Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 10. НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ

Іменники ІП відміни на групи не переділяються, але їх відмінювання має свої особливості:

o у родовому, давальному, місцевому однини та називному і знахідному множини іменники мають однакове закінчення -і (відмінкова форма у кожному конкретному випадку визначається синтаксично): не було розкоші (родовий однини); жити у розкоші (місцевий однини);

o в орудному відмінку однини перед закінченням -у (-ю) подовжується кінцевий приголосний основи, якщо у початковій формі слова він стоїть після голосного: ніччю, сіллю, подорожжю, тінню. Якщо у початковій формі іменника в кінці основи наявні два приголосні звуки, то подовження не відбувається: радістю, рішучістю, приязню. Після літер б, п, в, м, ф, р перед закінченням -ю ставиться апостроф: кров'ю, любов'ю, матір'ю;

o кличний відмінок в однині має закінчення -е:радосте, любове. Кличний відмінок іменника мати омонімічний із називним: Рідна

мати моя, ти ночей недоспала (А. Малишко). Слухайте, матері!

Зразки відмінювання іменників третьої відміни

§ 8. ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ЧЕТВЕРТОЇ ВІДМІНИ

Іменники четвертої відміни на групи не поділяються. Відмінювання їх має такі особливості:

o наявність в усіх відмінках однини і множини, крім орудного однини, суфіксів -ат-,-ен (ведмежати, тімені) і -ят (теляти, хлоп яти);

o форма знахідного відмінка однини однозвучна із формою називного: курча, ягня, порося, вим 'я. У знахідному відмінку множини іменники - назви істот мають паралельні форми: купити курчат і курчата, доглядати немовлят і немовлята;

o в орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат (-ят), закінчення -ам (-ям) приєднується до кореня: курчам, ягням. Іменники із суфіксом -єн- мають паралельні форми: ім 'ям і іменем, вим 'ям і вименем. У літературній мові переважають форми із закінченням -ям;

o кличний відмінок омонімічний із називним: маля, лоша, ведмежата.

Зразки відмінювання іменників IV відміни

§ 9. ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ, ЩО МАЮТЬ ЛИШЕ ФОРМУ МНОЖИНИ

Множинні іменники відмінюються за таким зразками:

Отже, множинні іменники мають такі особливості відмінювання:

o у називному відмінку іменники мають закінчення -а,-и,-і;

o родовий відмінок характеризується закінченнями -ей,-ів (-їв) та нульовим;

o знахідний відмінок співвідноситься з називним, якщо іменник називає неістоту: взяв ножиці, граблі; і з родовим - назви істот: кличу людей, дітей. Деякі з них мають паралельні форми: пасу гуси і гусей;

o оруд ний відмінок має переважно закінчення -ами (-ями), хоча у деяких словах можливі паралельні форми: дверми - дверями -дверима, грішми - грошима, воротами - ворітьми;

o кличний відмінок омонімічний з називним: Слухайте, діти!

§ 10. НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ

До незмінюваних іменників належать:

o українські жіночі прізвища на приголосний та на -енк-о: Грицай, Семенюк, Сліпченко, Зубенко;

o російські прізвища на -ово,-их,-аго: Бєлово, Черних, Живого;

o загальні та власні назви іншомовного походження: кашне, фойє, журі, колібрі, меню, амплуа, Марокко;

o ініціальні абревіатури та абревіатури, в яких друга частина виступає у формі непрямого відмінка: МВС, ЮИЕСКО, заввідділу;

o складноскорочені слова, утворені поєднанням ініціальної абревіатури і постпозитивних цифр: ТУ-124, ГАЗ-6

Примітка. Деякі абревіатури, що є власними і загальними назвами, змінюються, як іменники І, II чи III відміни. Наприклад, міськтелемережа (іменник І відміни, мішаної групи), медперсонал (іменник II відміни, твердої групи), альфаль (алюмінієва фольга) (іменник III відміни).

Значення відмінка цих іменників виражається синтаксично, тобто за допомоги синтаксичних зв'зків з іншими словами: Кенгуру стрибає (значення називного відмінка). Ми захоплювалися малим кенгуру (орудного відмінка).