: Парад, 2005. - 392 с.
15. Роговский Е. А. США: информационное общество. Экономика и политика. - М.: Международные отношения, 2008. - 406 с.
16. Шепелев Г. В. Парламентские слушания "О государственной поддержке развития информационных образовательных технологий: нормативно-правовой аспект" и международная конференция ректоров ВУЗов России "Адаптация образования к условиям информационного общества" Открытое образование. - 2006. - X? 4.
17. Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті приєднання України в європейський простір вищої освіти: Монографія / За ред. В. М. Бебика. - К.: МАУП, 2004. - 200 с.
18. Национальный доклад Украины "Развитие системы образования в Украине в 1996-2004 гг.", представленный на Международный форум "Образование для устойчивого развития: на пути к обществу знания" / Образование в СНГ: Проблемы и перспективы. -2005.-Mb 1.
19. Бабак В. /7., Козловський В. В., Хорош ко В. О., Чирков Д. В. Підготовка фахівців із захисту інформації в Україні // Захист інформації. - 2001. - JSft 4.
20. Маклаков Г. Научно-методологические аспекты подготовки специалистов в области информационной безопасности // Центр исследования компьютерной преступности //
21. Беляков К. I., Гавловський В. Д. Підготовка фахівців у сфері інформаційної безпеки: стан в Україні // Боротьбо з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2005. - N° 12.
22. Коваленко А. /7., Белов Е. Б. Концепция подготовки кидров в области обеспечения информационной безопасности (проблемы, анализ, подходы) // Научные и методологические проблемы информационной безопасности / Под ред. В. П. Шерстюка. - М.: МЦНМО, 2004.
23. Политические коммуникации: Учеб. пособ. для студ. вузов / Пе-трунин Ю. Ю. и др.; под ред. А. И. Соловьева. - М.: Аспект Пресс, 2004.-332 с.