Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. - Страхування інвестиційних ризиків

Особливе місце в гарантуванні інвестиційної безпеки належить страхуванню інвестиційних ризиків. Характерно, що іноземний капітал чутливіше реагує на щонайменшу дестабілізацію в Україні, ніж національний капітал. Така ситуація зумовлена тим. що досі зберігається велика різниця в оцінці ризиків вітчизняним та іноземним капіталами.

За кордоном створені й діють спеціалізовані страхові організації трьох категорій: державні (наприклад. Департамент гарантій експортних кредитів у Великій Британії — ECGD. Корпорація зарубіжних приватних інвестицій у США - ОРІС, німецький консорціум "Hermes" — "Treuarbeit"), приватні (Лондонське страхове товариство "Ллойдс", страхове товариство "P.A.R.I S. РооІ" та ін.). Вони надають компаніям гарантії щодо іноземних інвестицій, щодо актів державних, регіональних чи місцевих органів влади, які можуть призвести до позбавлення права на власність, непрямого вилучення капіталовкладень або до обмеження права розпоряджатися вкладеними ресурсами. Страхування провадиться також від громадських заворушень, страйків, навмисного заподіяння збитків.

Найавторитетнішою міжнародною організацією, яка починає працювати в Україні у сфері страхування від некомерційних ризиків, є один із підрозділів Світового банку - MICA. Основне завдання цього агентства — сприяння прямим іноземним інвестиціям у країни, що розвиваються, яке реалізується за двома напрямами: надання гарантій від некомерційних ризиків і надання технічної підтримки у сфері інвестиційних проектів. Політичні ризики, що страхуються агентством, поділяються на чотири групи: неконвертованість валюти, експропріація, війни і громадські заворушення, а також розрив контрактних відносин.

Загалом страхування віл неконвсртованості валюти захищає інвестора від утрат, які можуть виникнути в результаті неможливості конвертації коштів у національній валюті (прибуток, проценти, позики, ліквідація підприємств тощо) у тверду валюту і (або) неможливості переказу валюти за кордон у результаті активних дій чи пасивності уряду. При цьому передбачається. що інвестор протягом строку, встановленого в контракті (період затримки), регулярно здійснює спроби з конвертації заявленої суми згідно з усіма вимогами чинного національного законодавства. Девальвація національної валюти не є предметом покриття.

За настання страхового випадку страхова компанія виплачує клієнтові компенсацію у валюті в обмін на національну валюту за курсом, обумовленим у контракті.

Страхування від експропріації захищає інвестора від часткової або повної втрати власності в результаті дій уряду (дії, що порушують норми місцевого й міжнародного права, позбавляють інвестора його фундаментальних прав), які впливають на володіння, контроль чи право на власність.

Класичне страхування від війн і громадських заворушень захищає інвестора від утрат у разі збитків, часткового або повного руйнування основних фондів у результаті війн або революцій, повстань, саботажу, тероризму тощо. Для основних фондів виплачується балансова вартість або вартість відновлювальних робіт, до яких входить передбачуваний прибуток за цей період. Для кредитів і гарантій за кредитами виплачується пропорційна частина кредиту з урахуванням процентів у разі, якщо було завдано збитків основним фондам, які прямо пов'язані з використанням кредиту.

До інвестиційних ризиків на ринку цінних паперів можна віднести:

• політичний ризик;

• ризик різкого коливання цін на цінні папери;

• інформаційну закритість і відсутність прозорості ринку:

• технологічний ризик;

• правовий ризик.

До комерційних (майнових) видів страхування, які певною мірою убезпечують інвесторів, належить страхування:

• засобів наземного транспорту:

• засобів повітряного транспорту:

• засобів водного транспорту:

• майна підприємств (організацій, установ):

• будівельно-монтажних робіт:

• ризику неплатежів;

• непогашення кредитів;

• фінансових ризиків:

• відповідальності позичальників перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах:

• відповідальності за шкоду, завдану забрудненням довкілля.

Необхідно наголосити, що, на жаль, іноземні страхові структури розглядають Україну як державу з дуже високим ступенем інвестиційного ризику. Наприклад, на думку управляючого Банку Франції Ж. К. Тріше. сьогодні рівень страхових премій КОФАС робить французькі комерційні кредити досить дорогими для нашої країни.

Світова практика знає і приклади об'єднання зусиль у сфері інвестиційного страхування. Так, американська Корпорація зарубіжних приватних інвестицій за кордоном і Фінляндська гарантійна рада розробили спільну програму страхування інвестицій у державах Балтії та північно-східній Росії.

Є спроби об'єднання зусиль у цій сфері й в українській практиці. Україною та Світовим банком підписано, але ще не ратифіковано угоду про зустрічні гарантії за проектом створення фонду підтримки передекспортних гарантій у сільськогосподарському секторі на суму 120 млн дол. США щорічно. Метою проекту, розрахованого на 5 років, є створення умов для залучення в Україну іноземних постачальників матеріально-технічних ресурсів і кредиторів, які будуть застраховані від збитків, спричинених неможливістю конвертації й переказу іноземної валюти з території України, скасуванням чи непоновленням ліцензії на експорт і імпорт, експропріацією майна вітчизняного контрактера. арештом товарів іноземного постачальника або введенням обмеження на їхній продаж, а також війною і громадськими заворушеннями. Максимальний розмір гарантії, яка може надаватися одному власникові страхового поліса. — 20 млн дол. США. мінімальний — 100 тис. дол. США. У перший рік здійснення проекту при укладанні гарантійного контракту він повинен виплачувати групі управління гарантіями 3,25 % від суми гарантії.

Недоліки захисту інвестицій за національним законодавством значною мірою компенсуються дедалі зростаючою кількістю міжнародних угод України щодо іноземних інвестицій. Україна підписала 67 двосторонніх угод із захисту іноземних інвестицій, 43 з яких набрали сили. В більшості випадків ці угоди відповідають міжнародним стандартам. Крім цього. Україна підписала кілька багатосторонніх угод щодо іноземних інвестицій, зокрема "Конвенцію щодо вирішення інвестиційних спорів між державами та громадянами інших держав" 1965 р. (ратифіковано 16 березня 2000 р.), "Угоду про енергетичну хартію" 1994 р. та "Угоду про партнерство та співпрацю між Україною та Європейським Союзом" 1998 р. Ці угоди становлять невід'ємну частину української правової системи, застосовуються напряму та превалюють над національним законодавством в разі конфлікту.