Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. -
Інвестиційна діяльність в Україні

За даними Національного інституту стратегічних досліджень і Центру антикризових досліджень, іноземні інвестиції в загальному обсязі 3.9 млрд дол. США. Що надійшли в Україну за період 1991—2000 pp.. не сприяли значному зростанню української економіки.

У цей період зафіксовано різке скорочення внутрішніх інвестицій і ВВП. Обсяг ВВП у 2000 р. склав 43 % рівня 1990 р. Інвестиційне пожвавлення почало спостерігатися в 1999 р. За розрахунками експертів, на структурну перебудову української економіки необхідно 200 млрд дол. СПІД іноземних інвестицій.

У 1991—2000 pp. суттєво скоротилися капіталовкладення в сільське господарство (в 6 разів) і будівництво об'єктів соціальної сфери (на 40 %). У структурі інвестицій у промисловість різко збільшилася частка низькотехнологічних галузей. Вкладення в електроенергетику, чорну металургію збільшилися майже у 2 рази: у нафтогазову індустрію —у 2.2: а в харчову промисловість в 1,6 раза. Водночас інвестиції в машинобудування скоротилися майже в 5 разів, а в хімічну і нафтохімічну — у 2 рази.

За попередніми розрахунками, у 2001 р. і в найближчому майбутньому збережеться тенденція збільшення позабюджетних і недержавних джерел інвестування (загальна потреба в них оцінюється в 50 млрд грн. або приблизно 9,1 млрд дол. США).

Незважаючи на економічне пожвавлення в країні, функціонування інвестиційної сфери ускладнюється відсутністю чітких пріоритетів у здійсненні державної інвестиційної політики, незначними обсягами капітальних вкладень у ВВП і недосконалістю ринку капіталів, дефіцитом власних інвестиційних ресурсів підприємств, відсутністю на ринку дійових інститутів коротко-, середньо- і довготерміновою кредитування тощо.

Кризовий стан інвестиційної сфери в Україні зумовлений передусім погіршенням фінансового стану держави, підприємств і населення, внаслідок чого кошти спрямовуються переважно у сферу споживання. Фінансові, кредитні, страхові та фондові компанії є досить слабкими.

Загальні тенденції залучення та використання іноземних інвестицій в Україні принципово збігаються із ситуацією в другій групі країн СНД іі частково в Росії.

Інформація про основні прямі інвестиції в економіку України по галузях і провідних країнах-інвесторах наведена в табл. 8.

Таблиця 8

Основні примі інвестиції в економіку України по галузях і провідних країнах-інвесторах станом на 01.01.2001 (млн лол. США)

Галузь

Всього

США

Кіпр

Нідерланди

Росія

Велика Британія

Німеччина

Внутрішня торгівля

727.8

179.0

149.5

34.5

47.8

36.5

Харчова промисловість

775.5

108.0

54.5

272.5

66,0

67.9

Фінанси, кредит, страхування

248,0

42,6

32.9

10.0

15,8

15.7

14.5

Зв'язок

92.9

17.3

14.5

4.5

Будівництво

125.0

33.2

16,5

3.5

11.9

Машинобудування і металообробка

347.6

31.1

45,0

15,7

Загальна комерційна діяльність із забезпечення

функціонування ринку

109.0

32,3

14,0

24,6

Сільське господарство

78,8

31,9.

