Фінансова система України - Карлін M.I. -
10.3. Недержавні пенсійні фонди в Україні

В усьому світі важливою складовою фінансового ринку є не­державні пенсійні фонди (НПФ). В Україні вони тільки почи­нають розвиватися, що породжує певні проблеми.

До прийняття Закону України "Про недержавне пенсійне за­безпечення", який набрав чинності з 1 січня 2004 p., практично не було прямих законодавчих актів, що регулювали їхню діяльність. Державною комісією з регулювання ринків фінан­сових послуг було внесено до первинної бази недержавних пен­сійних фондів лише 55 організацій, зареєстрованих як недер­жавні пенсійні фонди, з яких фактично діяли тільки 22. На кінець 2004 p., за даними Держфінпослуг, в Україні було заре­єстровано п'ять недержавних пенсійних фондів, що були ство­рені до набрання чинності Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення" і були реорганізовані відповідно до вимог цього закону. Як фінансові установи було зареєстровано 13 недержав­них пенсійних фондів, а ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів отримали 27 установ. Тобто недержавні пенсійні фонди тільки створюються, їх активи ще незначні, вони недостатньо охоплюють потенційних учасників.

Слабкість українських недержавних пенсійних фондів актив­но використовують страхові компанії, в тому числі зарубіжні, які через своїх представників залучають до своїх пенсійних про­ектів заможні верстви населення України, залишаючи недер­жавним пенсійним фондам нашої країни сектор середньо- і ма­лозабезпечених громадян. А вони, як правило, недовіряють цим фондам, а більшість із цієї групи населення не має належних доходів для участі у недержавному пенсійному страхуванні. Тому держава має продумати систему стимулів, щоб змінити ситуацію, що склалася.

Сьогодні багато фахівців узагалі сумніваються в готовності страхового ринку до надання послуг довічного страхування пенсії як однієї з найскладніших фінансових послуг. На їхню думку, достовірність вітчизняної демографічної статистики й актуарних розрахунків залишає бажати кращого, так само як і досвід страхових компаній у здійсненні інвестиційних операцій (про що свідчать дані звітності страхових компаній і структура їхніх інвестиційних портфелів).

На відміну від банків, які для поступового накопичення пен­сійних внесків створили дочірні пенсійні фонди й у такий спосіб відокремили пенсійні активи від активів банку (а отже, й від ризиків, пов'язаних із його діяльністю), страховики послідов­но лобіюють надання їм права самостійно накопичувати та ви­плачувати пенсії на визначений строк, називаючи це особливим видом страхування.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг підготувала проект змін до законів "Про страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Запропоновані зміни фак­тично забороняють участь страхових компаній у недержавному пенсійному страхуванні. Проти цього активно виступають стра­хові компанії, оскільки недержавне пенсійне страхування у 2005 р. почало активно розвиватися. Якщо на 1 березня 2005 р. НПФ зібрали всього 3,2 млн. грн., то 1 липня 2005 р. ця цифра вже дорівнювала 14,1 млн. грн.. З отриманням відповідних ліцен­зій на кінець 2005 р. в Україні працювало близько 60 НПФ, тоді як на 1 серпня 2005 р. їх було 24. За оцінками фахівців Держфінпослуг до кінця 2005 р. НПФ мали зібрати внесків на суму близько 100 млн. грн.. У найближчі три роки НПФ (за різними оцінками) можуть зібрати від 0,5 до 1,5 млрд. грн.. У разі ухва­лення Верховною Радою Закону України "Про обов'язкове пен­сійне забезпечення окремих категорій громадян" НПФ можуть зібрати до 7 млрд. грн..

Для корпоративних НПФ держава передбачила суттєві піль­ги. Ті витрати, які підприємства перераховують на учасників власного корпоративного фонду, відносять на валові витрати підприємства (фірми), що дає змогу зменшувати податкові відра­хування. Так, дуже вигідним у зв'язку з цим стало створення власного корпоративного пенсійного фонду компанією "Сти­рол", який налічує 3,5 тис. учасників. Для великих підприємств набагато вигідніше створити власний НПФ, ніж укладати до­говір зі страховою компанією.

Українська держава ввела певні податкові пільги для фізич­них осіб, які самостійно здійснюють пенсійні (страхові) внески. Так, фізичні особи, які є резидентами України та мають іденти­фікаційний номер, що самостійно перераховують пенсійні (стра­хові) внески, мають право на податковий кредит. До нього вклю­чаються сума витрат платника податку за власний рахунок на сплату страхових внесків, страхових премій страховику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя, недер­жавного пенсійного забезпечення за пенсійним контрактом із недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківсь­кий депозитний рахунок, на пенсійні внески як платника по­датку з доходів фізичних осіб, так і членів його сім'ї — родичів першого рівня, яка не перевищує встановлену законодавством суму (в 2004 р. — 540 грн. на місяць). Сума, що включається до податкового кредиту, не може перевищувати суми доходу, отри­маної платником податку як заробітна плата. Тобто особи, які не є найманими працівниками, не мають права на податковий кредит. Якщо платник податку (з доходів фізичних осіб) не ви­користав право на нарахування податкового кредиту за резуль­татами звітного податкового року, то таке право на наступні по­даткові роки не переноситься*

Проблемою є те, що в чинному законодавстві немає чітких правил розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, що належить поверненню платнику податку, який здійснює внески недержавного пенсійного страхування.

Аналіз кількісних обмежень щодо інвестування пенсійних активів НПФ свідчить про те, що українське законодавство надає свободу у виборі інвестиційної політики недержавних пенсій­них фондів. Разом із тим, хоча ці обмеження забезпечують пев­ний рівень диверсифікації вкладень, більшість спеціалістів став­лять під сумнів достатність цього рівня. Слід зважати і на на­явність лише верхньої межі обмежень, тобто відсутність зобо­в'язання мінімального інвестування, зокрема в активи, забез­печені відповідними майновими об'єктами.

Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні дасть мож­ливість громадянам забезпечити собі належний рівень життя після виходу на пенсію, перетворити НПФ на потужного інсти-туційного інвестора на фондовому ринку України, стабілізува­ти політико-економічну ситуацію в нашій країні.

Запитання і завдання для самоперевірки

  1. Яка структура фінансового ринку України?
  2. Яка модель фінансового ринку використовується в Україні?
  3. Чи потрібен в Україні єдиний депозитарій?
  4. Які особливості ринку акцій в Україні ви можете назва­ти? Що треба зробити щоб іноземні інвестори вкладала кошти в цінні папери в Україні?
  5. Що треба зробити, щоб підвищити довіру до фінансових посередників на фінансовому ринку України?
  6. Чи потрібні недержавні пенсійні фонди в Україні? Чи пла­нуєте ви вкладати свої кошти в них?

Розділ 11. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ
11.1. Зміни у фінансах домогосподарств під час реформування економіки
11.2. Особливості фінансів домогосподарств у різних регіонах України
Розділ 12. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ
12.1. Функції Міністерства фінансів України та його підрозділів
12.2. Функції Державного казначейства України
12.3. Податкова служба України, її функції
12.4. Функції державної контрольно-ревізійної служби
12.5. Державне регулювання фінансового ринку України
12.6. Завдання та основні функції державних органів з регулювання ринків фінансових послуг