Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - 6.3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

Зміни сукупного попиту.

Якщо в розділі 4 частини І було показано, що перетин кривих попиту на певний товар і його пропозиції визначає рівноважну ціну і виготовлений обсяг цього продукту, то в цьому розділі пояснюється, яким чином перетин кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний внутрішній обсяг виробництва.

На рис. 6.5, а показано, яким чином криві сукупного попиту і сукупної пропозиції перетинаються на проміжному відрізкові.

Рівноважний рівень цін і рівноважний реальний внутрішній обсяг виробництва позначені відповідно Цр і Обр. Щоб пояснити, чому Цр являє собою рівноважну ціну, а Обр — рівноважний реальний обсяг внутрішнього виробництва, припустимо, що рівень цін відображений величиною Ц₁, а не Цр. Крива сукупної пропозиції показує, що за рівня цін Ц₁ підприємства не перевищать реального обсягу продукту, який дорівнює Об₁. Крива сукупного попиту Об₂ показує, який обсяг реального продукту зможуть придбати споживачі, фірми та уряд, а також іноземні покупці за Ц₁.

Конкуренція серед покупців існуючого реального внутрішнього обсягу виробництва підніме рівень цін до Цр. Як показують стрілки на рис. 6.5, а, підвищення рівня цін з Ц₁ до Цр спонукає виробників збільшити обсяг продукції з Об₁ до Обр, а споживачів зменшити масштаби бажаних покупок з Об₂ до Обр. Коли реальні обсяги виготовленого і купленого продукту зрівняються, в економіці настане рівновага.

На рис. 6.5, б крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на горизонтальному відрізкові. У цьому випадку рівень цін не відіграє ніякої ролі в утворенні рівноважного реального внутрішнього обсягу виробництва. Щоб це зрозуміти, слід пам'ятати, що на рис. 6.5, б рівноважна ціна і рівноважний реальний обсяг внутрішнього виробництва позначені Цр і Обр. Якщо діловий сектор виготовив більший обсяг продукції, наприклад Об₂, то його не можна було б продати. Сукупного попиту не вистачило б, щоб закупити на ринку весь внутрішній продукт.

Зіткнувшись з небажаними запасами товарів, підприємства скоротили б виробництво до рівноважного рівня Обр і ринок би спорожнів. І навпаки, коли б фірми виготовляли обсяг виробництва, позначений Об₁, їхні запаси швидко б зменшились, тому що обсяг продажу був би більшим обсягу виробництва. Тому фірми розширювали б виробництво, й обсяг внутрішнього продукту збільшився б.

На положення кривої сукупного попиту і сукупної пропозиції може вплинути і ціла низка інших чинників. Якщо вони викликають збільшення сукупного попиту, його крива зміщується вправо, а коли зниження сукупного попиту, його крива зміщується вліво.

Ефект храповика.

Наша модель передбачає, що зі зростанням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові кривої сукупної пропозиції реальний внутрішній обсяг виробництва збільшиться, а рівень цін залишиться незмінним. На вертикальному відрізкові ціни зростуть, а реальний обсяг виробництва залишиться на рівні повної зайнятості. На проміжному відрізкові модель показує, що і реальний внутрішній обсяг виробництва, і рівень цін збільшиться.

Зі зниженням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові реальний внутрішній обсяг виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним. Однак на вертикальному і висхідному відрізках існує надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію. Ця складність полягає в тому, що ціни на товари і ресурси стають негнучкими і не мають тенденції до зниження, принаймні у короткостроковому періоді часу (кілька місяців чи рік-два). Економічні показники, що раз зросли, необов'язково знижуються. Деякі економісти вбачають у такій тенденції ефект храповика (храповик — це механізм, який дозволяє крутити колесо тільки вперед).

Дію ефекту храпового механізму показано на рис. 6.6, де для спрощення пропущений висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції. Якщо сукупний попит збільшується від СП₁ до СП₂, економіка рухається від рівноваги Ц₁ Об₁ у точці е. на горизонтальному відрізкові до нової рівноваги Ц₂ Об₂ в точці е₂ на вертикальному відрізкові. Але ціни не знижуються так легко, як підвищуються, принаймні так швидко. Тому, якщо сукупний попит буде рухатися у зворотному напрямку і зменшиться від СП₂ до СП₁ то економіка не повернеться до свого первісного рівноважного стану в точці е₁.

Скоріше залишиться новий, вищий рівень цін Ц₂ і тому збереження сукупного попиту зрушить економіку до стану рівноваги в точці е₃. Рівень цін залишиться в точці Ц₂, а реальний обсяг виробництва знизиться до Об₁.

Отже, існує асиметрія у графіку сукупної пропозиції, яка полягає в тому, що коли обсяг сукупного попиту розширюється, горизонтальний відрізок відхиляється вгору легко і швидко, але коли сукупний попит зменшується, вниз відхиляється повільно, або й взагалі не відхиляється.

Причина нееластичності цін у бік зниження передусім обумовлена заробітною платою, яка здебільшого складає близько 75 % загальних видатків фірми, яка не має тенденції до зниження, принаймні протягом певного часу. Ця нееластичність пояснюється також тим, що у багатьох галузях фірми володіють достатньою монопольною владою, щоб протидіяти зниженню цін у період спаду попиту.