Фінансова система України - Карлін M.I. -
Розділ 8. ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

8.1. Особливості фінансів підприємств в Україні

Фінанси підприємств, або фінанси суб'єктів господарювання, призначені для забезпечення їхньої виробничої діяльності. Основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів із метою забезпечення відтворення виробництва, отримання прибутку для власників.

Фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках, які характеризують різноманітні й різнобічні відносини.

В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснен­ня витрат і формування доходів. Проведення витрат забезпе­чується за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах — прибутках чи збитках.

Фінансові ресурси підприємств спрямовуються на формуван­ня основних фондів і оборотних коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати, пов'я­зані з діяльністю підприємства.

За рахунок отриманих доходів забезпечуються фінансові відносини з державою—платежі в бюджет і цільові фонди, з банків­ською системою — погашення кредитів і сплата відсотків. Ці відносини опосередковуються вихідними грошовими потоками.

Після відшкодування проведених витрат, виплати заробітної плати, розрахунків із бюджетом, цільовими фондами і банками визначаються фінансові результати — прибуток чи збиток. Прибуток — це перевищення валових доходів над валовими витратами. Збиток — це перевищення валових витрат над валовими доходами.

Отриманий прибуток підлягає подальшому розподілу і використанню. Сума прибутку після сплати податку на прибуток характеризує чистий прибуток підприємства. Частина чистого прибутку може спрямовуватись у централізовані корпора­тивні фонди, якщо підприємство входить до певного корпора­тивного об'єднання (внутрішньокорпоративні грошові потоки). Певна частина чистого прибутку може бути спрямована на по­повнення статутного фонду — капіталізацію прибутку (внут­рішні грошові потоки).

З чистого прибутку формуються фонди і резерви підприємств, за рахунок яких проводяться певні витрати. У такому разі здійснюється фондовий рух грошових потоків. Крім того, мож­ливий канальний рух грошових потоків, коли фонди не створю­ються, а оплата передбачених витрат проводиться безпосеред­ньо за рахунок прибутку. З фондів та безпосередньо з чистого прибутку може проводитись оплата праці у вигляді премій і допомог (внутрішні грошові потоки).

Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розмі­щена на фінансовому ринку, на якому підприємство може також отримати інвестиції для свого розвитку, як у багатьох країнах світу. В Україні в цьому плані поки є багато невирішених проблем.

Внаслідок процесів роздержавлення в Україні сформувався недержавний сектор економіки, на який у 2004 р. припадало 75,7 % промислового виробництва та 48,8 % інвестицій в основний капітал. Швидкість обертання грошей у підприємств недер­жавного сектору в 1,8 рази перевищувала відповідний показник державних підприємств. Проте і нині держава залишається власником великих пакетів акцій вітчизняних акціонерних товариств. Державні корпоративні права становлять лише 8 % власності акціонерних товариств, але державі належить 48,3 % кор­поративних прав, які перевищують 5 % від статутного фонду. У

2004 p. держава мала частку в статутному фонді 2304 акціонер­них товариств, більшість з яких становили підприємства промисловості (45,1 %) та транспорту (18,9 %).

Основним фактором розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях України були масова приватизація дер­жавних підприємств і їх реорганізація в акціонерні товариства. Одним із таких підприємств є відкрите акціонерне товариство ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2". Здатність виплачувати дивіденди акціонерним товариством підтверджує його платоспроможність та високий рівень фінансового менеджмен­ту. Пропонована система показників, згідно з дослідженнями кандидата економічних наук СІ. Головка, характеризує оцін­ку рівня дивідендних виплат досліджуваного акціонерного то­вариства, а також загальну ефективність фінансового менеджменту корпорації (табл. 8.1).

Таблиця 8.1. Основні показники фондового ринку ВАТ "Дніпро­петровський хлібокомбінат № 2" (2000—2004 pp.)

Показник2000 р.2001 р.2002 р.2003 р.2004 р.
Прибуток на акцію, грн..3,312,996.616,947,15
Активи на акцію, грн..413,20428,90607,80712,40724,50
Капіталізація підприємства, млн.. грн..1,802,203,303,704,10
Відношення ціни акції до прибутку на акцію1,631,541,972,132,22
Рентабельність продажу, %1,341,251,661,721,78
Рентабельність акціонерного капіталу, %0,920,841,091Д21.14
Норма валового дивіденду, %8,157,8411,0011,1111,16
Частка валового дивіденду, %12,1411,1613,6314,1214,69
Покриття дивіденду, разів3,703,304,604,95,00
Коефіцієнт співвідношення ринкової ціни акції та її но­мінальної вартості1,151,111,241,291,31

Наведені показники свідчать про зростання фінансової ста­більності підприємства та можливість виплати ним дивідендів.

Виплата дивідендів на підприємствах України поки не є ефективною процедурою фінансового менеджменту з погляду виконання зобов'язань перед інституційними інвесторами і акціонерами — працівниками корпорації. Одним із найважливіших акціонерів у багатьох акціонерних товариствах на сьогодні є держава. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств із дер­жавною часткою власності в основному спрямований на реінвестування отриманого прибутку, що збільшує вартість підпри­ємства та його статутний капітал. Однак для державного бю­джету подібна практика обертається значним недоодержанням дивідендних коштів від акціонерних товариств, нарахованих на державний пакет акцій.

Аналіз закордонного досвіду функціонування корпоративних структур показує, що у світі є три корпоративних моделі: англо-американська, японська та німецька (рейнська). Порівнюючи ці моделі з практикою фінансового менеджменту, можна зробити висновок, що в Україні складається система корпоративних від­носин найбільш подібна до англоамериканської. За структурою власності серед вітчизняних корпорацій можна виокремити три основні групи: акціонерні товариства, переважними власниками яких є аутсайдери (учасники, які не беруть прямої участі в організації та управлінні діяльністю); акціонерні товариства, пе­реважними власниками яких є інсайдери (учасники, які беруть пряму участь в організації та управлінні діяльністю, тобто є поса­довими особами товариства або посадові обов'язки яких передба­чають таку участь); акціонерні товариства, в яких інсайдери та аутсайдери здійснюють спільне управління. Переважання інсайдерської або аутсайдерської власності свідчить про можливість відповідної групи акціонерів на законних підставах блокувати будь-які вигідні для них дії акціонерів-опонентів. В акціонерних товариствах зі спільним володінням жодна з груп власників не має більшості та вимушена шукати партнерів для створення коаліцій.

Станом на 1 січня 2005 р. загальний обсяг зареєстрованих емісій цінних паперів в Україні становив 47,29 млрд.. грн.., з яких акцій — 16,79 млрд.. грн.. У структурі випуску акцій за цей період найбільшу частку становили акції підприємств — 92,56 %, у тому числі емісії акцій відкритих акціонерних товариств — 62,57 та закритих акціонерних товариств — 29,99 %. Значна кількість емісій акцій у 1996—1999 pp. була зареєстрована в про­цесі корпоратизації та приватизації державних підприємств. Навіть після закінчення масової приватизації у 2000 р., частка таких емісій становила 14,85 % (2,112 млрд.. грн..) від загального випуску акцій акціонерних товариств.

Серед інституційних інвесторів, які активно здійснювали операції з акціями в Україні, варто назвати інвестиційні фонди, страхові компанії і банки. Інвестиційні фонди і компанії залучають фінансові засоби дрібніших інвесторів шляхом емісії і поширення інвестиційних сертифікатів. У 2004 р. структура продажу на первинному ринку цінних паперів була такою: акції — 87 %, векселі — 3, деривативи — 5, облігації підприємств — 4, інвестиційні сертифікати — 1 %.

Станом на 1 січня 2005 р. обсяг випуску акцій, зареєстрова­них ДКЦПФР, із вирахуванням скасованих випусків, становив 428,9 млрд.. грн.. При цьому протягом 2005 р. комісією було за­реєстровано випусків акцій на суму 28,3 млрд.. грн.. із вирахуван­ням скасованих випусків (без вирахування скасованих випусків — 29,5 млрд.. грн..).

Обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків акцій постійно змінюється. Так, за останні вісім років зафіксовано тенденцію, коли кожні три роки після зменшення зареєстрованих обсягів акцій відбувається їх поступове збільшення. Так, у 2004 р. ДКЦПФР зареєструвала 1705 (із вирахуванням 257 скасованих випусків) випусків цінних паперів на загальну суму 28,3 млрд.. грн.. Порівняно з 2003 р. сума зареєстрованих випусків акцій зросла на 10,3 млрд.. грн.. Протягом 2004 р. найбільшу кількість і обсяг зареєстрованих випусків акцій було зафіксовано у ПІ кварталі 2004 р. — відповідно 511 випусків акцій на суму 10,49 млрд.. грн..

До регіонів, емітенти яких зареєстрували найбільші обсяги випусків акцій, належать Київська область (36 % ) і м. Дніпропе­тровськ (25 %). Частка їхніх акцій становить 61 % від загально­го обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів. У 2004 р. було зареєстровано найбільші випуски акцій відкритих акціонерних товариств на суму 15,15 млрд.. грн.., що на 7,22 млрд.. грн.. більше ніж у 2003 p., закритих — на суму 11 млрд.. грн.., що на 4,3 млрд.. грн.. перевищує показник 2003 р.

Як переконує досвід, підприємства промисловості часто вдаються до такого залучення коштів, як емісія акцій, і не один, а кілька разів. Це дуже привабливий вид інвестиційних ресурсів (як для підприємства, так і для інвестора).

За січень — травень 2006 р. підприємства України одержали фінансовий результат від звичайної діяльності у сумі 18,3 млрд.. грн.., або 74 % від обсягів за відповідний період минулого року. 61,8 % підприємств були прибутковими (30 млрд.. грн.. прибутку), а 38 % підприємств працювали збитково (11,1 млрд.. грн.. збитків).

Звичайно, нестабільна політична ситуація певною мірою гальмувала розвиток українського підприємництва, але були й інші, не менш вагомі, причини, зокрема:

- відсутність чіткої системи правових актів державної по­літики у сфері підтримки малого підприємництва;

- збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцен­зування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

- відсутність реальних та дійових механізмів фінансово-кредитної підтримки;

- надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

- невпевненість підприємців у стабільності умов здійснення бізнесу;

- надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів господарювання.

Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ — про необхідність вироблення та реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва, що відповідає стратегії розвитку економіки.

8.1. Особливості фінансів підприємств в Україні
8.2. Проблеми інноваційної діяльності підприємств України
8.3. Фінанси державних підприємств (на прикладі ВАТ "Укрнафта")
8.4. Фінанси недержавних підприємств (на прикладі ВАТ "Луцький підшипниковий завод" корпорації SKF)
8.5. Проблеми і шляхи забезпечення фінансової безпеки підприємства
8.5.1. Суть фінансово-економічної безпеки підприємства
8.5.2. Шляхи забезпечення економічної безпеки підприємства (на прикладі акціонерного товариства)
8.5.3. Державний захист фінансово-економічної діяльності підприємства
8.5.4. Сучасні загрози фінансово-економічній безпеці підприємств та шляхи їх зменшення
Розділ 9. СТРАХУВАННЯ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