Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. -
Зв'язки з іншими членами Митного союзу - Євразійського економічного співтовариства

Неоднозначно розвиваються взаємини з іншими членами Митного союзу, які нині увійшли до ЄАЕС. Утворивши цей союз у 1995 р.. Білорусь та Казахстан разом із РФ перейшли до диференційованого підходу до умов торгівлі між собою та іншими членами СНД, що негативно вплинуло й на динаміку економічного співробітництва України з ними. Так, український експорт до Казахстану зменшився зі 109.6 млн дол. у 1994 р. до 76.8 млн дол. у 2000 р.. тоді як імпорт із цієї країни зріс із 151.5 млн до 412.8 млн дол. Експорт України до Білорусі за 1994-1997 рр. зріс майже в 1,5 раза в основному за рахунок реекспорту українських товарів білоруськими фірмами до Росії. Але внаслідок більш суворого дотримання вимог Митного союзу цей експорт у 2000 р. впав до 272.1 млн дол. Імпорт України з Білорусі за цей період збільшився майже вдвоє —з 333.6 млн дол. у 1994 р. до 601,9 млн дол. у 2000 р. Замість активного сальдо в торгівлі з цими країнами Україна у 2000 р. мала пасив розміром понад 0.3 млрд дол. з кожною з них.

Дещо новий підхід до розвитку співробітництва двох держав був визначений лише нещодавно, а саме в ході візиту Президента Казахстану Н. Назарбаєва до Києва у вересні 1999 р.. під час якого обговорювалися перспективи співробітництва між обома країнами в галузі нафтової індустрії, зокрема можливості участі України в освоєнні родовищ у Казахстані, завантаження українських нафтопереробних заводів та участі партнера в їхній приватизації. Обидві сторони вважають за доцільне розширити транзит вантажів через українську територію, інтенсивніше використовувати морські порти України, створити в Казахстані машинно-технологічну станцію з українським устаткуванням тощо. Опрацьовуються практичні аспекти розвитку виробничого кооперування між підприємствами обох країн. Україна разом із РФ використовує для запуску своїх ракет космодром "Байконур", хоча стосовно умов його експлуатації є серйозні розходження між трьома державами.

Потенційні можливості подальшого розвитку економічних відносин України з цими двома найбільшими після РФ партнерами в межах СНД є значними. Реальні ж перспективи залежать від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів. Щодо України, то вона однозначно заінтересована в налагодженні стабільних зв'язків з цими країнами — одержанні енергоносіїв та інших сировинних товарів з Казахстану, відновленні виробничої кооперації та товарообміну з Білоруссю на основі наявних різниць у структурах національних економік двох країн. Україна могла б взяти участь в імпортному забезпеченні широкомасштабних завдань з виконання Державної програми "Казахстан— 2030". яка розроблена з ініціативи Президента Н. Назарбаева й передбачає, крім створення могутнього нафтогазового та сировинного комплексів, суттєвий прогрес у розвитку обробної промисловості та АПК.

Об'єктивні ж передумови заінтересованості цих двох держав у економічному співробітництві з Україною виглядають не так однозначно. Крім відносин з РФ, Казахстан дедалі більше орієнтується на посилення зв'язків з Китаєм у сфері товарообміну та поставок до нього нафти запроектованим трубопроводом. Крім того, ця країна посилює зв'язки з членами Організації економічного співробітництва мусульманських держав (ЕКО. інша назва — ОЕС), створеної в 1992 р. Туреччиною, Іраном та Пакистаном разом із центральноазійськими пострадянськими державами та Азербайджаном. Однак основним напрямом економічних зв'язків Казахстану залишаються члени ЄАЕС. на частку яких припадає близько половини загального товарообороту цієї країни. Керівництво Казахстану змушене зважати на цілий комплекс внутрішніх та зовнішніх специфічних факторів, які спонукають підтримувати інтеграційні ідеї. Серед них і національний склад населення, в якому частка титульної нації ледве досягає половини, і неможливість виходу на західноєвропейський ринок без транзиту через територію РФ, і структура економіки із закладеною в неї за часів СРСР функцією доповнення урало-сибірського індустріального комплексу Росії, і геополітичне становище - відносна близькість до неспокійного регіону наступу ісламських фундаменталістів. Тому й надалі орієнтація на ЄАЕС буде пріоритетною для Казахстану, хоча його керівництво дедалі скептичніше оцінювало функціонування попередника Митного союзу, а в 1996 р. всупереч його принципам навіть ввело заходи з обмеження імпорту російських товарів. Разом з тим навряд чи можна сподіватися на те. що Україна в майбутньому стане одним із провідних партнерів Казахстану у сфері економічного співробітництва, скоріше він буде орієнтуватися, як і тепер, на багатовекторні зв'язки з такими конкуруючими за його ринок партнерами, як Росія, споживачі енергоресурсів на Заході та сусідні мусульманські країни. Україна, проте, може розраховувати в перспективі на суттєве розширення транспортних послуг для Казахстану та експорту до нього продукції машинобудівної, трубопрокатної та легкої промисловості — як компенсацію за поставки енергоресурсів (якщо буде врегульовано питання транзиту через територію РФ), а також на загальне збільшення казахстанського імпорту після зростання в цій державі-нафтоекспортері валютних резервів.

Білорусь, яка не має необхідних джерел енергоносіїв та сировини, ще в межах народногосподарського комплексу СРСР спеціалізувалася на випуску кінцевої продукції, комплектуючі до якої ввозилися з інших республік. Тому й у майбутньому в межах СНД вона приречена орієнтуватися на Росію не лише як основного постачальника критичного-імпорту, а й найважливішого партнера з виробничої спеціалізації та кооперування. Україна порівняно з РФ має менш диверсифіковану обробну промисловість, тому й менші можливості в коопераційному співробітництві зі своїм північно-західним сусідом, до того ж втратила попередні зв'язки в цій сфері: частково внаслідок загального скорочення виробництва в обох країнах, частково — через переорієнтацію білоруських підприємств на кооперацію з російськими партнерами. Тому в перспективі можна розраховувати лише на певне відновлення традиційних схем виробничого кооперування з їх можливим доповненням (за обопільного створення стимулюючих умов) спільним випуском тих вплів продукції, яка завдяки кооперації стане конкурентоспроможною на ринках СНД та світу. Відсутність власного виробництва змушує Білорусь імпортувати широкий асортимент товарів, значна частина яких (прокат та інша продукція металургійної промисловості, вироби хімічної, машинобудівної промисловості. АПК тощо) с стабільною складовою українського експорту. Незважаючи на конкуренцію з боку російських виробників, рівень поставок таких товарів у Білорусь можна було б суттєво збільшити. Але цей варіант посилення взаємного співробітництва здійсненний лише за умови реального використання режиму вільної торгівлі, угода про яку була підписана обома країнами ще 17 грудня 1992 р.. але нереалізована в повному обсязі в перші три роки й фактично відкинута після угоди між Білоруссю та РФ про Митний союз від 6 січня 1995 р.

Президент Білорусі О. Лукашенко був одним з ініціаторів утворення ЄАЕС. оформлення якого навіть порівняно з Митним союзом СНД ускладнює умови для співробітництва з його членами інших учасників Співдружності незалежних держав, у тому числі й України. Необхідно також ураховувати такі негативні наслідки створення Союзної держави Росія—Білорусь, як перехід до спільної валюти, поступове зближення білоруського господарського механізму з російським, уніфікацію режиму зовнішньоекономічної діяльності тощо. В результаті у відносинах з Білоруссю Україна зіткнеться з усіма труднощами, наявними в її економічних зв'язках з Російською Федерацією.

Із двома іншими членами цього союзу — Киргизстаном і Таджикистаном — Україна має обмежені за обсягом та мало диверсифіковані економічні зв'язки. У 2000 р. частки Киргизстану і Таджикистану становили відповідно лише 0,1 % і 0.8 % її зовнішньоторговельного обороту з країнами СНД. Киргизстан, економіка якого дуже потерпіла на початку 90-х років від невдалих спроб реформування за моделлю МВФ, і в перспективі ні за місткістю національного ринку, ні за кількістю та асортиментом товарів для експорту не може претендувати на вагоме місце в товарообороті Співдружності, в тому числі з Україною. Дещо інша ситуація у відносинах України з Таджикистаном. Показово, що його частка в українському експорті досить висока — близько 2 % (6-е місце серед країн СНД проти останнього — 11-го місця в українському імпорті з цього регіону). Це пояснюється тим, що Таджикистан з його значними ресурсами дешевої електроенергії (6 великих ГЕС) уже понад два десятиріччя є учасником системи кооперації між виробниками алюмінію в межах колишнього СРСР. Тому основу експорту України до цієї держави становлять поставки з Миколаївського комбінату глинозему, з якого в Таджикистані випускають напівфабрикати для російських виробників кінцевої продукції — алюмінію. Після остаточного закінчення громадянської війни в цій країні можна сподіватися на зростання обсягів таких поставок і посилення ролі Таджикистану як одного з джерел надходження до України валютних коштів (характерно, що український експорт до цієї країни в 108 разів перевищив імпорт із неї у 2000 р.).

Співробітництво з країнами ГУУАМ, Туркменістаном та Вірменією
Глава 3. Україна в чорноморській економічній інтеграції
Інтеграційні процеси в Чорноморському регіоні
Статут та Структура ЧЕС
Етапи розвитку ЧЕС
Економічні пріоритети ЧЕС
Глава 4. Економічне співробітництво між Україною і США: невикористаний потенціал
Глава 5. Україна — латинська Америка: економічна взаємодія
Концептуальні основи української стратегії щодо Латинської Америки
Україна — Латинська Америка: проблеми економізації двосторонніх відносин