Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. -
Інституційна основа та принципи діяльності СОТ

Глава 1. Україна — ГАТТ/СОТ

З перших днів здобуття Україною незалежності уряд нашої держави здійснює послідовну політику входження в міжнародне співтовариство. І на цьому шляху надзвичайно важливим завданням е формування нового торговельного режиму, інтегрованого у світовий економічний простір.

Зважаючи на те, що у сфері реформування економіки нашої держави першорядне місце належить вирішенню питань поглиблення структурної перебудови промислового виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів, підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності, головними пріоритетами є:

• підтримка вітчизняних товаровиробників на основі використання можливостей міжнародно-правового механізму захисту їхніх інтересів як на вітчизняному, так і на світовому ринках;

• прискорення економічних реформ шляхом гармонізації економічного законодавства відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів;

• взаємне зменшення технічних бар'єрів у торгівлі з провідними торговельними партнерами України.

Одним із шляхів забезпечення згаданих пріоритетів має стати повноправне членство України в міжнародній торговельній системі, найвпливовішим інститутом якої є Світова організація торгівлі.

Інституційна основа та принципи діяльності СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) була заснована 1 січня 1995 р. та розпочала діяльність із січня 1996 р. її членами-фундаторами стали 82 країни. Нині в цій організації налічується 142 країни-учасниці (до початку 1996 р. у ГАТТ входило близько 130 країн), питома вага яких у світовій торгівлі перевищує 90 %. Угоді про створення СОТ передував семирічний період переговорів у рамках Уругвайського раунду ГАТТ.

СОТ — це постійно діюче інституційне об'єднання країн, які беруть участь у світовому поділі праці та обміні товарами. Головною метою організації с реалізація комплексу угод системи ГАТТ і регулювання міжнародних правил при здійсненні торговельних відносин.

У міру необхідності (8—10 разів на рік) для вирішення поточних і процедурних питань скликається Генеральна рада СОТ, яка складається з представників усіх країн-членів. Під керівництвом Генеральної ради працюють Рада з торгівлі товарами. Рада з торгівлі послугами. Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності та інші органи СОТ. У рамках рад з торгівлі товарами і послугами засновані комітети з угод та переговорні групи. Членство в радах і комітетах відкрито для всіх учасників СОТ. Крім того, функціонують органи зі спостереження за виконанням багатосторонніх латеральних угод із необов'язковою участю всіх членів СОТ.

У середині грудня 1996 р. у Сінгапурі відбулася перша Конференція міністрів СОТ, яка є вищим органом цієї впливової міжнародної організації. Проведений форум підбив підсумки діяльності організації й визначив пріоритетні шляхи її розвитку на середньострокову перспективу. Конференція визначила нові сфери діяльності СОТ, намітила стратегічні орієнтири еволюції всієї системи світової торгівлі, а саме:

• скасування обмежень із боку США і ЄС на ввезення текстильних товарів з азійських країн;

• розв'язання проблеми "регіоналізму", тобто поширення угод про преференційну торгівлю між групами країн;

• лібералізація ринку інформаційних технологій і фармацевтики;

• забезпечення прозорості системи державних закупівель;

• лібералізація ринку фінансових послуг;

• створення умов для вільного переміщення робочої сили, морського транспорту та ін.

У СОТ практикується ухвалення рішень консенсусом. За його відсутності рішення приймається більшістю голосів (якщо не передбачено інше). Тлумачення положень угод з товарів, послуг, інтелектуальної власності, рішення щодо звільнення від узятих зобов'язань приймаються 3/4 голосів. Поправки, що не торкаються прав і зобов'язань учасників, приймаються 2/3 голосів.

Відповідно до Угоди про заснування СОТ фундаторами організації могли стати учасники ГАТТ. за умови надання ними списків зобов'язань із товарів і послуг та ратифікації угод СОТ до 1997 р. Інші країни і митні території можуть приєднатися до цієї організації тільки у випадку виконання необхідних умов і за згодою країн, які вже є повноправними членами. Нині приблизно 40 держав і міжнародних організацій мають у СОТ статус спостерігача. З них більш ніж два десятки країн (зокрема Росія. Китай, Тайвань, Саудівська Аравія, більшість держав СНД, країни Балтії) перебувають на різноманітних стадіях приєднання до СОТ.

СОТ має вирішувати питання, порушені ще на Уругвайському раунді ГАТТ,— це питання зняття перепон на шляху вільної торгівлі. Проте, незважаючи на формальну спадкоємність, СОТ за низкою характерних рис відрізняється від ГАТТ:

1. ГАТТ являла собою багатосторонню угоду без жорсткої юридичної основи, що виникла в результаті спроби створити міжнародну торговельну організацію в 40-х роках. СОТ — постійна установа з власним секретаріатом. ГАТТ діяла на тимчасовій основі, тоді як угоди СОТ юридично зафіксовані.

2. СОТ не пов'язана з ООН, як це було з ГАТТ. Особлива юридична природа СОТ визначає особливості вступу до неї. СОТ базується на системі багатосторонніх міждержавних угод, спрямованих на забезпечення в кінцевому підсумку доступу держав на ринки одна одної на двосторонній основі.

3. Світова організація торгівлі на відміну від ГАТТ, що регулювала міжнародну торгівлю товарами, має значно ширшу сферу дії.

4. За оцінками експертів, компетенція СОТ поширюється на товарооборот у 5 трлн дол. США. Зусилля СОТ, спрямовані на зниження середньозваженої ставки митних тарифів розвинутих країн, значно ефективніші, ніж дії ГАТТ. За існування ГАТТ багато держав, знижуючи мита, компенсували їх так званими нетарифними бар'єрами (дотації національному виробництву, введення різноманітних стандартів і норм, сертифікація товарів).

5. Система врегулювання суперечок у межах СОТ більш швидка й ефективна, ніж за системою ГАТТ.

Сьогодні в рамках СОТ діють угоди останнього Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів. Пакет угод раунду об'єднує приблизно 50 правових документів, основними з яких є Угода про заснування СОТ та сполучені з нею угоди, а саме:

а) Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

• з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ-94);

• із сільського господарства;

• із застосування санітарних і фітосанітарних заходів;

• з текстильних виробів та одягу;

• з технічних бар'єрів у торгівлі;

• з інвестиційних заходів, пов'язаних із торгівлею;

• із застосування ст. VI ГАТТ-94 (антидемпінгові процедури);

• із застосування ст. VII ГАТТ-94 (оцінка митної вартості товарів);

• з попередньої відвантажу вальної інспекції;

• із правил проходження;

• із процедур імпортного ліцензування;

• із субсидій та компенсаційних заходів;

• із захисних заходів;

б) Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у світовій торгівлі послугами;

в) Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС);

г) домовленість про правила і процедури, які регулюють вирішення суперечностей;

д) механізм нагляду за торговельною політикою;

е) багатосторонні угоди з обмеженою участю, тобто обов'язкові тільки для членів, які приєдналися до СОТ; із торгівлі цивільною авіатехнікою, урядових закупівель, торгівлі молочними продуктами та яловичиною.

Основна мета СОТ як міжнародної організації полягає втому, щоб забезпечувати якнайбільшу свободу торгівлі, але доти, поки не з'явиться якийсь небажаний побічний ефект. Крім того, СОТ має гарантувати тотожність та стабільність торговельних правил в усьому світі. Іншими словами, правила повинні бути прозорі й передбачувані. Важливим напрямом роботи СОТ є врегулювання суперечностей. Сторони, які вступають у торговельні відносини, нерідко мають на меті протилежні інтереси. Контракти й угоди, розроблені перед прийняттям у СОТ, часто потребують перегляду. Для врегулювання суперечностей необхідна певна нейтральна процедура, що спирається на узгоджену юридичну основу.

Відповідно до статутних документів торговельна система СОТ має бути:

• недискримінаційною — усім торговельним партнерам має надаватися режим найбільшого сприяння; не допускається розмежовування власних і іноземних виробів, послуг або працівників (усім надається національний режим);

• вільною — у ході переговорів бар'єри можуть знижуватися, але не підвищуватися;

• передбачуваною — іноземні компанії, інвестори й уряди мають бути гарантовані від довільного підвищення торговельних обмежень (тарифів, нетарифних бар'єрів та ін.);

• конкурентоспроможною — не допускаються "нечесні" методи, як-от експортні субсидії демпінгу виробів, щоб заволодіти сектором ринку;

• вигідною для менш розвинутих країн — СОТ надає їм достатню кількість часу, щоб пристосуватися, та спеціальні привілеї.

Принципи діяльності СОТ багато в чому схожі з правовими режимами. Дамо загальну характеристику найважливішим серед них.

Принцип передбачуваності через закріплення. СОТ намагається зробити міжнародне торговельне середовище стійким і передбачуваним. До країн-членів, які погоджуються відкрити свої ринки товарів або послуг, СОТ висуває певні вимоги. Так. для товарів фіксуються верхні межі митних тарифних ставок. Країна може змінювати правила гри для інших членів СОТ. але тільки після проведення переговорів із торговельними партнерами з метою гарантування компенсації можливих збитків.

Передбачуваність і стабільність підтримуються також іншими засобами. Один із шляхів — послабити роль квот та інших нетарифних обмежень, покликаних установлювати граничну кількість імпорту. Проте це може призвести до більшої бюрократизації системи торгівлі та до обвинувачень у несправедливій "грі". Інший засіб — зробити торговельні правила максимально прозорими і загальнодоступними. Регулярний моніторинг національної торговельної політики через механізм нагляду за торговельною політикою забезпечує збільшення її прозорості як усередині країн, так і на міжнародному рівні.

Принцип підтримки справедливого змагання. Іноді СОТ визначають як організацію "вільної зовнішньої торгівлі", але це не зовсім точно. Насправді система СОТ допускає запровадження тарифів, а за необхідності — і інших форм захисту. Система правил СОТ спрямована на підтримку відкритої, справедливої й невикривленої конкуренції. Правила недискримінації, правила щодо демпінгу та субсидій розроблені, щоб гарантувати справедливі умови торгівлі. Правила визначають, що справедливо або несправедливо і як уряди можуть вчинити у випадку нечесної кампанії, зокрема, чи стягувати додаткові ввізні мита, розраховуючи одержати компенсацію за збиток, завданий несправедливою торгівлею. Багато з угод СОТ спрямовані на підтримку справедливої конкуренції в галузях сільського господарства, інтелектуальної власності, послуг. Угода з урядового придбання встановлює правила закупівлі товарів для урядових організацій у багатьох країнах.

Принцип прискорення розвитку економічних реформ. За експертними оцінками, система СОТ реально сприяє розвиткові понад 3/4 країн-членів — країн, що розвиваються, і країн з перехідною ринковою економікою. Оскільки найменш розвинуті країни потребують гнучкого підходу, до них, як правило, застосовуються умови ГАТТ, що передбачають спеціальну допомогу і торговельні концесії (поступки).

Угоди СОТ не тільки спрямовані на відкриття ринків, а й передбачають комплекс ефективних заходів захисту внутрішніх ринків країн. Серед захисних та обмежувальних заходів, можливість застосування яких передбачена угодами СОТ, можна назвати:

• введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу відповідно до ст. XII та XVII ГАТТ-1994:

• підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень імпорту відповідно до Угоди про захисні заходи Уругвайського раунду та ст. XIX ГАТТ-1994;

• застосування обмежень імпорту сільськогосподарської продукції відповідно до ст. 5 Угоди із сільського господарства та Угоди із застосування санітарних та фітосанітарних заходів:

• застосування субсидій та компенсаційних заходів згідно з відповідною угодою, а також антидемпінгових і компенсаційних заходів (Угода про застосування ст. VI ГАТТ).

Приєднатися до Світової організації торгівлі може будь-яка держава. На першому етапі процедури приєднання країна має подати офіційну заяву уряду про приєднання та меморандум, який розкриває всі аспекти його торговельної й економічної політики, яка стосується угод СОТ. Цей меморандум стає основою для розгляду заяви про приєднання спеціальною робочою групою.

Уряд, що подав заяву, проводить переговори із заінтересованими урядами країн — членів організації, упродовж яких визначаються поступки та зобов'язання заявника щодо руху товарів і послуг. У ході двосторонніх переговорів виявляються конкретні переваги для членів СОТ від приєднання нового члена до організації. Відповідно до встановленої процедури результати двосторонніх переговорів про взаємну лібералізацію доступу на ринки й умови приєднання мають бути оформлені: доповіддю робочої групи з викладом усього пакета зобов'язань, які країна, що приєднується, візьме на себе за підсумками переговорів; протоколом про приєднання, який юридично закріплює досягнуті домовленості; списком зобов'язань із тарифних поступок; списком специфічних зобов'язань із доступу на ринок послуг.

Зрештою висновки робочої групи подаються на розгляд Генеральної ради або Конференції міністрів. Якщо 2/3 членів СОТ проголосують "за", заявник отримує право підписати протокол про приєднання до організації після ратифікації документа парламентом країни.

Так, висновки і протоколи робочих груп про приєднання Латвії, Естонії та Республіки Киргизія були прийняті Генеральною радою СОТ 14 жовтня 1998 р. Киргизія приєдналася до СОТ 20 грудня 1998 р., Латвія та Естонія стали членами організації 13 листопада 1999 р.

СОТ приділяє особливу увагу потребам країн, що розвиваються, а також країн з перехідною економікою, визнаючи їх зростаючу роль у міру розширення складу організації. Так, самостійно чи у взаємодії з іншими міжнародними організаціями Секретаріат СОТ організує відрядження спеціалістів, проводить різні семінари та надає практичну технічну допомогу урядам та їхнім посадовим особам при проведенні переговорів про приєднання. Організуються також різні курси та програми індивідуальної допомоги з конкретних напрямів діяльності СОТ, включаючи врегулювання суперечок та підготовку доповідей про стан торговельної політики. Країни, що розвиваються, передусім найменш розвинуті, отримують допомогу від міжнародних організацій, які надають їм довідки про торгівлю та тарифи, що стосуються їх особистих інтересів та участі в роботі органів СОТ.

Секретаріат СОТ далі проводить навчальні курси, які були започатковані в межах ГАТТ у 1955 р. З 1991 р. у Женеві щорічно організуються спеціальні курси для посадових осіб країн з перехідною економікою.

Об'єктивні передумови та економічна доцільність вступу України до СОТ
Етапи процесу приєднання України до СОТ
Проблеми адаптації національної економіки та законодавства до вимог СОТ
Глава 2. Україна — МВФ
Глава 3. Україна —світовий банк
Світовий банк — загальні відомості
Взаємовідносини Світового банку й України
Економічний ефект упровадження програм Світового банку в Україні
Глава 4. Україна — європейський банк реконструкції й розвитку
Пріоритети та виклики ринкових перетворень в Україні — погляд ЄБРР