Фінансова система України - Карлін M.I. -
6.5. Податки на майно підприємств і громадян: за і проти

Новим елементом податкової системи України можуть стати податки на майно юридичних і фізичних осіб. Щодо юридичних осіб, то запровадження оподаткування їхнього майна, як вва­жають деякі експерти, не дасть позитивних результатів для розв'язання наявних проблем у сфері виробництва і бізнесу, оскільки зросте податкове навантаження на підприємства, фірми, що вкрай небажано в наших умовах.

Зовсім інша ситуація складається щодо податків на майно фізичних осіб. Питання стосовно оподаткування фізичних осіб можна вирішити так:

Податки на майно фізичних осіб, на думку В.1. Ревуна, до­цільно запровадити найближчим часом. Ослаблений контроль з боку держави за формуванням доходів фізичних осіб призвів до численних порушень законодавства і значної диференціації у доходах населення, що матеріалізувалося в об'єктах нерухо­мості і правах на володіння землею та цінними паперами. Цю несправедливість слід хоч якоюсь мірою нівелювати у найкоротший термін.

Запровадження податків на майно фізичних осіб дасть змогу певною мірою зняти податкове навантаження з виробництва і перенести його до сфери споживання. Як вважають фахівці, це варто зробити саме за рахунок зниження соціальних податків, які сьогодні відносно витрат на оплату праці становлять близько 40 %.

Податки на майно фізичних осіб повинні мати соціальну спрямованість і певною мірою враховувати матеріальний рівень життя платника податку, оскільки підставою для запроваджен­ня цього податку були неналежні регулювання й контроль за формуванням доходів населення у 90-х роках XX ст. В Україні 75—80 % населення живе нижче від середнього рівня матері­ального забезпечення, 15—20 має середній рівень статків і лише З—5 % населення можна віднести до багатих. З огляду на низький рівень доходів більшості населення, відсутність житла чи забезпеченість житлом нижче від необхідних фізіологічних і соціальних норм (40—50 кв. м загальної площі на людину) сплату майнових податків із фізичних осіб, на думку керівників ДПАУ, доцільно в основному покласти на багаті верстви населення й осіб із рівнем статків вищим за середній.

Ставки податків мають бути помірні й не викликати особливих нарікань з боку осіб, які є їх платниками;

Видів майна, що перебуває у власності фізичних осіб, е кілька (квартири, будівлі, земля, цінні папери та ін.), тому запровадження податків одночасно на всі види об'єктів викличе одночасне значне посилення податкового навантаження, що вкрай небажано.

Названі податки, на думку фахівців ДПАУ, слід насамперед пов'язати з об'єктами нерухомості — квартири, будинки, будівлі невиробничого призначення, земля, незалучена до сільськогос­подарського використання. Йдеться саме про перевищення деяких соціально-економічних показників: наприклад, більше 40 кв. м загальної площі на одного члена родини; понад 0,5 га несільськогосподарських угідь на одну людину тощо.

Надалі, на думку експертів, за умови запровадження податків на нерухомість із підвищення матеріального рівня життя, сфера оподаткування і контингент платників податків мають розширюватися.

Податки на нерухомість доцільно зараховувати до місцевих бюджетів. У країнах ЄС, до якого хоче вступити й Україна, податки на нерухомість становлять вагому частку доходів місцевих бюджетів. Проте вони породжують певні проблеми, які треба врахувати і в Україні.

Загалом місцева влада в країнах ЄС стягує податок на майно, база оподаткування щодо якого визначається правами власності (на земельні ділянки або будинки) або фактом користування житлом. Ці податки, що легко локалізуються, закріплюються, як правило, за найближчим органом місцевої влади, проте вони є проблемними і такими, на які досить складно впливати. Визначення того, яке майно є об'єктом оподаткування — це при­родній фактор напруження, що виникає між місцевими органами влади та центральним урядом, оскільки кожен намагається отримати найбільшу частку цієї найдинамічнішої форми оподаткування. Проблема зазвичай ускладнюється там, де до центрального та місцевого рівнів додається ще й регіональний (насамперед у Франції).

Ці труднощі, а також чимало інших, які виникатимуть, залежно від того, як аналізуються національні системи, роблять ще нагальнішим підтвердження вимоги Хартії місцевого самоврядування, що прийнята у країнах ЄС.

Стосовно бази оподаткування, тобто визначення різних об'єктів, які становлять майно, що оподатковується, немає необхідності, навіть якби це і було бажаним визначати цю базу на місцевому рівні. Все, що вимагається — і тут слід погодитись із правовими положеннями Хартії — це визначити базу оподатку­вання на достатньому рівні, як правило, на рівні національного парламенту. Якщо справді виняткові податки не можуть бути стягнені, загальнодержавний та місцевий рівні можуть застосовувати одну базу оподаткування. У такому разі, не маючи змоги впливати не базу оподаткування, місцева влада повинна мати змогу змінювати ставку оподаткування.

Запитання і завдання для самоперевірки

  1. Які функції податків ви знаєте?
  2. Які види податків є в Україні?
  3. Які податки в Україні належать до загальнодержавних?
  4. Що таке місцеві збори? Чим вони відрізняються від місце­вих податків?
  5. Які шляхи реформування податкової системи України ви можете назвати, в тому числі ПДВ?
  6. На вашу думку, чи потрібні податкові пільги в Україні в сучасних умовах і на перспективу?

Розділ 7. ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ УКРАЇНИ
7.1. Пенсійний фонд України
7.2. Державний фонд загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття
7.3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
7.4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності
7.5. Проблеми соціального страхування в Україні та шляхи їх вирішення
Розділ 8. ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ
8.1. Особливості фінансів підприємств в Україні
8.2. Проблеми інноваційної діяльності підприємств України
8.3. Фінанси державних підприємств (на прикладі ВАТ "Укрнафта")