7.3

Хімічна промисловість

137,8

21,7

10.6

6,9

11.7

Мукомельно-круп'яна і комбікормова промисловість

24.4

18.7

Кольорова металургія

31.3

14,8

Паливна промисловість

227.0

16.5

154.1

6.4

Промисловість будматеріалів

58,2

15,2

14.6

Транспорт

138.4

15.9

24.6

17.1

Зовнішня торгівля

46.1

22,4

Охорона здоров'я,

фізична культура

і соціальне забезпечення

126,2

79,1

Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість

27,6

12.4

Житлово-комунальне господарство

30,3

11.8

Легка промисловість

43.3

13.0

Деревообробна

і целюлозно-паперова

промисловість

79,8

11,8

Нафтохімія

22.4

Чорна металургія

150.1

Медична промисловість

22.4

Побутове обслуговування

39.6

Наука і наукове обслуговування

23,9

Культура і мистецтво

18,2

Інше

112.1

Майже три чверті всіх інвестицій отримали підприємства м. Києва і столичної області. Донецької. Запорізької. Полтавської. Одеської. Дніпропетровської областей, а всього — 7582 підприємства. Значно меншу увагу іноземні інвестори приділяють іншим регіонам країни. Таким чином, не слід розраховувати на таку допомогу в питаннях економічного відродження.

Питома вага Донецької області в загальному обсязі іноземних інвестицій в Україну становить 8,60 %. З січня по вересень 2000 р. сюди надійшло 47.32 млн дол. СШЛ. що на 4.63 млн Дол. США більше, ніж за відповідний період 1999 р. Одночасно капітал нерезидентів зменшився на 7.55 млн дол. США за рахунок відкликаних інвестицій, курсової різниці.

Привабливими для інвесторів були такі галузі економіки, як чорна металургія, харчова, мукомельно-круп'яна. комбікормова і хімічна промисловість, внутрішня і зовнішня торгівля, машинобудування і металообробка та ін.

Більше за інші інвестовані підприємства Донецька, Артемівська, Харцизька. Єнакієва, Горлівки, Маріуполя, Волновахського і Володарського районів - всього майже 300 підприємств.

Залученню прямих іноземних інвестицій сприяє процес формування інституційного середовища. Україна, з одного боку, поступово інтегрується в міжнародні економічні структури, а з іншого — досить інтенсивно розвиває внутрішні ринкові організаційні структури та інституції. Сформовані та діють державні інституції, що регулюють або забезпечують зовнішньоекономічну діяльність: Міністерство економіки. Митний комітет, валютно-економічне управління Міністерства фінансів. Торгово-промислова палата України. ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України". З метою запобігання суперечкам між іноземними інвесторами й органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також для сприяння оперативному позаурядовому врегулюванню суперечок Указом Президента України у квітні 1997 р. утворено Палату незалежних експертів з питань іноземних інвестицій як постійно діючий консультативно-дорадчий орган. Президент України очолив Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні.

До недержавних інституцій належать інвестиційні банки (наприклад. Український промислово-інвестиційний банк) та фінансові установи (Українська фінансова група тощо): недержавні вищі навчальні заклади інвестиційного спрямування (наприклад. Інститут інвестиційного менеджменту); недержавні видання з економічної тематики ("Квартальні передбачення". "Моніторинг економіки України" тощо) та такі установи, як Міжнародний центр проектів і програм розвитку. Центр економічного розвитку. Агентство гуманітарних технологій.

Серед інституційних інвесторів в Україні утворилися дві основні групи. Одна з них — інвестиційні компанії й фонди, які мають на меті спекулятивну торгівлю акціями і реалізацію замовлень як приватизованих підприємств, так і інших непрофесійних для фондового ринку організацій.

Діяльність цих структур на фондовому ринку України регламентується Положенням "Про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії", у якому зафіксоване зобов'язання для них "тримати в цінних паперах не менше 70 % активів". Таким чином, ці структури згідно з Положенням та законом зобов'язані бути активними учасниками фондового ринку. Проте якщо на світовому фінансовому ринку інвестиційні фонди останніми роками впевнено стають головними дійовими особами, оскільки в сучасних умовах індивідуальний власник капіталу не в змозі управляти своїм надбанням, особисто грати на біржі, відстежувати коливання валютних курсів та ін., то в Україні роль інвестиційних фондів виглядає дещо інакше. На жаль, в Україні сама ідея інвестиційних фондів, украй необхідних для становлення національної економіки, із самого початку була зганьблена діяльністю таких шахрайських псевдоструктур, як "Олбі" і "Меркурій". Подібні фонди обдурили очікування не однієї тисячі індивідуальних вкладників, і, звичайно, потрібно буде ще чимало часу для відновлення довіри до принципу довірчого керування через фонди на українському фондовому ринку.

До другої групи належать великі банки, роль яких у розвитку фондового ринку не є однозначною. Відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" одним із видів банківських операцій є довірчі операції, що охоплюють формування пакетів цінних паперів під замовлення клієнтів, управління портфелем цінних паперів і розміщення коштів у цінні папери. Практично володіючи правом виконання всіх видів трастових операцій, банки довгий час майже не брали участі у формуванні фондового ринку через дискусію, яка досі не припинилася, щодо процедури надання банкам права працювати на фондовому ринку недержавних цінних паперів.

Організований ринок цінних паперів в Україні представлений фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами. Сьогодні в Україні зареєстровано сім фондових бірж та дві торговельно-інформаційні системи.

На організованому ринку цінних паперів України у 2000 р. спостерігалося значне пожвавлення, що було викликано як збільшенням пропозицій первинного продажу акцій приватизованих підприємств, так і загальним розширенням вторинного обігу цінних паперів. Загальний обсяг торгів на організованому ринку цінних паперів у 2000 р. сягнув 2820.498 млн грн. що майже у 1.5 рази більше, ніж у 1999 р. Частка обсягів торгів на організованому ринку цінних паперів у загальному обсязі торгів на фондовому ринку України становила 7 %.

Інформацію про обсяги торгів на організованому ринку України у 1996—2000 рр. наведено в табл. 9.

Загальний обсяг розміщення акцій на первинному ринку склав 795.886 млн грн. що майже у 2.2 раза більше, ніж у 1999 р. (366.963 млн грн).

Протягом року відбулося первинне розміщення акцій ВАТ "Вінніфрут". ЗІФ "Андріївський". ВАТ "Автоальянс-21 сторіччя". ВАТ "Український фінансовий портал" на суму 64.2 млн грн та корпоративних облігацій АКБ "Південний" на суму 3 млн грн.

Таблиця 9

Обсяги торгів на організованому ринку пінних паперів України в 1996—2000 рр. (млн. грн)

Організатор торгівлі

1996

1997

1998

1999

2000

Доненька фондова біржа (ДФБ)

0.172

2.150

22.782

40.469

211.066

Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ)

0.090

4.709

27.785

84,612

123.754

Перша фондова торговельна система (ПФТС)

3.124

350.543

338.541

988.439

(463.031

Південноукраїнська торговельна система (ПУТС)

1.087

2.430

Придніпровська фондова біржа (ПФБ)

24.140

7.772

Українська міжбанківська валюша біржа (УМВБ)

13.189

381.441

76.807

432.581

774.859

Українська фондова біржа (УФБ)

31.610

23.109

50.135

313.422

233.256

Кримська фондова біржа (КФБ)

4.325

Український центр сертифікованих аукціонів

6.873

11.123

Усього

46.185

761.952

522.950

1896.093

2820.498

Серед лідерів первинного розміщення акцій були: Донецька фондова біржа — її частка склала 25.7 % та Українська фондова біржа — 23.6 %.

У 2000 р. зберігалася тенденція до збільшення обсягу торгів на вторинному ринку цінних паперів. Протягом року було укладено угод на загальну суму 1957,469 млн грн. що більше аналогічного показника в 1999 р. на 494.137 млн грн.

Майже 70 % обсягу торгів на вторинному ринку цінних паперів припадає на ПФТС (у 1999 р. — 65 %). Значно зросла частка УМ В Б (з 15 % до 29 %). Істотно зменшилась у загальному обсязі торгів на вторинному ринку частка УФБ (з 14% до 0.85%).

Частка акцій збільшилася від 42.17 % до 68.14 %. У грошовому вираженні обсяги торгів акціями зросли з 617,141 млн грн до 1333.046 млн грн (або у 2,1 раза).

Частка векселів у загальному вторинному обігу цінних паперів зменшилася з 44,15 % до 3.18 %. або з 646.104 млн грн до .62.171 млн грн.

Значно зросла частка ОВДП — від 13.67 % до 28.69 %, відповідно 200,104 млн грн у 1999 р. та 561.250 млн грн у 2000 р.

Фактично весь вторинний ринок зосередився на ПФТС. частка якого становила 99 % від загального вторинного обігу акцій.

Векселями найбільше торгували на ПФТС — 74 % та УМВБ — 19 %.

Торгівля ОВДП здійснювалася лише на УМВБ — 99.92 % та ПФТС -0.08 %.

Станом на 01.01.2001 р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було зареєстровано випуск акцій на суму 47,287 млрд грн. У 2000 р. обсяги випуску акцій становили 11,65 млрд грн, що на 47 % більше, ніж у 1999 р.

Яків попередні роки, провідну позицію на фондовому ринку України серед фінансових інструментів займають акції.

У 2000 р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було зареєстровано 2779 емісій акцій на загальну суму 15.494 млрд грн, що на 7.575 млрд грн більше, ніж у попередньому році. Майже 38,3 % загальної суми емісій припадає на І квартал (5,94 млрд грн). Крім того, було скасовано 132 емісії акцій на суму 120.684 млн грн.

У 2000 р., як і в попередньому, спостерігалася тенденція щодо переважного випуску акцій у найбільших промислових регіонах України: Донецькій. Дніпропетровській. Харківській. Сумській областях, а також у місті Києві та Київській області.

Відкритими акціонерними товариствами з метою залучення додаткового капіталу здійснено 343 емісії на суму 1722,158 млн грн, що становить 11 % загального обсягу випуску акцій. Цей показник збільшився на 248.054 млн грн порівняно з 1999 р.

Закритими акціонерними товариствами здійснено 1727 емісій, а їхня частка в загальному обсязі випуску акцій склала 21 %.

Питома вага емісій, зареєстрованих у процесі корпоратизації та приватизації залишається значною і становить 14 % загального обсягу зареєстрованих емісій, або 2.112 млрд грн.

Частка зареєстрованих випусків акцій з реально залученими коштами дорівнює 33 % загального обсягу емісій, або 5.040 млрд грн.

Зберігається тенденція збільшення частки інституційних учасників фондового ринку (комерційних банків, інвестиційних фондів та компаній, страхових компаній) у загальному випуску акцій. Випуск акцій непромисловими підприємствами збільшився з 1.029 млрд грн у 1999 р. до 1.278 млрд грн у 2000 р. Інформацію про випуск акцій суб'єктами ринку в 1996-2000 pp. наведено в табл. 10.

Таблиця 10

Розподіл випуску акцій у 1996—2000 pp. на суб'єктах ринку (млрд грн)

Суб'єкт ринку

1996

1997

1998

1999

2000

Комерційні банки (ЗАТ)

0,006

0.170

0.231

0.215

0.333

Комерційні банки (ВАТ)

0.049

0.269

0.324

0.639

0.755

Страхові компанії

0.002

0.015

0.100

0.165

0.192

Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди

0.001

0.018

0.030

0.010

0.002

Підприємства (ЗАТ)

0.068

1.724

6.254

2.516

3.390

Підприємства (ВАТ)

1.696

7.247

4.960

4374

10,827

Усього

1.821

9.443

11.839

7,919

15.494

Як і раніше, мало використовується в Україні такті поширений на світових фінансових ринках інструмент, як корпоративні облігації. У 2000 р. було здійснено лише 17 випусків облігацій на загальну суму 69.892 млн грн. що на 62,296 млн грн менше, ніж у попередньому році. Інформацію про випуск облігацій в Україні у 1996—2000 рр. наведено в табл. 11.

Обіг цінних паперів в Україні забезпечують торгівці цінними паперами, які представлені:

* суб'єктами підприємництва, які спеціалізуються на цьому виді діяльності (69 %):

* комерційними банками (16 "о);

* інвестиційними компаніями (15 %).

Порівняно з 1999 р. кількість діючих торгівців істотно не змінилася. Станом на 01.01.2001 дійсні дозволи в Україні мали 839 торгівців цінними паперами.

Таблиця 11

Обсяги випуску облігацій в Україні у 1996—2000 рр. (млн грн)

Суб'єкт ринку

1996

1997

1998

1999

2000

Комерційні банки

0,663

0.500

5.000

Акціонерні товариства

45.809

Державні підприємства

1.946

102,000

3,500

120.000

Товариства з обмеженою відповідальністю

10.200

3.900

2.000

8,000

19,083

Об'єднання (концерни)

10.000

4,188

Усього

12.809

116,435

8,191

132,188

69.892

У 2000 р. тривало збільшення обсягу торгів на фондовому ринку. На 01.01.2001 загальний обсяг торгів на фондовому ринку України сягнув 39.223 млрд грн. що майже у 2,3 рази більше, ніж у 1999 р.

Переважна більшість операцій на фондовому ринку України у 2000 р., як і в попередні роки, припадає на комерційну та комісійну діяльність (53 %та 46 % відповідно).

Обсяги операцій постійно зростають, причому швидшими темпами збільшується обсяг виконаних комісійних операцій.

Комерційні банки здійснюють значно більший обсяг операцій з цінними паперами, але порівняно з 1999 р. він зменшився з 61 % до 43 % загального обсягу виконаних операцій.

У 2000 р. зменшилася частка комерційних банків у виконаних операціях на ринку цінних паперів, тоді як частка "чистих торгівців" зросла з 30,3 %у 1999 р. до 37.3%.

Після загальної економічної кризи в серпні—вересні 1998 р. ринок утратив довіру до ОВДП. що відразу ж позначилося на обсягах обігу зазначеного цінного папера. У другому півріччі 1999 р. для подальшого залучення коштів до бюджету та вирішення проблеми погашення заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності перед Пенсійним фондом державні органи виконавчої влади почали активно використовувати вексель. Векселедавцем виступали Головне управління Держказначейства та регіональні відділення Пенсійного фонду України. Як наслідок вексель став основним фінансовим інструментом на ринку цінних паперів (за показниками обсягу виконаних угод).

Незважаючи на те. що з початку 2000 р. обіг векселів Держказначейства та Пенсійного фонду значно скоротився, вексель зберігає панівне становище на фондовому ринку України, тепер, щоправда, зі значно більшою кількістю

Друге місце за обсягами торгівлі на ринку належить акціям підприємств.

Важливу роль у розвитку інвестиційних процесів в Україні та в забезпеченні функціонування механізму проведення масової "сертифікатної" приватизації державного майна протягом останніх 5 років відігравали інституції спільного інвестування (ІСІ), а саме — інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, що здійснюють професійну діяльність зі спільного інвестування.

Основними функціями цих інституцій були акумуляція коштів (головно приватизаційних майнових сертифікатів) переважно дрібних інвесторів (громадян України), наступне їх інвестування (здебільшого через центри сертифі-катних аукціонів) у цінні папери інших емітентів та формування й управління єдиним портфелем цінних паперів.

Наприкінці 2000 р. в Україні діяло близько 250 інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Більшість інституцій спільного інвестування в Україні зареєстровано в Київській. Харківській. Львівській, Запорізькій областях. На частку інших регіонів припадає 46 % ІСІ, причому в кожному окремому регіоні було зареєстровано менше ніж 5 % загальної кількості ІСІ.


Глава 4. Позиції України на міжнародному ринку технологій
Типологічні ознаки міжнародного технологічного трансферу
Сучасні тенденції патентно-ліцензійної торгівлі
Проблеми розвитку науково-технічного потенціалу
Глава 5. Диверсифікація експортного потенціалу України
Основні вектори диверсифікації конкурентоспроможних зовнішньоекономічних зв'язків
Домінанти формування експортного потенціалу
Глава 6. Міжнародна міграція робочої сили: український контекст
Особливості розвитку сучасного міжнародного ринку праці
Умови й мотиви трудової міграції у трансформаційний період
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru