Фінанси: курс для фінансистів - Оспіщева В.І. - ГЛОСАРІЙ

Автоматична (пасивна) фіскальна політика здійснюється за допомогою "вбудованих стабілізаторів" (податків та державних витрат, трансфертів), при цьому потрібні зміни в рівні державних видатків і податків вводяться автоматично (автоматична або вбудована стабільність).

Акцизний збір — непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається до їхньої ціни у твердих ставках.

Акція — документ, що засвідчує право на певну частину власності у статутному капіталі акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Є різні види акцій, які визначають різні права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

Амортизація — систематичний розподіл вартості основних засобів протягом терміну їх експлуатації.

Анулювання (скасування) державного боргу — метод управління держаним боргом, що передбачає повну відмову держави від зобов'язань за випущеними позиками (внутрішніми, зовнішніми або за всім державним боргом).

Аудит — вид незалежного фінансового контролю, перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності до чинного законодавства. Здійснюється на комерційній основі аудиторами й аудиторськими фірмами.

База оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів або майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується у процесі розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується податок.

Біржовий ринок — частина ринку цінних паперів, на якому здійснюються угоди, що укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу.

Боргова безпека — рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованостей з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень й оптимального співвідношення між ними, достатній для задоволення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету та руйнуванням вітчизняної фінансової системи.

Боргові фінансові інструменти — інструменти, що характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем, зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду в формі відсотка (якщо він не входить до складу номінальної вартості боргового фінансового інструменту, який погашається). Прикладом боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки тощо.

Бюджет — сукупність фінансових відносин держави з суб'єктами господарювання, а також населенням, стосовно формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів з метою забезпечення функцій держави, передбачених конституцією.

Бюджетна безпека — спроможність бюджетної системи забезпечити платоспроможність держави під час збалансування доходів і видатків та ефективне використання бюджетних коштів у процесі виконання функцій держави.

Бюджетна політика — сукупність юридичних, економічних та організаційних заходів, спрямованих на регламентацію складання бюджетів, регулювання бюджетного процесу, управління бюджетним дефіцитом, організацією бюджетного контролю. Вона виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх витрачанні на різні потреби держави.

Бюджетна система України — сукупність усіх бюджетів, вона побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетне регулювання — система перерозподілу фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів, спрямована на збалансування бюджетів, які входять до складу бюджетної системи.

Бюджетне фінансування — надання грошових коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом; відображає процес перерозподілу доходів у суспільстві, базується на відповідних принципах і характеризується специфічними формами надання бюджетних асигнувань.

Бюджетний дефіцит — перевищення видатків бюджету над його доходами.

Бюджетний профіцит — характеризує позитивне сальдо бюджету, взагалі відображає стабільну фінансову ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави.

Бюджетний унітаризм — форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначає центральна влада. Місцева та регіональна влада при цьому, як правило, відіграють досить пасивну роль.

Бюджетний федералізм — форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, певна організація політичних відносин між різними рівнями влади, яка дає змогу в умовах самостійності й автономії кожного бюджету забезпечувати на території всієї країни її населенню рівний і гарантований державою перелік суспільних послуг (безпека, соціальний захист, освіта та ін.), а для цього органічно поєднувати фіскальні інтереси держави з інтересами її суб'єктів; розрізняти бюджетні повноваження, бюджетні видатки і доходи; розподіляти і перерозподіляти бюджетні ресурси між державним бюджетом і бюджетами місцевих органів влади, вирівнюючи бюджетну забезпеченість територій, що перебувають у різних соціально-економічних, географічних, кліматичних та інших умовах.

Бюджетний кредит — надання коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, що взагалі не властиве бюджетним відносинам.

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку на прибуток від усіх видів діяльності, отримана (нарахована) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валові витрати — витрати, здійснені платником податку на прибуток протягом звітного податкового періоду, які виключаються із суми скоригованого валового доходу з метою обчислення суми оподаткованого прибутку.

Валютна безпека держави — забезпеченість держави достатніми валютними коштами, підтримування стабільності внутрішньої та зовнішньої купівельної спроможності грошової одиниці, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, виконання міжнародних зобов'язань; стан курсоутворення, спрямований на розвиток вітчизняного експорту та приплив іноземних інвестицій.

Валютна політика — сукупність економічних, юридичних та організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, що здійснюють держава та міжнародні валютно-фінансові організації.

Валютне регулювання — регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютний контроль — контроль за дотриманням валютного законодавства, за порушення якого передбачаються штрафи, санкції та позбавлення ліцензій.

Валютний коридор — можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют.

Валютний ринок — складова грошового ринку, що обслуговує внутрішній та міжнародний платіжний оборот за допомогою обміну однієї валюти на іншу в формі купівлі-продажу.

Вартість банківських кредитів — річні відсотки, що сплачує позичальник комерційному банкові за користування кредитами.

Вбудований стабілізатор — будь-який захід, мета якого полягає в збільшенні дефіциту державного бюджету в період економічного спаду, або зменшенні дефіциту бюджету в період економічного зростання та інфляції без спеціальних активних заходів з боку уряду та законодавчої влади.


Видатки бюджету — кошти, що витрачаються державою з метою забезпечення своїх функцій, тобто спрямовуються на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за виключенням коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Видатки домогосподарств — витрати на придбання споживчих товарів, оплата отриманих послуг або вони є трансфертами (добровільні й обов'язкові).

Видатки місцевих бюджетів — економічні відносини, що виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Використання прибутку — спрямування прибутку підприємства на сплату податків, створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, фінансування витрат у процесі фінансово-господарської діяльності.

Виручка від реалізації — сума коштів, які надійшли на банківський рахунок або в касу підприємства від продажу товарів та надання послуг.

Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти, видані на погашення основної суми державного боргу.

Відстрочення погашення позики (або всіх раніше випущених державою позик) — метод управління державним боргом, що передбачає перенесення термінів виплати заборгованості, при цьому на період їх перенесення погашення боргу та виплата доходів також припиняються.

Власний капітал підприємства — фінансові ресурси, залучені у розпорядження від власників чи акціонерів без обмежень у часі (на постійній основі), призначені для забезпечення зростання підприємства, збереження його економічної стабільності, а також поглинання можливих збитків у результаті підприємницьких ризиків. За даними балансу визначається як різниця між загальною сумою активів і сумою зовнішніх зобов'язань підприємства (позиковим капіталом).

Власні доходи — доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать: місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик.

Власні фінансові ресурси підприємства — ресурси, що належать підприємству й утворюються внаслідок фінансово-господарської діяльності підприємства. До них належать: статутний фонд, амортизаційний фонд, валовий дохід і прибуток.

Внутрішній державний борг — заборгованість держави перед усіма утримувачами облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та інших державних цінних паперів, тобто громадянами та підприємствами своєї країни, які є кредиторами держави.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль — вид контролю, що здійснюється на підприємствах бухгалтеріями та фінансовими відділами.

Вторинний ринок — частина ринку цінних паперів, на якому здійснюються операції перепродажу раніше випущених цінних паперів.

Вторинні фінансові інструменти або деривативи (фінансові інструменти другого порядку) характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, що обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визначених умовах у майбутньому періоді. Використовуються для проведення спекулятивних фінансових операцій та страхування цінового ризику ("хеджування"). Деривативи поділяються на фондові, валютні, страхові, товарні та ін. Основними їх видами є опціони, свопи, ф'ючерсні та форвардні контракти.

Генезис — момент зародження і подальший процес розвитку, що призвів до певного стану, виду, вияву того чи іншого явища.

Господарська діяльність — діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.


Громадський фінансовий контроль — контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюють представники громадських угрупувань на засадах добровільності та безоплатності.

Грошовий ринок — ринок короткострокових капіталів (на термін до одного року) або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах.

Грошові витрати домогосподарств — витрати на купівлю продуктів харчування, непродовольчих товарів, на оплату послуг, витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства, грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, будівництво, придбання акцій, сертифікатів, валюти, приріст вкладів до банківських установ, аліменти, податки, збори, внески та ін.

Грошові доходи домогосподарств — суми грошових і натуральних надходжень, одержані членами домогосподарства у вигляді оплати праці (за виключенням податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових відрахувань), доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, продажу акцій та інших цінних паперів, надходжень від продажу нерухомості, особистого та домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства та продуктів, отриманих у порядку самозаготівель, соціальної допомоги, субсидій, пенсій, стипендій, грошової допомоги від родичів та інших осіб, а також інших грошових доходів.

Грошові кошти — гроші підприємства, що перебувають на його рахунках у банках, касі підприємства та у підзвітних осіб.

Грошові фонди — частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.

Грошово-кредитна (монетарна) політика — сукупність дій та заходів держави у сфері грошового ринку, а також сукупність економічних методів, спрямованих на управління рухом кредитного капіталу.

Депозитарії — суб'єкти, які спеціалізуються на виконанні депозитарних функцій (зберігання цінних паперів, облік прав власності на цінні папери, облік руху цінних паперів).

Державне споживання — видатки на утримання державного апарату (управлінського, правоохоронного, судового тощо). Формування доходів бюджету в цій частині є платою з боку суспільства державі за послуги, що надаються нею у сфері управління країною та забезпечення її обороноздатності та правопорядку.

Державний борг — сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.

Державний бюджет — головний централізований фонд грошових коштів держави, основний інструмент перерозподілу національного доходу, що використовується з метою виконання державою визначених Конституцією функцій.

Державний кредит — специфічна ланка державних фінансів; сукупність економічних відносин, що виникають між державою та фізичними або юридичними особами (фінансово-кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами, міжнародними фінансовими організаціями і приватними особами), стосовно мобілізації тимчасово вільних грошових коштів на кредитній основі, тобто на умовах зворотності, терміновості та платності, в процесі формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, в яких держава може бути позичальником, кредитором або гарантом.

Державний фінансовий контроль — вид контролю, що здійснюють вищі органи влади разом з функціями управління фінансовою системою. Цей контроль охоплює загальнодержавний і відомчий контроль. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.

Державні запозичення — основна форма державного кредиту, коли держава с позичальником. Для них характерним є те, що тимчасово вільні грошові кошти населення та суб'єктів господарювання залучаються до фінансування загальнодержавних потреб шляхом випуску й реалізації державних цінних паперів.


Державні трансферти — цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкретним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій.

Державні цільові фонди — фонди фінансових ресурсів, створені державою з метою задоволення соціальних та економічних потреб населення, для витрат на розширене виробництво, розвиток науково-технічного потенціалу держави тощо.

Деривативи або вторинні фінансові інструменти (фінансові інструменти другого порядку) характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, що обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визначених умовах у майбутньому періоді.

Дефіцит місцевого бюджету — величина перевищення видатків місцевого бюджету над його постійними доходами.

Децентралізовані фінанси — частина фінансів країни, представлена фінансами підприємств і фінансами населення, більшу частинку у складі якої займають фінанси підприємств та установ недержавної форми власності, які є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП і національного доходу.

Джерело сплати податку — дохід суб'єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента), з якого сплачується податок. За деякими податками об'єкт і джерело збігаються.

Дискреційна (активна) фіскальна політика — свідоме маніпулювання податками та державними видатками з боку органів законодавчої та виконавчої влади з метою змінення реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією, прискорення темпів економічного зростання (стимулювальна та стримувальна).

Додатковий продукт — вартість, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту.

Дольові фінансові інструменти підтверджують право їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента) і отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, відсотка тощо). Дольовими фінансовими інструментами є, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати).

Домогосподарство — сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе усім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують і витрачають кошти.

Дотація — допомога, що надається підприємствам, установам та організаціям на покриття збитків, зумовлених незалежними від них причинами.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бюджету.

Доходи бюджету — сума коштів, що мобілізується державою в бюджеті для виконання відповідних функцій держави.

Доходи домогосподарств — доходи від заробітної плати, продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у банківські депозити, цінні папери тощо.

Доходи страховика — кошти, що створюють необхідний страховий фонд і включають: доходи від страхової діяльності (усі премії зі страхування і перестрахування) та доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Еволюція фінансів — процес поступових перетворень, основні етапи розвитку фінансів, зумовлені певними історичними передумовами.

Емітенти — суб'єкти фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси шляхом випуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітентами є виключно продавці цінних паперів із зобов'язанням виконувати всі вимоги, що випливають з умов їх випуску.

Закріплені доходи — одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довготерміновій основі.

Заощадження частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок скорочення поточного особистого споживання; призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому.

Зберігані суб'єкти (юридичні особи), котрі мають дозвіл на зберігання й обслуговування обігу цінних паперів та операцій емітента з цінними паперами.

Зведений бюджет — сукупність усіх видів бюджетів бюджетної системи, що становить суму показників усіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи. Він не затверджується законодавчими органами влади, а використовується з метою аналізу, прогнозування, статистичних цілей, визначення засад державного регулювання економічного та соціального розвитку держави.

Звичайна діяльність підприємства — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Зовнішній державний борг — заборгованість держави перед іноземними кредиторами, тобто громадянами й організаціями інших країн.

Інвестиції — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна безпека держави – рівень співвідношення між розміром інвестицій країни за кордон та отриманими інвестиціями, який задовольняє потреби внутрішньої економіки та підтримує позитивний платіжний баланс держави.

Інвестиційна діяльність — сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційна політика пов'язана з державними та приватними інвестиціями на розвиток тих галузей та окремих підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес.

Інвестиційний клімат — сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, які забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордон и их інвесторів.

Інвестори суб'єкти фінансового рийку, котрі вкладають грошові кошти в різноманітні види цінних паперів я метою отримання доходу, що формується шляхом отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів.

Індивідуальні інвестори — окремі підприємства, фізичні особи (див. Інвестори).

Індикатор (від лат. indico — вказую, визначаю) — елемент, що відображає процес або стан об'єкта спостережень, його якісні та кількісні характеристики.

Ініціативний фінансовий контроль - вид фінансового контролю, що здійснюється за власним бажанням суб'єктів господарювання.

Інституціональні інвестори представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами (див. Інвестори).

Інфляція — підвищення загального рівня цін в економіці, спричинене зниженням купівельної спроможності грошей, унаслідок переповнення каналів обігу надлишковою кількістю паперових грошей, незабезпечених відповідним зростанням товарної маси.

Інформаційно-аналітичні інститути, інформаційно-консультаційні центри — інститути, які спеціалізуються на наданні послуг своїм клієнтам з опрацювання та поширення ринкової інформації про суб'єктів та інструменти фінансового ринку, цінні папери, фондові індекси, поточні курси тощо" а також на складанні аналітичних оглядів подій та тенденцій на рийку фінансових послуг.

Інфраструктура фінансового ринку — сукупність установ, організацій, підприємств, інших суб'єктів та елементів, що забезпечують необхідні організаційно-економічні умови для функціонування усіх учасників фінансового ринку з метою координації їх дій, підвищення ефективності фінансових операцій та всього ринкового механізму.

Казначейські зобов'язання (векселі) — боргові зобов'язання, спрямовані тільки на покриття бюджетного дефіциту.

Капітальний державний борг — загальна сума заборгованості минулих років й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.


Капітальні витрати — видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному сектору і перекази за кордон на капіталовкладення та ін.).

Конверсія державного боргу — метод управління державним боргом, що передбачає зміну дохідності позик, що здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) або погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація державного боргу — метод управління державним боргом, що полягає в зміні термінів дії позик, що здійснюється у формі збільшення термінів дії облігацій попередніх позик. В окремих випадках може застосовуватися й скорочення термінів дії позик.

Контрольна функція фінансів — спостереження за рухом фінансових ресурсів, який може відбуватися як у фондовій, так і не фондовій формах з метою контролю з боку суспільства за виробництвом і розподілом ВВП на всіх рівнях господарювання за умов дотримання фінансової дисципліни.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування — податки та збори (обов'язкові платежі), що закріплюються Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються у процесі визначення обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошторис — план передбачуваних витрат і надходжень грошових ресурсів, потрібних для нормального функціонування держави (підприємства, установи).

Кошторисне фінансування — виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа — кошторису; воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, фундаментальні дослідження, оборона й управління.

Кредит — суспільні економічні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Кредитний ринок — частина ринку позикових капіталів, що охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод; він має договірний характер.

Кредитори — суб'єкти фінансового ринку, котрі надають позику в тимчасове користування під певний відсоток.

Кругообіг коштів підприємства — планомірний рух коштів підприємства у процесі господарської діяльності, результатом якого є створення нової споживчої вартості та зростання вартості,

Лістинг — допуск цінних паперів до обігу та котирування на фондовій біржі на підставі їх економічної експертизи.

Майнове страхування — галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов'язані з володінням, використанням, розпорядженням майном.

Масштаб оподатковування — одиниця, що береться в основу визначення об'єкта оподаткування; у промисловому податку масштабом може бути оборот підприємства чи його прибуток, його капітал, чисельність робітників і кількість верстатів, величина приміщення, плата за нього та ін.

Міжбанківський ринок — ринок, на якому залучаються та розміщуються міжбанківські кредити, у тому числі кредити НБУ та комерційних банків.

Міжбюджетні трансферти — кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції.

Місцеві бюджети — фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території. Це фінансова база місцевих органів влади й управління: забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах і доходах, їх внутрішньо-теріторіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання.


Місцеві фінанси — система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів з метою забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих.

Монетизований внутрішній державний борг — борг, що складається з боргів держави комерційним банкам як основним утримувачам державних цінних паперів, фіксується у балансах банків, тому аналіз його динаміки перебувається під контролем. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених й непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.

Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і стосовно якої не очікується її періодичного повторення.

Наступний фінансовий контроль — вид контролю, який здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання, і має на меті контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцінювання ефективності проведеної роботи.

Некомерційне господарювання — самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюють суб'єкти господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Неорганізовані грошові заощадження населення — заощадження, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До них також належать зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо.

Нерозподілений прибуток — частка прибутку підприємства, отримана в результаті діяльності в попередні періоди, що не була спрямована на виплату дивідендів власникам підприємства чи поповнення складових власного капіталу підприємства.

Носій податку — фізична або юридична особа, яка у кінцевому підсумку несе витрати зі сплати податку.

Об'єкт фінансової науки — сукупність фінансових відносин, що виникають між державою, юридичними та фізичними особами.

Об'єкт оподаткування — явище, предмет або процес, унаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що оподатковується (дохід, майно тощо). Часто назва податку випливає з об'єкта, наприклад, поземельний, прибутковий та ін.

Облігація державна (від лат. obligatio — зобов'язання) – найпоширеніший вид цінних паперів, боргове зобов'язання держави, за яким у встановлені терміни повертається борг і сплачується дохід у формі відсотка чи виграшу. Вони можуть бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (на конкретні проекти).

Облігація корпоративна боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, що оформлюється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Це такий цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов'язання позичальника відшкодувати кредиторові номінальну вартість облігації у визначений термін із виплатою доходу у вигляді відсотка або дисконту.

Обліковий ринок — ринок, на якому під час укладання угод в обігу перебувають високоліквідні активи (векселі, чеки, депозитні сертифікати).

Обов'язкові видатки — видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах усієї країни, а також видатки, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками.

Обов'язковий фінансовий контроль — вид фінансового контролю, що здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Оборотні кошти (капітал) — кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди (виробничі запаси сировини, матеріалів, палива, тари, залишки незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів) та фонди обігу (готова продукція та кошти за неї).

Обслуговування державного боргу — комплекс заходів держави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, погашення позик, виплати відсотків за ними, а також уточнення і зміни умов погашення раніше випущених позик і визначення умов та порядку здійснення нових державних запозичень.

Одиниця обкладання податку — одиниця визначення об'єкта (з податку на прибуток — грошова одиниця країни, з земельного податку — гектар, акр та ін.).

Оперативне управління фінансами — поточне управління фінансами, що становить сукупність заходів, які розробляються на основі оперативного аналізу фінансової ситуації фінансового планування, контролю та регулювання, складання та виконання фінансових планів. Є головною функцією апарату фінансової системи: Міністерства фінансів України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місцевих рад, фінансових служб підприємств і організацій.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємств, а також інші види діяльності, яка не є інвестиційною та фінансовою.

Оподатковуваний прибуток — визначається для розрахунку податку на прибуток способом виключення із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку та суми нарахованих ним амортизаційних відрахувань.

Організація фінансів підприємств — методи, форми і способи формування та використання фінансових ресурсів, а також контроль за їх кругообігом з метою досягнення визначених підприємством цілей.

Організовані заощадження — такі заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких здійснює банківська система або небанківські фінансово-кредитні установи.

Оренда (лізинг) — передача права користування майном суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі та на визначений угодою термін.

Основна діяльність підприємства — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Основні або безпосередні учасники фінансового ринку — продавці та покупці фінансових активів (інструментів, послуг), які виконують основні функції у проведенні фінансових операцій на фінансовому ринку.

Основні засоби — матеріальні активи, очікуваний термін яких корисного використання становить понад один рік, або які використовуються у процесі виробничого циклу, що триває більше одного року.

Особисте страхування — страхування майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю і додатковими пенсіями страхувальника або застрахованої особи.

Офіційні трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансферти від органів державного управління поділяються на: кошти, що надходять з інших бюджетів, дотації та субвенції.

Первинний ринок — частина ринку цінних паперів, де здійснюється первинний випуск цінних паперів в обіг на

ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ПРАКТИКУМІВ
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ПЕРЕДМОВА
Розділ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ТА СКЛАДОВІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
1.1. Суть і структура фінансової системи України
1.2. Адміністративно-територіальна реформа і структура фінансової системи України
1.3. Державні фінанси — основа фінансової системи України
1.4. Необхідність і проблеми розробки тендерних бюджетів в Україні
Розділ 2. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ, ЙОГО ФУНКЦІЇ І СТРУКТУРА
2.1. Суть та функції державного бюджету
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru